Біла гниль поширена повсюди, де вирощують соняшник. Особливо небезпечна хвороба за умов високої вологості повітря і частих опадів протягом вегетації рослин, коли її розвиток набуває епіфітотії. Біла гниль є надзвичайно шкідливою хворобою соняшнику. Вона спричиняє випадання уражених молодих рослин і зрідження посівів, викликає ламкість стебел і попадання кошиків на поверхню ґрунту, у яких насіння пліснявіє і загниває, обумовлює передчасне дозрівання хворих рослин, у результаті чого формується щупле насіння зі зниженими посівними та технологічними якостями. Недобір врожаю може досягати до 30–50%, а в роки епіфітотійного розвитку хвороби і більше.
Біла гниль проявляється протягом вегетації рослин у вигляді трьох форм: кореневої, стеблової і кошикової.
Коренева форма характеризується ураженням кореневої системи. Корені стають м’якими і мокрими, у вологому ґрунті покриваються білим нальотом — грибницею збудника хвороби.
Біла гниль (прикоренева форма)
Стеблова спостерігається як на сходах, так і на дорослих рослинах. Біла гниль проростків соняшнику завжди проявляються під час проростання ураженого насіння. На молодих рослинах сім’ядолі, листки і стебла біля основи буріють, загнивають і покриваються білим нальотом, верхня частина стебла поникає, листки в’януть, рослина відмирає. На дорослих рослинах стеблова форма проявляється у вигляді бурувато-коричневих плям, тканина у місцях ураження руйнується, провідні пучки оголюються, серцевина стебла всихає, у порожнині утворюються численні чорного кольору, щільної консистенції і різні за формою склероції. Стебла в місцях ураження надламуються, засихають і відмирають.
Біла гниль (стеблова форма)
Кошикова форма характеризується утворенням на тильному боці кошиків блідо-коричневих плям, тканина стає мокрою і легко продавлюється. У місцях плям і на поверхні кошика з’являється білий наліт, який пронизує всю тканину кошика й насіння, між яким формуються чорні склероції у вигляді решітки. Уражене насіння всередині темніє, стає плюсклим і гірким на смак. На його поверхні й усередині утворюються дрібні склероції.
Біла гниль (кошикова форма)
У вологу погоду гриб продовжує розвиватися на післяжнивних рештках рослин, формуючи на них чисельні склероції.
Збудником хвороби є сумчастий гриб Sclerotinia sclerotiorum Korf. еt Dumont — поліфаг, уражує понад 360 видів одно- та дводольних культурних і дикорослих рослин, у тому числі гречку, горох, квасолю, соняшник, ріпак, буряк, капусту, цибулю, моркву. В циклі розвитку він формує грибницю у вигляді ватоподібного білого нальоту, склероції і сумчасте спороношення — відкриті плодові тіла — апотеції з сумками і сумкоспорами. Грибниця патогена за несприятливих умов середовища видозмінюється і утворює численні чорні склероції, різної форми і величини.
Стебла соняшнику з різним ступенем ураження білою гниллю
Джерелом інфекції є склероції гриба на рослинних рештках у ґрунті, склероції у вигляді домішок, які висіваються у ґрунт разом із насінням. У ґрунті склероції зберігають життєздатність до 7–10 років. Додатковим джерелом є заражене насіння, у якому зберігається грибниця. У зв’язку зі здатністю гриба розвиватися у широкій амплітуді температур, у районах із зимовими відлигами він продовжує свій розвиток і взимку на рослинних рештках. Тому післязбиральні рештки є головним субстратом для розвитку і розмноження патогена восени, взимку і весною.
Розвиток білої гнилі на післязбиральних рештках соняшнику
Оптимальна температура для проростання склероціїв знаходиться у межах 18–24°С. Грибниця розвивається за вологості ґрунту 40–50%. Апотеції формуються за температури 12–22°С і вологості 60–80%. У природі склероції масово проростають після достатнього зволоження ґрунту протягом усього періоду вегетації рослин. За проростання склероціїв, які знаходяться на поверхні насіння, або в контакті з коренями, інфіковані проростки гинуть. За ураження коренів у пізніший час спостерігається прикоренева форма білої гнилі. Проростання склероціїв проходить у ґрунті на глибині не більше 9 см.
Формування збудником білої гнилі чорних склероціїв на поверхні і в серцевині стебел соняшнику
Протягом вегетації рослин гриб розповсюджується сумкоспорами. За високої вологості повітря із дозріваючих апотеціїв вивільняється велика маса сумкоспор і розноситься вітром на значні віддалі. Вони дружно проростають за вологості повітря не нижче 80% і температури 18–26°С. В сухих умовах сумкоспори зберігають свою життєздатність залежно від температури 1,5–4,5 місяців.
Найбільше соняшник уражується збудником білої гнилі в кінці цвітіння. Найкращим субстратом для проростання сумкоспор і формування інфекційних гіф є фізіологічно старі опалі пелюстки квіток соняшнику, які прилипли до вологої поверхні стебла, переважно в місцях прикріплення черешків листків. Гриб спочатку розвиває інфекційні гіфи в пелюстках, а потім проникає у тканину стебла і черешків листків. Ураження коренів і надземної частини стебла молодих рослин здійснюється також грибницею патогена, яка знаходиться у верхніх шарах ґрунту.
Решітчастий склероцій збудника білої гнилі, що сформувався в ураженій тканині кошика
У суху погоду гниль не розвивається і залишається непомітною. У вологу дощову або під час випадання рясних рос, туманів грибниця патогена розростається та уражує живі органи кошика.
У вологу погоду гриб може поширюватися також вегетативно — окремими шматочками грибниці, які переносяться, в основному, птахами, комахами, повітряними течіями і контактним методом під час дотику хворої частини рослини до іншої здорової. За таких умов передачі інфекції хвороба в посівах соняшнику проявляється у вигляді окремих осередків. Слід зазначити, що біла гниль дуже інтенсивно розвивається на рослинах соняшнику, які уражені несправжньою борошнистою росою.
Встановлена прихована форма ураження рослин білою гниллю. На них вона зовнішньо не проявляється, проте уражені рослини дещо нижчі, кошики їх меншого діаметру. Урожай насіння із таких рослин знижується на 25% і більше.
У соняшнику виявлена також вікова стійкість до збудника білої гнилі: сильніше уражуються рослини у фазі проростка і під час дозрівання кошиків, більш стійкі вони у фазі бутонізації.
Іван МАРКОВ, професор НУБіП України
