Відповідно до Закону України «Про хміль та хмелепродукти», хміль — це висушені суцвіття, відомі як шишки жіночої рослини хмелю (Humulus lupulus). Закон розрізняє хміль без насіння (хміль з умістом насіння, що не перевищує 2% його ваги) та хміль із насінням (хміль з умістом насіння, що перевищує 2% його ваги). Хмелепродуктом визнається продукт, отриманий у результаті переробки хмелю, що містить невидозмінені хмелепродукти, видозмінені хмелепродукти та ізомеризовані хмелепродукти.
Світове виробництво хмелю до 2000-х років сягало 120 тис. тонн, з яких частка України становила 4%. Нині частка України на глобальному ринку хмелесировини становить усього 0,5%. За останні 30 років площі вирощування хмелю зменшилися з 7,4 тис. гектарів (1990) до 0,4 тис. гектарів (2019), тобто у 18,5 раза, а виробництво альфа-кислот становить усього 20–22 т. Цей обсяг забезпечує лише 20% потреби пивоварних компаній, решту імпортують. Починаючи з 2012 року, хміль в Україні вирощують у чотирьох областях, хоча ще у 2004–2005 рр. налічувалося дев’ять регіонів — виробників хмелю. Хмелярство зникло у Чернігівській, Київській, а потім і в Луганській, Волинській та Вінницькій областях. А кількість господарств скоротилася з 60 до 19. Водночас невідповідність законодавства України в частині перевірки відповідності мінімальним ринковим вимогам до хмелю (хмелепродуктів) суттєво обмежує подальшу можливість експорту сировини до країн ЄС, навіть у разі збільшення обсягів виробництва (Пояснювальна записка до доопрацьованого проєкту Закону України «Про хміль та хмелепродукти»).
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про хміль та хмелепродукти», державне регулювання у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів здійснюється шляхом:
1) нормативно-правового регулювання;
2) державного нагляду (контролю) у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
3) уповноваження сертифікаційних центрів;
4) ведення Реєстру сертифікаційних центрів;
5) ведення Переліку іноземних органів сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
6) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів.
Реалізація непідготовленого або підготовленого хмелю (хмелепродуктів) на території України здійснюється тільки за умови відповідності вимогам до якості хмелю (хмелепродуктів), що підтверджується сертифікатом на хміль (хмелепродукти) або атестатом еквівалентності. Сертифікація непідготовленого або підготовленого хмелю проводиться не пізніше як 31 березня року, наступного за роком збирання врожаю, але до операції з його продажу чи переробки. Переробці підлягає хміль, попередньо сертифікований або на який видано атестат еквівалентності.
__________________________
Сертифікація хмелю здійснюється в місці його вирощування або в сертифікаційному центрі, а сертифікація хмелепродуктів здійснюється тільки у сертифікаційному центрі з урахуванням особливостей, передбачених законодавством у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів
__________________________
Сертифікація хмелю (хмелепродуктів) здійснюється сертифікаційним центром, що є в Реєстрі сертифікаційних центрів, за вибором виробника хмелю (виробника хмелепродуктів). До такої сертифікації входить перевірка партії на відповідність вимогам до якості хмелю (хмелепродуктів), видача сертифіката на хміль (хмелепродукти) щодо такої партії, нагляд за опечатуванням і маркуванням упаковок хмелю (хмелепродуктів), а також у випадках, визначених Законом України «Про хміль та хмелепродукти», опломбування упаковок хмелепродуктів. Сертифікація хмелю здійснюється в місці його вирощування або в сертифікаційному центрі, а сертифікація хмелепродуктів здійснюється тільки у сертифікаційному центрі з урахуванням особливостей, передбачених законодавством у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів.
Сертифікат на непідготовлений або підготовлений хміль видається, якщо шишки хмелю перевірені щодо відповідності вимогам до якості хмелю (хмелепродуктів) установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, за такими критеріями:
1) вологість;
2) розмір шишок хмелю;
3) вміст фрагментів листя та стебла;
4) вміст відходів хмелю;
5) вміст насіння (у разі сертифікації хмелю без насіння). Сертифікат на хмелепродукт видається за умови, що хмелепродукт повністю отримано зі сертифікованого хмелю, який відповідає вимогам до якості хмелю (хмелепродуктів) та вироблений з дотриманням вимог до підготовки, переробки, змішування та маркування хмелю (хмелепродуктів).
Сертифікаційним центром визнається підприємство, установа, організація чи їхній відокремлений підрозділ, уповноважені компетентним органом на проведення сертифікації хмелю (хмелепродуктів) та внесені до Реєстру сертифікаційних центрів. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про хміль та хмелепродукти», для виконання визначених цим законом функцій із сертифікації хмелю (хмелепродуктів) сертифікаційний центр повинен відповідати таким вимогам:
1) є юридичною особою, зареєстрованою згідно із законодавством України;
2) має акредитацію відповідно до стандарту ДСТУ ISO/IEC 17025 або іншого стандарту, яким його замінено, відповідно до вимог Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності»;
3) має матеріально-технічну базу, необхідну для виконання функцій із сертифікації хмелю (хмелепродуктів), яка відповідає вимогам, встановленим законодавством;
4) може підтвердити відповідний рівень компетентності персоналу, що здійснюватиме сертифікацію хмелю (хмелепродуктів) (досвід роботи та спеціальні знання).
Діяльність сертифікаційного центру на території потужностей (об’єктів) виробника хмелю або виробника хмелепродуктів не забороняється. Сертифікаційний центр набуває право на здійснення сертифікації хмелю (хмелепродуктів) з моменту включення його до Реєстру сертифікаційних центрів. Реєстр сертифікаційних центрів є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, накопичення, захисту, обліку, відображення, оброблення й надання інформації про юридичних осіб, які мають відповідну акредитацію та уповноважені на здійснення сертифікації хмелю (хмелепродуктів).
Підтвердженням проходження сертифікації хмелю (хмелепродуктів) є маркування на упаковці хмелю (хмелепродуктів) та виданий сертифікат, що супроводжує хміль (хмелепродукти). Маркування хмелю (хмелепродуктів) здійснюється під спостереженням уповноваженого працівника сертифікаційного центру після опечатування упаковки, в якій продукт буде розміщений на ринку. Кожна упаковка хмелю (хмелепродуктів) повинна містити таку інформацію державною мовою:
1) для хмелю — «підготовлений хміль» або «непідготовлений хміль»;
2) для хмелепродуктів — вид хмелепродукту;
3) сорт (сорти) хмелю (для дослідних сортів — назва або номер, що його ідентифікує);
4) рік збирання врожаю;
5) номер сертифіката на хміль (хмелепродукти).
Варто наголосити, що згідно зі ст. 20 Закону України «Про хміль та хмелепродукти», підготовлений хміль, вироблений із хмелю, що пройшов процедуру сертифікації як непідготовлений, не може бути сертифікований, якщо підготовка не здійснювалася в закритому операційному циклі. Партії непідготовленого хмелю до його підготовки присвоюється ідентифікаційний номер, який зазначається у сертифікаті на підготовлений хміль.
Переробка сертифікованого хмелю (хмелепродуктів) здійснюється в закритому операційному циклі — уповноважені працівники сертифікаційного центру повинні бути присутні протягом усього процесу переробки хмелю, здійснювати спостереження безпосередньо або дистанційно за допомогою технічних засобів, схвалених компетентним органом, за процесом переробки хмелю (хмелепродуктів) на кожному етапі, від відкриття закритої упаковки хмелю (хмелепродуктів), що підлягає переробці, до завершення пакування, пломбування та маркування отриманих хмелепродуктів.
Змішування партій хмелю (хмелепродуктів), на які видано сертифікат на хміль (хмелепродукти), допускається тільки під спостереженням уповноважених працівників у сертифікаційному центрі. Зокрема дозволяється змішувати:
1) сертифікований хміль одного сорту з одного врожаю, який походить з одного району вирощування хмелю, що не вимагає повторної сертифікації після змішування;
2) сертифікований хміль різних сортів з одного врожаю, який походить з різних районів вирощування хмелю, за умови що таке змішування здійснюється для подальшого виробництва хмелепродуктів;
3) сертифіковані хмелепродукти, вироблені із сертифікованого хмелю різних сортів з одного врожаю, який походить з різних районів вирощування хмелю, за умови що таке змішування здійснюється для подальшого виробництва хмелепродуктів.
Увезення (пересилання) на митну територію України хмелю та хмелепродуктів, що не відповідають вимогам, встановленим законодавством у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, забороняється. Хміль і хмелепродукти, що ввозять на митну територію України, мають супроводжуватися сертифікатом на хміль (хмелепродукти) або атестатом еквівалентності, виданим іноземним органом сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, внесеним до Переліку іноземних органів сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів. Сертифікат на хміль (хмелепродукти) або атестат еквівалентності, виданий відповідно до законодавства іноземної держави, визнається в Україні з метою імпорту та обігу хмелю (хмелепродуктів), якщо він виданий іноземним органом сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, внесеним до Переліку іноземних органів сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів.
__________________________
Новий Закон України «Про хміль та хмелепродукти» запроваджує також специфічну юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів
__________________________
Новий Закон України «Про хміль та хмелепродукти» запроваджує також специфічну юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів. Так, у ст. 26 вказаного закону передбачено відповідальність у вигляді штрафу для суб’єктів господарювання — виробників хмелю (хмелепродуктів) за такі порушення:
1) порушення вимог щодо підготовки, змішування, маркування, переробки хмелю (хмелепродуктів) або сертифікації, встановлених законодавством у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
2) невиконання законних вимог посадової особи компетентного органу, його територіального органу щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
3) реалізація партії хмелю (хмелепродуктів) без сертифіката на хміль (хмелепродукти) або атестата еквівалентності;
4) вирощування хмелю на земельних ділянках, розташованих за межами адміністративно-територіальних одиниць (районів), включених до переліку районів вирощування хмелю, з подальшою сертифікацією. Також запроваджується юридична відповідальність сертифікаційних центрів за такі правопорушення:
• порушення вимог щодо сертифікації хмелю (хмелепродуктів), що мало наслідком неправомірну видачу сертифіката на хміль (хмелепродукти);
• невиконання законних вимог посадової особи компетентного органу, його територіального органу щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів.
Кабінет Міністрів України протягом двох років із дня, наступного за днем опублікування Закону України «Про хміль та хмелепродукти», має забезпечити ухвалення нормативно-правових актів, необхідних для реалізації його приписів.
Тетяна КОВАЛЕНКО, докторка юридичних наук, професорка
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
