Цьогоріч значні площі по всій Україні лишаться не обробленими на весну через неможливість вчасно зібрати кукурудзу, соняшник і сою. Причини цього є відомими — від браку комбайнів до несприятливих погодних умов. Вочевидь розбиратися з обробітком ґрунту фермерам доведеться вже навесні. Тому варто розглянути й такий нетрадиційний підхід, як відмову від обробітку ґрунту. Так і до чистого no-till рукою сягнути…
Загалом для українських фермерів це далебі не новина, і прямий висів деякі ситуативно застосують у багатьох господарствах, практикуючи, зокрема, прямий висів і залишання пожнивних решток на полі. Однак, як стверджують справжні знавці, no-till — це зовсім інше, і ця технологія напрацьовується впродовж багатьох років.
Справжній no-till — це коли ґрунтовий покрив можуть пошкоджувати тільки сошники сівалок і більше нічого. Будь-яке намагання розпушити чи передискувати верхній шар ґрунту — це вже не «нуль», а варіація на тему мінімальної технології. Відверто кажучи, господарств, що витримують «нуль» протягом п’яти й більше років, в Україні дуже мало. Їхні власники — це ті фермери, що не звернули зі шляху, отримавши відчутно нижчі результати по врожайності, порівнюючи із сусідами, що практикують традиційну технологію обробітку ґрунту.
В ідеалі — no-till передбачає лишень подрібнення і мульчування пожнивних решток, що роками накопичуються на поверхні ґрунту. Вони захищають верхній шар ґрунту від палючих сонячних променів, під ними накопичується волога, внаслідок чого активізується ґрунтова біота. Рік за роком мають накопичуватися поживні елементи й зростати природна родючість ґрунту.
Однак фермер, який розпочне вирощувати кукурудзу за нульовою технологією, повинен бути готовий до низки не вельми приємних сюрпризів. Принаймні на початках.
Так, щоб провадити нормальний висів насіння потрібно придбати по-справжньому ефективну сівалку, оснащену робочими органами, які ідеально розрізатимуть поверхневий килим із накопичених пожнивних решток. Потрібно зважати не лише на ймовірність появи «двійників» чи «трійників», а й на те, чи буде покладено насіння на належну глибину в ґрунт, чи воно застрягне в шарі напівзотлілої рослинності.
Окрім того, наявність великої кількості пожнивних решток і вологе середовище під цим килимом цілком логічно провокують накопичення і розвиток усіляких збудників хвороб і шкідників. Незрідка це призводить до потреби буквально заливати все пестицидами. Зокрема, це створює певні проблеми на пізніших фазах розвитку рослин кукурудзи, коли в поле вже не можна зайти обприскувачем, однак потрібно якось усувати проблему з хворобами та шкідниками.
Слід ураховувати, що доволі проблематичним може бути внесення ґрунтових гербіцидів. Вони просто не спрацьовують як слід. Ясна річ, агроном завжди знайде розв’язання проблеми, головне тільки щоб вчасно. Ситуація ускладнюється ще й тим, що відмова від механічного обробітку ґрунту створює бур’янам особливо комфортні умови, на які потрібно вчасно дати гідну відповідь.
Доволі оригінальною є технологія мінерального живлення посівів кукурудзи, яку вирощують за no-till. Про жодне внесення під основний чи передпосівний обробіток і мови немає, тому можна говорити тільки про три доступні способи навіть не живлення, а підживлення посівів.
Перший — розкидання селітри чи карбаміду в досить значних кількостях з осені та по мерзлоталому ґрунту, аби внести додатковий азот для пришвидшення мінералізації рослинних решток. Якщо цією процедурою знехтувати, то розкладання такої великої маси рослинних решток призведе до того, що буде відібрано значну частину того азоту, який буде в ґрунті.
Другий і фактично основний — припосівне внесення азотних чи комплексних добрив, одночасно з висівом. У цьому разі доводиться давати або більше азоту, або ж комплексні азотно-фосфорні чи азотно-сірчані добрива, залежно від технології. Норми внесення можуть бути доволі високими — і по 100, і по 130 кг. Відповідно, це провокує ризики того, що молоді сходи будуть інтоксиковані в разі перевищення норми елементів живлення в поєднанні з відсутністю вологи в ґрунті.
Третій спосіб — це різноманітні позакореневі підживлення посівів кукурудзи, які містять доволі високі норми діючої речовини. Це може бути азот, сірка, магній, бор, цинк, мідь та суміші інших елементів.
Відповідно, якщо говорити про технологію мінерального живлення висіяної по «нулю» кукурудзи, то має йтися про велику вагу таких чинників: наявності точних аналізів складу ґрунту, ретельного дотримання сівозміни та підтримання активності біоти у верхньому шарі ґрунту. Саме останній чинник за задумом апологетів технології no-till у майбутньому має перетворитися на безперервне джерело постачання легкодоступних елементів живлення для рослин.
Ясна річ, що коли йдеться про нульовий обробіток ґрунту, то кукурудзу по кукурудзі краще двох років підряд не вирощувати. По можливості її слід чергувати із соєю чи горохом (в ідеалі), а також з озимими зерновими й соняшником.
Щодо самого висіву королеви полів за цією технологією слід мати на увазі один великий мінус. Річ у тім, що товста подушка рослинного покриву на полі, з одного боку, захищає ґрунт від стрімкої втрати вологи й пересихання, та з іншого — сповільнює прогрівання землі. В середньому відставання за термінами сівби може сягати двох тижнів. Що це означає? Насіння ніби висівається у вологий ґрунт, проте, враховуючи коротку реальну, а не календарну весну, молоденькі, ще не зміцнілі сходи можуть потрапити в справжнє літнє пекло. Якщо ж висів насіння було проведено нерівномірно, то фермер ризикує отримати запізнілі й недружні сходи з усіма відповідними наслідками та незручностями.
Разом із тим не все так проблемно, як це може здатися. Ті фермери, які знайшли в собі сили й терпіння піти до кінця у відмові від механічного обробітку ґрунту, і що головне — ґрунтово-кліматичні умови в регіонах, де вони працюють, є сприятливішими для цієї технології, мають непогані результати. До того ж обчислення по кукурудзі слід робити не за валовою врожайністю, а за середньою рентабельністю вирощування кукурудзи, взятою за кілька років. Виходить приблизно так: рік видався вдалим і за класичною технологією усі взяли по 120–130 ц/га, у нас вийшло 100 ц/га. Зате ми кинули менше добрив і спалили менше солярки. Наступний рік була страшна посуха, і всі зібрали по 60–70 ц/га. У нас вийшло стільки саме, однак знову ж таки витрати були нижчими…
Тому працювати за no-till таки можна, незважаючи на численні негативні результати в господарствах по всій Україні, але, мабуть, слід говорити про застосування чистої технології. І до того ж провадити такі експерименти на невеликій частині площ, що обробляються в господарстві. Та сама кукурудза може давати не дуже високі, однак стабільні результати в рентабельності.
