За останні роки посіви ячменю ярого різко зменшились. Виходячи з об’єктивних обставин на збільшення площ ячменю очікувати не слід. Врожайність ячменю на сьогодні далека від можливого. За існуючих площ посіву ячменю в Україні, підвищення врожайності до 5,0–6,0 т/га дозволить отримувати до 9,0–12,0 млн тонн зерна. Тому саме на збереження заходів підвищення врожайності має бути зосереджена увага сільськогосподарської науки та виробництва. Слід чітко пам’ятати просту істину, що сорт може реалізувати свій потенціал тільки за дотримання науково обґрунтованих елементів технології його вирощування.
Своєчасне проведення основного обробітку ґрунту з урахуванням зональних ґрунтово-кліматичних особливостей сприяє підвищенню його родючості, забезпечує регулювання водного, повітряного, поживного режимів і створює умови для одержання високих урожаїв ячменю. Основний обробіток ґрунту після сої, ріпаку, кукурудзи на зерно і силос, соняшнику розпочинають з лущення стерні дисковими знаряддями з наступною оранкою на зяб.
Основний обробіток ґрунту під ячмінь необхідно починати якомога раніше після збирання попередника. При цьому підвищується біологічна активність ґрунту, навіть в умовах посухи, покращуються показники його родючості.
За вирощування ячменю після культур, що рано звільняють поле, застосовують напівпаровий і поліпшений зяблевий обробіток ґрунту. За напівпарового обробітку поле після збирання попередника негайно лущать дисковими знаряддями. Через 12–14 днів, коли з’являться сходи бур’янів, орють плугами з передплужниками на глибину 20–22 см.
За вирощування ячменю після картоплі, кормових і цукрових буряків, під які проводять глибоку оранку, після їх збирання проводять безплужний обробіток плоскорізами або чизель-культиваторами.
Після кукурудзи поле дискують у двох напрямках дисковими боронами і потім орють на зяб на глибину 22–25 см. За умов недостатнього зволоження, коли в орному горизонті міститься менше як 20 мм вологи, проводять обробіток плоскорізами-глибокорозпушувачами.
Ячмінь добре реагує на глибоку оранку, що дає можливість розвитку потужної кореневої системи та аерації ґрунту. Зяблева оранка має значні переваги перед весняною. Урожай ярого ячменю після весняної оранки знижується на 10–30%. Зяблева оранка забезпечує у посушливі роки краще використання осінньо-весняних опадів, а в дощові — швидше прогрівання ґрунту. А це дозволяє, своєю чергою, висівати ячмінь в ранні строки.
Значно впливають на врожай ячменю строки зяблевої оранки. За раннього підняття зябу (вересень — початок жовтня) забезпечуються добрі умови для життєдіяльності мікроорганізмів, що розкладають органічні рештки. Як наслідок, у ґрунті накопичується більше поживних речовин, створюються сприятливі умови для знищення бур’янів восени та навесні. Крім того, гинуть личинки шкідників і дорослі жуки, а також спори грибів. Отже, раннє підняття зябу має переваги перед пізнім.
Разом із тим, слід зауважити, що обробіток ґрунту ефективний лише за умови, якщо його проводять з урахуванням властивостей ґрунтів, кліматичних і погодних умов, біологічних властивостей рослин та їх вимог до технології вирощування в сівозміні. Ефективний вплив механічної дії на ґрунт посилюється тоді, коли глибина, способи та заходи обробітку здійснюються в науково обґрунтованій послідовності й тісній взаємодії з усіма ланками системи землеробства. Також слід ураховувати, що надмірний обробіток може призвести до руйнування ґрунту, втрати ним родючості, збільшення непотрібних витрат. Систему обробітку ґрунту необхідно постійно уточнювати в зв`язку з удосконаленням зональних технологій вирощування сільськогосподарських культур.
В Інституті сільського господарства Північного Сходу НААН вивчають ефективність мінімальної технології основного обробітку ґрунту під основні сільськогосподарські культури шляхом оцінювання агрофізичних, агрохімічних властивостей чорнозему типового середньо гумусного середньосуглинкового.
За результатами досліджень у середньому за 2014–2015 рр. на час сходів ярого ячменю (попередник — соняшник) найбільші запаси вологи в шарі ґрунту 0–100 см було отримано за безполицевого комбінованого обробітку ґрунту на глибину 14–16 см (КЛД-2,0) — 160,2 мм. Дещо меншим запас вологи був помічений на варіанті безполицевий комбінований обробіток 10-12 см (КЛД-2,0) та без обробітку ґрунту і становив 158,9 та 153,8 мм відповідно (табл. 1).
Таблиця 1. Вплив обробітку ґрунту на запаси доступної вологи під ярим ячменем, мм
На час збирання кращі запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту в середньому за роки досліджень були у варіанті без обробітку ґрунту, що становило 53,6 мм. Дещо нижчі показники були за безполицевого комбінованого обробітку ґрунту на глибину 10–12 см (КЛД-2,2), (АГ-2,4-20) і становили 49,8 і 49,5 мм відповідно.
У посівах ярого ячменю, попередником якого була кукурудза на зерно, в період сходів найбільше вологи в метровому шарі ґрунту було за проведення безполицевого комбінованого обробітку на глибину 14–16 м (КЛД-2,0) (контроль) — 166,8 мм. Ця тенденція не змінилася до збирання.
Залежно від попередника, водоспоживання ярого ячменю було дещо вищим після соняшнику. Найнижчий коефіцієнт водоспоживання був при безполицевому комбінованому обробітку ґрунту на 14–16 см (КЛД-2,0) як після попередника соняшник — 292,5 м³/т, так і за безполицевого комбінованого обробітку ґрунту на 14–16 см (КЛД-2,0) після попередника кукурудза на зерно — 289,0 м³/т, що на 40,5 та 83,0 м³/т менше від варіанту без обробітку ґрунту.
Усі види обробітку ґрунту і будь-яка взаємодія ходових систем мобільної сільськогосподарської техніки істотно впливають на зміну щільності ґрунту. Висока щільність ґрунту часто знижує схожість насіння, створює механічний опір кореневій системі, впливає на розвиток рослин, змінюючи водний, повітряний і тепловий режими ґрунту. Поживний режим, життєдіяльність ґрунтової флори повністю залежать від ступеня його ущільнення. Процес обробітку ґрунту в основному спрямований на регулювання цих показників.
Оцінювання щільності ґрунту в дослідженнях проводили за критеріями (М. О. Качинський), згідно з якими оптимальна щільність чорнозему суглинистого для зернових колосових культур становить 1,2–1,3 г/см³, а природна щільність такого ґрунту становить 1,0–1,3 г/см³. Якщо щільність ґрунту вища від оптимальної, його треба розпушувати, а якщо нижча — ущільнювати. Обробіток ґрунту є одним із основних способів регулювання щільності ґрунту.
За роки досліджень щільність ґрунту збільшувалася по всіх горизонтах. В загальному, можна сказати, що по обробітках ґрунту в посівах ячменю після соняшника в горизонті 0–10 см щільність становила 1,13–1,18 г/см³. Слід зауважити, що в середньому за роки досліджень для кожного варіанту обробітку залежно від його глибини щільність ґрунту по профілю коливалась від 1,13 до 1,31 г/см³.
У посівах ярого ячменю після кукурудзи на зерно, в середньому за період 2014–2015 рр. найнижчий показник щільності в порівнянні з іншими варіантами був на контролі й становив 1,14–1,29 г/см³ по горизонтах відповідно. Дещо вищі показники щільності ґрунту були на варіанті безполицевого комбінованого обробітку на 10–12 см та без обробітку.
Загалом, максимальним даний показник в досліді був у горизонтах ґрунту 10–20 см і за М. О. Качинським відповідав критерію — розпушений. Глибші горизонти характеризувались критерієм — середньо ущільнений.
Урожайність ячменю ярого після попередника соняшник в залежності від способу основного обробітку ґрунту в середньому за період досліджень була максимальною при проведенні безполицевого комбінованого обробітку ґрунту на 14–16 см (КЛД-2,0) і становила 6,01 т/га. За безполицевого комбінованого обробітку на 10–12 см КЛД-2,0 та АГ-2,4-20 становила відповідно 5,7 та 5,3 т/га. За умов прямої сівби культури без проведення основного обробітку ґрунту урожайність ячменю ярого становила 4,6 т/га, що на 1,5 т/га менше за контрольний варіант.
Після кукурудзи на зерно урожайність культури була найбільша на варіанті безполицевий комбінований обробіток на 14–16 см (КЛД-2,0), що складало в середньому за роки досліджень 5,0 т/га. Зі зменшенням глибини та інтенсивності основного обробітку ґрунту врожайність культури знижувалась.
Отже, як показали результати досліджень, способи обробітку ґрунту суттєво впливають на врожайність ячменю ярого. Причому, виявлена перевага комбінованого обробітку ґрунту на 14–16 см. Перевага комбінованої системи основного обробітку ґрунту пояснюється покращенням комплексу умов, що мають місце за її застосовування. Насамперед це пов’язано з тим, що такий обробіток дозволяє накопичити більшу кількість продуктивної вологи в ґрунті, а також має позитивний вплив на його агрофізичні властивості.
Микола СОБКО, Світлана МЕДВІДЬ, Ірина БОНДАРЕНКО,
наукові співробітники Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН
