У садівничому агровиробництві популярність отримав активний метод контрольованої атмосфери, за якого в герметичній камері підтримується така пропорція газів, у якій продукція зберігається ідеально.
Контрольована атмосфера має вміст кисню приблизно на рівні 5–10% замість звичайних 21%, як у повітрі, яким дихає усе живе на землі. А вміст вуглекислого газу залежить від виду та сорту продукції й становить до 10%, що є вищим показником, ніж у повітрі. Кисень стимулює ріст шкідливих мікроорганізмів. Отже, зменшення рівня кисню у повітрі та його заміщення іншими газами, насамперед інертними, може уповільнити реакцію окислення та зменшити вплив негативних бактерій і цвілі. Крім того, у такій атмосфері метаболізм і процес дихання, дозрівання вже зірваних плодів уповільнюються. Отже, подовжується строк їх зберігання.
Це досягається застосуванням повітрообмінних агрегатів — газоаналізаторів, датчиків, зволожувачів й ін. Але насамперед підтримання такої атмосфери здійснюється завдяки генератору азоту. Цей інертний газ потроху витісняє кисень із приміщення складу. Й, крім того, потрібно врахувати електронну систему керування обладнанням, яка аналізує і підтримує заданий рівень кисню, вуглекислого газу, потрібну для зберігання температуру і вологість.
Незважаючи на значне подорожчання, як порівняти зі звичайними холодильними камерами (бо потрібна герметизація приміщень, спеціальні пристрої тощо — це не менше як 30% додаткових витрат), цей метод набув поширення й стабільно застосовується у країнах із розвиненим садівництвом: в Італії, Нідерландах, Сербії, Бельгії, Німеччині, Великій Британії, США та ін. Ба більше: у деяких країнах, як Нідерланди, весь урожай яблук і груш, що вирощені для споживання свіжими, після зняття з гілок зберігається в контрольованому газовому середовищі. Бо ця технологія дозволяє подовжити строк тривалого зберігання фруктів і овочів у 2–4 рази проти складування у холодильних камерах.
Спеціальну атмосферу зберігання харчової продукції почали застосовувати з 1930-х років, коли кораблі перевозили свіжі фрукти з Африки у Європу. А вже з 1960-х цю технологію активно застосовують фермери цивілізованих країн у складських приміщеннях.
Після зберігання хай навіть у сприятливому регульованому газовому середовищі продукцію все одно треба буде транспортувати далі складу: на ринок, у супермаркети, на переробні підприємства та навіть за кордон. З України нині чималу частину врожаю фруктів і овочів імпортують. Що ж тоді? Адже за тиждень транспортування у причепі навалом яблука, а ягоди й поготів, можуть перетворитися на неліквід.
Для транспортування продуктів, що швидко псуються, придумано спеціальні контейнери з контрольованою атмосферою. Тут принцип роботи дещо інший: сприятливе газове середовище досягається за допомогою газороздільних мембран. Тобто у контейнер із фруктами впорскується та атмосфера, що була на складі, і контейнер зберігає її. Таку тару оснащено кришками, у яких є спеціальні мембрани. Вони викликають пасивну дифузію таким чином, що приплив кисню всередину такого контейнера обмежено, однак забезпечується вихід вуглекислого газу. Це те, що в народі називають «системою ніпель». Залежно від виду продукції застосовують кілька мембран. Їх можна відчиняти або зачиняти, що сприятиме регулюванню атмосфери всередині контейнера. Також у кришці є клапан, до якого приєднується аналізатор газового середовища. Ця тара придатна для багатьох типів рослинної продукції: овочів, фруктів, ягід, квітів, грибів, горіхів, сухофруктів й ін. Контейнери з регульованим умістом повітря зручно ставити один на один, щільно розміщати в одному рефрижераторі на кораблі або в залізничному товарному потягу.
Григорій МЕРЕФ'ЯНСЬКИЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
