Перші 2-3 тижні після народження вміст сичуга у теляти має відносно низьку кислотність і недостатню (для рослинних кормів) перетравну силу сичужного ферменту. Телята в цей час практично не засвоюють сахарозу і крохмаль, натомість добре - лактозу, галактозу і глюкозу молока. Молочний жир перетравлюється ними на 94-97%.
Отже, враховуючи особливості розвитку травних і обмінних функцій у телят, необхідно з великою обережністю відноситись до рекомендацій раннього (на 10-, 5- і навіть на 3-й дні життя) переведення телят на випоювання замінниками, білкову основу яких складають рослинні, у більшості випадків негідролізовані білки.

Починаючи з 4-7 днів і до закінчення профілакторного періоду телята повинні споживати переварену й охолоджену до 20-35 °С воду. Але за годину до згодовування молозива чи молока і годину після цього воду телятам давати не слід. По закінченню профілакторного періоду телятам можна випоювати чисту і теплу сиру воду. У цей же період їх переводять на годівлю збірним коров'ячим молоком.
Організовуючи годівлю телят у цей період, необхідно попри низьку фізіологічну зрілість їх травної системи, якомога раніше привчати до рослинних кормів. Сьогодні у світовій практиці широко використовують маломолочну систему вирощування молодняку, яка передбачає згодовування передстартових і стартових комбікормів (табл. 1).
Теля привчати до споживання високоякісного передстартового гранульованого комбікорму необхідно розпочинаючи з четвертого дня після народження (табл. 2). Його в кількості 15-25 г закладають у ротову порожнину теляти відразу після випоювання молока. Розпочинаючи з 10-12 днів цей комбікорм повинен знаходитися у годівниці теляти постійно. Також постійно (за винятком години до і години після випоювання молочних кормів) у теляти повинна бути свіжа вода. Такий комбікорм теляті згодовують до 2-місячного віку, використовуючи на одну тварину 35-38 кг. Переводити теля на стартовий комбікорм необхідно поступово (3-5 днів) за умови, що передстартового воно споживає не менш, ніж 0,8 кг за добу.
Якщо немає можливості використовувати спеціальний передстартовий комбікорм, можна виготовляти суміш краще плющених або грубого помелу концентрованих кормів такого складу: кукурудза, овес (без плівок), ячмінь, висівки пшеничні, соєвий або соняшниковий шрот (макуха) та спеціальний мінерально-вітамінний премікс. Такий комбікорм (суміш концкормів) бажано згодовувати теляті до 70-90-денного віку, коли воно здатне буде споживати його в кількості 2,2-3,3 кг за добу. З метою стимулювання розвитку передшлунків доцільно в раціон додавати цільне зерно кукурудзи, вівса чи ячменю.
Таблиця 2. Орієнтовний склад передстартового комбікорму для телят-молочників

Незважаючи на те, що сіно доброї якості телята можуть споживати вже з 5-10 днів від народження, якщо використовують передстартові і стартові комбікорми, розпочинати згодовувати його краще з 8-10-тижневого віку. За такої системи годівлі кукурудзяний силос і траву небажано згодовувати телятам до 2,5-3-місячного віку, оскільки висока їхня вологість може знизити апетит, а отже, інтенсивність росту телят. За такої годівлі випоювання молочних кормів або їхніх замінників можна закінчувати в 4-8-тижневому віці, коли теля споживає за добу не менш ніж 800-1000 г передстартового комбікорму.
За традиційної системи вирощування молодняку, яка ще широко використовується в Україні, до поїдання сіна телят привчають уже на початку другого тижня життя. При цьому найкраще використовувати молоде, з великою кількістю листочків, злаково-бобове сіно.
Концкорми розпочинають згодовувати телятам із 15-20-денного віку. Добре просіяну вівсянку як першу підгодівлю теляті дають у кількості 100-200 г за добу. Потім їх поступово привчають до суміші концкормів, яка складається з подрібненого зерна (овес, кукурудза), пшеничних висівок, макухи, дріжджів, кісткового борошна та деяких інших компонентів. Проте найкраще в цей період згодовувати вівсянку, пшеничні висівки і льняну макуху.
У профілакторний період більшість господарств застосовують індивідуальне утримання телят, яке може мати кілька модифікацій: утримання в індивідуальних клітках, розміщених в одно- або змінно-секційних профілакторіях; утримання на підсосі під коровами-годувальницями; утримання у станках. Утримання телят в однозальних профілакторіях поширено найбільше. Телята тут знаходяться у вузькогабаритних (круглих) клітках на солом'яній підстилці. Проте ця система має більше недоліків, ніж переваг.
У таких профілакторіях досить швидко нагромаджуються умовно патогенна і патогенна мікрофлора. Нині доведено ефективність змінно-секційних профілакторіїв. Оптимальними вважають чотирисекційний з ізолятором для хворих телят. Такий профілакторій працює за циклограмою: заповнення однієї секції - 3-4 дні; вирощування телят без поновлення її новими тваринами - 10-17; дезінфекція і санація - 3-5 днів. Поряд із використанням у профілакторіях традиційних вузькогабаритних кліток Еверса можна застосовувати напівбокси, підняті над підлогою на висоту 50-55 см. Фасадна частина напівбоксу має висоту 1 м, задня стінка - 70 см, а бокові - суцільні. Задня частина підлоги боксу - змінна дерев'яна поперечна решітка з шириною планок 20-25 мм і щілинами між ними 15-17 мм. Застосування таких напівбоксів із прив'язним утриманням телят дає змогу підвищити їхнє збереження до 99%.
Поряд з цим у господарствах України застосовують так званий «холодний» метод утримання телят, суть якого в тому, що телят через 8-12 год. або 2-3 доби після народження (незалежно від пори року) переводять у спеціально виготовлені й обладнані індивідуальні клітки-будиночки на відкритому повітрі, де й утримують 1,5-3 міс. Розміри будиночка наступні, см: довжина - 240, ширина - 140, висота - 100-110. Для моціону біля нього обладнано невеликий (180х140х110 см) вигульний майданчик. Такі будиночки встановлюють на шар піску, дрібного гравію чи тирси товщиною 30-40 см і задніми стінками проти напряму пануючих вітрів. Перед тим, як розмістити теля, у клітку закладають шар чистої сухої соломи товщиною 15-20 см. У міру забруднення підстилки додають свіжу. Вхід до будиночка закривають брезентом або плівкою. Незбираного молока випоюють теляті 9-10 кг на добу. При цьому захворюваність знижується від 77 до 32%, але витрати кормів на 1 кг приросту телят зростають на 33% переважно за рахунок молока.
Проте слід пам’ятати, що в теплу пору року утримання телят на відкритому повітрі обов’язкове. Залежно від температури повітря, особливо в нічні часи, телят необхідно переводити з профілакторію у квітні-травні й утримувати до осені (жовтень-листопад) в індивідуальних клітках або в клітках-будиночках на відкритому повітрі.
Утримання телят на підсосі під коровами-годувальницями в молочному скотарстві (на відміну від м'ясного) застосовують рідко. Якщо ж його використовують, то найчастіше змінно-груповий спосіб, за якого під однією коровою вирощують почергово кілька груп телят. Корови-годувальниці повинні бути здоровими, мати спокійний темперамент, середню або заводську вгодованість, здорові вим'я та дійки. Годівля таких корів повинна бути повноцінною, а утримання - оптимальним, з регулярним активним моціоном. Здорових новонароджених телят можна підпускати до корови-годувальниці на 5-6-й день життя. Групу формують із 2-4 телят. Різниця за віком повинна становити не більш ніж 10 днів, а за масою - 10 кг. Перед першим підпусканням корову впродовж 10-12 год. не доять, потім обмивають вим'я, роблять масаж, здоюють перші цівки молока на тканинний тампон, яким змочують голови, спини й крижі телят. Утримують телят в одному приміщенні з коровами-годувальницями або в окремих станках-клітках групами по 8-10 голів і підпускають для годівлі тричі на добу. Кожна корова-годувальниця за лактацію може вигодувати до 8-10 телят.
На жаль, нині в Україні в профілакторний період нерідко застосовують прив'язний спосіб утримання телят, що дуже небажано.
Групове утримання телят має переваги над індивідуальним насамперед за рахунок активного руху теляти при цьому та значно менших витрат праці. Телят переводять на таке утримання з 2-3 днів життя при нормі площі підлоги станка на одну голову 0,65-0,70 м2. У цей період важливою технологічною операцією є проведення знерожування телят, що надалі сприяє зменшенню травматизму, особливо вимені, в корів при їхньому безприв’зному утриманні. Найефективнішим способом знерожування є термічний за допомогою електротермокаутера. Кращі результати одержують при знерожуванні в 5-45-денному віці. Проведення такої операції в старшому віці (2,5-3 міс.) не гарантує повної комолості.
Техніка видалення ріг досить проста: теличку фіксують, куперівськими ножицями вистригають волосся навколо рогового горбочка і роблять розігрітим упродовж 30-40 хв. електротермокаутером за 10-15 с. опік. Суху кільцеву поверхню опіку змазують біоміциновим лініментом. Через тиждень на місці рогового горбочка утворюється струп, який упродовж 6-7 тижнів бажано не пошкодити. Після такої операції тварини виростають комолими. Для знерожування можна використовувати також луг натрію або калію. Бажано також в цей же час провести і видалення додаткових дійок на вим'ї. Для цього дійку і місце, де вона розміщена, дезінфікують розчином йоду і гострими стерильними ножицями вирізують її. Як правило, кровотеча невелика і для її припинення достатньо на кілька секунд прикласти вату, змочену йодом.
Із профілакторію телят переводять у телятник. При цьому визначають їхню масу. Важливо правильно підібрати телят у групи, щоб вони були однорідні за віком, розвитком, масою. Допустима різниця у віці не більш ніж 3-5 днів, а за масою - до 5 кг. При формуванні груп необхідно враховувати породу і навіть час, упродовж якого теля випиває молоко чи з'їдає корм. У групи відбирають по 10-20 голів, на невеликих фермах (від 100 до 300 корів) і у фермерських господарствах - від 3 до 8 голів, оскільки отелення тут, як правило, сильно розтягнуті й підібрати одновікових телят у групу складно.
За умов групового утримання телят можна застосовувати кілька способів випоювання молока і його замінників: безпосередньо в групових станках - ручний зі спеціальних відер із гумовою соскою та індивідуальною фіксацією або із випоювальних чашок чи відер із груповою фіксацією або на випоювальних майданчиках (їдальнях) - із використанням групових установок. Щодо частоти випоювання, то триразове випоювання молочних кормів, як і триразова годівля, технологічно недоцільні, оскільки порівняно з дворазовим майже ніяких переваг немає. Проте використання сучасних автоматизованих групових соскових напувалок, коли теля випиває молочні корми невеликими порціями 8-10 і більше разів за добу, має кращий вплив на його ріст і розвиток.