Василь КОСТЕНКО,
Розподіл корів на фермі по групах за фізіологічним станом і продуктивністю — основна вимога для забезпечення диференційованої годівлі. Метод дає можливість дотримуватися нормованої годівлі, строків осіменіння, стежити за періодами тільності й запуском корів. При цьому тварин розподіляють на сухостійних і корів у запуску; корів та нетелей у родильному відділенні; корів на роздоюванні і осіменінні та дійних корів після 100 днів лактації.
Потреби молочних корів у живленні
Потреба молочних корів в елементах живлення залежить насамперед від кількості енергії, органічних та мінеральних речовин, що виділяються з молоком. Визначено, що корова з продуктивністю 5000 кг за 305 днів лактації виділяє в середньому 15 000 МДж енергії, 200 кг жиру, 170 — білка, 250 — лактози, 6 — кальцію і 5 кг фосфору. Тому до організму дійної корови з кормами повинні надходити поживні речовини відповідно до річних нормативів (табл. 1). Використання повноцінних раціонів, збалансованих за всіма елементами живлення, дає змогу знизити наведені норми перетравного протеїну на 10%.
Таблиця 1. Орієнтовна річна потреба корів у енергії та перетравному протеїні
Основа — це об’ємисті корми
Основну частину поживних речовин молочна худоба повинна одержувати за рахунок об’ємистих кормів. Річна потреба корів у грубих, соковитих та зелених кормах залежить від типу годівлі, тривалості стійлового і літньо-табірного утримання, планової продуктивності та маси тіла (табл. 2).
Таблиця 2. Орієнтовні річні норми заготівлі кормів на одну корову, ц
_48-33.jpg)
Наведені нормативи розраховані на економні витрати концкормів при високій якості грубих, соковитих та зелених кормів без урахування втрат при зберіганні й страхових запасів. За умови цілорічної однотипної годівлі ці норми дещо зміняться. Потреба зелених кормів відпаде, а зросте потреба силосу, сінажу та сіна.
Низька якість об’ємистих кормів призводить до вимушеного збільшення на15-20% норми згодовування концентрованих кормів.
Як визначити річну норму?
Для повного і рівномірного забезпечення тварин кормами впродовж року необхідно насамперед визначити загальну потребу в них для планової продуктивності дійного стада в конкретному господарстві. Річну потребу в кормах можна визначити через орієнтовні типові раціони або використовуючи структуру витрат кормів на виробництво молока. Після цього розраховують структуру посівних площ усіх кормових культур для виробництва і заготівлі сіна, сінажу, кормових буряків, силосу. Визначають необхідний рівень урожайності кормових культур для забезпечення валового одержання кормів із врахуванням втрат при зберіганні (3-12%) і страхових запасів (10-20 %). Успішне виконання плану заготівлі кормів можливе лише при здійсненні цілого ряду організаційних заходів, серед яких найважливішим є виділення кормовиробництва в окремий виробничий підрозділ.
