Застосування засобів захисту рослин для контролю шкідливих організмів є невід’ємною складовою частиною сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Правильне використання засобів захисту рослин - справа не тільки важлива, а й дуже складна, адже асортимент препаратів надзвичайно великий і характеризується значним різноманіттям властивостей, призначень, особливостей дії, впливу на людину, теплокровних тварин і корисні організми, поведінки в навколишньому середовищі та післядії.
Відомо, що стабільність землеробства, рівень урожайності значною мірою залежить від фітосанітарного стану посівів. Так, відповідно до даних ФАО, у світовому сільському господарстві від шкідливих організмів втрачається не менше третини урожаю, а в період масового їх розмноження урожай гине майже повністю.
З огляду на це важливим резервом збільшення кількості і підвищення якості сільськогосподарської продукції є впровадження ефективних методів і засобів захисту рослин від шкідників, хвороб та бур’янів, серед яких чільне місце посідає хімічний метод.
За останні роки в хімічному методі відбулися істотні зміни. Майже повністю змінився асортимент пестицидів, які застосовувалися до 1990 року. Сучасні препарати менш персистентні й токсичні для людини і теплокровних тварин. Майже удвічі зменшилися норми їх витрати. Сучасні технології вирощування сільськогосподарських культур передбачають застосування пестицидів з урахуванням економічного порогу шкодочинності (ЕПШ), що значно зменшує пестицидне навантаження на довкілля.
Сучасний асортимент пестицидів включає велику кількість препаративних форм, більшість з яких належать до різних груп органічних сполук. Різні групи хімічних речовин і навіть окремі препарати характеризуються певною специфікою фізіологічного механізму дії, при цьому деяким речовинам характерна вибіркова токсичність щодо різних груп або окремих видів шкідливих організмів.
Поряд з цілою низкою переваг хімічний метод має і свої недоліки. Висока стійкість пестицидних речовин до впливу на них факторів природного середовища сприяє забрудненню останнього. Хоча нині значення пестицидів як забруднювачів екологічної системи повністю доведено, вивченню цього питання ще не приділяється достатньої уваги. Найбільш важливими факторами, що запобігають зменшенню забруднення навколишнього середовища, є зменшення норм витрати препаратів, кратності застосування і деякі інші фактори раціонального їх використання. При цьому обов’язковим залишається збереження високої біологічної ефективності під час їх застосування.
Широке впровадження у виробництво інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур значною мірою спричинює зростання пестицидного навантаження на поля, веде до порушення рівноваги в агробіоценозах, до можливого підвищення резистентності шкідливих організмів, збільшення небезпеки забруднення навколишнього середовища та урожаю.
Враховуючи сучасні успіхи та відповідні недоліки інтенсивних технологій, вчені сформували новий екологічний напрям у захисті рослин, який передбачає не повне знищення тих чи інших видів, які завдають шкоди сільськогосподарським культурам, а обмеження їх чисельності нижче порогу шкодочинності. Цей напрям у світовому землеробстві отримав назву інтегрованого захисту рослин.
Інтенсивне забруднення навколишнього середовища значною мірою є наслідком необґрунтованого сільськогосподарського виробництва, зокрема нераціонального застосування хімічного захисту рослин від шкідливих організмів.
Взаємодія пестицидів з навколишнім середовищем проявляється у формі процесів розподілу, нагромадження (акумуляції), перетворення (трансформації, метаболізму), деградації (деструкції, мінералізації) і міграції сполук. Основними процесами метаболізму пестицидів у рослинах та ґрунті є окислення, відновлення, ефірний гідроліз, гідроксилювання ароматичного кільця та його розрив тощо. При надходженні в ґрунт пестициди зв’язуються з органічною речовиною, перерозподіляються за профілем, трансформуються і мінералізуються під дією ґрунтової мікрофлори. Всі пестициди під впливом абіотичних та біотичних факторів розкладаються до нескладних сполук: води, вуглекислого газу тощо, які потім включаються у загальний кругообіг елементів. Певна частина пестицидів поглинається рослинністю, виноситься поверхневим та ґрунтовим стоком, що зумовлює їх надходження у водні джерела, а потім і в донні відклади. Міграція токсичних речовин в екологічних системах і харчових ланцюгах призводить до нагромадження залишкових кількостей пестицидів у природних об’єктах і в організмі людини.
В Україні дозволено для застосування у посівах сільськогосподарських культур доволі багато препаратів похідних сульфонілсечовини на основі діючих речовин: амідосульфурон, римсульфурон, трибенуронметил, сульфосульфурон, хлорсульфурон тощо. Всі сульфонілсечовини значно відрізняються між собою за швидкістю детоксикації у ґрунті. Серед великої кількості діючих речовин зустрічаються препарати як із досить тривалим напіврозпадом у ґрунті (хлорсульфурон), так і з нетривалим збереженням (римсульфурон, тифенсульфурон). Вони розпадаються на ряд метаболітів із розривом N-C зв’язків. Персистентність сполук цього ряду значною мірою визначається значенням pH середовища.
Селективність гербіцидів зумовлена здатністю стійких культур швидко інактивувати гербіцидну молекулу, тоді як чутливі бур’яни такої здатності не мають. Тому вони майже відразу припиняють ріст і більше не складають конкуренції культурним рослинам за фактори життя.
Деградація сульфонілсечовин у навколишньому середовищі відбувається під впливом хімічного гідролізу, мікробіологічного розпаду і адсорбції. За умови, що більшість сучасних препаратів з цих класів не є персистентними, можна практично повністю виключити вірогідність накопичення їх залишків у сільськогосподарській продукції та об’єктах навколишнього середовища. Таким чином, висока ефективність гербіцидів та інгібіторів АЛС вдало поєднується з екологічною безпечністю.
КОМЕНТАР
«Компанія «Агробонус» із початку своєї діяльності при виборі партнерів-виробників засобів захисту рослин та мікродобрив завжди керувалась основним та головним принципом - якість, ефективність та безпека агрохімічних продуктів для людини та навколишнього середовища. Для нас зараз головне думати не тільки про сьогоднішній день, але й про майбутнє землі, на якій живемо ми та будуть жити наші діти. Так, ми навчились високим технологіям, де головним завданням було підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Однак тепер цілі набагато вищі - уникнути шкідливого впливу пестицидів на природу, а значить ми зобов’язані рекомендувати тільки раціональні, регламентовані, науково точні в нормах і кратності обробки для застосування засобів захисту рослин та мікродобрив. І пріоритетне та грамотне використання агрохімії повинно бути направленим скоріш на профілактику у мінімальних нормах, ніж на «погашення пожежі» під час дикого розвитку шкідливості будь-якого патогену на будь-якій сільськогосподарській культурі. Це для нас зараз найголовніше».
