Разом із цим, очевидні складнощі становить і запобігання та боротьба із закисленням грунтів, оскільки більшість видів традиційних добрив є фізіологічно кислими, а тому особливу увагу слід звертати на утримання прийнятного рівня Ph.
Якщо господарство лишень планує перейти на «нуль» і застосовує традиційну технологію обробітку грунту, цим потрібно скористатися, провівши фундаментальну його підготовку. Це означає, що з осені необхідно виконати якісне глибоке рихлення полів, вносячи при цьому підвищену норму NPK. Також не зайвим буде одночасне внесення органічних добрив, оскільки поверхневе забезпечення гною надалі буде малоефективним, і окрім цього, дати якийсь природній розкислювач, такий як вапно. Аби компенсувати закислення грунту внаслідок внесення на кожен кілограм традиційних мінеральних добрив, потрібно не менш ніж 7 кг вапна. Тому краще його дати під основний обробіток, причому у нормі, що допоможе закрити проблему на 5–6 років.
Надалі ж бажано використовувати по можливості такі азотні добрива, як кальцієва селітра чи фосфоритні розкислювачі, які дозволять тримати рівень Ph в адекватних межах. Річ у тім, якщо фермер дотримуватиметься технології, то за декілька сезонів грунтова біота нормалізуватиме споживання елементів живлення.
Саме так. Однією із переваг технології ноу-тілл є те, що паралельно із накопиченням пожнивних решток на поверхні поля повинні активізуватися процеси життєдіяльності в грунті, внаслідок чого вивільнятимуться потрібні для культурних речовин сполуки, елементи живлення у складі яких перебувають у доступних формах. Зокрема, це дасть змогу вносити відчутно нижчі норми мінеральних добрив і заощаджувати не лише на пальному, але й на цій відчутній статті витрат.
Загалом на території України ноу-тілом займаються найчастіше там, де складно отримати нормальну рентабельність із використанням традиційної технології. Це господарства, розташовані у зоні недостатнього зволоження, нерідко на бідних грунтах. І часто зібрати 30 ц/га озимини за «нулем» там набагато вигідніше, аніж 40 ц/га із оранкою та внесенням належної норми добрив. Натомість ноу-тілл у плані мінерального живлення часто виглядає як «внесли 100 кг селітри — і все, решта є у грунті».
Однак це теорія, яку потрібно зуміти втілити на практиці. І почати з ефективного забезпечення посівів доступним азотом, якого на перших порах може бути потрібно значно більше, аніж за традиційної технології. Річ у тім, що, окрім традиційних шляхів втрати азоту, таких як промивання у грунті та випаровування під час поверхневого внесення, за ноу-тілу серйозну статтю азотних «витрат» становить іммобілізація внаслідок споживання грунтовими мікроорганізмами для мінералізації рослинних решток. Класичний ноу-тілл передбачає їх поступове накопичення на поверхні поля, причому у досить великій кількості. Відповідно, обов’язково потрібно давати селітру чи карбамід з осені спеціально з метою пришвидшеного розкладання пожнивних решток. Норми внесення можуть бути різними, в середньому йдеться про 50–60 кг/га у фізичній вазі для компенсації споживання азоту грунтовими мікроорганізмами.
Наше завдання у цьому разі — активізувати діяльність грунтової біоти, кинувши їй їжу у вигляді рослинної маси та «пальне» у вигляді легкодоступного азоту. Надалі ж ці мікроорганізми набагато жвавіше та якісніше виконуватимуть свою роботу, підвищуючи заразом родючість грунту.
Підживлення озимих культур навесні відбувається за тим же принципом, як і за застосування класичної технології. Селітра або КАС нормально засвоюються кореневою системою рослин за наявності достатньої кількості вологи. Згодом, у міру накопичення подушки із рослинних решток у полі, під нею залишатиметься достатня кількість вологи для того, щоб ефективно споживати азот навіть за не дуже сприятливих умов.
Коли ноу-тільне поле входить у систему, єдиним доступним способом грунтового внесення мінеральних добрив залишається припосівне. Тому ноу-тільна сівалка має бути обов’язково оснащеною функцією одночасного внесення мінеральних добрив. Винятком можуть бути суперекономічні технології у Степу за аномально посушливих умов. В усіх інших випадках потрібно мати змогу дати під час висіву 70–100 кг сульфату амонію, карбаміду чи амофосу, залежно від культури, технології та даних аналізу грунту. Останній чинник має особливо велику вагу за технології ноу-тіл, оскільки, як ми вже зазначали, способи внесення мінеральних добрив тут обмежені.
Краще всього під час сівби опиратися на точні дані щодо складу грунту і давати разом з азотом ті елементи живлення, які є найдоречнішими. Це може бути сірка, фосфор, а в окремих випадках найбільш раціонально вносити ретельно підібране багатокомпонентне добриво, наприклад, азот + фосфор + сірка + магній + цинк + бор. У цьому разі ми будемо певні, що під конкретну культуру забезпечили грунт саме необхідним.
Ще краще — вносити під час сівби ретельно підібрані ЖКУ, до складу яких входить не лише азот, але й фосфор та сірка з мікроелементами. Це дає певну економію на вартості добрив та посилює їх доступність для кореневої системи рослин.
Іще один спосіб дати насінню те, що точно йому потрібно, — провести відповідну його передпосівну обробку мікроелементами. Особливо це важливо на культурах, критично залежних від того чи іншого елемента живлення — бору, цинку, молібдену тощо. Тому ефективний ноу-тіл, за якого можна вести мову про інтенсивну технологію вирощування сільгоспкультур, обов’язково передбачає потужну повноцінну обробку посівного матеріалу, починаючи від протруйників та інокулянтів і закінчуючи інкрустацією мікроелементами.
Ясна річ, за технології ноу-тілл великої ваги набуває позакореневе живлення посівів. При цьому додатково можуть забезпечуватися не лише мікроелементи, але й азот, фосфор та калій — макроелементи, які нехай і в невеликих дозах, однак будуть внесені на посівах у потрібний момент.
Втім, по листу все ж ефективніше давати мікроелементні суміші вкупі з традиційним карбамідом та сульфатом магнію. Більш потужні внесення азоту та фосфору доречніше провадити шляхом прикореневого підживлення рослин із застосуванням спеціальних машин. Це можуть бути такі агрегати, як ліквілайзери, за допомогою яких можна здійснити якісне прикореневе внесення ЖКУ. Це дорога техніка, однак вона є незамінною, якщо мова йде про нульову технологію на площах понад 1000 га. За рахунок ліквілайзеру ми можемо дати легкодоступний азот із сірою та фосфор у критичні фази розвитку рослин, реально вплинувши на майбутню врожайність та стресостійкість посівів.
Як варіант можуть застосовуватися спеціальні насадки на форсунки самохідних обприскувачів. Ця технологія доводить власну ефективність, зокрема, на посівах кукурудзи.
Так чи інакше, кожен фермер повинен розуміти, що ноу-тілл — це передусім робота з рослинними рештками і грунтовою біотою, а також ефективне застосування сівозміни. За належного підходу та сприятливих грунтово-кліматичних умов доступність елементів у грунті зростатиме, а відповідно, потреба в мінеральних добривах буде нижчою. Хоча, як відомо, нічого з нічого не береться, і потрібно постійно контролювати наявність ключових елементів живлення у землі.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
