Продовження функціонування старих зерносховищ, зведених пів століття тому, цікавить тих аграріїв, які мають їх у своєму господарстві. Адже це капітальні споруди, на які витрачено свого часу величезну кількість коштів і ресурсів. Відповідно, кожен дбайливий господар прагне оцінити реальну доцільність їх можливого відновлення.
Включно до повномасштабної війни в Україні спостерігався своєрідний елеваторний бум, і щороку вводили в експлуатацію мільйони тонн нових потужностей для зберігання зерна. В принципі навіть тепер, попри всі відомі ризики й негаразди, чимало фермерів прагнуть будь-що збудувати нові чи розширити чинні зерносховища, бо ціни на вирощений урожай сьогодні, як ніколи, непередбачувані.
До того ж активно будують не лише зернотрейдери й агрохолдинги, а й середні фермерські господарства. Сьогодні не дивина знайти у господарстві площею до 5 тис. гектарів угідь, зерносховища із сукупним обсягом зберігання на 50 тис. тонн. Зазвичай до їх складу входить збірна «солянка» із застарілих підлогових складів, нових металевих силосів, бюджетних ангарів і незрідка — поліетиленових рукавів.
Тобто в хід іде все, що можна, аби потримати кілька місяців якомога більшу кількість зерна і ні від кого не залежати.
Однак існує чимало господарств, у яких успішно функціонують буквально з нуля збудовані сучасні автоматизовані елеваторні комплекси, які обійшлися їхнім власникам не в один мільйон євро. Такий підхід, звісно, можна назвати найперспективнішим, але дозволити його можуть собі далеко не всі. Поготів сьогодні, коли грошей у фермерів практично немає.
Досі в містечках і селищах України височіють зерносховища радянських часів, збудовані з бетону чи металу. Здебільшого їхній зовнішній вигляд бажає кращого, і такі об’єкти, якщо не були свого часу викуплені солідною компанією, можна вважати тільки умовно придатними до нормальної експлуатації. Поряд із тим там є вся необхідна інфраструктура, а тому потенційно вони можуть бути реконструйовані й знову введені в експлуатацію.
Нам неодноразово доводилося відвідувати такі повернуті до нового вже життя об’єкти. Найбільше пощастило тим інвесторам, які взялися за модернізацію елеваторів із добротними бетонними силонами. Якщо останні були виготовлені на совість, то оснастити сучасним обладнанням усе інше — справа техніки.
І тим більш це зручно, якщо силоси мають невелику місткість — по 1-2 тисяч тонн одночасного зберігання зерна. Там дуже зручно зберігати та переміщати неоднорідні партії зерна, тоді як нові силоси найчастіше замовляють об’ємом від трьох і більше тисяч тонн.
Проте доводилося бачити й менш райдужні приклади повернення до життя старого радянського елеватора. Це коли там розташовані суціль іржаві металеві конструкції, завали сміття та цілковитий занепад інфраструктури. Абсолютно все потрібно робити заново, тому незрозуміло, що ж насправді дістається інвестору — зерносховище чи сама його назва. Легше, мабуть, просто придбати ділянку під будівництво.
_______________________
Якщо говорити про фінансову доцільність реконструкції об’єкту, то потрібно передусім виходити з такого показника, як запланований термін безпроблемної експлуатації
_______________________
Якщо говорити про фінансову доцільність реконструкції об’єкту, то потрібно передусім виходити з такого показника, як запланований термін безпроблемної експлуатації. Виходячи з нього, власне, і вираховується рентабельність модернізації.
Так, умовно кажучи, елеватор, який приймає зерно від сторонніх компаній, заробляє чистими, наприклад, 200 тис. доларів на рік. Своєю чергою, його реконструкція потребуватиме 1 млн доларів одноразово. Постає питання: скільки років зможе пропрацювати без потреби в додаткових інвестиціях новий об’єкт: 5, 10 чи 20? І чи є певність у тому, що все буде гаразд і проблеми не вилізуть вже за рік?
Справді, тут справа не обмежується тільки фінансовим аспектом. Адже сучасний елеватор — це не зовсім той об’єкт, що функціонував у колгоспні часи, поготів, якщо з початку його роботи минуло 50 років. Потрібна повна автоматизація, впровадження електронних систем, екологічність, безпека виробництва, якісно нові системи контролю якості й охорони… Цей перелік можна вести й вести.
Ми вже не кажемо про потребу впроваджувати максимально економні технології сушіння зерна та контролю його якості всередині силосів. Недотримання сучасних вимог до усіх цих моментів може істотно вплинути на рентабельність експлуатації застарілого зерносховища і, відповідно, на строк його окупності. Це потрібно враховувати.
Які елементи конструкції елеваторів потрібно обов’язково реконструювати й найчастіше міняти на нові? Перш за все це один із найдорожчих елементів — зерносушарка чи комплекс зерносушарок. Її вартість обраховується сотнями тисяч євро, і навряд чи вийде обійтися старим агрегатом радянських часів. За всіма параметрами використання останнього буде недоцільним як в плані якості сушіння зерна, так економіки.
Потрібна заміна застарілих транспортних вузлів на потужніші елементи, а також — придбання та монтаж додаткових вузлів для приймання і сушіння зерна. Слід також розуміти, що сьогодні нормою є використання електронних, а не застарілих механічних ваг. Тому такі доведеться або купувати нові, або ж провадити марудну та витратну процедуру реставрації, що також не дуже перспективно.
Окрім витрат на саму модернізацію зерносховища потрібно враховувати, які експлуатаційні витрати вона за собою потягне. Наприклад, покриття металевих силосів має дуже важливе значення, бо захист від корозії визначає герметичність такого сховища. Для бетонних конструкцій також буде критично важливим ремонт швів елеватора. Саме через тріщини в швах і покрівлі всередину силосних башт потрапляє волога, через що на стінках з’являється грибок і зерно псується.
Потрібно також розуміти, що в старих бетонних і металевих сховищах практично всі кабелі й інші вузли не придатні до експлуатації сучасного обладнання, і це все доведеться проводити та встановлювати заново. Як і системи водопостачання, каналізації, приєднання до електромережі, а можливо — і до природного газу. Це все може влетіти в копійчину.
Проте ми маємо в Україні чимало прикладів успішної реконструкції старих зерносховищ і введення їх в експлуатацію, а отже, у цьому є певний економічний та організаційний сенс. У всякому разі критично важливим є правильний вибір підрядника, який займатиметься цією непростою справою.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
