У Чернівецькій області смушкових продуктивних овець розводять в основному в лісостеповій зоні. Від них одержують різноманітну продукцію: грубу вовну, молоко, смушки, м’ясо, овчини, сичуги. За різноманіттям видів продукції їм не має конкурентів серед сільськогосподарських тварин.
Створена нова популяція каракульських овець на Буковині
Максимально використовуючи генетично цінні ознаки цієї породи й біологічні особливості, було створено, апробовано та затверджено наказом Мінагрополітики (№176/36 від 18 березня 2009 року) новий буковинський тип асканійської каракульської породи, яка поєднує якості, притаманні породі з новими ознаками — високою молочною продуктивністю та пристосованістю до умов вологого клімату західного регіону України. Ця зона розведення смушкових овець значно відрізняється від Одеської, Херсонської областей, Молдови, Казахстану, де розводять каракульських овець, за вологозабезпеченістю, особливостями ґрунтів, кліматом, різними природними чинниками, що складають основи сільськогосподарського виробництва. Тому завдяки сприятливим кліматичним умовам забезпечується нормальний ріст і розвиток рослин, а тварин під час пасовищного періоду — необхідними поживними речовинами.
Створення нового типу овець на Буковині
Буковинський тип асканійської каракульської породи овець створено на основі місцевих грубововнових овець типу чушка, від яких одержували мерлушку невисокої якості, грубу вовну для виготовлення доріжок, килимів, а також невелику кількість товарного молока, з якого виготовляли бринзу. Для покращення місцевих овець використовували плідників чистопородної каракульської породи з племзаводу «Задар’їнський» (Казахстан), асканійського багатоплідного каракулю з племінних господарств Інституту тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» і найкращих тварин молдавської селекції.
Буковинські каракульські вівці найпродуктивніші в зоні Українських Карпат
Вівці буковинської селекції значно відрізняються від каракульських овець інших типів за фенотипом і показниками власної продуктивності. Вони мають кілька забарвлень і відтінків (чорне, сіре, коричневе).
Найпривабливішим є те, що основу овець буковинського типу асканійської каракульської породи становлять тварини чорного забарвлення, які мають міцну конституцію, кращу пристосованість до умов розведення в зоні Українських Карпат.
Науковці-селекціонери для ферм Буковини
Так, науковці-селекціонери Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції ІСГКА НААН протягом багатьох років ведуть селекційну роботу на поголів’ї буковинського типу асканійських каракульських овець у племінних господарствах «Берестецький вівчарик» і «Вівчарик» Новоселицького району, Чернівецької області, з поголів’ям 1007 голів, зокрема 735 вівцематок. Тварини в основному мають чорне забарвлення (81,5%). Майже все поголів’я утримується у фермерських, приватних господарствах і в населення.
Утримання овець — стійлово-пасовищне, тобто з травня до листопада тварини випасаються на природних пасовищах. Вивчена відтворювальна здатність і молочність вівцематок, основні показники продуктивності, якість смушків. Смушкові якості потомства вивчали при бонітуванні, на 2–3-й день після народження, згідно з інструкцією, якість смушків визначали відповідно до ухвалених стандартів для цієї породи.
Науковими дослідженнями встановлено, що раціональна структура стада овець відповідає напряму господарств і забезпечує одержанню найбільшої кількості продукції. В структурі стада названих вище господарств вівцематки становлять не менше як 73%, барани-плідники — 2,9, баранці — 2,6, ярки старші за рік — 8,6, молодняк до року — 12,9%. Відомо, що ефективність галузі значною мірою визначається показниками відтворювальної здатності маток і збереженістю одержаного молодняку. Здатність тварин зберігати високу плодючість і життєздатність свідчить про міцність їх конституції і пристосованість до місцевих умов. Дослідженнями доведено, що заплідненість і плодючість вівцематок буковинського типу асканійської каракульської породи протягом останніх років достатньо висока і становить 136–139 ягнят на 100 вівцематок.
Слід наголосити, що вівці нової популяції буковинського типу асканійської каракульської породи переважають за цим показником каракульських тварин країн СНД, а саме Середньої Азії (100–105%), але поступаються вівцям асканійського багатоплідного каракулю.
Відтворювальна здатність буковинського типу асканійської каракульської породи овець
На показники відтворювальної здатності овець цього типу значно вплинуло використання плідників асканійського багатоплідного каракулю та система відбору за цією ознакою. Слід зазначити, що за відповідної підготовки маток до парування заплідненість становить 98,6–99,6%. Істотної різниці між тваринами сірого, чорного і коричневого забарвлення за фізіологічними особливостями не помічено у цьому типі овець.
Показники живої маси дорослих овець достатньо високі. Істотної різниці за живою масою між тваринами в господарствах майже немає. Тварини в племінному господарстві «Вівчарик» за всіма показниками продуктивності не поступаються тваринам племінного заводу «Берестецький вівчарик», крім кількості поголів’я. Нова генерація овець за показниками живої маси значно перевищує стандарт породи (43 кг). Істотної різниці за живою масою залежно від забарвлення тварин не спостережено. Вівцематки чорного забарвлення мають дещо меншу живу масу проти сірих і коричневих. Однак помічено, що вівцематки чорного забарвлення мають вищі показники плодючості та народжують більших ягнят. Відомо, що якість і цінність смушків від каракульських ягнят визначається по достатньо більшій кількості їх властивостей. Основними ознаками вважають такі, як забарвлення, смушковий тип, форма завитка, довжина волосу, шовковистість, розмір і маса шкурки.
За період досліджень установлено, що за останні роки при бонітуванні виділено ягнят плоского смушкового типу 49,7% і ребристого 22,7%. Відомо, що основою в каракулівництві є жакетний смушковий тип, а виробництво плоско-ребристого каракулю протягом багатьох років було випадковістю. Однак високі його товарні якості, короткий, шовковистий, сильно блискучий волос, зумовили попит на смушки цього типу, що і призвело до спеціалізації господарств і зміну напряму селекційної роботи.
Ягнятка народжуються міцними та великими
Так справді, що від вівцематок нової генерації буковинського типу асканійської каракульської породи ягнята народжуються міцної конституції — 81,7%, грубої — 10,3% і ніжної — 8,0%. У господарстві «Вівчарик» ягнят із грубою конституцією народжується дещо більше, які відрізняються великою живою масою й у 5–7-денному віці їх забивають на м’ясо.
Відомо, що розмір завитків зумовлюється спадковістю й умовами внутрішньоутробного розвитку. За надмірної годівлі маток у кінці суягності народжуються великі ягнята з більшим завитком і більшою довжиною волосу. Ми встановили, що у ягнят завиток в основному середнього розміру 77%.
Отже, ягнята буковинського типу народжуються достатньо великими, жива маса новонароджених в окремі роки досягає у значної кількості — 6,0–6,5 кг. Істотної різниці за живою масою між ягнятами різних смушкових типів не спостережено. Однак, слід зазначити, що ягнята ребристого й плоского типів чорного забарвлення дещо життєздатніші. Довжина волосу в них на 23–26% коротша, ніж у тварин жакетного типу.
У дослідженнях визначено, що у тварин плоского типу темно-сірого забарвлення волос на 5,7–22% довший, ніж у тварин плоского світло-сірого на 9,9–30% і жакетного на 5,7–22%. Ми вважаємо, що це, по-перше, генетично зумовлено, а по-друге, не достатньо приділяється уваги селекційній роботі з тваринами цього забарвлення за цією ознакою. Оцінюючи ягнят під час бонітування, ми встановили, що за останні 5 років за цілеспрямованої селекційної роботи змінився смушковий тип овець в умовах Буковини.
Селекцію спрямовано на виведення овець плоского та ребристого смушкових типів
В умовах Буковини селекційну роботу науковці дослідної станції спрямували на одержання тварин плоского і ребристого смушкових типів. Унаслідок цього була зменшена кількість ягнят жакетного типу з 37,5 до 23,1% і кавказького з 7,5 до 3,5%. Так, слід зазначити, що волосяний покрив смушків плоского і ребристого типів шовковистий на дотик із блиском, що свідчить про високу якість смушків. Часто трапляється на одній шкурці наявність ребристого і плоского валька з вузькими гривами, які належать до цінних смушків. Волосяний покрив у ягнят середньої густоти й достатньо щільний.
Установлено, що площа смушків значно перевищує стандарт сухосолених великих (1100 см²) шкурок у середньому на 45–85%, що дуже важливо в оцінюванні їх вартості. Смушки від каракульських овець реалізують в основному першим сортом — 65–70%. Виявлено, що вовновий покрив у овець буковинського типу асканійської каракульської породи слугує показником породності та використовується для додаткової оцінки за вовноконституціальним типом і формування маточної отари, відборі й підборі овець. Оскільки багато вітчизняних учених у галузі вівчарства вважають, що між властивостями вовни дорослих тварин і якістю смушків існує певний зв’язок і можна здійснювати відбір і підбір тварин за вовновим покривом і конституцією з метою отримання цінних смушків.
Нашими багаторічними спостереженнями встановлено, що в дорослих овець плоского і ребристого типів м’якіша й більш шовковиста вовна, ніж у тварин жакетного. Ці тварини міцної конституції більше як 75% мають найціннішу вовну, яка в руні розпадається на 1/3–2/3 косиці й належить до 2-го класу. Ягнята в основному народжуються з плоским, ребристим типом смушків. Слід зазначити, що в стаді легко розпізнати тварин цих типів. Вівці з грубою конституцією мають довгу вовну, пряму, слабо звиту, довжиною 14–20 см із більшою кількістю ості й належить до 3-го класу. Тварини грубого типу (13–15% у стаді) більші з достатньо міцним кістяком, більш молочні. Ягнята в них народжуються досить великими з товстоміздровими сортами каракулю.
Вівці ніжного типу (не більше як 10%) мають тонкий і легкий кістяк, тонку шкіру з незначними відкладеннями жиру на хвості, вкриті тонкою, густою і короткою вовною й нагадують тощехвостих смушкових овець (чушка). Від цих тварин у більшості випадків народжуються ягнята з меншою живою масою, дрібними завитками та сухим волосом. Незважаючи на певний зв’язок якості смушка новонароджених із вовново-конституціональними показниками дорослих тварин, відбір і підбір для відтворення й поповнення стада проводиться за смушковими якостями з обліком розвитку, походження та тіла будови.
Вівцематкам буковинського типу притаманна висока молочність
Науковці Буковини довели, що від маток буковинського типу каракульської породи одержують більшу кількість молока, як порівняти з іншими породами. Ураховуючи, що ягнят забивають для одержання смушків у 3–7-денному віці, доїння маток не лише бажано, а й фізіологічно необхідно. Це сприяє розвитку молочної залози, захищає від захворювань і забезпечує економічну ефективність галузі. Доять овець тричі на добу. Від однієї вівцематки одержують 80–120 кг молока, з якого виробляють 20–30 кг бринзи. У господарствах щороку проводять відбір за розвитком вимені, сосків, молоковіддачею, бо виробництву молока надається перевага в порівнянні з вовною, смушками.
У результаті цілеспрямованої селекційної роботи виділився бажаний тип овець, який відрізняється високими показниками комбінованої продуктивності в умовах вологого клімату Буковини. Це тварини чорного, сірого та коричневого забарвлення, міцної конституції, плоского і ребристого смушкових типів, живою масою маток весною не меншою як 50 кг, плодючістю 125–135%, настригом немитої грубої вовни 2,8–3,2 кг, з кількістю народжених ягнят еліта і першого класу 60–65%, виходом товарного молока не меншим за 80 кг. Тварин, що не відповідають вимогам бажаного типу, поступово вибраковують з основного стада.
Економічна ефективність
У результаті проведених наукових досліджень визначено економічну ефективність розведення буковинського типу асканійської каракульської породи овець з урахуванням сукупності господарських ознак, кількості та якості продукції, її реалізаційної вартості. Отже, питома вага окремих видів продукції у валовому доході від вівцематок нового типу становить: молоко — 71,4%; вовна — 1,1; смушки — 11,4; м’ясо-баранина (ягнятина) — 14,3; сичуги — 1,8%. Тому вівці нового типу належать більше до молочно-смушкового напряму продуктивності.
Перспективи досліджень із тваринами вище названого типу овець
Тварини буковинського типу асканійської каракульської породи, який створено в умовах вологого клімату західного регіону України, мають високий генетичний потенціал продуктивності. Вівцематки чорного забарвлення (81,5%), міцної конституції з виходом ягнят на 100 вівцематок 135–137%, живою масою вівцематок весною 53,8–56,9 кг, виходом смушків 1-го сорту 65–70%, плоского (49,7%) і ребристого (22,7%) типів, площею смушків ягнят-одинаків більше як 2000 см², високою молочною продуктивністю, виходом товарного молока 80–120 кг, або 20–40 кг бринзи від матки.
Таким чином, тварин цього типу можна доцільно використовувати у створені овець буковинського типу асканійської каракульської породи плоского смушкового типу молочного напряму продуктивності.
Оксана ЛЕСИК, канд. с.-г. наук, старший науковий
співробітник, заступник директора з наукової роботи
Марія ПОХИВКА, науковий співробітник
Андрій КАЛИНКА, канд. с.-г. наук, старший науковий
співробітник, завідувач відділу тваринництва
Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція
Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН
