На землях водного фонду можуть проводити роботи, пов’язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, засобів навігаційного обладнання, поглибленням дна для забезпечення судноплавства, у тому числі експлуатаційне днопоглиблення, розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, організацією на береговій смузі внутрішніх водних шляхів будівництва тимчасових споруд і проведення інших необхідних робіт у разі непередбаченої зимівлі судна або аварійних подій з суднами, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.
Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари — 25 метрів;
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари — 50 метрів;
в) для великих річок, водосховищ на них та озер — 100 метрів.
За крутизни схилів понад три градуси мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга завширшки не менше як два кілометри від урізу води.
_____________________
Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносять до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель
_____________________
Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначають в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносять до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Відповідно до Порядку користування землями водного фонду користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм і на островах здійснюється у режимі обмеженої господарської діяльності, крім випадків, передбачених частиною другою статті 12 Закону України «Про внутрішній водний транспорт». На зазначених землях забороняється провадження діяльності, що негативно впливає або може вплинути на їх стан чи суперечить їх призначенню, а саме:
1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
3) влаштування літніх таборів для худоби;
4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
5) влаштування місць видалення відходів, утворення відходів у процесі виробництва, гноєсховищ, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
6) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого Міндовкіллям.
У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:
1) влаштування полігонів, накопичувачів стічних вод;
2) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об’ємом понад 1 куб. метр на добу;
3) влаштування полів фільтрації, скидання рідких і шламових (мулових) відходів;
4) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;
5) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого Міндовкіллям.
Водокористувачі, які експлуатують споруди штучних водних об’єктів і водогосподарських систем, зобов’язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи, здійснювати відтворення, догляд, охорону та захист водоохоронних насаджень на берегах річок, навколо озер, водойм, у зонах відведення каналів відповідно до вимог законодавства.
Державний контроль за використанням та охороною земель водного фонду здійснюється Держгеокадастром та його територіальними органами, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю у межах повноважень, визначених законом.
Державний контроль за дотриманням вимог законодавства про охорону земель здійснюється Держекоінспекцією та її територіальними органами у межах повноважень, визначених законом.
Тетяна КОВАЛЕНКО, д-рка юридичних наук, професорка
Київського національного університету ім. Т. Шевченка
