Найбільш радикальним, економічно вигідним і екологічно безпечним методом захисту селери від хвороб є створення і впровадження у виробництво стійких сортів. Їх використання виключає застосування будь-яких пестицидів, істотно зменшує втрати врожаю зеленої маси і коренеплодів при зберіганні. Підвищеною стійкістю до хвороб характеризуються сорти і гібриди селери листкової: Амстердам, Ємна, Зефір, Красилівський, Іванко, Парус, Сієнна, Юдінка та ін.; коренеплідної: Алабастер, Астерікс F1, Діамант, Каскаді, Максим, Празький гігант, Рома, Чорномор, Яблучний та ін.; салатно-черешкової: Аніта, Паскаль, Танго, Тріумф, Флорида та ін.
Проти хвороб селери важливі заходи для обмеження розвитку гнилей під час зберігання коренеплодів і профілактичні заходи, які попереджують розвиток хвороб в польових умовах.
Селеру, через дрібне насіння і дуже повільне проростання в початковий період розвитку, вирощують розсадним способом. Листкову селеру вирощують і безрозсадним способом. Для посіву використовують свіже насіння, зібране від здорових рослин. Схожість насіння всіх категорій повинна бути не нижчою 70%.
Проти грибної і бактеріальної інфекції насіннєвий матеріал слід продезінфікувати. Добрі результати дає термічне знезараження насіння в нагрітій воді за температури 52 °С впродовж 25 хв. Часто практикують витримувати насіння у воді 2–3 доби за температури 20–25 °С, змінюючи воду щоденно. Вологе насіння розміщують на паперовому рушнику або вологій тканині. Коли воно починає проростати (накільчуватися) — його підсушують до сипучості. Така обробка не тільки знезаражує насіння, а й сприяє підвищенню енергії проростання і схожості насіння (насіння селери сильно насичене ефірними оліями, що перешкоджає швидкому його проростанню. В теплій воді ефірні олії частково вимиваються, що сприяє енергійному їх проростанню і отриманню швидких сходів). Знезараження насіння селери можна досягти також витримкою його у сушильній шафі при температурі 50–52 °С впродовж 2-х діб.
Практикують також обробку насіння селери перед сівбою 1% розчином перманганату калію або 0,2% розчином борної кислоти, пророщують насіння на вологій тканині, а коли воно накільчилось — висівають в касети, горшки або розсадні ящики, наповнені ґрунтосумішшю з торфу, дернової землі, піску і перегною (3:1:1:1).
На жаль, у «Переліку пестицидів і агрохімікатов, дозволених до використання в Україні» відсутні протруйники для насіння селери, як і фунгіциди, для захисту насінників культури від хвороб. Попередні дослідження показують, що високу ефективність у протруєнні насіння селери мають препарати, які дозволені для обробки насіння моркви на основі металаксилу -М, тн. (Апрон XL 350 ES, 1 мл/ кг); флудіоксонілу, тн (Максим 480 FS (1 мл/ кг); боскаліду + піракластробіну, тн. (Іншур Профі (1–2 мл/кг). Ці протруйники ефективні проти фомозу, несправжньої борошнистої роси, альтернаріозу, церкоспорозу, септоріозу.
Не пізніше фази двох справжніх листочків рослини пікують, прищипуючи головний корінь. Температуру в теплиці підтримують на рівні 14–15 °С. Такий температурний режим стримує витягування рослин, підвищує їх стійкість до чорної ніжки, фомозу, альтернаріозу. Перед висадкою розсади у відкритий ґрунт, її загартовують. Розсаду селери у віці 5–6 листочків у квітні — на початку травня висаджують у відкритий ґрунт. Рослини ослаблені, уражені хворобами або пошкоджені шкідниками бракують і видаляють.
За безрозсадного способу вирощування листкової селери, насіння висівають у відкритий ґрунт рано навесні з шириною міжрядь 45 см, глибиною загортання насіння 0,5–1,0 см. Норма висіву насіння 2–4 кг/га.
Вирощувати селеру слід в сівозміні і повертати на попереднє місце не раніше ніж через три-чотири роки. Найкращі попередники — це озимі зернові, рання картопля, огірок, капуста, цибуля, часник.
Висаджують розсаду селери в оптимально ранні терміни на незатінених легких, багатих перегноєм, нейтральних та слабокислих (рН 6–7) ґрунтах з глибоким орним шаром. На більш важких ґрунтах необхідно вносити (переважно під попередник) компости, перегній або торф. Селера вологолюбна культура, вимагає поливу в посушливий період, але не витримує навіть короткочасного застою води на полі, при цьому коренева система задихається, сильно уражується фомозом. Листки по периферії розетки починають жовтіти і поступово відмирають. Дотримання агротехнічних прийомів вирощування культури підсилює стійкість рослини до плямистостей і гнилей.
Під час вегетації рослин слід систематично розпушувати ґрунт в міжряддях, видаляти бур’яни — резерватори бактеріальної і вірусної інфекції, за дефіциту вологи в ґрунті проводити поливи. Загущені посіви проріджують, що суттєво знижує ураженість рослин борошнистою росою. Із проявом на селері некрозу точки росту рослини слід підживити бором, обприскуючи їх 0,04% розчином бури.
Зелень листкової селери зрізають за необхідністю, масово — через 80–90 днів після посадки розсади. Після відростання збір повторюють. Востаннє листки збирають восени перед заморозками, тоді її зрізують повністю, заморожують або сушать. Після кожного збору листків рослини слід підживити.
У період вегетації салатно-черешкової селери основна увага приділяється підгортанню рослин, щоб відбілити черешки і поливу рослин. Товарну продукцію отримують через 140–160 днів після посіву (вересень-жовтень).
У разі вирощування кореневої селери велика увага приділяється обробітку ґрунту і поливу. Через 170–190 днів після висадки розсади коренеплоди збирають, зберігають у сховищах, пересипавши їх вологим піском. Викопані коренеплоди селери можна посадити у контейнери і вирощувати зелень взимку.
У період вегетації селери листкової, салатно-черешкової і кореневої використовувати будь-які фунгіциди проти хвороб категорично заборонено.
Проти гнилей коренеплодів перед їх закладанням на зберігання необхідно пересипати вапном-пушонкою або крейдою з розрахунку 1,5–2,0 кг/ц, особливо якщо вони не будуть пересипані вологим (40–50%) піском. Найбільш оптимальний режим зберігання коренеплодів селери — відносна вологість повітря близько 85–90% і температура 0–2 °С. Коренеплоди слід періодично оглядати і видаляти гнилі.
Догляд за насінниками
Навесні перед посадкою слід провести ретельний огляд і бракування уражених маточних коренеплодів.
Насінники селери (різновидності і сорти) рекомендується ізолювати на відстань не менше 2 км між собою, а також не менше 1 км від товарних посівів культури. Дотримання цієї вимоги захищає від перезапилювання рослин різних сортів і різновидів, а також від масового зараження аерогенною інфекцією багатьох збудників хвороб.
Висаджувати маточні коренеплоди слід в оптимально ранні терміни, коли температура ґрунту прогріється до 5–7 °С за схемою 70х30 см. Під час вегетації насінники систематично розпушують, видаляють бур’яни, проводять поливи і позакореневі підживлення, періодично посіви моніторять на виявлення хвороб та шкідників, зів’ялі й уражені рослини бактеріальними і вірусними хворобами видаляють з посівів.
Збирання насіння проводять у фазі воскової стиглості основної маси зонтиків (насіннєві посіви набувають у цей період буро-коричневого забарвлення). Спочатку зрізують центральні зонтики після побуріння, потім — із пагонів заміщення та першого порядку, пізніше — суцільно. Після збирання суцвіття добре просушують, обмолочують, насіння очищають і доводять до вологості не вище 10%. Після обмолоту рослинні залишки знищують, проводять зяблеву оранку.
Іван МАРКОВ, професор НУБіП України
