Нюанси, важливі під час вирощування
Цибулю висівають насінням зі стрілки або ж цибулинами-сівками, якщо вирощують на зелену. Далі йтиметься про перший варіант, коли цибулю висівають, орієнтуючись на отримання урожаю власне цибулин, а не зеленої маси.
Часник розмножують зубками цибулини або повітряними цибулинами, які утворюються у квітконосній стрілці. Для отримання власне урожаю варто використовувати перший спосіб. Повітряна цибулина ефективна для оновлення та оздоровлення посівного матеріалу. У перший рік із повітряної цибулини можна отримати стійку до хвороб та морозів однозубку, а повноцінний урожай — через рік. До речі, урожай з однозубок кращий та стійкіший, як порівняти з тим, що отримують із зубців.
Експертка-консультантка з агрономії Зіновія Єлінська розповіла, що короткий світловий день сприяє розвитку листя та кореневої системи цибулі. «Протягом доби 11–13 год світла рослині цілком достатньо, щоб повноцінно сформуватися. А надто довгий світловий день у період активного формування цибулі навіть шкодить і може спричинити суттєве зниження урожайності. Саме тому не варто затягувати зі строками посів», — зазначила вона. Водночас цибуля дуже ефективно використовує високу інтенсивність світла, яка разом з оптимальною температурою сприяє рівномірному розвитку і листя, і цибулин.
Для обох культур важливим є правило сівозміни. Дуже багато хвороб та шкідників передаються плодам саме через ґрунт, тому повертати цибулю і часник на попередню ділянку можна не раніше, аніж через 4–5 років. Також не варто сіяти одну культуру після іншої — цибуля і часник вразливі до одних і тих же хвороб. Проте найкращі й найгірші попередники для цибулі та часнику трохи відрізняються.
Озимий часник найкраще росте після бобових, гарбузових, ранніх зернових та після пару, цибуля — після озимих зернових, раннього томату, ранньої картоплі, огірка, кабачка і баштанних культур. Бобові та рання капуста (особливо, якщо її удобрено органікою) — вдалі попередники для обох культур. Також перед посівом цибулі й часнику рекомендовано висівати сидерати. Вони знезаражують ґрунт і частково виконують роль природних гербіцидів. Наприклад, біла гірчиця знищує насіння однорічних бур’янів.
Цибулю краще не сіяти на кислих ґрунтах, вона повільно засвоює з них кальцій та магній. Бажано вибирати легкі піщані ґрунти з рН 6–7,5. Культура не любить застою вологи і підтоплень, бо вони провокують кореневу гниль. Перед посівом цибулі ґрунт слід дрібно обробляти. Дрібноструктурність впливає на рівномірність сходів, адже насіння цибулі дрібне і може нерівномірно розподілитись у ґрунті з грубою структурою.
Для часнику також найкраще годяться місця без високого ризику підтоплень і застоїв вологи. Під нього варто вибирати високородючі, чисті від бур’янів ділянки з піщаним, супіщаним чи легкосуглинистим складом. Зіновія Єлінська не рекомендує вносити свіжий гній під часник. За її словами, рослина добре реагує на органічні добрива, але під неї краще вносити перепрілий гній, а свіжий — лише під попередника.
Експертка також поділилася методом підготовки ґрунту до посівів озимого часнику, якщо обрати чисту від бур’янів ділянку немає змоги: «Влітку чи восени під час підготовки площі варто спровокувати ріст бур’янів так, щоб після їх сходів і перед посівом часнику можна було б попрацювати якимось гліфосатом».
Важливою є технологія обробітку, адже коренева система цих рослин в основному розташована у верхньому шарі, тому вразлива до механічних пошкоджень. Міжрядний обробіток краще проводити максимум до появи 2-го листочка на глибину не більше 3 см.
На що звертати увагу під час посіву
Щоб процес проростання часнику активізувався швидше, важливо, щоб на старті денце було вологе. Це також убезпечує від запрівання зубця в землі. Також варто слідкувати за роботою сівалки, оскільки часник погано проростає, якщо зубець лягає в борозну денцям вверх.
Після посіву обов’язковими є прикатування, а також бажано провести два вологозарядкові поливи з нормою 25–30 м³/га. За спостереженнями, це збільшує урожайність на 1,45–1,85 т/га.
Для цибулі велике значення має світло, тому не варто її загущувати. Класичним для України є 8-рядовий посів на гряді 1,5 м з відстанню приблизно 12 см між рядками та 42 см між грядами. У Нідерландах цибулю сіють ще рідше: 5 рядів на гряді 1,5 м з 27-сантиметровим міжряддям та 42 см між грядками або 4 подвійних рядки на такій гряді з 5 см між рядками та 26 см між кожною парою рядів. Всі три схеми ефективні, тому наші аграрії можуть експериментувати й доповнювати звичну українську схему однією з нідерландських.
Коли підживлювати?
Передусім варто зазначити, що симптоми дефіциту поживних речовин у цибулі й часнику дуже схожі на симптоми хвороб:
- нестача азоту провокує блідо-зелене або жовто-зелене забарвлення листя з подальшим всиханням;
- через брак фосфору сповільнюється ріст рослин, а на листках з’являються некрозні жовті та бурі плями, які чергуються зі здоровою тканиною;
- дефіцит калію спричинює легке пожовтіння старих листочків, часто в них закручуються, а згодом відмирають верхівки;
- заслизнення і загнивання коріння можуть бути симптомами нестачі кальцію; також недостатня його кількість спричинює хлоротичну плямистість, жовтизну та передчасне відмирання зеленої маси цибулі й часнику;
- про брак магнію свідчить рівномірна жовтизна старих листків по всій довжині;
- карликовість, сильно скручене листя, помаранчеві плями на старих листках та смугаста хлоротичність на молодих часто є ознаками дефіциту цинку;
- за нестачі бору на листках з’являються зморщені ділянки й тріщини.
Саме тому за появи цих ознак не слід поспішати лікувати рослину від різних хвороб. Спершу варто впевнитися у достатньому живленні, щоб не нашкодити ослабленій рослині ще й фунгіцидами. А щоб живлення було максимально ефективним, варто брати до уваги коефіцієнт засвоєння мікроелементів. Наприклад, азоту цибуля може засвоїти 40–50%, часник — 29–34%; коефіцієнт засвоєння фосфору — 25–30% для цибулі й лише 6–7% для часнику, а калію — 40–45% та 7–10% відповідно.
Підживлення цибулі й часнику важливе, але не варто постійно вносити всі компоненти у великій кількості протягом вегетації. Є періоди, коли певний елемент найбільш потрібний — на ньому і варто акцентувати в різні періоди живлення. Винятком є сірка, її можна додавати в поживний коктейль під час кожного внесення добрив, адже цей мікроелемент впливає на характерні для цибулі й часнику аромат та смак.
Отже:
- молібдену цибулеві потребують на ранньому етапі вегетації, адже він впливає на формування кореневої системи;
- азот найбільш потрібний в період наростання зеленої маси та формування цибулини. Зіновія Єлінська рекомендує повністю припиняти азотне живлення всередині вегетації, оскільки цей компонент пом’якшує цибулини й погіршує їхнє зберігання;
- з початком інтенсивного росту і коли ґрунт не холодніший +15 °C варто вносити бор — він впливає на якість урожаю, але не засвоюється за нижчої температури;
- у фазі двох листків ефективно підживити цибулю і часник фосфором, адже саме тоді починає формуватися цибулина;
- орієнтовно з цього ж періоду і аж до збору урожаю варто вносити калій, який забезпечує щільність цибулини та покращує зберігання;
- кальцій критично важливий у період наростання плоду;
- цинк — у фазі 2–4 листочків. До речі, його ефективно вносити не лише у ґрунт, а й по листку;
- коли рослина має 7–9 листочків, варто підживити її магнієм.
Скільки та коли поливати?
Часник доволі вимогливий до вологи, особливо коли з’являються сходи й у період наростання цибулини. Це пов’язано з особливостями його кореневої системи. Вона має слабкі всмоктувальні властивості й розміщена у верхньому шарі ґрунту, який швидко висихає. Поливи часнику потрібно проводити, коли волога у цьому шарі знижується до 80% на етапах сходів та формування цибулини та до 70% — у фазах завершення наростання і дозрівання цибулини. Передпосівна вологість ґрунту восени також не повинна бути нижчою 70%.
За 20 днів до збору урожаю полив слід припинити, якщо часник потрібно тривалий час зберігати. Якщо ж його вирощено на переробку і потрапить часник туди незадовго після поля, то полив треба припинити за 5–7 днів до збору.
Норма зволоження для цибулі залежить від умов регіону вирощування. В середньому загальна зрошувальна норма становить 3500–5000 м³/га.
Як захистити від хвороб?
Грибні, бактеріальні та вірусні хвороби часто вражають цибулю і часник. Через них урожайність знижується у полі та втрачається частина плодів вже під час зберігання. Дуже часто хвороби виникають через низьку культуру виробництва без сівозміни, тому не треба нею легковажити. Як і не варто нехтувати правилами щодо рослин попередників, адже є хвороби, притаманні широкій групі рослин, відповідно, заразитися ними цибулеві можуть від попередників.
Через ґрунт, рослинні рештки та насіння передаються, зокрема, грибні хвороби: пероноспороз, альтернаріоз, стемфіліоз, фузаріозна, біла (склеротиніоз), рожева (фомоз), шийкова сіра гнилі та чорна пліснява. Інколи вони помітні вже у сховищі, особливо деякі види гнилі, тому слід контролювати усі пошкодження плодів, намагатися не закладати на зберігання пошкоджені цибулини і періодично перебирати плоди у сховищі, видаляючи уражені.
Через механічні пошкодження, рани та сонячні опіки в цибулю і часник також можуть потрапити бактерії, відповідно, і розвинутися бактеріальні хвороби. Таке зараження може виникати вже за +3 °C, тому варто зберігати плоди за температури 0…+1 °C. Коли цибуля і часник ще на полі, то найвища ймовірність розвитку бактеріозу за +20…+30 °C. Також появу бактерій у рослині провокують дощі, надмірні поливи та комахи. Найпоширенішими бактеріальними хворобами цибулі й часнику є м’яка бактеріальна гниль та бактеріальна гниль внутрішніх лусочок. Останньою рослини можна заразити навіть через знаряддя праці.
Серед вірусних хвороб цибулю і часник найчастіше вражають мозаїка і жовта карликовість. За словами Зіновії Єлінської, найефективнішою боротьбою з вірусними хворобами цибулевих є боротьба з комахами, адже саме вони їх розповсюджують.
Коли знищувати шкідників?
Зі шкідниками найефективніше боротися на ранніх стадіях їхнього розвитку, коли вони тільки починають літати, адже «видобути» личинки дуже складно. Серед мух є 4 найшкідливіші для цибулі й часнику: цибулева та часникова мухи, мінер і дзюрчалка.
З цибулевою мухою варто починати боротьбу, коли цвітуть бузок, кульбаба та вишня. Це відбувається всередині квітня, коли середньодобова температура ґрунту не опускається нижче +5 °C — саме в цей час і вилітає шкідник.
Дещо пізніше, коли середньодобова температура ґрунту на глибині 5 см становить +7…+8 °C, відновлює розвиток дзюрчалка, а літати перше покоління цієї мухи починає в кінці травня — на початку червня, друге — з початку липня. Мінер з’являється у перших двох декадах травня і літає орієнтовно 2 тижні.
Найранішою і через це особливо небезпечною є часникова муха. Вона облітає часникові насадження в березні — на початку квітня. А коли часник формує 1–2 листки, відкладає в кожну рослину по яйцю. До речі, пошкоджені часниковою мухою рослини часто починають додатково хворіти мокрою гниллю, особливо у дощовий період.
Серед жуків поширеним шкідником цибулі й часнику є прихованохоботник. З зимівлі він виходить в кінці квітня — на початку травня, якраз тоді і варто обробляти насадження від нього. Тоді ж з’являється цибулева міль, яка, попри свою назву, однаково небезпечна і для цибулі, і для часнику.
Тютюновий (цибулевий) трипс вилітає, коли повітря прогрівається до +25…+27 °C. Найбільш вразливий цей шкідник за високої вологості. Зіновія Єлінська радить обробляти насадження від трипса вночі, орієнтовно з 01.00 год до 03.00 год. У цей час вологість ґрунту найвища, і шкідник підіймається.
Останнім наприкінці вегетаційного періоду з’являється цибулевий кліщ, який вражає денця рослини. Коли це вже трапилося, то боротися з цим шкідником пізно. Після ураження кліщем рослина стає вразливою до усіх патогенів. Найбільш ефективним методом проти цибулевого кліща є попередження його активності, наприклад, вносячи через крапельну систему препарати на основі біфентрину з розрахунку 1 л/га.
Для ефективного вирощування будь-якої культури важливо розуміти що, коли і як впливає на розвиток рослини. Цибуля вже давно популярна серед українських аграріїв-овочівників, часник тільки набирає обертів у виробничих масштабах, і обидві культури мають перспективи, ринок і можуть приносити прибуток.
Наталя КУЗЬО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
