Сучасні сорти ярої пшениці, ячменю та вівса за сприятливих погодних умов і дотримання усіх вимог агротехніки можуть формувати від 5,0 до 6,0 т/га зерна. Для одержання таких урожаїв зерна ярих культур необхідно сформувати відповідну структуру їх агрофітоценозів. Так, у ячмені кількість продуктивних стебел має становити 650–700 шт./м², кількість зерен у колосі — 19–20 шт., маса 1000 зерен — 48–50 г, у вівса розмір цих показників повинен сягати, відповідно, 550–600 шт./м², 35–40 шт. зерен на одну волоть за маси 1000 зерен — 35–38 г, у пшениці ярої, відповідно, — 500–550 шт./м², 35–45 зерен у колосі за маси 1000 зерен — 40–45 г. З метою досягнення такого рівня величин елементів структури врожаю ярих зернових культур необхідно всі технологічні заходи спрямовувати на отримання дружніх і своєчасних сходів, забезпечення рослин елементами живлення, досягнення оптимального розвитку 2–3-х синхронно розвинених стебел на одну рослину, захист посівів від бур’янів, хвороб і шкідників.
Овес — культура помірного клімату, невибаглива до тепла. Насіння починає проростати за температури +2…+3°, життєздатні сходи отримують при +3…+5°, проте за такої температури вони з’являються повільно через 14–18 діб. При +15…+18° і доброму зволоженні верхнього шару ґрунту сходи з’являються через 7–10 діб після сівби. Вони витримують заморозки до –4…-5°, холодостійкі сорти — до –8…-9°. У разі заморозків нижче –10 °C вузол кущення не пошкоджується, і рослини за потепління відновлюють вегетацію.
У фазі цвітіння і молочної стиглості може сильно пошкоджуватись приморозками інтенсивністю –2°. У період колосіння найбільш сприятлива температура +20…+22°, під час дозрівання — +23…+24°. За температури нижче +13…+14° налив і дозрівання зерна затримуються. Високі температури і посуху овес переносить гірше ячменю і пшениці. При +38…+40° продихи паралізуються дуже швидко (через 4–5 год.). Сума ефективних температур за вегетацію, залежно від скоростиглості сортів, коливається у межах 1000–1800°.
Овес найбільш вологолюбний серед хлібних злаків. Під час проростання його насіння поглинає більше води, ніж інших хлібів першої групи (60–65% від маси насіння). У вівса найвищий транспіраційний коефіцієнт — 450–500. Найбільше вологи потребує у період виходу в трубку-викидання волоті, коли відбувається найбільший приріст сухої маси і формуються квітки, що підвищує потребу вівса в теплі, волозі й освітленні. В цей період овес погано переносить посуху, що призводить до значного зниження урожайності.
Атмосферна посуха найбільш шкідлива в період цвітіння. Проте і дощова погода наносить посівам вівса великої шкоди: розвивається значна вегетативна маса, утворюється багато підгону, затягується вегетаційний період.
Ячмінь — найбільш скоростигла і холодостійка яра зернова культура. Культура короткого періоду розвитку. Насіння починає проростати за температури +1…+3°, сходи в польових умовах можуть з’являтися при +4…+5° і витримують заморозки до –3…-4°, за температури –6…-8° спостерігається пожовтіння листків. Оптимальною, для появи дружніх сходів, є +15…+20°. Сходи починають з’являтись за середньої добової температури повітря +8…+10 ° на 12–17-му добу, а за +16…+18° — на 6–7. Але мінусові температури під час проростання негативно проявляються на подальшому розвитку рослин. У фазі кущення найбільш сприятлива температура +10…+12°. В наступні періоди (до фази колосіння) оптимальна +15…+17°. У період наливу і дозрівання зерна ячмінь легше переносить високі температури і є посухостійкою культурою. Температура нижче +13…+14° сповільнює розвиток рослин. Насіння ярого ячменю потребує меншої кількості води (48–65% від маси зерна), ніж інших злаків.
Після появи сходів через слабкий розвиток кореневої системи він потребує значної кількості вологи. Ячмінь досить посухостійкий. Транспіраційний коефіцієнт — 350–450. Максимальну кількість води рослини витрачають у фазі кущення-трубкування. Дефіцит вологи під час кущення знижує кущистість, викликає значну асинхронність розвитку пагонів. Посуха від колосіння до достигання провокує збільшення кількості безплідних квіток та зменшує виповненість зерна.
За умов достатнього зволоження кущення ячменю ярого починається у разі накопичення від сівби суми ефективних температур (вище +5 °C) 134°. Запаси продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту навесні більше 160 мм сприяють отриманню високих урожаїв, а менше 80 мм є недостатніми для нормального росту і розвитку культури. Кущення припиняється, коли рослини виходять у трубку. Повне виколошування настає через 46–48 діб після появи сходів. Колосіння ячменю починається за накопичення суми ефективних температур після появи нижнього стеблового вузла над поверхнею ґрунту близько 330°, а для періоду колосіння-воскова стиглість необхідна сума ефективних температур близько 400°.
Достатніми для формування врожаю ячменю ярого у період колосіння є запаси продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту від 110 до 130 мм. Підвищення середньої добової температури до 23° і вище у цей період негативно позначається на урожайності ячменю. У той же час підвищення температури до +40° і вище у період наливу зерна ячмінь витримує краще, ніж пшениця. Квітки і зав’язь ячменю пошкоджуються заморозками –1…-2°, а у період наливу небезпечними є заморозки інтенсивністю –1,5…-4,0°. Ячмінь має високу повітряну посухостійкість, порівняно з пшеницею та вівсом, і більшу стійкість до високих температур, «захвату» і «запалу», витримуючи її підвищення до +38…+40°. За такої температури продихи ячменю не паралізуються впродовж 25–35 год, тоді як у ярої пшениці вже через 10–17, а у вівса навіть через 5 год настає їх параліч. Однак сильні атмосферні і ґрунтові посухи негативно впливають на розвиток культури і її врожайність.
Ярі зернові культури є найбільш холодостійкими культурами, тому в умовах 2019 року їх слід висіяти у якомога ранні строки, як тільки дозволить стан ґрунту. Критерієм початку сівби є його стиглість, коли досягається якісне його кришення під час обробітку.
Яра пшениця — культура раннього строку сівби, її розпочинають на початку весняних польових робіт — у разі настання фізичної стиглості ґрунту. Насіння повинно якісно загортатись розпушеним ґрунтом. Не варто допускати сівбу в перезволожений, неякісно підготовлений ґрунт. За середніми багаторічними даними наукових установ найкращі строки сівби ярої пшениці — це кінець березня-початок квітня. Сходи ярої пшениці з’являються за 7–12 діб від сівби, кущення настає через 12–15 після сходів, трубкування — через 16–26 діб після початку кущення, через 3–6 починається цвітіння, через 15–18 діб від цвітіння зернівка досягає повної довжини і вступає у фазу молочної стиглості, в якій вона перебуває 10–15 діб. Вегетаційний період у м’якої пшениці триває 85–110 діб, у твердої — 100–115. Продуктивна кущистість нижча, ніж в озимої пшениці, ячменю та вівса і становить 1–2.
Яра пшениця більш негативно реагує на пізніші строки сівби, ніж ярий ячмінь. Запізнення із сівбою за оптимальних умов зволоження зумовлює недобір урожаю 0,1–0,5 т/га на кожен день запізнення, а за посушливої весни він може зростати. Для одержання високого врожаю її потрібно висівати раніше від ярого ячменю. Особливо чутлива до запізнення строків сівби тверда пшениця, що пов’язано з уповільненим вбиранням вологи насінням за проростання. Запізнення із сівбою на 10 діб може спричинити зниження урожайності на 20–25%.
Юрій МАЩЕНКО, заступник директора з науково-інноваційної
діяльності та розвитку експериментальної бази, завідувач
науково-технологічного відділу збереження родючості
ґрунтів та контролю якості продукції ІСГС НААН,
к. с.-г. н., експерт-дорадник з питань рослинництва;
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач
науково-технологічного відділу селекції, насінництва
і трансферу інновацій ІСГС НААН, к. т. н., с. н. с.,
експерт-дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
