Про це зазначає економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак під час Міжнародної конференції виробників спаржі, організованої Інститутом овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України (НААН) за підтримки Програми USAID по аграрному і сільському розвитку (АГРО), передає EastFruit.
«Якщо подивитися на овочеві культури в цілому, то в останні роки обсяги їх світової торгівлі росли не надто швидко. На цьому тлі спаржа виділяється – експорт спаржі росте на 3% або 14 тис. тонн за рік. Це є позитивним моментом, але зростання досягалося, в значно мірою, за рахунок зниження цін і підвищення доступності спаржі», – зазначив він.
За його словами, споживачі готові купити більше спаржі, але за нижчою ціною.
«В Європі, Китаї та США, де зосереджено основне світове споживання спаржі, її ніяк не можна назвати дорогим продуктом, на відміну від України. Більш того, спаржа коштує порівняно недорого. Наприклад, в Італії в минулому році роздрібні ціни на ранню спаржу падали навіть нижче 2 євро за кг, однак це було не показово, тому що в це був час перших серйозних локдаунів в Італії, і ціноутворення було непередбачуваним. Пізніше ціни відновилися, але не перевищували 3,5-4,0 євро за кг в роздріб, а роздрібні націнки в Італії значно вище, ніж в Україні», – зазначає Ярмак.
Тенденція здорового способу життя стимулює попит на спаржу в усьому світі. Відповідно, через пандемію коронавирусу, тенденція зниження цін на спаржу на світовому ринку в 2021 році припинилася, а в багатьох країнах ЄС ціни навіть значно перевищують рівень 2020 року.
«Сподіваюся, що тенденція до ведення здорового способу життя в світі буде набирати обертів, а відповідно, буде надавати і підтримку цінам на спаржу і надалі», – говорить Ярмак.
Аналізуючи глобальні тенденції світового ринку спаржі, економіст ФАО зазначає, що зараз в світі існує три найбільших ринку спаржі, які є абсолютно різними – Китай, ЄС і США.
«Всі три ринки кардинально відрізняються один від одного. У Китаї 100% ринку припадає на спаржу власного виробництва. До речі, Китай споживає близько 950 тис. тонн спаржі в рік, сам її всю вирощує, нічого не імпортує і майже нічого не експортує. Водночас у США виробництво спаржі стрімко знижується, так як вона не може конкурувати з дешевим імпортом, перш за все з Мексики, а також з Перу. Річний обсяг імпорту спаржі в США становить 265 тис. тонн, а власне виробництво – лише 38 тис. тонн», – повідомляє Ярмак.
У той же час в країнах ЄС чистий імпорт спаржі порівняно невеликий, але він має тенденцію до зростання. У свою чергу, обсяги продукції власного виробництва оцінюються на рівні 330 тис. тонн. І тут головний важливе питання для України полягає в тому, чи піде ЄС шляхом США, і почне знижувати обсяги виробництва спаржі під тиском дешевого імпорту з країн, де робоча сила коштує дешевше або ж зможе зберегти обсяги виробництва на колишньому рівні?
У своєму виступі Андрій Ярмак звертає увагу і на глобальну структуру експорту та імпорту спаржі, адже зараз 65% всього світового імпорту припадає тільки на дві країни – США і Канаду. Майже стільки ж, а саме 69% усього світового експорту спаржі доводиться на дві країни – Перу і Мексику.
Якщо говорити про ключових імпортерів спаржі в Євросоюзі, то тут лідером є Німеччина. Також серед найбільших імпортерів Франція (14% імпорту спаржі ЄС), Британія (яка вже вийшла з ЄС), Нідерланди та Іспанія – з часткою по 12% кожна з країн.
Економіст інвестиційного департаменту ФАО також зазначає, що саме на ці ринки в першу чергу в майбутньому варто звернути увагу українським виробникам спаржі. Хоча сьогодні про експорт з України говорити рано, перш за все, через ціни на внутрішньому ринку країни.
Читайте також: В Україні великий дисбаланс між вартістю спаржі на базарах і в супермаркетах
