Карантинування тварин проводять у спецiально вiдведених, ізольованих, огороджених, обладнаних дезбар’єром та площадкою для дезінфекції транспорту місцях (карантинних пунктах), розташованих на відстані не менш ніж 3 км від виробничої зони. При карантинуванні здійснюють систематичне ветеринарно-санітарне обстеження тварини. По його завершенню тварин допускають у загальне стадо лише з дозволу державного інспектора ветеринарної медицини. Термін карантинування свиней (особливо завезених із-за кордону) повинен тривати не менш як 30 днів.
Карантинне приміщення використовують за принципом «все зайнято-все пусто». Після кожного звільнення від тварин та перед розміщенням нових свиней приміщення ретельно очищають, миють та дезінфікують із проведенням лабораторного контролю якості дезінфікування. Забезпечують достатній обмін повітря, відсутність протягів, необхідний температурний режим та мікроклімат. Тварин у станках розміщують групами по 8-10 голів з розрахунку 1,5-2,0 м2 площі на голову, годують збалансованими кормами. В перший тиждень після завезення тваринам згодовують антистресові, вітамінно-мінеральні та пробіотичні препарати.
При потребі проводять додаткові лабораторні дослідження на наявність інфекційних хвороб. При наявності позитивних результатів досліджень, приймають рішення за участю державного iнспектора ветеринарної медицини та діють відповідно до вимог чинних інструкцій по попередженню та ліквідації інфекційних хвороб.
Мінімальна програма вакцинації карантинних тварин передбачає щеплення від класичної чуми свиней, бешихи та парвовірусної інфекції. Щеплять лише здорових тварин, вільних від гельмінтів та паразитів. Проти парвовірозу свинок щеплять не пізніше, ніж за два тижні до спарювання. Рішення про необхідність додаткових щеплень приймається з урахуванням епізоотичної ситуації у господарстві та за результатами діагностичних досліджень.
Переведення ремонтного поголів’я до репродуктору повинне передбачати дозований акліматизаційний контакт з основним поголів’ям. Ремонтних свинок власного господарства з чотиримісячного віку утримують у групових станках поряд із глибокосупоросними свиноматками.
Найбільш технологічними та оптимальними для першого спарювання є свинки 220-250-денного віку масою не менш ніж 130 кг. До цього періоду може відбуватися до двох виражених охот, одна з яких може бути обумовлена транспортним стресом. Свинок у стані охоти утримують в індивідуальних станках, обладнаних годівницями та поїлками. Молодих свинок годують спеціальним або високоенергетичним кормом для лактуючих свиноматок.
Після настання статевої зрілості з 5-6 місячного віку у свинок з періодичністю 19-23 дні реєструють статеві цикли, які включають стадію збудження: неспокій самок, часткова відмова від корму, вереск (1-2 дні); стадію тічки - почервоніння та набрякання вульви, виділення з неї слизу (2-3 дні); стадію статевої охоти - потяг до хряка, самки неспокійні, часто стають у позу для сечовиділення, піднімають хвіст, рефлекс «нерухомості» («спинний рефлекс»), який триває 1-2 дні; стадію овуляції - вивільнення готової до запліднення яйцеклітини з яєчника (протягом 24-48 год. після настання охоти), (у ремонтних свинок овуляція може проходити між 56 та 64 год. після охоти); стадію спокою (14-16 днів) - згасання та відсутність ознак охоти, що настає після овуляції. Здатність яйцеклітини до запліднення сперматозоїдом після овуляції обмежена десятигодинним терміном.
Сперма в статевих шляхах дозріває та найбільш активна для запліднення протягом 16-24 год. Швидкому переміщенню сперміїв до яйцеводу сприяє введення 5-20 МЕ окситоцину або додавання його до сперми.
Оптимальний період для запліднення триває у проміжку за 12 год. до та через 4 год. післяовуляції. Вирішальним для вибору правильного часу спарювання є рефлекс «нерухомості», який умовно можна поділити на три етапи. На першому та останньому етапах спинний рефлекс може викликати тільки хряк. Людина спроможна спровокувати рефлекс нерухомості лише на другому етапі шляхом натиску на спину. Осіменіння свиноматок проводять через 12 год. після початку охоти. Якщо рефлекс відмічається вранці, то перше осіменіння проводять ввечері.
З метою максимального наближення до моменту овуляції та забезпечення постійної наявності життєздатних сперматозоїдів у яйцеводі протягом періоду овуляції проводять повторне осіменіння через 12-16 годин.
Свиноматок, які рано приходять в охоту (протягом чотирьох днів після відлучення поросят), осіменяють триразово через кожні 12-16 годин, після позитивної реакції на нерухомість.
Свиноматки, що пізно приходять в охоту після відлучки поросят, як правило, рано овулюють, тому осіменіння необхідно провести не пізніше 12-16 год. від початку рефлексу нерухомості і повторне осіменіння не потрібне.
Систематично, двічі на день, стимулюють охоту кнуром (та встановлення початку охоти) шляхом прогулянки хряка по проходу протягом однієї години. Вибір свиноматок в охоті проводять двічі на день (вранці та після обіду).
Роботи з організації та проведення парування закріплюють за техніком із штучного осіменіння. Парування відбувається за спокійних обставин, так як стреси гальмують статевий рефлекс. Свиноматок після запліднення утримують в індивідуальних станках протягом 25-30 днів у приміщенні, де забезпечують максимальну тишу та спокій. Ефективність запліднення найкраще оцінювати з використанням ультразвукового методу.
Правильно підібраний момент для запліднення впливає на плодючість свиноматок та на кількість отриманих поросят. Максимальна плодючість досягається при заплідненні в середині періоду охоти.
Для прискорення дозрівання свинок додатково підгодовують збалансованими кормами, що містять підвищену кількість білка з додаванням вітамінів А, Е та фолієвої кислоти.
Ефективно впливає на охоту у свиноматок додавання до води «Трісолу» в перші сім днів після відлучення поросят.
З метою правильної підготовки тварин до охоти та запліднення, в день відлучення поросят свиноматкам дають тільки воду, на другий день 1,5 кг комбікорму з розрахунку на голову, з третього до злучки згодовують по 2,5-3,0 кг спеціального комбікорму. В останній місяць супоросності поступово збільшують кількість корму з добавкою жиру та амінокислот (лізину до 25 г на добу).
За два тижні до опоросу проводять протипаразитарну обробку тварин івермектинами або фенбендазолом. За 5-7 днів до опоросу свиноматок переводять у сектор опоросу після ретельної мийки та дезінфекції шкірного покриву. Обмежують кількість корму кожного дня на 0,5 кг. У день опоросу не годують. Забезпечують вільний доступ до питної води. В перші 3-4 дні після родів проводять термометрію свиноматок. При температурі вищій 39,8?С призначають лікування. У підсосний період збільшують кількість корму з 1,5 кг на другий день опоросу, щоденним додаванням 0,5 кг до 6-7 кг (2 кг на голову та 0,4 кг на порося). Оптимальною є 4-6 разова годівля при 16-годинному світловому дні.
Відтворення значною мірою залежить і від якості сперми та племінної цінності хряків.
Станції та пункти штучного осіменіння дотримуються режиму закритого типу, комплектуються виключно здоровими кнурами з благополучних господарств. Хряки досягають статевозрілого віку у вісім місяців, а біологічні показники сперми аналогічні дорослим самцям формуються з однорічного віку.
Кнурів утримують в індивідуальних станках площею не менш як 7 м2 та вакцинують проти класичної чуми свиней один раз на рік, бешихи - щопівроку інактивованою вакциною.
Один раз на рік та при завезенні нових хряків (під час карантину) проводять дослідження на бруцельоз, туберкульоз, лептоспіроз, хламідіоз, лістеріоз, псевдомонозу, актинобацильоз, мікоплазмоз, Ауєскі, РРСС, цирковірус, парвовірус та ТГС. Хворих та підозрюваних в інфекційних захворюваннях кнурів негайно переводять до ізолятору, і діють згідно з інструкціями по боротьбі з інфекційними хворобами. Терміново здійснюють дезінфекцію станків та проходів.
Кнурів щодня чистять, а влітку миють під душем не менше двох-трьох разів на місяць. У спекотні дні їх періодично зрошують (особливо сім’яники) холодною водою протягом 2-3 хв.
Щомісяця проводять санітарний день, під час якого відбувається ретельний клінічний огляд плідників, розчищення й обрізання ратиць (при необхідності), очищення і дезінфекція станків, приміщень та обладнання (дозволеними в присутності тварин концентраціями дезрозчинів та дезінсектантів).
Станція штучного осіменіння обладнується санпропускником із дезбар’єром, всі працівники перед входом обов’язково перевдягають верхній одяг та взуття.
Приміщення, де отримують, розбавляють і фасують сперму, до початку роботи знезаражують бактерицидними лампами протягом 30 хв. Перед початком роботи маніж зволожують слабким дезрозчином (фурациліном). Технік штучного осіменіння до та після отримання сперми миє руки і протирає тампоном, змоченим 70? спиртом.
Кнурам раз у 7-10 днів промивають препуцій 3%-м розчином перекису водню, розчином фуразолідону (1:10000) або фурациліну (1:5000). Розчин вводять гумовою грушею, отвір препуція затискають та масажують протягом 1-1,5 хвилин. Після такої обробки сперму при потребі відбирають не раніше як через 30 хв.
Перед отриманням сперми проводять туалет препуцію кнура. Зовнішню поверхню обмивають водою та насухо витирають одноразовою серветкою.
Штучну вагіну після використання розміщують у бачок з розчином фурациліну (1:5000), ретельно миють, вазелін змивають 1,5% розчином двовуглекислої соди, ретельно полощуть у гарячій воді, протирають одноразовою серветкою та зберігають у спеціальній шафі.
Станки, чучела після отримання сперми ретельно чистять та дезінфікують гарячим (не менш ніж 70?С) 2% розчином гідроксиду натрію з наступним ретельним промиванням водою, чучела додатково обробляють розчином 70? спирту.
Сперму не менше одного разу на квартал досліджують на колі-титр та бактеріальну забрудненість. Забороняється використання сперми з колі-титром вище 1:10, якщо в ній виявляють більш ніж 5 тис. непатогенних бактерій, або вона забруднена патогенними мікроорганізмами.
При виявленні синьогнійної палички сперму досліджують повторно тричі з інтервалом 6-10 днів. Кнурів-носіїв мікрофлори лікують.
З метою запобігання занесення до господарства нових збудників інфекційних хвороб племінних свиноматок та хряків завозять лише з благополучних підприємств, а при надходженні проводять обов’язкове карантинування поголів’я
Найбільш технологічними та оптимальними для першого спарювання є свинки 220-250-денного віку масою не менш ніж 130 кг
