У зв’язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України сектор тваринництва зазнав значних руйнівних і деструктивних змін. Багато підприємств зупинили діяльність, значну кількість виробничих потужностей зруйновано або пошкоджено, ускладнено доступ підприємств до ресурсів і сировини, ринків збуту. За оцінками експертів Київської школи економіки (KSE), станом на 31 грудня 2023 року загальний обсяг збитків через скорочення поголів’я оцінюється у 254 млн доларів США без урахування збитків від зменшення обсягу виробництва продуктів тваринництва, спричиненого зменшенням поголів’я. Орієнтовна кількість сільськогосподарських тварин, яку було втрачено внаслідок широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, становить 238 тис. голів великої рогатої худоби, 544 тис. голів свиней, 131 тис. голів овець і кіз та майже 13 млн голів птиці.
На відміну від України в більшості європейських держав тваринництво є об’єктом державної підтримки, у результаті чого конкурентоспроможність харчових продуктів тваринного походження суттєво зростає. В Україні після скасування дії спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість не запроваджено ефективного механізму державної фінансової підтримки галузі тваринництва, а з початком широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України виконання практично всіх програм державної підтримки розвитку агропромислового виробництва в Україні припинилось.
З метою забезпечення розвитку галузі тваринництва розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 січня 2025 року №76-р затверджено Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку тваринництва на період до 2033 року. Цю Концепцію спрямовано на формування ефективної тваринницької галузі відповідно до вимог і стандартів ЄС, задоволення потреб внутрішнього ринку в безпечних харчових продуктах, забезпечення пріоритетності підтримки господарств, власники яких проживають у сільській місцевості. Важливою складовою є впровадження сучасних технологій, які сприяють зменшенню забруднення навколишнього середовища, а також дотримання екологічних принципів, орієнтованих на збереження природних ресурсів для майбутніх поколінь.
__________________
Згідно із Концепцією стратегічним напрямом розвитку галузі має бути перетворення тваринництва на інвестиційно привабливий сегмент аграрного сектору
__________________
Згідно із зазначеною вище Концепцією стратегічним напрямом розвитку галузі має бути перетворення тваринництва на інвестиційно привабливий сегмент аграрного сектору, який забезпечує не лише продовольчу безпеку держави, а й сталий розвиток сільських територій.
Можливі три варіанти розв’язання проблеми забезпечення стійкої продовольчої безпеки країни шляхом розвитку галузі тваринництва.
Перший варіант характеризується збереженням нестабільного обсягу обігу фінансування аграрного сектору економіки, наданням переваги адміністративним методам регулювання ринку на противагу сучасному ринковому інструментарію, недостатньою акцентованістю аграрної політики стосовно дрібнотоварного сектору, розвиток якого є передумовою збалансованого соціально-економічного розвитку сільської місцевості. Прогнозованим наслідком такого підходу буде продовження переважання екстенсивного виробництва в особистих селянських господарствах зі складнощами стосовно якості й реалізації виробленої продукції, зокрема молока, та постійним зменшенням поголів’я. За умови реалізації такого варіанта зберігається домінування продуктів тваринництва, вироблених особистими селянськими господарствами, що призведе до збереження протягом певного часу дрібнотоварного виробництва, виникнення труднощів із заготівлею та збутом такої продукції, зниження її якості, неможливості впровадження передових технологій виробництва продуктів тваринництва. Також не забезпечуватиметься інтеграція галузі у світовий економічний простір, формування ефективної, соціально та екологічно спрямованої діяльності у галузі тваринництва.
Другим варіантом є пріоритетний розвиток фермерських господарств, частка яких у виробництві продуктів тваринництва 2023 року становила 3,4%. Зазначений варіант потребує тривалого часу для будівництва нових фермерських приміщень промислового типу, їх технологічного оснащення, залучення додаткових земельних ресурсів та значних кредитних коштів, що робить його недостатньо результативним.
Третій, оптимальний, варіант передбачає пріоритетний розвиток сільськогосподарських підприємств, які можуть забезпечити досягнення високої конкурентоспроможності виробництва шляхом підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин і зменшення обсягу виробничих витрат на одиницю продукції з одночасним державним стимулюванням укрупнення та розвитку на кооперативних засадах фермерських і особистих селянських господарств, які можуть бути основними для ремісничої діяльності щодо переробки й органічного виробництва продукції з використанням прямих каналів реалізації продукції.
Зазначений варіант забезпечить підвищення конкурентоспроможності товарного виробництва, оптимізацію його виробничої інфраструктури, поліпшення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, належну охорону навколишнього природного середовища та відтворення природних ресурсів, адаптацію галузі тваринництва до положень Спільної аграрної політики ЄС, підвищення рівня зайнятості сільського населення.
Також передбачається сприяння розвитку і підтримка малих і середніх виробників, їх кооперативів, зокрема у переробці й створенні продуктів тваринництва з високою доданою вартістю.
Проблеми передбачається розв’язати в межах Програми шляхом:
• запровадження комплексу організаційно-управлінських рішень, спрямованих на подолання наслідків широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України в галузі тваринництва;
• створення організаційно-економічних умов для мотивованого розвитку галузі тваринництва усіма категоріями товаровиробників на основі підпорядкування процесу виробництва продуктів тваринництва стратегічному вектору державної підтримки розвитку галузі через поєднання державних механізмів регулювання (розроблення державної цільової економічної програми, регіональних програм розвитку і підтримки товаровиробників) і ринкових механізмів;
• надання пріоритету під час здійснення державної підтримки розвитку агропромислового виробництва в частині удосконалення матеріально-технічної бази тваринництва;
• здійснення заходів щодо стабілізації і збільшення поголів’я сільськогосподарських тварин, в першу чергу великої рогатої худоби, яке неможливо відновити у стислі строки;
• впровадження заходів із збереження локальних, аборигенних порід сільськогосподарських тварин та покращення генетики високопродуктивних світових (транскордонних) порід шляхом селекції з метою пристосування до природно-кліматичних умов України;
• запровадження інструментів підтримки для розвитку потужностей з переробки продуктів тваринництва;
• подальшого удосконалення законодавства, що регламентує діяльність у галузі тваринництва, в частині поліпшення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, стандартів благополуччя тварин з урахуванням особливостей національних практик, кращого досвіду іноземних держав та вимог ЄС;
• здійснення заходів на державному рівні з активізації роботи з просування експорту харчових продуктів тваринного походження, зокрема відкриття нових ринків;
• удосконалення нормативно-правової бази в частині створення сучасної системи селекції у тваринництві, а також екологічних вимог і стандартів щодо поводження з побічними продуктами тваринного походження, не призначеними для споживання людиною, у тваринництві;
• підвищення ефективності заходів щодо забезпечення стабільного стану ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, біологічної, інфекційної та інвазійної безпеки тваринницьких об’єктів і запобігання негативним екологічним наслідкам виробничої діяльності тваринницьких підприємств, ефективної роботи та інфраструктури поводження з побічними продуктами тваринного походження, не призначеними для споживання людиною;
• підвищення ефективності наукового супроводу, впровадження інновацій та підтримки фахової освіти у галузі тваринництва для кадрового забезпечення;
• створення для особистих селянських господарств та інших дрібнотоварних господарств, що виробляють продукти тваринництва, сприятливих фінансово-економічних та організаційних умов з метою модернізації виробництва, що сприятиме створенню прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства, зокрема фермерського господарства, що є передумовою їх трансформації в операторів ринку та забезпечить подальшу інтеграцію в інфраструктуру аграрного ринку;
• розширення діяльності сільськогосподарських дорадчих служб, орієнтованих на безпосередню роботу із сільським населенням, що сприятиме адаптації суб’єктів малого та середнього підприємництва до конкурентних умов господарювання.
Програму передбачається виконати до 2033 року.
Очікується, що виконання Програми дасть можливість:
• забезпечити поступальний розвиток галузі тваринництва та продовольчий суверенітет держави з дотриманням екологічних вимог і сталий розвиток сільських територій;
• задовольнити у повному обсязі потреби у сировині української харчової та переробної промисловості (збільшити обсяг надходження молочної сировини на промислову переробку до 6 млн тонн);
• гармонізувати процеси розподілу та обміну сільськогосподарської сировини, продуктів її переробки та проміжного споживання на внутрішньому ринку з урахуванням дотримання економічних інтересів товаровиробників;
• створити економічні та організаційно-виробничі передумови для підвищення рівня зайнятості сільського населення;
• побудувати ефективну та перспективну модель застосування організаційних форм для суб’єктів — виробників продукції тваринництва, зокрема, суб’єктів малого та середнього підприємництва, які стануть основою сталого розвитку села та продовольчої безпеки. Великотоварне виробництво буде орієнтоване на розв’язання проблеми продовольчої безпеки країни і експорт продуктів, а інші товаровиробники — на задоволення попиту у нішевій та ремісничій продукції (збільшення частки виробництва продуктів тваринництва фермерських господарств у категорії підприємств до 10%), а також прямий збут продуктів кінцевим споживачам, що впорядкує конкурентні відносини, оскільки ринкові інтереси різних груп товаровиробників майже не перетинатимуться;
• збільшити обсяги надходжень до бюджетів усіх рівнів;
• забезпечити належний рівень ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя тварин;
• забезпечити дотримання екологічних вимог суб’єктами господарювання, що сприятиме екологічній безпеці громадян як на національному, так і на місцевому рівні;
• створити умови для будівництва типових потужностей (об’єктів) з оброблення, переробки побічних продуктів тваринного походження, на яких здійснюється утилізація залишків, зібраних з боєнь, туш або частин туш забитих, загиблих сільськогосподарських тварин, що поліпшуватиме санітарний стан у громадах та забезпечуватиме розв’язання проблем щодо поводження з побічними продуктами тваринного походження, не призначеними для споживання людиною;
• збільшити обсяги використання продуктів рослинництва для виробництва продуктів тваринництва з метою досягнення рентабельності конверсії вартості продуктів рослинництва через продукти тваринництва (залежно від виду продуктів: виробництва м’яса великої рогатої худоби та свиней — на 97%, молока — на 213%, м’яса птиці та яєць — на 328%);
• збільшити обсяги внутрішньої переробки сільськогосподарської сировини рослинного походження шляхом активізації розвитку виробництва кормової суміші;
• зменшити обсяг витрат на придбання мінеральних добрив збільшенням обсягів внесення органічних добрив з продуктів рослинництва, що створить цінові конкурентні переваги для товарної продукції галузі рослинництва та додатково здешевить продукцію польового кормовиробництва і, відповідно, тваринництва (потенціал економії в межах агропромислового виробництва за умови збільшення обсягів виробництва органічних добрив на 30% — понад 11 млрд гривень на рік);
• наростити кількість сільськогосподарських тварин у сільськогосподарських підприємствах (збільшення кількості корів у сільськогосподарських підприємствах порівняно з показниками на кінець 2024 року — до 6%) та окремих селянських фермерських господарствах;
• підвищити дієвість наукового супроводу та управління племінною справою у тваринництві (забезпечити галузь тваринництва племінними (генетичними) ресурсами українського походження: великої рогатої худоби — до 50%, свиней — до 50%, коней — до 70%, овець — до 80%, кіз — до 50%, птиці — до 50%, бджіл — до 100%);
• зменшити імпорт генетичних ресурсів для селекційних потреб;
• збільшити обсяг валового виробництва продуктів тваринництва всіма категоріями господарств (збільшення показника виробництва м’яса на 15%), зокрема органічного та екологічно чистого виробництва;
• покращити системи управління та контролю якості (зміцнення систем управління якістю та безпекою продуктів для забезпечення відповідності міжнародним стандартам);
• підвищити рівень зайнятості сільського населення та доходів виробників продуктів тваринництва;
• збільшити обсяг експорту українських продуктів тваринництва, продукції харчової та переробної промисловості, розширити експортні можливості (експорт продуктів тваринництва на міжнародні ринки відповідно до міжнародних стандартів та вимог);
• зменшити обсяг споживання традиційних енергоресурсів у галузі (збільшити кількість підприємств, що перейшли від традиційних до альтернативних та енергоощадних технологій, до 30%);
розширити базу формування власних фінансових ресурсів агропідприємств та поліпшити умови їх доступу до зовнішніх джерел фінансування;
• відновити та удосконалити систему державної підтримки тваринництва і забезпечити її прозорість;
• підтримати сімейні фермерські господарства і суб’єкти малого підприємництва, зокрема фінансово, шляхом організації навчання та поширення успішних практик через розвиток демонстраційних ферм;
• забезпечити благополуччя сільськогосподарських тварин (удосконалення підходів до застосування стандартів благополуччя сільськогосподарських тварин та етичного ведення тваринництва);
• зменшити вплив тваринництва на стан навколишнього природного середовища і клімат (розроблення стратегій і технологій для адаптації галузі до зміни клімату та збереження екологічної стійкості).
З метою фінансування виконання Програми використовуватимуться такі джерела:
• кошти державного бюджету в частині фінансування бюджетних програм розвитку агропромислового виробництва. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для підтримки сільськогосподарських товаровиробників передбачаються видатки в обсязі 1 млрд гривень для розвитку галузі тваринництва. Згідно з розрахунками, обсяг коштів, який потрібно залучити та спрямувати на підтримку галузі тваринництва в наступні роки, становить 2,9 млрд гривень;
• кошти місцевих бюджетів в рамках фінансування регіональних програм розвитку агропромислового комплексу та підтримки органами місцевого самоврядування сільської зайнятості в обсягах, затверджених регіональними програмами;
• кошти у вигляді репарацій від країни-агресора, зокрема від конфіскації її активів, що спрямовуються на компенсацію втрат суб’єктів агропромислового виробництва;
• кошти, в обсязі 4,5 млрд гривень щороку, які залучатимуться: а) в результаті використання спеціальних механізмів державної фінансової підтримки розвитку агропромислового виробництва в умовах воєнного стану, зокрема гранти урядів країн-донорів, міжнародних фінансових установ та організацій, які спрямовуються на стимулювання інвестиційної активності у галузі тваринництва, відновлення її потенціалу, у формі пільгових довгострокових кредитів для фінансового забезпечення інвестиційних проєктів; б) у вигляді фінансових ресурсів, передбачених у процесі формування та виконання Плану України для реалізації ініціативи Європейського Союзу Ukraine Facility, запровадженої Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29 лютого 2024 р.оку№ 2024/792, що надаватимуться як пільгові кредити для реалізації перспективних інвестиційних проєктів у галузі тваринництва; в) у вигляді грантів, наданих урядами країн-донорів та проєктами міжнародної фінансової допомоги, для підтримання рівня доходів сільського населення, збереження сільської зайнятості та реалізації інфраструктурних проєктів у галузі тваринництва;
• інвестиційні ресурси суб’єктів агропромислового виробництва, які планують розширити свою діяльність у галузі тваринництва або реалізувати перспективні інноваційні проєкти;
• інші джерела, не заборонені законодавством, зокрема кошти фізичних та юридичних осіб у вигляді внесків у діяльність сільськогосподарських кооперативів із виробництва, переробки та реалізації продуктів тваринництва.
Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, уточнюватиметься щороку під час складання проєкту державного бюджету з урахуванням його реальних можливостей.
Обсяг матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми, визначатиметься під час розроблення відповідних завдань і заходів.
Інтеграція зазначених ресурсів потребує комплексного планування і координації між державними органами управління, науково-дослідними установами, закладами вищої освіти, приватним сектором та фермерськими господарствами, об’єднаними територіальними громадами, а також громадськими організаціями.
Крім використання коштів у рамках проєктів іноземної підтримки перспективною є можливість використання фінансових ресурсів, зокрема акумульованих у фонді розвитку тваринництва за кошти цільових відрахувань від вартості високорентабельного експорту зерна за ставкою, яка зменшується залежно від рівня розвитку тваринництва у господарствах — експортерах зерна.
Тетяна КОВАЛЕНКО, докторка юридичних наук, професорка
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
