Відповідно до ст. 2 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» у редакції від 2 жовтня 2012 р. до об’єктів насінництва та розсадництва належать насінницькі посіви та насадження. У ст. 13 цього Закону до прав виробники насіння і садивного матеріалу віднесено право на перевагу при розташуванні насіннєвих посівів сортів рослин (клонів, ліній, гібридів) перехреснозапильних культур перед іншими товаровиробниками, а також право вимагати відшкодування завданих збитків від перехресного запилення рослин вирощуваного сорту іншим сортом внаслідок невиконання сусіднім виробником умов укладеного з ним договору щодо розміщення посівів перехреснозапильників.
Порядок узгодження розташування насіннєвих посівів затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 26.03.2013 № 220 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2013 р. за № 587/23119). Згідно із вказаним Порядком відповідно до запланованого обсягу виробництва насіння та садивного матеріалу, суб’єкт насінництва та розсадництва узгоджує питання не висіву споріднених перехреснозапильних культур з іншими товаровиробниками, що розташовані в межах вимог просторової ізоляції за результатами якого складається договір про не висів споріднених перехреснозапильних культур протягом вегетаційного періоду відповідного року. За місяць до початку проведення весняно-польових робіт суб’єкт насінництва та розсадництва узгоджує з відповідним територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України план-схему розташування насіннєвих посівів. Виробники насіння і садивного матеріалу мають право на перевагу при розташуванні насіннєвих посівів сортів рослин (клонів, ліній, гібридів) перехреснозапильних культур перед іншими товаровиробниками. Територіальні органи Державної інспекції сільського господарства України у триденний строк розглядають план-схему та узгоджують її у відповідності до вимог просторової ізоляції, або надають відмову у її узгодженні. Підставою для відмови в узгодженні план-схеми є не включення виробника насіння і садивного матеріалу до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу.
Загальні питання відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок перехресного запилення рослин вирощуваного сорту іншим сортом внаслідок невиконання сусіднім виробником умов укладеного з ним договору щодо розміщення посівів перехреснозапильників, врегульовані у Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 р., відповідно до ст. 22 якого особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Особливості відшкодування збитків у сфері господарювання визначені у главі 25 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р., у якій встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Який порядок сертифікації насіння та садивного матеріалу?
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» у редакції від 2 жовтня 2012 р. сертифікація насіння і садивного матеріалу - це комплекс заходів контролю на всіх етапах розмноження насіння і садивного матеріалу, спрямованих на визначення їх сортових та посівних якостей. Сертифікатом на насіння є документ, що засвідчує сортові та посівні якості насіння, садивного матеріалу, а сертифікатом на садивний матеріал є документ, що засвідчує походження, санітарний стан і товарну якість садивного матеріалу.
У статті 18 вказаного Закону передбачено, що сертифікації підлягає насіння і садивний матеріал сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України, придатних до поширення в Україні, та/або до реєстру сортів рослин Організації економічного співробітництва та розвитку, що вирощується з метою експорту і відповідає вимогам посівних та сортових якостей, передбачених нормативно-правовими актами, що діють у сфері насінництва та розсадництва.
Сертифікація та видача сертифікатів, ділянковий та лабораторний сортовий контроль, маркування партій насіння, а також визначення сортових та посівних якостей здійснюються на платній основі Державною інспекцією сільськогосгосподарства України та її територіальними органами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2013 р. № 299 затверджено Тимчасовий порядок проведення сертифікації насіння та садивного матеріалу. Цей Порядок установлює процедуру визначення та засвідчення відповідності сортових і посівних якостей насіння та садивного матеріалу на всіх етапах розмноження. Дія цього Порядку поширюється на насіння та садивний матеріал сортів рослин, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, або Реєстру сортів рослин Організації економічного співробітництва та розвитку. Дія цього Порядку не поширюється на насіння та садивний матеріал декоративних рослин.
Сертифікація насіння та садивного матеріалу проводиться територіальними органами Держсільгоспінспекції (далі - орган сертифікації). Для проведення сертифікації суб’єкт господарювання:
- подає органові сертифікації повідомлення про проведення сертифікації насіння та садивного матеріалу (далі - повідомлення) за формою згідно з додатком 1 та скріплені печаткою суб’єкта господарювання (за наявності) копії: плану-схеми розміщення насіннєвих посівів; ліцензійного договору про використання сорту рослин з описом сорту; сертифіката на насіння та садивний матеріал, виданого на насіння та садивний матеріал попередньої генерації під час послідовного розмноження;
- укладає з органом сертифікації договір про надання послуг з проведення сертифікації насіння та садивного матеріалу за формою, що затверджується Мінагрополітики.
Повідомлення подається органові сертифікації у такі строки: за місяць до посіву насіння сільськогосподарських, лісових, квіткових та лікарських рослин, весняного (осіннього) садіння садивного матеріалу сільськогосподарських рослин, садіння щепленого садивного матеріалу плодових культур та живців ягідних культур зимового щеплення; не пізніше 10 травня поточного року - для садіння щепленого винограду; не пізніше 15 червня поточного року - для весняного та літнього садіння хмелю із закритою кореневою системою та літнього садіння саджанців винограду, які перебувають у стані росту; не пізніше 15 жовтня поточного року - для осіннього садіння хмелю з відкритою кореневою системою.
Орган сертифікації реєструє повідомлення в журналі обліку, перевіряє подані копії документів і встановлює строки проведення робіт з інспектування насіннєвих посівів та маточних насаджень багаторічних рослин залежно від фази їх розвитку. Відповідно до встановлених строків проведення зазначених робіт орган сертифікації здійснює спостереження за дотриманням суб’єктом господарювання технологічних вимог під час вирощування насіння та садивного матеріалу.
У разі недотримання суб’єктом господарювання технологічних вимог під час вирощування насіння та садивного матеріалу або встановлення невідповідності опису сорту і вимогам відповідного державного стандарту за результатами визначення їх сортових і посівних якостей насіння та садивного матеріалу проведення сертифікації зупиняється, про що орган сертифікації письмово повідомляє суб’єкту господарювання.
Сортові якості насіння та садивного матеріалу визначаються шляхом інспектування насіннєвих посівів або маточних насаджень багаторічних рослин, здійснення ділянкового та лабораторного сортового контролю щодо відповідності сорту морфологічним ознакам, визначеним під час його реєстрації.
Інспектування насіннєвих посівів або маточних насаджень багаторічних рослин проводиться державним інспектором сільського господарства за місцем розташування таких посівів або насаджень. До інспектування насіннєвих посівів або маточних насаджень багаторічних рослин можуть залучатися у разі потреби автор сорту або представники установи, що є власником сорту. Інспектування садивного матеріалу, призначеного для створення насаджень багаторічних рослин, проводиться щороку незалежно від обсягів його виробництва. За результатами інспектування насіннєвих посівів, полів плодових розсадників або маточних насаджень багаторічних рослин складається акт за формою, що затверджується Мінагрополітики. Інспектування насіннєвих посівів, ділянковий та лабораторний сортовий контроль тих культур, до схем сортової сертифікації яких приєдналася Україна, здійснюються відповідно до Схеми сортової сертифікації насіння зернових культур і Схеми сортової сертифікації насіння кукурудзи та сорго Організації економічного співробітництва та розвитку.
Для здійснення ділянкового та лабораторного сортового контролю державний інспектор сільського господарства відбирає в установленому порядку пробу насіння, про що складається відповідний акт, та передає таку пробу уповноваженій Мінагрополітики установі або організації для дослідження. Після надходження проби насіння уповноважена Мінагрополітики установа або організація перевіряє цілісність упаковки, наявність етикетки, складає акт приймання-передачі та реєструє таку пробу у відповідному журналі. Ділянковий і лабораторний сортовий контроль здійснюється шляхом висівання проб відповідного ботанічного таксона і є обов’язковим для:
- добазового та базового насіння сортів рослин, батьківських форм гібридів;
- сертифікованого насіння сортів рослин та гібридів першого покоління в обсязі, передбаченому схемами.
За результатами ділянкового і лабораторного сортового контролю насіння та садивного матеріалу установа або організація, яка його здійснювала, складає звіт за формою, що затверджується Мінагрополітики, та протягом трьох робочих днів передає його органові сертифікації. Орган сертифікації у десятиденний строк з дня надходження звіту складає щодо кожної проби насіння протокол за формою, що затверджується Мінагрополітики. Протокол складається у двох примірниках, один з яких надсилається суб’єктові господарювання.
За результатами визначення сортових якостей насіння та садивного матеріалу після отримання органом сертифікації від суб’єкта господарювання повідомлення про формування партій насіння та садивного матеріалу державний інспектор сільського господарства проводить в установленому порядку маркування партій насіння та садивного матеріалу і відбирає середні проби. Результати відбору середніх проб оформляються актом за формою згідно з ДСТУ 4138–2002. Один примірник акта видається суб’єктові господарювання, а другий, що містить проби, передається лабораторії органу сертифікації для визначення посівних якостей насіння та садивного матеріалу.
За результатами аналізу середніх проб орган сертифікації складає протокол випробувань за формою, що затверджується Мінагрополітики, на підставі якого оформляється сертифікат на насіння та садивний матеріал за формою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2013 р. № 299. Копія сертифіката надсилається Держсільгоспінспекції для включення його до Реєстру сертифікатів на насіння та садивний матеріал. Бланк сертифіката має індивідуальний номер та серію. Сертифікату присвоюється індивідуальний реєстраційний номер, який складається з міжнародного коду України - UА, двозначного номера, що відповідає номеру області, двозначного номера, що відповідає номеру району в області, тризначного номера, що відповідає реєстраційному номеру сертифіката згідно з журналом реєстрації проб, двозначного номера, що відповідає року збирання врожаю або створення садивного матеріалу багаторічних рослин.
