Коли почався Євромайдан, ми саме поверталися із птахофабрики у Миронівці. Автобус висадив групу журналістів на Майдані. Випадково почули виступи Арсенія Яценюка й Віталія Кличка. Вони палко наполягали на необхідності інтеграції у євроспільноту… Ми здивувалися такому збігу обставин: щойно нам показали суперсучасну фабрику, розказали, що птахівники п’ять років добивалися права на експорт курятини (репортаж про це було надруковано у №24 за 2013 рік — Ред.). І ось невелика нібито група людей вимагає від Уряду наполегливіше рухатися до асоціації з Євросоюзом, як-то кажуть, «усім миром», а не однією птахофабрикою.
Потім були місяці протистояння з режимом В. Януковича... Якщо нині вести мову не про політику й мораль, а про конкретні здобутки Євромайдану, то одна з них — це кардинальна переорієнтація українського аграрного експорту з російського ринку на світові.
Рослинництво
Досі можна у ЗМІ зустріти штамп: «Росія — країна, яка у 1913 році годувала пшеницею всю Європу». Вирощувала ж хліб насамперед Україна, яка була тоді російською провінцією, а також Кубань, заселена українськими козаками-вигнанцями. Державна служба статистики повідомляє, що за перший квартал 2015 року загальний експорт з України в Російську Федерацію впав на 70% у порівнянні з тим самим періодом 2014 року. Хоча дивно, що ми взагалі ще торгуємо з агресором, але це пояснюється «сіамською» (чи гібридною) природою радянської економіки, усі родові плями якої має як Україна, так і Росія.
З ким торгувати натомість? О, світ великий, і на Росії він клином не зійшовся. Наразі оглянемо лише аграрний експорт, не беручи до уваги інші сфери торгівлі з навколишнім світом.
Соняшник, а також олія з нього — суттєва стаття нашого аграрного експорту. Вирощування соняшнику — один із найприбутковіших для аграріїв бізнесів в Україні, причому вже давно, з середини 1990-х років. По експорту насіння та олії соняшнику Україна нині — на першому місці в світі.Зернові культури — пшениця, кукурудза, ячмінь, жито, овес. Україна є одним із найбільших світових виробників зерна. Експортувавши в минулому маркетинговому році 32,3 млн т (причому на головній позиції тут — кукурудза 17,47 млн т), Україна зайняла третє місце у світі серед світових його експортерів. На першому США — 72,3 млн т, а на другому Євросоюз — 38,5 млн т. Ну, а в сезоні 2014-2015 Україна продала за кордон, попри війну і анексію, рекордний обсяг зерна — 34,8 млн т. Порівняймо: за часи УРСР було щастям зібрати пропагандистський «мільярд пудів», тобто 16 млн т.
Соя. «Наша країна є сьомою у світі за експортом сої», — повідомила заступник міністра аграрної політики і продовольства України з питань євроінтеграції Владислава Рутицька. Останніми роками Україна активно почала реалізувати на зовнішні ринки й соєву олію. Вивозяться продукти із сої як у Європу, так і в Азію, у тому числі й у Китай. Також ми продаємо за рубіж соєвий шрот. За 2014-2015 МР експорт українського соєвого шроту перевищив 170 тис. т.
Горіхи та їстівні плоди. Однією з найцінніших плодових культур, що високо котируються на світовому ринку, є волоський горіх, причому 70-75% вирощених в Україні горіхів експортується. Щорічний урожай у нас становить приблизно 100 тис. т. Зауважимо: у цій царині навряд чи на нас чекає серйозна конкуренція, бо світове споживання випереджає виробництво. Також високо цінується у світі окультурена ліщина — фундук. В колишньому СССР Іван Мічурін, який розпочав промислове вирощування фундука, і навіть назвав його «хлібом майбутнього». В Українській горіховій асоціації називають фундук одним із найперспективніших плодів і закликають фермерів енергійніше експортувати цю культуру.
Картопля. За останні роки експорт картоплі з України виріс майже втричі, до 17 тис. т. Основними покупцями були Узбекистан, Молдова, Сербія, Македонія і Росія… Котра з 16 червня заборонила імпорт української бульби. А Україна щорічно може експортувати 4 млн т картоплі, як каже віце-президент Асоціації виробників картоплі Микола Гордійчук.
Овочі. Останніми роками спостерігалося нарощування експорту моркви, цибулі, навіть капусти. Найбільшими імпортерами української овочевої продукції, крім тієї ж Росії (яку ми втрачаємо, стають Ірак, Туреччина, Великобританія). Очікується, що український експорт заморожених овочів ще більше розшириться: ними нині цікавляться Малайзія, Сейшельські острови, Боснія і Герцеговина, африканська країна Того.
Ягоди, які теж наші фермери почали продавати за кордон (переважно у замороженому вигляді), — ще одна стаття збільшення аграрного експорту. По ягідних культурах ще є незаповнені ніші навіть у Євросоюзі. Ми з успіхом уже кілька років експортуємо в Австрію, Угорщину й Голландію заморожену ожину, чорницю, а також чорноплідну горобину й бузину. Поки обсяги невеликі, однак стабільний попит є.
Нут. Підвищений попит на український нут (це рослина, схожа на сочевицю) спостерігається вже кілька років поспіль з боку імпортерів з Індії, Пакистану, Саудівської Аравії, Сирії.
Яблука. У 2014-2015 маркетинговому році Україна експортувала рекордну за останнє двадцятиліття кількість яблук — 70 тис. т. Щоправда, основним споживачем українських яблук була теж Росія. Але попит на цей товар є у багатьох країнах Сходу й Заходу.
Сорго. Експортує Україна також цю яру культуру, яку потім переробляють на крупу, борошно й крохмаль, на корми тваринам. В основному її купують в Італії.
Гречка. Нам цієї крупи нібито бракує — таке враження може скластися по різноманітних виборах, де її роздають «голодуючому» електорату. Хоча в Україні круп’яні культури (гречку і просо) вирощують з діда-прадіда, і вони користуються сталим попитом як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. У світі з виробництва гречки Україна займає третє місце (приблизно 9% виробництва). Тож собі гречки цілком вистачає, а іншим — продаємо як коли.
Тваринництво і птахівництво
А як там, до речі, з уже згадуваною курятиною? Не лише вона, а й курячі яйця стають стабільною статтею експорту нашого птахівництва.
Курятина. Бачимо збільшення обсягів її виробництва, а також експорту — за рахунок ринків Євросоюзу, Азії, Близького сходу й Африки. Експорт курятини виріс на 47% у другому кварталі 2015 р. і на 15% за перше півріччя. Це при тому, що продажі курятини по Україні (тобто на внутрішньому ринку) впали на 2% через падіння обсягів продажів на окупованих Росією територіях.
Яйця. Де курка, там як без них? Нарощуючи виробництво курей, сільгоспвиробники паралельно збільшують експорт яєць. Торгівля ними із країнами Європи значно пожвавилася в 2015 році. Покупці — це насамперед Кіпр, Данія. Також зріс попит на українську яєчну продукцію у таких державах, як Молдова, Азербайджан, Об’єднані Арабські Емірати, Ірак, Ліберія, Туркменістан, Ангола, Оман та Конго.
М’ясо й сало. Продукція українського тваринництва теж має попит за кордоном. М’ясо й сало у нас брала й бере Росія, якусь кількість знищує на кордонах… Але є й інші бажаючі на українську свіжину. Невеликий експорт свинини йде у Молдову, Вірменію.
А на загал частка тваринництва в загальному експорті аграрної продукції не така вже й велика — десь 7,5-8%. Причина банальна — мало виробляємо, не вміємо зберігати тривалий час, а попит у світі є. Державний комітет статистики перераховує ще такі статті аграрного експорту України за перший квартал 2015 року: «ковбаси та аналогічні вироби з м’яса», «жир свинячий і жир свійської птиці», «необроблені шкури великої рогатої худоби (включаючи буйволів) або тварин родини конячих», «коні, віслюки, мули та лошаки живі» і ще дещо — на жаль, усе це поки що у невеликих обсягах.Євросоюз також дуже зацікавлений у поставках екологічно чистих продуктів без ГМО. Данія, наприклад, взагалі має намір повністю перейти на органічні продукти до 2020 року, деякі інші країни теж наполегливо рухаються у цьому напрямі. Європейці згодні купувати навіть такі різновиди екопродуктів, які в Європі є у надлишку, аби лишень вирощувалися без застосування агрохімії. Скажімо, там погодяться брати наші яблука, ягоди садові й лісові і ще багато чого.
Продукти переробки агросировини
Мед. Бджолярство сильно стало розвиватися за Президента Віктора Ющенка — мабуть, випадково це співпало з тим, що його хобі — бджоли. З виробництва меду нині Україна посідає перше місце в Європі й п’яте — у світі. А мед — це вже не агросировина, мабуть, а продукт вторинної її переробки (у кооперації з бджолами). Продаємо свій мед ми навіть у такі розвинуті країни, як Бельгія, Франція, Туреччина, Литва, Канада.
Цукор. Колись частка УРСР в обсязі світового виробництва цукру становила 15% — на умовах штучно підтриманої монополії виробництва у рамках тодішнього соцтабору. Потім наше виробництво цукру почало падати, бо у світі це високо конкурентний ринок, і тепер ми маємо лише покриття внутрішнього попиту (приблизно 2 млн т щорічно) без особливих зазіхань на експорт. Хоча Україна у 2014-2015 маркетинговому році вже продала на закордонні ринки більше 100 тис. т цього солодкого продукту. В асоціації «Укрцукор» кажуть, що у порівнянні з попереднім роком експорт збільшився майже уп’ятеро. Та й цукор цілком може стати постійним експортним товаром — за умови, що українські аграрії зуміють знизити собівартість його виробництва.
Сир — один з перших продуктів, які підпали під репресії з боку Росії. Плавлені й тверді сири, вершкове масло, суміші з вершкового й рослинних масел експортуються з України у понад 30 держав: це Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Грузія, Ірак, Саудівська Аравія, Єгипет, Лівія. Також здійснюємо ми й експорт деяких інших молочних продуктів. У січні-квітні 2015 р. він вийшов на суму $59,8 млн. Це поки що небагато, але на 5% більше, ніж у січні-квітні 2014 р. Вже сьогодні розвивати молочарство нам дуже допомагають французи.
Борошно. Його охоче експортують країни Азії, зокрема Китай, Філіппіни, Південна Корея. При цьому борошно українського походження надходить і на традиційні наші ринки продажу, такі як Молдова, Грузія, Азербайджан, хоча він і скоротився в ту ж таки Росію.
Кондитерські вироби — цукерки, печиво та інші «пундики». За останній рік їх експорт таки зріс на 36 %.
Горілка. Динаміка її вивозу за межі України у 2015 році теж демонструє скорочення, і зрозуміло чому. Експорт українського алкоголю був в основному орієнтований на російський ринок. Хоча цей палкий продукт експортується ще приблизно до 80 країн світу, але у значно менших обсягах. Зараз виробники горілки переорієнтовуються на ринки Білорусі, Казахстану, Азербайджану, але не тільки. Наприклад, одна відома горілчана компанія планує до кінця року розпочати експорт оковитої до Індії і країн Латинської Америки.
Вино. Обсяги виробництва вина в Україні, якщо порівняти з «профільною» у цьому відношенні Молдовою, аж ніяк не менші, хоча важливість галузі для нашої країни — нижча. Деякі з українських вин експортуються в сусідні країни, у Європейський Союз і країни Північної Америки. Кажуть, що назви винних марок «Перлина степу» й «Троянда Закарпаття» придумав поет Микола Бажан спеціально для експорту. Нині ж, наприклад, виноробська компанія, заснована колишнім міністром енергетики Іваном Плачковим, виготовляє більш ніж 15 видів вина й продає свою продукцію у Польщу, Німеччину, Францію, Бельгію, Болгарію й Великобританію.
Пиво. Корпорація «Оболонь» раніше повідомляла, що її продукція протягом п’ятнадцяти років була лідером ринку імпортного пива Росії. А пивзавод «Сармат» експортував пиво навіть в Німеччину. Та оскільки цей завод розташований у Донецьку, в зоні АТО — ясна річ, експорт впав і в Росію, і в ЄС приблизно на третину. У 2014 році на експорт було відвантажено 14,3 млн декалітрів пива, тоді як у попередньому 2013 році — 20 млн декалітрів. Але ж ми вміємо якісно робити цей продукт, то й надія на збут теж є. Зокрема, відома пивна корпорація з Києва заявляє, що цього року виходить на ринок Китаю. Також перспективними для пивоварів залишаються ринки спекотних країн Азії, Латинської Америки й Африки.
Соки, фруктові й ягідні пюре. Ці продовольчі товари українці потроху експортують у Польщу, причому найвищої якості, конкуруючи з євровиробниками у найдорожчому преміум-сегменті.
Й багато чого іншого
Ріпак. Це важлива олійна технічна культура, порівняно нова для нашої країни (прадіди, принаймні, не культивували). Він не тільки є основою для виробництва біодизелю, попит на який постійно зростає, а й широко використовується як сировина в харчовій, миловарній, текстильній промисловості, а також служить кормом для худоби. Зараз вирощування ріпаку в Україні орієнтується головним чином на продаж за кордон, його добре купують за непогану ціну. 2015-2016 МР в Україні очікується експортний обсяг ріпаку приблизно 2 млн т. Це трохи нижче торішнього показника: падіння відбулося частково через зниження закупівель з боку Євросоюзу і зменшення посівних площ на 5% через військові дії на Сході й окупацію Криму.
Льон. Українці здавен займалися льоном. У 1990-х роках його майже зовсім припинили сіяти з різних причин, однак вже на початку 2000-х пішло зростання лляного виробництва в Україні. Світовий попит на льон істотний з боку харчової, текстильної, паперової промисловості. Україна нині поставляє льонопродукцію у Польщу й Францію.Раки. Продаж на закордонні ринки українських раків виріс за останні два роки у кілька разів. Україна продавала їх у такі країна, як Німеччина, Об’єднані Арабські Емірати, Сінгапур, Гонконг, Корея, Великобританія. Однак основним експортним ринком для українських вирощених раків залишається Білорусь із часткою приблизно 93%.
Біоетанол або, простіше кажучи, технічний спирт. Обсяг експортної квоти на постачання етанолу в Євросоюз нині становить 27 тис. т на рік з поступовим нарощуванням протягом 5 років до 100 тис. т щорічно. Однак українські виробники, безумовно, зацікавлені в нарощуванні експортних поставок українського біоетанолу, а також технічних спиртових рідин і біодизелю на основі того-таки спирту.
Біогаз, виготовлений з відходів агровиробництва. Виявляється, його теж у нас готові купувати бізнесмени з Польщі — про це знають в агрохолдингу «Укрлендфармінг», який будує мережу біогазових станцій і вже підписав протокол про співробітництво з поляками.
Ми експортуємо ще дуже багато нішових культур і продуктів їх переробки: гірчицю, коріандр, глід, сафлор, горох, вику, фацелію, еспарцет, суданську траву... На міжнародному експортному ринку весь час з’являються нові гравці, виникає попит на щось небувале — а щедра українська земля може задовольнити будь-які примхи споживачів.
Шукаймо і заробляймо
Отже, ми втрачаємо мало прогнозований, свавільний ринок РФ, де панує примхливий рубль, залежний від нафти і алкоголю. Частка Росії в експорті української агропродукції в першому півріччі 2015 року становила 2%, тоді як за аналогічний період минулого року — 8%, повідомляє Міністерство аграрної політики та продовольства. При цьому відомство обіцяє енергійно шукати альтернативу цим двом відсоткам російському ринку. Хто шкодує про російських покупців, тому варто пам’ятати: у РФ немає справедливих судів, які б захищали українського інвестора (та й взагалі будь-якого іноземного) за будь-яких бізнес-суперечок.
Тепер ми поволі інтегруємося у Європу, там діють чіткі й справедливі, хоча й іноді суворі і навіть малозрозумілі, правила гри. Де заробляють тверду валюту — євро. Так само граючи за усім зрозумілими бізнес-правилами, ми будемо цікаві усім іншим країнам. Скажімо, знаючи, що та ж наша курятина продається у Нідерландах, а мед — у США, цю продукцію охочіше купуватимуть араби або африканці. Як-то кажуть, гречана каша сама себе хвалить, тобто якість себе продає без додаткового піару. Однак сурові правила — це й обмеження, квоти, ліцензії. Ми за 2015 рік дуже швидко вибрали експортні квоти, які нам виділив Євросоюз. Тож необхідно домовлятися з європейськими партнерами, щоб нам збільшували квоти для різноманітної продукції. Про це заявляв не раз Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.
А імплементація Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС, що набуває чинності з 1 січня 2016 року, дасть можливість збільшити обсяги експорту товарів з України на 20%. Це — оцінка голови комітету з закордонних справ Європейського парламенту Ельмара Брока. Він також зазначив, що ЄС розуміє: «якби не російська окупація, ці реформи рухалися б швидше». У Мінагропродполітики зазначають, що Україна за останні 10 років наростила аграрний експорт майже вчетверо. Наші основні експортні ринки — це Азія, Африка, Близький Схід: Китай, Єгипет, Туніс, Марокко, Саудівська Аравія, Найбільші імпортери української агропродукції — Індія, Єгипет, Туреччина, Ірак, ПАР, Ізраїль…Відкриття кордонів низці нових продуктів українського виробництва прагне Китай. Про це повідомила заступник міністра Владислава Рутицька. З її слів, китайці зацікавлені, крім іншого, купувати нашу сою, фрукти, черешню, вишню, лохину, цукор. Так, треба шукати й знаходити ринки збуту. За прогнозами ООН, через 40 років населення Землі збільшиться до 9 млрд осіб, і глобальний попит на продовольство подвоїться. Зараз наша країна годує, крім себе, ще близько 150 млн чоловік, а здатна забезпечити продовольством ще більше: близько 400 млн. Може допомогти зростанню експорту й той факт, що гривня подешевшала, тобто експортувати стало вигідніше.
Однак проблема українського агробізнесу ще й у тому, що виробники мало поінформовані про ті можливості, які відкрилися останнім часом на ринках світу. Існує приблизно 70 позицій товарів аграрної сфери, які можуть бути представлені на ринках Європи й світу. Все залежить від бажання компаній розвивати свій експортний потенціал, логістику, технології. А український бізнес здатний швидко наростити експорт у будь-якому з перерахованих вище напрямів агропромисловий сектору. Але нам потрібна не тільки переорієнтація ринків, а й модернізація технологій. А також самоорганізація бізнесу. В СРСР експортом займалися аж три міністерства: закордонних справ, зовнішньої торгівлі й економіки. Така громіздка система не могла успішно діяти. Рушій експорту успішних держав — це громадське суспільство, що виступає у формі бізнесу і фахових асоціацій, створених для сприяння експорту. Гарний приклад нам дає Німецький аграрний центр, який об’єднує десятки виробників із ФРН, що дружно й злагоджено просувають свою продукцію у нашій країні, або об’єднання голландських компаній «Плюс».
