
Розповідаючи про інструменти антимонопольних органів, які вони використовують для того, аби дослідити ринок, виявити порушення, юрист виділила: інформаційні запити; проведення перевірок; справи про порушення законодавства й рекомендації про припинення тих чи інших дій, які містять ознаки порушення.
«Основними причинами інформаційних запитів, - розповідає Марія Ніжнік, - є дослідження ринку. В аграрному секторі - це ряд питань, пов’язаних зі створенням Земельного банку, оренди землі. Ще однією причиною запитів є збір інформації про основних гравців ринку, даних про порушення. Ця стадія передує подальшому виявленню порушень та застосуванню штрафних санкцій».
Важливим для бізнесу є усвідомлення того, що надання вчасної та повної відповіді на запит АК є обов’язковим. Інакше, зі слів пані Ніжнік, ігнорування відповідних запитів може призвести згідно із законодавством до штрафу у розмірі до 1% доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції за звітний рік.
Не менш важливими з точки зору контролю АК є питання підходів суб’єктів господарювання до ціноутворення, координації поведінки учасників ринку, визначення меж ринків та можливих зловживань у випадку наявності ознак домінування певних суб’єктів на ринках України.

Ні для кого не секрет, що на сьогодні існує жорстка конкуренція між агровиробниками за основний ресурс - землю, яку отримують або у власність, або в оренду. Щодо останнього виникає чимало запитань у податкових інспекціях.
«Часто трапляється, що певні обсяги землі, якими підприємство де-факто користується, не мають документарного підтвердження, - розповідає юрист. - Як правило, цей процес зупиняється на державній реєстрації договорів оренди, оскільки він залежить від держоргану. Закон з цього приводу говорить, що у такому випадку договір оренди не вступає у силу, оскільки відсутня його державна реєстрація. Податківці до цього питання підходять досить креативно і зазначають, що начебто продукція, яка вирощена на відповідних земельних ділянках діяльності не відноситься до основної діяльності підприємства або не є сільськогосподарською в розумінні податкового законодавства, і, відповідно, наполягають на необхідності донарахування податкових зобов‘язань та штрафних санкцій з фіксованого податку і ПДВ.
Серед основних ризиків відсутності державної реєстрації прав на землю відносять скасування статусу платника фіксованого сільгоспподатку; анулювання свідоцтва про реєстрацію суб’єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, і відповідне оподаткування частини операцій за податком на прибуток та визначення зобов’язань із ПДВ за загальним режимом.

У таких випадках платники податків мають наводити наступні аргументи: питання оформлення прав користування землею не впливає на податкові зобов‘язання з ПДВ та/або анулювання свідоцтва про реєстрацію суб’єктом спеціального режиму оподаткування; порушення при оформленні права користування землею не впливають на право застосування фіксованого сільгоспподатку . Важливим аргументом в боротьбі з податковими органами є той факт, що методика, що дозволяє відокремити виручку від продукції, вирощеної на землі, щодо якої немає державної реєстрації договорів оренди відсутня.