Один знайомий керівник господарства, який традиційно чудово вирощує озимий ріпак, завжди наголошує, що особливе місце в його технології посідає дворазове внесення ретардантів восени. «Інакше, — говорить він, — подивись, он у сусідів ріпак вимахав у пояс. Йому тепер лише борона допоможе — на сидерат!».
Саме так, ретарданти дають змогу проконтролювати розвиток озимих культур, запобігши надмірному росту рослин. Річ у тім, що кліматичні зміни останніх десятиліть супроводжуються не зовсім сприятливими для стійкості молодих рослин процесами. Зливові дощі, ураганні вітри, різкі зміни температур — все це негативно впливає на стан рослин практично у всі пори року. При цьому більшість сучасних регуляторів росту мають ще й фунгіцидні властивості, що дає змогу додатково здійснити профілактику захворювань рослин.
Отже, що таке ретарданти? Це — синтетичні регулятори росту рослин, що мають інгібуючі властивості. Ці препарати здатні уповільнити розвиток рослин, вплинувши на його фізіологію і морфологію в цілому. Застосування таких препаратів дозволяє поліпшити травостій, тобто, зробити стебло нижчим і потовщити його, аби рослини були більш стійкими. Але не тільки в цьому перевага. Під дією ретардантів гальмується поділ клітин молодого зростаючого стебла в довжину і посилюється їх розподіл в поперечному напрямку. Це дає змогу спрямувати потік поживних речовин і активність рослин не на зростання вгору, а на створення надійної основи рослини, котра дасть змогу їм бути більш стійкими взимку та впевнено продовжити вегетацію навесні.
Відбувається ділення клітин меристеми конуса наростання, що стимулює поділ соматичних клітин стебла. Зокрема, на зернових культурах застосування ретардантів знижує витягування міжвузля, що сприяє меншій інтенсивності вилягання посівів. Кожне міжвузля зменшується в довжині на 2–4 см, а стебло стає товщим на 25–30%. До того ж занадто стрімке зростання озимих культур восени може призвести до підвищення їх гормонального фону під час входження в зиму.
Традиційно до складу ретардантів входять солі амонію, фосфору та сірки, похідні бурштинової кислоти, препарати групи триазолів, похідні етилену та інші активні речовини. Найчастіше застосовуються ретарданти із групи триазолів. Застосування таких препаратів зорієнтовано, у першу чергу, на гальмування синтезу гіберелінів — гормональної групи в складі рослин. Гібереліни відповідають за регулювання росту, подовження стебла, проростання насіння та інші процеси розвитку рослин.
Звісно, в тому разі, коли агроном бере на себе відповідальність щодо впливу на такі тонкі та важливі для життєдіяльності рослини процеси, він повинен чітко усвідомлювати ризики. Це стосується і якості ретардантів, і відповідності норми внесення, і своєчасності їх застосування. За неправильного підходу, посіви можна буквально знищити, цілковито загальмувати їх розвиток. Якщо ж внести навіть найякісніший препарат із запізненням, то ретарданти, у кращому разі, просто не подіють.
Однак ретарданти вносять передусім для того, щоб, по-перше, підстрахуватися від погодних ризиків, а по-друге, істотно підвищити врожайність посівів. Такі посіви буде легше збирати, а якість врожаю буде вищою, оскільки регулятори росту не пригнічують розвиток генеративних органів рослини, які плодоносять. Вони впливають на гормони, що відповідають за вегетативний ріст.
Традиційно вважається, що ретарданти слід використовувати на посівах озимих зернових у той момент, коли вони досягають фази 3–4 листків, а до початку стійких морозів залишається понад 30 днів. Звісна річ, за нинішніх кліматичних умов про те, щоб розрахувати останній фактор, потрібно бути щонайменше Нострадамусом. Та краще все-таки внести, аніж не вносити. З розумом, звичайно ж. На посівах озимого ріпаку такі препарати варто застосовувати, якщо до настання періоду із середньодобовою температурою менше + 5 °C більшість рослин уже досягла фази 5 листків, а діаметр кореневої шийки перевищує 5 мм. Хоча й це нині така арифметика, котру можуть умить спростувати погодні примхи. Відзначимо також, що на посівах ярих зернових ретарданти застосовують у фазу виходу в трубку.
З іншого боку, регулятори росту — це не панацея, а один із потужних інструментів управління у вирощуванні озимих культур. Недарма сьогодні на перший план у лінійці пропозицій провідних насіннєвих брендів виходять пластичні сорти та гібриди, спроможні пристосовуватися до умов вегетації. За сприятливих умов, вони доволі повільно розвиваються, не наганяючи, так би мовити, зелену масу восени. Однак із відновленням вегетації стрімко набирають обертів, активно розвиваючи і надземну, і підземну частину.
Також наголосимо на тому, що за чистими від бур’янів, здоровими посівами, які мають достатньо поживних речовин у ґрунті, завжди набагато легше доглядати, і в тому числі, корегувати їх розвиток у процесі входження в зиму чи будь-якого іншого моменту.
Загалом, як свідчить досвід останніх років, практично кожна солідна компанія-виробник чи дистриб’ютор насіння може надати дієві технологічні рекомендації щодо оптимального застосування ретардантів, щоб проконтролювати стан рослин від сівби аж до збирання врожаю. Такими консультаціями не варто нехтувати, з огляду на дійсно непередбачувані погодні умови.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
