Фермери головною причиною вважають саме неякісне насіння, хоча причини появи коренеплодів нестандартних розмірів та форми криються зовсім в іншому.
До основних помилок у технології вирощування моркви, що призводить до появи тріщин на коренеплодах, викривлення плодів та наростання декількох корінців належать:
• порушення системи живлення. Коренеплоди моркви дуже чутливі до кількості основних елементів живлення в ґрунті. Перевищення норм живлення є причиною появи тріщин на коренеплодах. Внесення свіжого гною восени безпосередньо на ділянках, призначених для посіву моркви, також спричиняє розтріскування коренеплодів;
• внесення перед посівом моркви вапна або попелу;
• свіже добриво під моркву не вносять, оскільки воно на підвищення врожайності в перший рік не впливає, але впливає на точки росту рослини і сприяє тому, що коренеплід втрачає свій товарний вигляд.
У сівозміні моркву вирощують у просапному полі після попередників, під які вносили органічні добрива. Кращими з них є огірок, капуста, картопля, томат, бобові культури та озима пшениця. Безпосереднє внесення органічних добрив під посів моркви не рекомендується. На торфовищах її вирощують у разі заляганні ґрунтових вод завглибшки 60–120 см.
Підгодовувати моркву потрібно для повноцінного зростання, харчування, підвищення життєстійкості й імунітету. Від правильно підібраного та своєчасного внесення добрива залежить зовнішній вигляд, смак і тривалість зберігання моркви.
Кожен елемент важливий для формування красивих і якісних овочів. Надлишок або нестача мікроелементів погано впливає на розвиток коренеплоду. У весняний період, за тиждень до передбачуваного посіву, землю перекопують, вирівнюють і поливають теплою водою. Підготовлений ґрунт накривають поліетиленовою плівкою, це не дасть землі висохнути і допоможе прогріти ґрунт.
Першу підгодівлю мінеральними добривами проводять за появи 2–3 листів, як правило, її вносять після проріджування грядок. На невеликих ділянках доцільніше використовувати рідкі суміші. Другу підгодівлю проводять через 20 днів аналогічним складом. Третю підгодівлю проводять для пізніх сортів моркви через 20 днів після другої, без азотовмісних добрив. Підживлення необхідно здійснювати після основного поливу або після дощу, так в ґрунті зберігаються всі необхідні поживні речовини.
Перед удобренням моркви необхідно провести аналіз ґрунту і вже за його результатами вибирати систему внесення добрива. Вносити гній під моркву не рекомендують, оскільки це призводить до розгалуження коренеплодів. Негативних наслідків внесення гною під моркву можна уникнути шляхом осіннього внесення добре перепрілого гною і ретельного захисту рослин. Проте якщо в цьому місці росла культура, яку використовували замість удобрення перегноєм, — вносити додаткову підгодівлю необов’язково, поживних речовин в ґрунті достатньо. За вирощування моркви слід звернути увагу і на мінеральне добриво, яке має ґрунтуватися на аналізі ґрунту та його типі.
Середня норма добрив становить:
N — 75–100 кг/га;
Р2О5 —75–100 кг/га;
К2О — 200–250 кг/га;
МgО — 70–80 кг/га.
І підгодівля — фаза 2 справжніх листків:
N — 50 кг д. р./га;
Р2О5 — 10 кг д. р./га;
К2О — 60 кг д. р./га.
ІІ підгодівля — фаза 4–5 справжніх листків:
N — 50 кг д. р./га;
К2О — 50 кг д. р./га.
На крапельному зрошенні частину фосфорних і калійних добрив вносять восени (Р 50–80 кг д. р./га, К 70–90 кг д. р./га), а інші добрива вносять регулярно через систему крапельного зрошення за допомогою фертигації, правильно розподіляючи залежно від фази розвитку культури. Слід пам’ятати, що підвищені дози калійних добрив впливають на вміст цукрів у моркві, підвищують її лежкість, смакові якості та врожайність. Внесення занадто високих доз азотних добрив призводить до надлишкового росту листя, стовбура коренеплодів, огрубіння їхніх тканин, зниження вмісту цінних поживних речовин і підвищення вмісту нітратів.
Калій в ґрунт вносять у вигляді рідкої суміші, бо в такому вигляді його краще засвоює рослина. Для підгодівлі калієм необхідно використовувати безхлорні суміші, оскільки хлор пригнічує рослину.
Неприпустимо одночасно вносити в ґрунт вапно і поживні речовини. Між цими процедурами повинен бути інтервал у 3–4 тижні.
Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН
