У посівах кукурудзи досить шкідливими є багаторічні коренепаросткові бур’яни. За сильної забур’яненості осотами рожевим і жовтим, берізкою польовою, гірчаком степовим звичайним урожайність знижується на 50–55%, за середньої — на 35–40% і слабкої — на 20–30%.
Домінантними в посівах кукурудзи є однорічні злакові (просо куряче, мишії), які поширені в усіх регіонах вирощування культури.
У Поліській зоні з однорічних найбільш злісних бур’янів переважають просо куряче (Echinochloa crus-galli L.), редька дика (Raphanus raphanistrum L.), гірчиця польова (Sinapis arvensis L.), капуста польова (Brassica campestris L.), лобода біла (Chenopodium album L.), а з багаторічних — пирій повзучий (Elymus repens (L.) Gould), хвощ польовий (Equisetum arvense L.).
У Лісостепу переважають осоти, берізка польова (Convolvulus arvensis L.), молочай верболистий (Euphorbia stricta L.), дескуренія Софії (Descurainia sophia (L.) Webb ex Prantl), мишій сизий (Setaria glauca L.) та зелений (Setaria viridis L.), просо куряче, лобода біла, гірчиця польова, редька дика, щириця біла (Amaranthus albus L.), звичайна (Amaranthus retroflexus L.) та жминдоподібна (Amarantchus blitum L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.).
У Степовому регіоні та на зрошуваних землях найбільш шкідливими є осоти рожевий (Cirsium arvense L.) та жовтий (Sonchus asper L.), гірчак березковидний (Polygonum convolvulus L.), хрінниця круповидна (Cardaria draba (L.) Desv.), гречка татарська (Polygonum tataricum L.) просо куряче, лобода біла, щириця звичайна і біла, пасльон чорний (Solanum nigrum L.), дурман звичайний (Datuta stramonium L.), амброзія полинолиста та ін.
Серед бур’янів найбільш шкідливими у посівах кукурудзи є амброзія полинолиста, будяк польовий (осот рожевий) та жовтий, берізка польова, гірчиця польова, лобода біла, щириці біла і звичайна, пирій повзучий, які знижують її урожайність на 30–50%.
Основним завданням передпосівного обробітку грунту є збереження вологи в грунті, знищення бур’янів, створення сприятливих умов для проростання насіння й одержання своєчасних сходів.
Рекомендовано досходове боронування проводити за 3–4 дні до появи сходів кукурудзи, коли молоді ростки ще добре прикриті грунтом. У цей період масово проростають насіння ранніх (редька дика, гречка татарська, гірчиця польова) і частково пізніх (лобода біла, мишій сизий і зелений, щириця звичайна) ярих бур’янів. Їхні проростки і сходи, які не укоренилися, ефективно знищуються боронами. На рихлих грунтах кращі результати забезпечуються застосуванням легких або сітчастих борін, на ущільнених — середніх і тяжких.
У випадку, коли у післяпосівний період внаслідок похолодання сходи кукурудзи затримуються, бур’яни проростають і утворюється ґрунтова кірка, досходове боронування проводять двічі: через 7–10 днів після сівби і за 3–4 дні до появи сходів.
Швидкість руху агрегату залежить від типу використаних борін: із легкими — до 6,5 км/год.; середніми — 7,5, тяжкими і сітчастими — до 9 км/ год.
Під час проведення двох-трьох досходових боронувань можна знищити 70–80% проростків бур’янів. Післясходове виконують у фазах 2–3-х і 4–5 листків у кукурудзи. Швидкість руху агрегату сягає 4,5–5,5 км/год.
На основі проведених досліджень вітчизняними науковцями встановлено, що після одноразового боронування посівів за 3–5 днів до появи сходів культури знищувалося 52% бур’янів, оскільки основна частина насіння пожнивних однорічних бур’янів (мишій сизий і зелений, куряче просо, щириця) до того часу ще не проростає. Боронування у фазі 2–3 листків знищує 70% (частина сходів укоріняється), а триразове (за 3–5 днів до появи сходів кукурудзи, у фазі 2–3-х і 4–5 листків) забезпечує загибель 95% бур’янів.
Проведення інтенсивного боронування — 3–4 рази на чистих, малозабур’янених посівах дає можливість у системі контролю бур’янів обійтись без застосування гербіцидів.
Ігор СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук
спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
