Аскохітоз проявляється на листках, стеблах і бобах вики у вигляді розпливчастих округлих, охряно-бурих або темно-коричневих плям із пурпуровою облямівкою. Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких зберігаються пікніди гриба, і заражене насіння, у якому гриб перебуває у формі грибниці. Шкідливість хвороби виявляється у передчасному відмиранні листків і ламкості уражених стебел, щуплості насіння, яке має низьку схожість.
Антракноз. Зовнішні ознаки хвороби виявляються на листках і стеблах у вигляді світло-коричневих продовгуватих плям із темно-бурою або червонуватою облямівкою. Основне джерело інфекції — уражені рештки і насіння, у яких патоген зберігається грибницею. Хвороба викликає зрідження посівів, знижується урожайність, якість зеленої маси і насіння.
Церкоспороз. На листках дорослих рослин і бобах захворювання проявляється у вигляді великих, неправильної форми світло-бурих плям із темно-червоною облямівкою. Основне джерело інфекції — уражені рештки, в яких гриб зимує грибницею.
Біла гниль проявляється протягом вегетації рослин на всіх її надземних органах. На листках — у вигляді мокрих плям, вкритих білим ватоподібним нальотом, листки загнивають, чорніють і обпадають. Рослини уражені білою гниллю, надломлюються і в’януть. Джерелом інфекції є склероції гриба на рослинних рештках у ґрунті, які зберігають життєздатність до 7–10 років. Додатковим джерелом є заражене насіння, у якому зберігається грибниця. Шкідливість хвороби полягає у випаданні рослин, що призводить до зрідження посівів і суттєвого зниження урожаю та його якості.
Сіра гниль виявляється за надмірної вологості повітря і ґрунту. Проявляється на листках, стеблах, квітконіжках та бобах вики у вигляді бурих або бурувато-зелених розпливчастих мокрих мацерованих плям. Останні у вологу погоду покриваються густим сірим нальотом, який на дотик легко розпорошується. Наліт є грибницею і конідіальним спороношенням гриба. За несприятливих умов уражені ділянки рослин можуть набувати коричневого забарвлення або знебарвлюватися. На них, як правило, спороношення патогена відсутнє.
Уражені стебла часто надламуються, листки жовтіють і відмирають. Велика кількість уражених квіток і зав’язей обпадає; на бобах, що утворилися, виникають виразки.
Сіра гниль є надзвичайно шкідливою хворобою. За інтенсивного ураження рослин маса насіння знижується у 1,5–2,0 разів, частково або повністю втрачаються їх посівні якості.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз) проявляється у вигляді місцевого і дифузного ураження рослин. Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких зберігаються ооспори гриба, й уражене насіння, в оболонці якого міститься грибниця. Шкідливість хвороби виявляється у зрідженні посівів, зниженні продуктивності рослин та якості отриманої продукції.
Іржа. Ознаки хвороби проявляються на листках спочатку у вигляді дрібних жовто-оранжевих пустул із нижнього боку листкової пластинки — спермогоніїв із спермаціями та ецій з еціоспорами. Пізніше з обох боків листка формуються порошисті світло-коричневі уредінії, і під кінець вегетації з’являються темні телії.
Шкідливість хвороби виявляється у передчасному відмиранні уражених листків і зниженні кормових якостей зеленої маси, формуванні щуплого насіння у бобах. Недобір урожаю, залежно від інтенсивності розвитку хвороби, може сягати 10–30%.
Бактеріоз проявляється на листках, стеблах, бобах у вигляді дрібних численних фіолетових або червоних (залежно від сорту вики) плям, які згодом збільшуються до 3–4 мм у діаметрі, але не зливаються одна з одною. Уражені рослини відстають у рості й розвитку, а листки передчасно жовтіють і відмирають.
Мозаїка. Характерні ознаки — посвітління жилок на листках, а пізніше пожовтіння окремих ділянок листкової пластинки. Основне джерело інфекції — багаторічні бобові трави, особливо конюшина і буркун, у соку яких зберігається вірус. З насінням вики вірус передається дуже рідко. За інтенсивного розвитку хвороби недобір урожаю зерна може сягати 0,5–0,6 т/га і більше.
Інтегрований захист вики від хвороб
Серед районованих сортів підвищеною польовою стійкістю до найбільш поширених хвороб характеризуються сорти вики озимої: Лебедина пісня, Приморка, Ювілейна тощо; вики ярої: Білоцерківська 33, Єлізавета, Євгена, Ірина, Ліліана, Світлана, Ярослава та ін.
Дотримання сівозміни з висіванням вики на тому ж полі тільки через 3–4 роки. Вирощування культури після кращих попередників. Не дозволяється розміщувати її поряд із посівами багаторічних бобових трав та полями, на яких бобові культури вирощували торік. Насінники вики повинні плануватися не ближче ніж 1 км від посівів вико-сумішок на зелений корм і сіно, що істотно знизить поширення аерогенної інфекції багатьох збудників хвороб, зменшить можливість перезараження рослин і забезпечить отримання насіння вищої якості.
Кращими ґрунтами для вики є глинисті, суглинисті, сірі лісові і чорноземні нейтральні і слабо-кислі, на яких поширення і розвиток кореневих гнилей, фузаріозу та інших хвороб на рослинах є найнижчим.
Збалансоване живлення рослин. Органічні і фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, азотні — під передпосівну культивацію і у вигляді весняного підживлення на виці озимій. Із мікроелементів найбільше значення мають молібден і бор. Слід пам’ятати, що внесення високих доз азоту або незбалансованих доз мінеральних добрив призводить до інтенсивного розвитку на посівах вики грибних, бактеріальних і вірусних хвороб.
Для сівби використовують здорове кондиційне насіння. Проти зовнішньої та внутрішньої інфекцій посівний матеріал обов’язково протруюють препаратом на основі діючої речовини: беномілу, з. п. (Фундазол, 2,0 л/т) або біопрепаратом Агат 25-К, па (40 г/т).
Вику озиму на насіння висівають у суміші з житом, озимою пшеницею, що суттєво знижує ураженість рослин кореневими гнилями, фузаріозом, несправжньою борошнистою росою та іншими хворобами. Вику яру на насіння і сіно висівають одночасно з ранніми ярими культурами. У разі пізніх строків сівби вики ярої зростає ураженість рослин аскохітозом, іржею, борошнистою росою.
За сівби вики дотримуватися оптимальних норм висіву і глибини загортання насіння. У загущених посівах вики зростає ураженість рослин антракнозом, несправжньою борошнистою росою, у зріджених — септоріозом, вірусними хворобами. Глибина загортання насіння — 3–4 см. У разі глибокого загортання насіння зростає ураженість рослин кореневими гнилями, фузаріозом, антракнозом.
У разі інтенсивного розвитку борошнистої роси, іржі, фузаріозу, антракнозу, аскохітозу, септоріозу, бактеріальних хвороб у фазі бутонізації-початок цвітіння рослин на насінниках проводять обприскування вики біофунгіцидом Агат 25-К, па (30 г/га). У період інтенсивного росту бобів-налив насіння за прогнозу інтенсивного розвитку захворювань проводять повторне обприскування насінників.
Оптимальний строк збирання вики настає, коли буріють нижні і середні боби. Запізніле збирання урожаю призводить до істотних втрат зерна і ураження насіння різними гнилями, пліснявінням.
Оздоровлення свіжозібраного зерна шляхом якісного його дороблення на токах, доведення його вологості до 13–14%, що створює несприятливі умови для його перезараження і розвитку пліснявіння, сірої і білої гнилей.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук,
професор НУБіП України
