Його керівник Олександр Маценко також очолює громадське об’єднання «Асоціація інтенсивного садівництва Черкаської області». Навіть у карантин садівники активно реалізовують саджанці в мішках із вологою тирсою, доставляючи їх кур’єрськими службами доставки. Нині в сім’ї Маценків в обробітку близько 17 га плодово-ягідних дерев — це інтенсивні карликові сади.
Олександр Маценко, голова ГО «Асоціація інтенсивного садівництва Черкаської області»
- Як у вас перебігає загальнонаціональний карантин? Чи нема перебоїв, скажімо, з агрохімією?
— У всіх моїх працівників — маски. Але в сад і розплідник через місто ми не їздимо, пробираємося полями, тримаємо дистанцію. Спілкуємося всі телефоном. У мене в кишені завжди є антисептик — розведений спирт. Жодних перебоїв із постачанням немає.
Зателефонуємо — відразу через «Нову пошту» надсилають що треба й коли треба. А ось зі зрошенням є проблеми. Ми хочемо поміняти спринклери. Сьогодні краще системи поливу купувати в Одесі. А ми купили в Харкові, тепер незадоволені ними. Але це пов’язано саме з виробниками, а не з карантином. Працюючи на віддаленні, звісно, треба бути напоготові. Наприклад, недавно нам запропонували купити ґрунтообробний культиватор «Феррарі». Я зацікавився: що за агрегат такий нечуваний? Вони кажуть: перерахуй нам 100 тис. гривень, тоді привеземо… Довелося відмовитися.
- Олександре Васильовичу, у квітні по Україні де-не-де були приморозки. Як цвіли ваші культури, чи не померзли?
— Якщо говорити про черешню, то за час її цвітіння температура опускалася до –4° С, двічі до –8 °С, й одного разу падала навіть до –11 °С. Загинуло десь 60% квітів. Але з пазух цих решти 40% вийшли нові квіточки. І, в принципі, якщо знову морози не вдарять, то врожай обіцяє бути непоганим. Нормальним. Ну, це у нас канадські сорти — хороші, вони…
- …морозостійкі? Бо в Канаді зимно?
— Ну, дивлячись де. Мій улюблений — канадський сорт Лапінс. Його батьківщина — муніципалітет Саммерленд, це Тихоокеанське узбережжя Канади. Там не надто холодно, але вітри з півночі, буває, все ж задувають. Мої фаворити — канадські сорти черешні: Целеста, Стаккато, Самба, Скіна й інші. Дуже хороший сорт Самміт — унікальний, морозостійкий. У нього ягода діаметром 30–31 мм. Але черешня в мене не тільки канадка. Є зі США, Чехії, Німеччини.
Від інших сортів я відмовився. Останнім часом пішла мода: черешня на підщепі Гізела.
Є такий Євген Рассоха з Бахмута. Він її пропагує, а я з ним полемізував. Вона в наших умовах, я вважаю, не дуже годяща. Ягода дрібна, врожай слабкий, захист їй потрібен посилений… За любов до західних сортів мене навіть прозвали «агентом іноземних спецслужб». У вас там під Києвом є село Небилиця. Там теж посадили черешню на Гізелі, а тепер, я чув, збираються корчувати. Багато хто тепер уже відмовляються від Гізели — вочевидь, не виправдовує себе.
Черешню, абрикоси й сливи я культивую інтенсивно за методом UFO. Вже на другий рік після посадки, уявіть собі, ми отримуємо товарний урожай. І ще цей метод хороший тим, що збирання плодів пришвидшується. Нині важко з кадрами: всі працьовиті намагаються виїхати в Польщу, Чехію, Іспанію. Але там, де у нас ягоду раніше збирало 15 осіб, за методом UFO знімають із гілок тільки двоє.
- А що скажете про запилення?
— Я маю друзів, що ставлять кочову пасіку на запилення нашого саду. Також у нас живуть дикі бджоли. Але ми збираємося ставити й власну пасіку. Вже приготували п’ять великих вуликів. Будемо тримати джмелів та осмій. На наступний рік збираюся брати джмелів у Бельгії — вже знаю, де.
- У якому стані нині інші ваші плодові культури?
— Не всі сорти й культури витримують такі заморозки. Персик цей рік теж зав’язався, хоча буде його небагато. Слива зав’язалася… А от груша в мене вітчизняна. Наші груші — найкращі! На першому місці за зимостійкістю — сорт Яблунівська. Ми його називаємо «злитки золота». Його вивела Валентина Іванівна Сайко на Придністровській дослідній станції Інституту садівництва НААНУ в селі Годилів Чернівецької області. І також хороший сорт Говерла. Ранній, смачний — груші дає величиною по 400–600 г. Його виплекав Володимир Павлович Kопань, селекціонер Інституту садівництва НААНУ із селища Новосілки в Київській області. Ці груші трохи гірше зав’язалися, але теж урожай буде.
- Про яблука, підозрюю, що вони у вас мають бути морозостійкі. Бо над цим колись попрацював ще Левко Симиренко, знаменитий Ваш земляк-селекціонер.
— Звичайно, є у мене і ренет Симиренка — але вирощую його в основному для своїх. У роздрібній реалізації із цим сортом складно: яблуко швидко пухне, жовтіє. Плід саду повинен мати стійкість у торговому обороті. Ренет Симиренка — не дуже в цьому сенсі стійкий. Виклали на прилавок, яблуко два дні полежало — і вже не те. Що цікаво: плід, схожий на ренет Симиренка, виявили в Канаді в дикорослому вигляді. Там у них він називається Green-Green, тобто «зелений-зелений». Можливо, Левко Симиренко саме в Канаді щось підгледів?
Нині українських сортів у мене на продаж немає. В основному Бельгія, США, Нова Зеландія — звідти в мене яблука. Голден Делішес ми вирощуємо — це зараз сорт №1. У мене ростуть його різні клони. І він найкраще продається. Якщо взяти реалізацію яблук на сьогодні по Україні, особисто в мене не менше як 55% припадає саме на цей сорт.
- До того ж навіть ренет Симиренка у вас — карликовий. Так що, традиційне садівництво зникає? Буде воно тільки в садибах і біля хат, а не як бізнес?
— Будь-який фермер хоче мати прибуток. Якщо ви посадили карликовий інтенсивний сад рослинами-однолітками, то врожай отримаєте на третій рік. А ми садимо яблука за європейською технологією «Кніп Баум». Це однорічна крона з гілками на дворічному корені. Ви навесні яблуньку посадили, а вже на наступний рік зібрали 20 т/га. А на третій – 35 т/га. Тоді як високорослий сад може родити тільки на шостий рік після закладання. І він дає менше врожаю, ніж інтенсивні сади. Проте в нього є свої переваги: у плодів великих дерев лежкість вища.
- Як ви дотримуєтеся єдиного калібру й однотипного вигляду плодів?
— На яблунях, персиках і грушах це досягається нормуванням зав’язі. А на черешні — вибором сорту. Ми дивимося, що нам потрібно, по кількох чинниках. Треба, щоб ягоди були одновимірними: 29–29,5 мм у діаметрі, ні більше — ні менше. Ще чинник: щоб ягоди не розтріскувалися під час дощу. Також хочемо, щоб колір черешень був рівномірний, не гуляв. І обрані нами сорти цим критерієм відповідають, особливо добре себе показує канадська група черешень. Колір, величина плоду — це його естетика, товарність. За системи вирощування UFO ми отримуємо преміумягоду. У нас черешня практично вся однотипна, не потрібні ніякі калібрувальні машини. Це дуже важливо.
- На сайті садівників я прочитав, що ви всі свої саджанці на 2020 рік продали ще пів року тому. Це так успішно діє «Асоціація інтенсивного садівництва Черкащини»?
— Серед садівників дуже багато мрійників. А в нашої асоціації мета і головний напрям діяльності — навчити людей заробляти гроші. Проводимо науково-практичні заняття. Наприклад, на семінар із питань обрізування черешні приїжджали в Смілу садівники із 17 областей України. Не лише на 2020-й — ми вже й на 2021-й половину саджанців продали. І це успіх, звісно. Бо сподіватися тільки на свіжі фрукти — ризик. У бізнесі всі яйця в один кошик не складають. Треба мати диференційовані джерела доходу й різноманітний асортимент. У нас — сертифікований розплідник, тут можна купити саджанці всіх плодових і кісточкових дерев. Вони в нас «заряджені» на майбутнє — на врожай, на прибуток. Тому запитувані. У вартість саджанців входить також технологічний супровід посадки, плодоносіння, обрізування, хімічного захисту.
- А чи здаєте свої фрукти-ягоди на переробку: на джеми, соки?
— Якщо на переробку віддавати, залишуся без штанів! У нас на київській трасі є десертний магазин, і також у столицю ми возимо — продаємо свіжі фрукти та ягоди киянам. На столичному ринку, коли ми приїжджаємо, життя в конкурентів зупиняється. Ось прибуває наш мікроавтобус, у ньому — 2 т черешні… Не встигаємо виставити ящики, як хтось із покупців падає на них і заявляє: моє! Купую все і негайно! А ззаду кричать: більше як 200 кілограмів в одні руки не відпускати!..
- Відповідно до наказу Мінагрополітики торік виділялося 120 млн гривень на придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур. Ваш розплідник отримав щось?
— Чим далі від нас чиновник, тим краще. Санепідемстанція, пожежна і екологічна інспекція… Якби ж то вони поводилися правильно! Але ж ні — викручують руки. Дивляться на тебе: як би зручніше обідрати? Деякі аграрії труять бджіл. Але не ми, садівники! Ті, наприклад, хто від оленки волохатої ріпак бризкає. А у мене в саду он дикі бджоли літають — їм тут добре. Й приходить інспектор із допитом. «Чим бризкаєте? Скільки разів черешню обробляєте? Один? Не може бути!» Яке твоє діло? Так, обробляємо всього один раз — проти вишневої мухи. Й у нас ягоди екологічно не шкідливі навіть дітям.
Або приходить інший перевіряльник. Ось стоїть у нас опалювальний котел на дровах. Бюрократ побачив — оштрафував за викиди в атмосферу. Або допитується: якої породи у вас в дрова? Скажу дуб — вліпить штраф за дуб. Відповім граб — оштрафує за граб.
Нормально? На спілкування з усіма цими службами, на поїздки до обласного центру витрачається приблизно 5% нашого робочого часу. Це таке гальмо!.. Але давати компенсацію від держави за посадковий матеріал — уважаю, неправильно. Якщо людина не вміє садити, як ти йому не компенсуй, він занапастить справу. Компенсацію у нас отримують або нездари, або ж дуже багаті латифундисти, які й без неї обійшлися б.
Розмовляв Ігор Петренко
