Останні десятиліття площі під ярими зростають
З початку цього століття почалася помітна трансформація структури посівних площ по всій країні. Наприклад, на Черкащині зменшилась частка озимих зернових, натомість зросла кукурудзи, подекуди удвічі; ярі колосові збільшилися в 1,37 разв; зернобобових стало менше в 1,46 раза, технічних менше на 1%, а кормових культур скоротилося на 4,7%.
Загалом зросли площі ярих зернових в 1,88 раза (до 33,3%). Площі зернобобових зменшилися в 1,46 раза (до 3,6%). Відсоток площ технічних культур зріс до 17,5%, у т. ч. соняшнику — 6%. У структурі технічних культур на сою і ріпак припадало до 5,2%. Відсоток площ кормових культур скоротився удвічі (табл. 1).
Таблиця 1. Порівняння зміни структури посівних площ сільськогосподарських культур за критерієм максимуму валової продукції на прикладі Черкаської області за останні 20 років
Під цим трендом науковцями було запропоновано таку структуру посівних площ: посіви кукурудзи стабілізувати на рівні 16,2% у рівному співвідношенні з ярими колосовими культурами, площа яких повинна становити 32,4%. Площі озимих зернових — 22,3%, у т. ч. пшениці озимої 20%. Площі технічних культур — 12,5%, у т. ч. соняшнику — 6%, ріпаку — 4,3%, сої — 3,7%.
Урожайність зростає
Однак трансформація структури посівних площ почала активно змінюватися відносно рекомендованої у бік погіршення. Так, озимих зернових стало менше в 1,38 раза (17,8%), у т. ч. пшениці озимої менше в 1,43 раза. Площі ярих колосових скоротилися у 3,72 раза, тоді як під кукурудзою зросли у 2,06 раза (відносно 2010 р.) та у 4,3 раза відносно початку дев’яностих років. Площі ярих зернових розширилися в 1,16 та 2,12 разів відповідно. При цьому під кормовими культурами зменшилися у 6,31 раза відповідно.
Аналіз урожайності зернових культур показує, що на початку 90-х урожайність озимих зернових становила 3,77 т/га, зокрема пшениці озимої — 4,77 т/га. На початку 2000-х вона знизилася в 1,25 і 1,5 рази відповідно. Проте середня урожайність озимих зернових і пшениці озимої зросла, порівняно з попередніми періодами. Це зумовлюється тим, що сільськогосподарське виробництво Черкаської області значною мipою залежить від агрокліматичних чинників (тепла, вологи, світла) та агрокліматичних pecypciв, які у зв’язку з глобальними кліматичними змінами досить мінливі у чаci та просторі.
Динаміка агрокліматичних pecypciв в АПК Черкащини за 2000–2018 роки позитивно вплинула на врожайність багатьох сільськогосподарських культур. Підвищений температурний фон за сумою активних температур (+230–510ºС у середньому +180ºС) та збільшення кількості опадів у критичний перід розвитку рослин зумовили зростання врожайністі пшениці озимої, кукурудзи, соняшнику та сої.
В 2000–2018 роках на території Черкаської області вібулися суттєві зміни в динаміці агрокліматичних pecypciв, а саме: зниження тривалості сонячного сяйва, підвищення суми активних та ефективних температур у середньому на +180–200ºС, зростання середньорічної температури повітря(>+1,8ºС), підвищення частоти екстремальних температур літа на +4,0–5,0ºС, збільшення тривалості літа до 5-ти місяців, зменшення потужності снігового покриву та тривалості його залягання призвели до зростання урожайності теплолюбивих культур із довгою вегетацією та її незначне скорочення під час вирощування ярих колосових культур.
Висновки наукового дослідження
За 2013–2017 рр. структура посівних площ активно змінилася відносно рекомендованої у бік погіршення: озимих зернових стало менше в 1,38 раза (17,8%), у т. ч. пшениці озимої менше в 1,43 раза. Площі ярих колосових скоротилися у 3,72 раза, а під кукурудзою зросли у 2,06 раза (відносно 2010 р.). Площі під ярими зерновими розширилися в 1,16 та 2,12 рази відповідно. Зросла і площа технічних культур у 2,5 раза відносно 2010 року. При цьому площі кормових культур зменшилися у 3,39 та 6,31 рази відповідно.
За період 2010–2012 рр. між загальним відсотком площ попередників озимих зернових та відсотком кормових культур і площами оптимальних попередників виявлено пряму кореляційну залежність, а у період 2017–2018 рр. зв’язок між посівами сої та відсотком загальних площ попередників зріс до прямої сильної кореляції, тоді як загальний відсоток попередників озимих зернових із відсотком площ кормових і оптимальних попередників був на рівні слабкої прямої кореляції.
Зростання частки валового виходу зерна ярих зернових культур відбувалося за рахунок розширення площ посіву та урожайності кукурудзи на фоні скорочення площ посіву озимих зернових і ярих колосових культур. Якщо у 90-х домінантними культурами у формуванні валу зерна були озимі зернові і ярі колосові культури, то у період 2013–2017 рр., навпаки, кукурудза.
Оцінка показників родючості за 2016–2017 рр. свідчить про погіршення загального стану родючості орних земель АПК області: баланс гумусу –0,48 т/га, баланс NРК= –143 кг/га; вміст гумусу стабілізувався на рівні 3,05–3,06%.
Динаміка термічних ресурсів за останні 20 років характеризувалася зростанням сум активних та ефективних температур повітря понад +10ºС; незначним зростанням середніх температур повітря сільськогосподарських років; підвищенням абсолютних максимальних температур повітря та зниження абсолютних мінімальних. Суттєвих змін у режимі зволоження не відбулося — посилився нерівномірний розподіл опадів у часі і просторі. Внаслідок глобальних змін клімату спостерігалося підвищення продуктивності багатьох сільськогосподарських культур. Аномальні явища погоди позитивно вплинули на кількість та якість врожаю, саме тому в роки зі специфічним пepeбiгoм метеорологічних умов в області зібрано рекордну кількість зерна та отримано найвищу врожайність кукурудзи: в 2018 році — 9,34 т/га в середньому по області.
О. В. ДЕМИДЕНКО, доктор с.-г. наук,
Черкаська державна сільськогосподарська ДС
ННЦ «Інститут землеробства НААН України»
