Пропозиція української соняшникової олії з постачання в серпні надходила за цінами 1380–1400 доларів за тонну на умовах FOB, тоді як російський продукт пропонували переважно по 1400–1410 доларів, свідчить моніторинг АПК-Інформ. Логістичний фактор фактично знищив основну конкурентну перевагу російської олії — можливість пропонувати її дешевше.
Причина в тому, що пропозиція чорноморської олії на зовнішніх ринках стрімко зменшується, ризики для компаній зростають і закладаються в логістику. За оцінкою агентства, у серпні сумарний експорт із двох країн може скласти не більше 350 тис. тонн проти 579 тис. тонн у липні — тобто скорочення приблизно на 40%.
Головний удар припаде на виробників сировини
Якщо проблеми з морською логістикою затягнуться до осені, постраждає передусім не світовий ринок, а виробники соняшнику. В Україні цьогоріч очікується близько 13,4 млн тонн насіння — трирічний максимум, і за неможливості вивезти олію внутрішній ринок отримає надлишок сировини саме тоді, коли збут буде обмежений.
Перші сигнали вже помітні. У липні та на початку серпня український соняшник подешевшав на 3000–5000 грн за тонну, а ціни попиту на сировину нового врожаю озвучувалися взагалі на 10 000 грн/т нижче за фактично робочі закупівельні. Для мінімізації ризиків заводи, найімовірніше, закуповуватимуть стриманіше або за дуже низькими цінами.
Україна має напрацьовані маршрути, Росія — ні
Асиметрія між двома країнами полягає не в обсягах, а в готовності інфраструктури. Росія теж має рекордний урожай, який оцінюють понад 20 млн тонн, і теж стикається з обмеженими експортними можливостями. Проте українські компанії вже мають досвід масштабування альтернативної логістики, тоді як російським лише доводиться його напрацьовувати.
За попередніми оцінками, західний кордон, залізничні та автомобільні переходи разом із дунайськими портами Ізмаїл і Рені потенційно здатні забезпечувати експорт олії на рівні 350–500 тис. тонн на місяць за сприятливих умов. Цього сезону можливості можуть виявитися обмеженішими, а додатковим ризиком стає пошкодження залізничної інфраструктури.
Російські варіанти поки перебувають на стадії розгляду: залізничні перевезення у флексітанках, контейнерні постачання, маршрути через Каспій та Іран, використання балтійської інфраструктури. Жоден із цих напрямів не здатен швидко замінити морський експорт і потребує модернізації.
Світовий ринок поки має чим замінити
Реакція покупців стримана, оскільки в серпні-вересні дефіцит чорноморської олії частково компенсується пропозицією з Аргентини, Болгарії та альтернативними рослинними оліями. Проте цей ресурс не безмежний: восени аргентинська переробка втрачатиме сезонну підтримку, а виробництво пальмової олії також переходить до періоду меншої пропозиції.
Тому в найближчі місяці додатковий попит на світовому ринку, ймовірно, розподілятиметься між соєвою та ріпаковою оліями. Ключове питання для ринку зараз формулюють не як «чим замінити Чорне море», а як «скільки продукції реально вдасться вивезти».
