Нормативно-правове регулювання
Відповідно до ст. 7 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) регулювання праці тимчасових та сезонних працівників встановлюються законодавством.
На жаль, більше ніде не згадується про тимчасові та сезонні роботи чи тимчасових і сезонних працівників, тому з приводу питань оформлення трудових відносин, оплати їх праці та забезпечення трудових гарантій необхідно керуватися загальними нормами КЗпП, інших законів України та підзаконними актами.
Вичерпний перелік сезонних робіт є у Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений постановою КМУ від 28.03.1997 р. № 278 (далі — Список сезонних робіт і галузей).
З приводу питань оплати праці тимчасових та сезонних працівників слід керуватися нормами Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, надання відпусток — нормами Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, оплати допомоги тимчасової непрацездатності — нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витратами зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240 — ІІІ.
Крім того, згідно з постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 р. № 1545 — ХІІ до прийняття відповідних актів на території України застосовуються акти Союзу РСР з питань, які не врегульовано законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Укладення та припинення трудового договору про тимчасові та сезонні роботи регулюється такими нормативними актами:
- указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 р. № 310-ІХ (далі — Указ № 310);
- указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24.09.1974 р. № 311-ІХ (далі — Указ № 311).
Сезонні роботи
Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців (п.1 Указу № 310).
До Списку сезонних робіт та галузей належать:
1. Лісова промисловість і лісове господарство: добування живиці, барасу і ялинкової сірки; заготівля пньового осмолу; заготівля лика; лісокультурні роботи — підготовка ґрунту, посів і садіння лісу, догляд за лісовими культурами, робота в лісорозсадниках; лісозахисні та протипожежні роботи — боротьба зі шкідниками і хворобами лісу, прокладання мінералізованих смуг, чергування на пожежних вишках, наземне пожежне патрулювання лісів; заготівля насіння; збирання і переробка харчових продуктів лісу; польові лісовпорядні роботи.
2. Торфяна промисловість: болотяно-підготовчі роботи; добування, сушіння та збирання торфу; ремонт і обслуговування технологічного обладнання в польових умовах.
3. Сільське господарство: робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на вирощуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин; робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях.
4. Переробні галузі промисловості: робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції; робота на підприємствах цукрової галузі промисловості; первинне виноробство.
5. Санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку: роботи, пов’язані з санаторно-курортним обслуговуванням хворих і відпочиваючих у санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку.
6. Транспортно-дорожній комплекс: авіаційні роботи в сільському та лісовому господарствах.
Як бачимо, Список сезонних робіт та галузей є вичерпним, тому з працівником може бути укладений трудовий договір на виконання сезонної роботи, якщо така робота відповідає наступним вимогам:
- не може виконуватися протягом усього року в результаті природних та кліматичних умов і тому виконується лише протягом певного періоду, що не перевищує 6 місяців;
- є у Списку сезонних робіт та галузей.
Якщо не виконується хоча б одна з вищезазначених умов, то така робота не вважається сезонною, і працівник не є сезонним (наприклад, офіціант, повар, прибиральниця у літнє кафе), тому тут необхідно підписувати з ними строкові трудові договори на певний час або на час виконання певної роботи (ст. 23 КЗпП).
Зверніть увагу, в Списку сезонних робіт та галузей не зазначаються конкретні професії, посади сезонних працівників і не деталізовано сезонні роботи. В зв’язку з цим перелік таких професій, посад та конкретних видів сезонних робіт, а також тривалість, дату початку та закінчення таких робіт рекомендуємо підприємствам встановлювати в колективному договорі або іншому локальному документі.
Прийом на роботу сезонних працівників
Роботодавцю необхідно попередити осіб, яких приймають на роботу на сезон, при укладанні трудового договору для уникнення в подальшому непорозумінь.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 03.02.2003 р. № 06/2–4/13, трудові договори з тимчасовими та сезонними працівниками є строковими трудовими договорами, оскільки укладаються:
- на визначений термін, що встановлюється за згодою сторін (п. 2 частина перша ст. 23 КЗпП);
- на період виконання певної роботи (п. 3 частина перша ст. 23 КЗпП).
Прийняття на роботу за строковим трудовим договором працівників можливе лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням:- характеру роботи;
- умов її виконання;
- інтересів працівника;
- в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Тобто прийняття на роботу працівника тимчасово або сезонно можливе тільки, якщо робота відповідає вищезазначеним умовам.
Сезонним працівникам при прийнятті на роботу не встановлюється випробувальний термін з метою перевірки відповідності працівника наданій йому роботі (п. 5 Указу № 310 і п. 4 Указу № 311).
Звільнення сезонних працівників
Із сезонними працівниками укладаються строкові трудові договори. Тому після закінчення строку дії договору звільнення таких працівників відбувається на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП. Заява працівника в цьому випадку не потрібна. Винятком є випадки, коли розірвання строкового трудового договору відбувається достроково з ініціативи працівника (ст. 39 КЗпП).
Звертаємо увагу, що у випадку, коли сезонного або тимчасово працівника не звільнено в останній день дії строкового договору, та трудові відносини фактично тривають (хоча б один день), дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Тобто строковий договір стає безстроковим і звільнити працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП вже не можна.
Оплата праці
Всі наймані працівники, які підписали письмовий трудовий договір (контракт) і виконували сезонну роботу один день і більше, включаються в облікову кількість штатних працівників (Лист Міністерства праці та соціальної політики від 07.11.2007 р. № 272/06/186–07). Таким чином, посади сезонних працівників мають бути в штатному розписі, де за потреби зазначається, що такі посади вводяться на певні періоди. Крім того, всі мінімальні гарантії, надані державою постійним працівникам, поширюються і на сезонних працівників. Тобто оплата праці за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) має провадитись не нижче мінімальної заробітної плати (ст. 95 КЗпП). Сезонні працівники мають право на оплату часу відпусток, тимчасової непрацездатності, також їм надаються гарантії та компенсації у зв’язку зі службовими відрядженнями, передбачені ст. 121 КЗпП (збереження місця роботи та середнього заробітку, виплата добових, відшкодування під час відрядження).
Форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві, поширюються також і на сезонних працівників.
