Для прийняття вмотивованих управлінських рішень важливим є аналіз динаміки розвитку галузі впродовж останніх років. За статистичними даними протягом останніх десяти років поголів’я корів молочних і молочно-м’ясних порід скоротилось майже удвічі, а у сільськогосподарських підприємствах і фермерських господарствах – вчетверо (див. табл.). Попри одночасне зростання на 71,6% середнього надою корів валове виробництво молока у 2009 році скоротилось порівняно з 2001 на 13,5%. На нашу думку, це спричинено зниженням купівельної спроможності населення, випереджаючим (порівняно зі зростанням закупівельної ціни на молоко) ростом цін на енергоносії, паливно-мастильні матеріали та інші засоби виробництва. За практичної відсутності державної фінансової підтримки в умовах кризи це зумовило зниження рентабельності, отже, бізнесової привабливості молочного скотарства.
За відсутності порідного перепису та обліку динаміку порідного складу молочної худоби з певним наближенням можна оцінити лише за матеріалами держплемреєстру, тобто за активною (племінною) частиною популяції. Поголів’я племінних корів останні десять років більш, ніж на половину репрезентовано тваринами української чорно-рябої молочної породи (див. рис.). За означений період частка тварин цієї породи дещо скоротилась (на 2%). Друге за поголів’ям корів місце у порідній структурі стабільно займає українська червоно-ряба молочна порода, частка якої за 10 років зросла на 1%. Третьою за чисельністю корів лишається українська червона молочна порода, частка якої разом з іншими спорідненими червоними породами сягнула 2010 року 11%. Відсоток племінних корів симентальської та голштинської порід дещо знизився (з 5 до 4%). Найменш чисельною серед новостворених вітчизняних порід лишається українська бура молочна порода, поголів’я корів якої разом зі спорідненими бурою карпатською, лебединською і швіцькою не перевищує 2%.
За середнім надоєм впродовж останніх 10 років помітну перевагу зберігають племінні корови голштинської породи, продуктивність яких за означений період зросла на 17,9%. На друге місце за надоєм серед інших молочних порід 2010 року вийшли племінні корови української червоно-рябої молочної породи, продуктивність яких зросла на 36,3%. У корів української чорно-рябої молочної породи надій з 2001 по 2010 роки зріс на 26,9%, симентальської - на 49,9%, української червоної молочної з 2006 по 2010 - на 11%. Скорочення майже втричі поголів’я племінних корів української бурої молочної породи (з 1395 до 479 голів) і використання виключно бугаїв поліпшувальної швіцької породи забезпечило найвищі темпи зростання їхньої продуктивності (на 55,8%). Проте локалізація надто малочисельної (менш як 500 корів) активної (племінної) частини української бурої молочної породи лише у чотирьох племінних стадах не дає достовірних підстав стверджувати про її лідерство за продуктивністю та найкращі перспективи внутріпорідного генетичного поліпшення серед інших вітчизняних молочних порід.
Природний біологічний антагонізм надою і відтворної здатності корів логічно зумовив у більшості випадків зворотний міжпорідний рейтинг за виходом телят на 100 корів. Зростання за останні 10 років надою племінних корів спричинило зниження виходу телят на 100 корів на 5,8% (від 85,8 до 80,8). Найвищі надої корів голштинської породи є однією з основних причин у більшості випадків порівняно низького рівня відтворення у племінних стадах (зниження від 76,6 до 68,7). Вищою за середню виявилась відтворна здатність корів українських червоно-рябої та червоної молочних і симентальської порід, а найкращою - у стадах порівняно низькопродуктивної червоної степової породи.
Одним з головних завдань племінних господарств є вирощування і реалізація племінних телиць і нетелей. За матеріалами племінного реєстру встановлено, що частка (відносно корів основного стада) реалізованого племінного молодняку різних порід зумовлюється як попитом з огляду на рівень продуктивності і рентабельності, так і до певної міри лімітується рівнем відтворної здатності. Реалізація найбільш запитуваного на ринку племінного молодняку голштинської породи попри найвищий рівень надою істотно знижується (у 2,5-3,1 разів), що, на нашу думку, лімітується низьким рівнем відтворення і скороченням тривалості господарського використання корів у племінних стадах. Стабільним впродовж останніх десяти років лишається попит і реалізація племінних телиць і нетелей найбільш чисельних українських чорно-рябої та червоно-рябої молочних порід (2,07-3,62% від поголів’я корів). Найбільш високий рівень реалізації молодняку (8,69 %) зафіксовано 2006 року у племінних стадах української червоної молочної породи. З огляду на невисоку молочну продуктивність попит і реалізація племінних телиць і нетелей червоної степової породи за десять років знизився майже у 20 разів. Через малочисельність популяції та низький попит на ринку за 2006 і 2010 роки не реалізовано жодної голови племінних тварин української бурої молочної породи.
Проведений за матеріалами племінного реєстру аналіз дозволяє рекомендувати наступні найбільш доцільні шляхи і напрями порідного удосконалення молочного скотарства в Україні. Основними на подальшу перспективу мають лишатися новостворені українські чорно-ряба, червоно-ряба і червона молочні породи за переважно внутріпорідного їх селекційного удосконалення та обмеженого залучення генофонду поліпшувальної голштинської породи. З огляду на критичну малочисельність популяції генетичне поліпшення бурих порід має об’єднувати стада як української бурої молочної, так і лебединської, бурої карпатської та швіцької порід за використання переважно бугаїв поліпшувачів швіцької та української бурої молочної порід за збереження генофонду в обмеженому числі стад лебединської та бурої капатської. Певну частку у порідній структурі молочної худоби й надалі займатиме чистопорідне удосконалення комбінованої молочно-м’ясної симентальської породи. З огляду на зниження відтворної здатності та тривалості господарського використання процес розширеного відтворення худоби голштинської породи доцільно проводити поглинальним на обмеженому поголів’ї схрещуванням за визнання недоцільності та неефективності масового імпорту чистопорідного молодняку з Північної Америки та Європи.
До 90% реалізованого генетичного прогресу за великомасштабної селекції забезпечується використанням перевірених за потомством бугаїв поліпшувачів, що зумовлює найактуальнішу потребу відновлення вітчизняної системи селекції та випробування плідників. Для одержання ремонтних бугайців формується група бугайвідтворних корів з числа високопродуктивних тварин в атестованих племінних стадах відповідної породи. За надоєм за кращу лактацію потенційні матері бугаїв мають перевищувати стандарт породи щонайменше на 80%, за вмістом жиру і білка в молоці - не нижче стандарту. До групи визнаних матерів бугаїв науковцями та фахівцями головної установи НМЦ «Розведення тварин» і регіональних центрів добираються корови з молочним типом і без істотних вад екстер’єру. Перевага надається тваринам зі стабільно високою продуктивністю впродовж низки лактацій.
За визнаними матерями ремонтних бугаїв закріплюють (парування на замовлення) бугаїв-поліпшувачів переважно категорії П5, які оцінені за потомством методом РПЦ або методом країни походження імпортованого плідника з повторюваністю понад 60%. Умовна кровність очікуваного приплоду має відповідати напрямам програми селекції відповідної породи, селекційний індекс за походженням перевищувати +800. Для одержання нового покоління племінних бугайців доцільно використовувати стимулювання поліовуляції та ембріотрансплантацію (ПОЕТ) від кращих відібраних до групи бугайвідтворних корів.
На випробування за потомством ставлять бугаїв із підтвердженим генетичним тестуванням походженням у віці 15-18 місяців після перевірки (вибракування до 50%) за інтенсивністю росту маси та спермопродуктивністю. У стислий термін (до 6 місяців) від кожного перевірюваного плідника по 30-50 спермодоз (загальною кількістю 300 доз) використовують для парування корів у не менш як 5 підконтрольних (атестованих племінних) стадах. У кожному підконтрольному стаді одночасно використовують не менше чотирьох перевірюваних бугаїв.Відповідно до чинної нормативної бази підконтрольні (атестовані племінні) стада мають вести електронний облік продуктивності та іншої інформації про племінних тварин у вигляді електронної бази даних господарства (наразі найпоширеніша СУМС ОРСЕК), архів якої з періодичністю двічі на рік надаються до загальнодержавної бази даних. За матеріалами останньої за використання методу BLUP проводиться централізована оцінка племінної цінності бугаїв за продуктивністю потомства. До використання щороку за вимогами чинного відповідного положення проводиться атестація і допуск перевірених за потомством плідників за тиску добору не нижче 1:4.
Організація та порядок проведення оцінки плідників за потомством здійснюється у відповідності до чинної «Інструкції із селекції племінних бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід». У кожному підконтрольному стаді для парування перевірюваними плідниками має щорічно виділятися від 20 до 30% корів. Найдоцільніше впровадити усталений світовий досвід парування усіх корів-первісток перевірюваними плідниками (кожна друга тільність від перевірюваних плідників).
Лімітуючі чинники для відновлення системи випробування бугаїв за потомством:
- Дуже низька частка підконтрольного поголів’я корів. Ближчими роками вона має у рази збільшитись з кінцевою метою організації індивідуального обліку в усіх агроформуваннях і фермерських господарствах з розміром стад понад 50 корів. На подальшу перспективу є потреба розробки методичних засад залучення до оцінки бугаїв за потомством дрібних стад індивідуальних господарств населення (2-5 корів).
- Відсутність системи індивідуальної оцінки корів за вмістом соматичних клітин, адаптованої до рекомендацій ICAR лінійної класифікації первісток за типом будови тіла, обов’язкового документування легкості отелень (дистоції), методики прогнозної оцінки за тривалістю господарського використання корів (дочок оцінюваних за потомством плідників), що унеможливлює визначення комплексного селекційного індексу бугаїв. У багатьох випадках в атестованих племінних господарствах не ведеться навіть індивідуальне тестування корів за вмістом жиру і білка в молоці. Лише незначна частка з них тестує якість молока у сертифікованих лабораторіях. Тому на першому етапі відновлення системи випробування плідників за потомством структура комплексного селекційного індексу може включати інформацію лише за надоєм, вмістом жиру і (на частині поголів’я) білка в молоці дочок. Функціонування повноцінного сучасного комплексного селекційного індексу можливе лише у міру вирішення зазначених проблем організації індивідуального обліку за широким спектром показників на значній (понад 30%) частині поголів’я корів. Проте тенденція останніх років до спрямованого скорочення числа атестованих племінних (підконтрольних) стад призводить навпаки до зменшення частки підконтрольного поголів’я.
Відновлення системи випробування бугаїв за потомством в умовах приватної власності та ринкової економіки неможливе без економічного стимулювання (матеріального інтересу суб’єктів племінної справи). Низький рівень рентабельності переважної більшості племпідприємств і селекційних центрів (у багатьох випадках збиткових без бюджетних дотацій) зумовлює практичну відсутність фінансових ресурсів для придбання ремонтних бугайців та утримання плідників до одержання результатів оцінки за потомством. З огляду на зазначене доцільним та конче необхідним вбачається часткове (не менш як 50%) або повне відшкодування зазначених витрат коштами державного бюджету за статтею селекція у тваринництві. Світова практика засвідчує доцільність стимулювання участі підконтрольних (племінних) господарств у випробуванні бугаїв за потомством шляхом разових виплат за надану інформацію про завершену лактацію корів-первісток дочок перевірюваних плідників, яка на першому етапі впровадження також має здійснюватись коштами державного бюджету.
