Провідні світові корпорації постали із сільських майстерень, у колі сімейних традицій працелюбства і винахідництва. З часом з’ясовувалося, що патент на добру сівалку чи плуг, успадкований від батьків, дорожчі за діаманти й тисячі гектарів чорнозему. У 1780 році німець Вільгельмус Лемкен відкрив кузню, яка й започаткувала його ґрунтообробну компанію LEMKEN. Вона випускає близько 13 тис. агрегатів на рік, і є провідною серед аналогічних компаній Європи. Нині співвласниками фірми вже в шостому й сьомому поколінні є Віктор Лемкен і Нікола Лемкен. Їхні плуги й культиватори традиційно називаються іменами коштовностей – «Діамант», «Смарагд», «Рубін» тощо. Але якщо навіть просто підрахувати прибуток за вдалий патент фірми «Лемкен», то батьківська борона виявиться набагато коштовнішою за будь-який царський діамант. У 2011 році товарообіг фірми компанії становив € 266 млн.
Майже так само давно, у 1802 році, Грегуар Бессон побудував теж кузню, і теж у селі, тільки французькому. На початку ХХ ст. сини пана Грегуара вирішують продовжувати спеціалізацію з виробництва сільськогосподарської техніки. В 1959 році Альфонс Бессон, один із зятів пана Грегуара очолює підприємство й бере у свої руки невелику на той час фірму тестя. І нині компанія Gregoire Besson продає повну гаму техніки з обробітку ґрунту: плуги, важкі дискові борони, культиватори, сіялки.
Отже, потужні машинобудівельні підприємства виникали у селах - у кузні чи майстерні. Ближче до виробника, до землі. Мабуть, тому й розумів власник такого підприємства інтереси своїх покупців-аграріїв, серед яких можуть бути як дрібні фермери, так і королі. Голова ради директорів компанії Vaderstad Кристер Старк отримав від короля Швеції орден за внесок у розвиток промисловості Швеції. Король таки справді знається на сільському господарстві: володіє декількома фермами, на яких теж працює техніка Vaderstad, культиватори й сівалки. Назва компанії увіковічнила малу батьківщину винахідників - село Ведерштад, звідки й бере початок цей транснаціональний бізнес.
У 1962 році Руне Старк, батько нинішнього глави компанії, у невеликій майстерні зробив першу борону для обробітку ґрунту, і справа зрушила.
Дякуючи монархові, Кристер Старк сказав: «Мені дуже приємно, але я розглядаю цю нагороду, у першу чергу, як визнання роботи всієї компанії». Відповідь традиційна. Ну, але що таке компанія Vaderstad? Нею сьогодні керують брати Кристер, Андреас і Бо Старки та їхня сестра Кристина. Тобто це одна сім’я. Наймолодше, уже третє покоління у цій династії представляє Ліннея Старк, яка працює менеджером із комунікацій.
У 1984 році німець-інженер Міхаель Хорш та його дядько, фермер Вальтер Хорш, заснували фірму Horsch Maschinen GmbH, яка нині є однією із помітних у Європі машинобудівних компаній, які спеціалізуються на ґрунтообробній техніці, має фінансовий обіг близько € 200 млн. У керівні органи її входить кілька висококваліфікованих фахівців із прізвищем засновника, і ще кілька Хоршів є серед акціонерів компанії.
Poettіnger - одна з відомих компаній, що виробляє плуги, ґрунтообробні машини і сівалки. Це австрійське підприємство вже більше 140 років належить одній сім’ї і названо його, як і «Лемкен» або «Хорш», прізвищем засновника. Ним був годинникар Франц Пьотінгер із містечка Грізкірхен, що в 1871 році примудрився розробити кормозбиральний комбайн власної конструкції. Нині підприємством керують представники вже четвертого покоління Пьотінгерів - брати Хайнц і Клаус. Крім основної фабрики, мають також заводи в Німеччині, Чехії, дочірні підприємства у Франції, Швейцарії, Росії, Україні, а також за океаном - у США, Канаді, Австралії.
Це винятки? Ні. Таких прикладів чимало, от іще один. Фермерові-садівникові, датчанинові Хартвігу Єнсену знадобився обприскувач. Він його сам виготовив прямо у саду, і під цю ідею заснував 1957 року компанію Hardі. Сьогодні обприскувачі Hardі вже добре відомі й популярні не тільки в Данії, але й у всій Європі. Звісно, умільці ведуть бізнес по-сімейному не тільки у Європі, а й на іншій півкулі глобуса. Наприклад, фірма Cruciаanelli – лідер із виробництва сівалок прямого висіву в Аргентині. Сім’я Крушіанеллі 1956 року започаткувала звичайну собі майстерню з ремонту сільськогосподарської техніки. Звідтоді у сімейний бізнес долучилися уже два покоління. Тепер експортують свої сівалки на півсвіту.
Знана також далеко за межами своєї країни канадська компанія Salford з обігом у мільйони доларів. Селфорд - це так само, як і Ведерштад, назва такого собі села у провінції Онтаріо. У 1978 році фермер Джейк Розендал зареєстрував там свою компанію і виготовив перший культиватор. Нині ж корпорація «Селфорд Фарм Машинері» має кілька заводів у США й Канаді, мережу з 250 дилерів по усьому світі, в тому числі діють вони в Україні й багатьох країнах Європи. Інноваційні розробки Salford підтверджені багатьма патентами.
«Який батько, такий син». Від дбайливого тата до нащадка, потім до онуків-правнуків переходять у цивілізованих країнах не тільки земля й нерухомість, а й інтелектуальна власність. Патент на плуг виявляється дорожчим за тисячу гектарів чорнозему. Не тільки у переносному сенсі, а й у матеріальному, грошовому вимірі також.
Ще один підприємець, котрий починав бізнес самотужки у ремонтній майстерні під вивіскою «Ми ремонтуємо будь-що» - Сунюї Нішимура. Японець, який у 1930-х роках емігрував від профашистського режиму своєї країни у Бразилію. Там у 1948 році він спроектував власного обприскувача й заснував фірму Jacto. Нині вона виготовляє на рік сотні різноманітних обприскувачів «Адвансе», конкурентних у багатьох країнах, в тому числі й у нас.
Amity Technology – американська корпорація, один зі світових лідерів із бурякозбиральної техніки. Це також сімейний бізнес, якому більше 50 років. Нинішні власники компанії Ховард і Брайан Дав - онуки родоначальника-засновника. Їхній дід Юджин Дав, треба віддати йому належне, не тільки створив власну компанію, але й стояв біля джерел масового виробництва популярних тракторів Steіger.
Перший трактор Steіger, до речі, теж збудували на початку 1950-х років брати Дуглас і Моріс Стайгери, два фермера із США. Так само не мудруючи лукаво - у себе в гаражі. Потім продали креслення Юджинові Далу, більш досвідченому у маркетингу й бізнесі. Але він зберіг за тракторами, які досі радують аграріїв, ім’я братів-винахідників. Трактори ці нині продає транснаціональна корпорація CNH.
Австрійці Фрідріх Вогель і Гуго Нут, щоправда, не були родичами – просто друзі. 1872 року вони разом запустили цех, у якому почали робити на продаж лопати. Але й справжня дружба - неабияка цінність. Тож вони створили фірму Vogel&Noot, яка сьогодні виготовляє надійні ґрунтообробні знаряддя. На 135 році свого існування фінансовий обіг групи компаній Vogel&Noot становив € 56 млн. Ну, й насамкінець – класика: глобальний виробник сільгосптехніки компанія John Deere, яка за минулий рік показала рекордний обіг обсягом у $32 млрд і чистий прибуток $2,8 млрд. Її заснував коваль Джон Дір, зрозуміла річ, теж не в Нью-Йорку, а в глухому американському селі Гранд Детур. Виготовив перший інноваційний плуг - і пішло-поїхало. З моменту своєї фундації у 1837 році компанія пережила безліч змін у комерційній діяльності, незмінними залишалися лише її принципи й цінності. Вони є зрозумілими будь-якій людині, ким би вона не була – доярем, мільярдером чи професором ядерної фізики. От вони: чесність, відданість клієнтам, якість продукції, повага до землі. І тільки один принцип суто технологічний: інновації.
Важко творити самотужки, та ще гірше працювати у колгоспі. Найкращий формат людських стосунків – родина, дружнє коло. У нас же довгі роки якщо й згадували про базові цінності – опинялися у дисидентах. Як Микола Руденко, засновник Української Гельсінської Спілки, який озвучив просту й крамольну істину: не марксова ілюзорна «додаткова вартість» робить людство багатшим, а енергія Сонця й сила землі.
Невже українці не працьовиті? Чи бідні на винахідників? Ні. Просто право на землю на Заході було з-діда-прадіда священним, ні в які колгоспи Джона Діра чи Вільгельмуса Лемкена, як наших дідів, ніхто не заганяв. Натомість український інтелект грів не землю, а космос. Архип Люлька й Сергій Корольов, наші численні таємні конструктори могли б проектувати не міжконтинентальну ракету «Сатана», а зернозбиральні комбайни, плуги й трактори. І де б зараз були усі європейські конкуренти? Наприклад, Олександр Шаргей (Юрій Кондратюк) – ще на початку XX ст. розрахував оптимальну траєкторію польоту до Місяця, і це застосувала NASA у програмі «Аполлон». Але ж працював він попервах механіком у «Хлібопродукті», побудував знаменитий елеватор «Мастодонт». Та його замість подяки запроторили у концтабори ГУЛАГУ.
Голодомор, фараонова індустріалізація, виховання у дусі Павліка Морозова… І втрата мільйонів життів, десятків тисяч гектарів земель, невідомо скількох геніальних винаходів. У нас порушили спадкове і людське право, релігійні звичаї, скасували приватну й інтелектуальну власність, – тож як би виникали цінності, зокрема, й у сфері машинобудування? Звідки у нас, безбатченків, було узятися таким компаніям, як «Джон Дір»?
Так що ми приглядаємося до плугів, сівалок, комбайнів і тракторів, виготовлених на західних сімейних фірмах, і кажемо: ого! Й мусимо повертатися на круги своя. Дніпропетровський «Южмаш» і його знамените КБ, яке робило, за висловом Микити Хрущова, «ракети, мов сосиски», - тепер проектує тролейбуси й комбайни «Славутич». Бог поміч! Бо у такій справі не тільки без технічної механіки, а й без Бога – ніяк.
