Причини недобору зерна
/
Агрономія Сьогодні
/
Четвер, 28 березня 2013 13:42
Сергій ПОПОВ, канд. с.-г. наук, директор,
Наталя РЯБЧУН, канд. с.-г. наук, провідний науковий співробітник,
Сергій АВРАМЕНКО, канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник,
Микола ЦЕХМЕЙСТРУК, канд. с.-г. наук, завідувач лабораторії,
Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН (м. Харків)
У сучасних соціально-економічних умовах одним із найважливіших завдань агропромислового комплексу України є збільшення і стабілізація виробництва зерна. Наша держава прагне перетворитися не лише на значного виробника, а й реального експортера зерна світового рівня. Так, проектом Державної цільової програми «Зерно України 2009-2015» обґрунтовано збільшення виробництва зерна в нашій країні до 80,2 млн т, у тому числі пшениці озимої - до 35,6 млн т.
Статистика урожайності
Вирішення проблеми продовольчого зерна пов’язано зі збільшенням зерновиробництва саме пшениці озимої м’якої, яка в Україні займає близько 7 млн га, або 40 % посівних площ зернових культур і формує від 45 до 50 % валових зборів зерна.
Однак протягом останніх років у період переходу країни до ринкових суспільних відносин за дефіциту техногенних ресурсів і низького рівня технологічного процесу відмічається нестабільне виробництво зерна та зниження рентабельності виробництва в цілому (рис. 1).
Причини низької ефективності зернової галузі впродовж останніх років полягають у недосконалості структури виробництва зерна, досить високій собівартості та відносно низькій його якості. Недотримання науково обґрунтованих сівозмін та значне порушення систем обробітку ґрунту, удобрення та захисту посівів від хвороб, шкідників та бур’янів не дозволяють реалізувати потенціал урожайності сучасних сортів. Кризові наслідки ресурсного забезпечення проявилися у зниженні інтенсифікації зерновиробництва, яке практично з 1996 до 2001 рр. велося на екстенсивній основі, що, в свою чергу, негативно вплинуло на рівень урожайності, валові збори й ефективність виробництва зерна в екстремальні (за погодними умовами) роки.
Рис. 1. Урожайність та валовий збір зернових культур в Україні
Згідно зі статистичними даними в період з 1986 по 1990 рр. валовий збір зерна в Україні у середньому становив 47,4 млн т, або майже по 1000 кг на душу населення, що свідчило про високу стабільність його виробництва. Урожайність пшениці зросла в ці роки до 3,64 т/га та забезпечувала валовий збір зерна на рівні 23,5 млн т. Однак внаслідок економічної кризи подальшого нарощування валового збору зерна не відбулося.
За наступні п'ять років (1991-1995 рр.) виробництво зерна скоротилось до 38,4 млн т, а з 1996 р. воно почало скорочуватись значними темпами і у 2000 р. знизилося до 24,5 млн т. Позитивні зрушення намітилися у 2001 і 2002 рр. Так, якщо середній валовий збір зерна за 1996-2000 рр. в цілому по Україні становив 27,1 млн т, то в 2001 та 2002 рр. було зібрано відповідно 39,7 млн т і 38,8 млн т. Але у посушливому 2003 р. через екстремальні умови перезимівлі та затяжну весну обсяги виробництва зерна знизилися до 20,2 млн т. Таких масштабів пошкодження площ посівів озимих зернових не спостерігалося протягом останніх 50 років.
У 2004 та 2005 рр. валові збори зернових становили 41,8 та 38 млн т за середньої урожайності пшениці озимої 3,26 та 2,90 т/га відповідно. У 2008 р. було одержано найвищий за попередні роки вал пшениці озимої - 25,9 млн т за врожайності 3,67 т/га, що сприяло одержанню загальному збору зерна на рівні 53,3 млн т. У 2009 та 2010 рр. валовий збір пшениці озимої сягав відповідно 20,9 та 16,2 млн т за середньої урожайності 3,09 та 2,71 т/га.
У 2011 році було несподівано побито рекорд 2008 року, коли валовий збір зернових культур по Україні становив 56,7 млн т за середньої урожайності 3,9 т/га. При цьому пшениця озима забезпечила на круг 3,35 т/га. Втім, торік через посушливі погодні умови протягом вегетаційного періоду у багатьох регіонах України різко знизилася урожайність озимих зернових культур. Порівняно високий валовий збір зернових (понад 46 млн т) у поточному році було одержано переважно за рахунок кукурудзи, при цьому середня урожайність зернових становила 3,16 т/га.
Разом з тим, за останні десять років в Україні в цілому не вдалося наростити стабільного зерновиробництва, а обсяги валових зборів зерна значною мірою різняться - від 20,2 до 56,7 млн т. Такі коливання у виробництві зерна пов'язані як із погодними умовами, так і можливістю впровадження у виробництво енерго- та ресурсозберігаючих технологій вирощування, розроблених з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, використанням новітньої техніки, кращих попередників, достатнього рівня мінерального живлення та біологічних особливостей сортів.
Аналіз причин недобору зерна: ретроспектива
Нестабільність зерновиробництва значною мірою пов’язана з необґрунтованим розміщенням посівів пшениці озимої після нетрадиційних попередників (соняшник, стерньові), порушенням системи обробітку ґрунту, особливо передпосівного, а також із проведенням сівби насінням низьких репродукцій, завищенням норм висіву, порушенням строків сівби, недовнесенням добрив та спрощуванням інших агротехнічних заходів.
Втім, наявний біокліматичний потенціал основних регіонів виробництва зерна, сортові ресурси, сучасні технології вирощування та передовий досвід господарств дозволяють реально підвищити рівень зерновиробництва.
Серед питань, які сприяють підвищенню продуктивності та поліпшенню якості зерна пшениці озимої, важливе місце належить своєчасній сортозаміні та сортооновленню, оскільки сорт є одним із найбільш доступних і ефективних засобів стабілізації виробництва зерна.
Встановлено, що вирощування високопродуктивних сортів пшениці озимої з урахуванням їх адаптивних властивостей за умов відповідного рівня культури зонального землеробства дає змогу підвищити врожайність зерна на 11-50 %. До речі, у країнах західної Європи за останні 25-30 років за рахунок впровадження нових сортів рівень урожайності пшениці озимої підвищився на 60%.
Дослідження провідних наукових установ свідчать, що за однакової технології вирощування та витратах праці і коштів у тих самих ґрунтово-кліматичних умовах посіви вітчизняних сильних сортів порівняно з іноземними забезпечують приріст урожайності зерна до 20-25 %.
За останні десятиріччя в Україні відмічаються зміни у кліматі у бік більш континентального, через що частота прояву несприятливих явищ погоди для сільськогосподарських культур, зокрема озимих, зросла, а це істотно впливає на урожайність та валові збори зерна.
Однією з основних причин зниження урожайності озимих культур є пошкодження рослин в осінньо-зимовий період низькими температурами за відсутності снігового покриву та утворення притертої льодової кірки, яка є наслідком зміни тривалих відлиг морозами.
Основною помилкою агрономів восени 2012 р. стала рання сівба озимих зернових
В Україні загибель озимини на площі понад 20 % фіксується приблизно у трьох роках із десяти. Особливо виразно це проявляється у північно-східній частині України, де посіви пшениці озимої протягом 120-150 днів знаходяться у стані вимушеного спокою. У цей період в окремі роки складаються несприятливі умови для перезимівлі озимини. Формування стійкості рослин пшениці озимої до несприятливих чинників зимового періоду починається восени і зумовлюється комплексом погодних, агротехнічних умов та генотипом сорту. Основною причиною пошкодження посівів є низькі температури за відсутності достатнього снігового покриву та притерта льодова кірка, яка утворюється внаслідок тривалих відлиг. Шкідливий вплив притертої льодової кірки часто доповнюється застоюванням талої води через значне промерзання ґрунту та повільне весняне танення льоду, в результаті чого рослини вимокають.
За останні сто років у східному Лісостепу та Степу України несприятливі умови зимівлі відмічалися практично кожного третього року, особливо згубними їх вплив був у 1928, 1932, 1934, 1956, 1960, 1964, 1967, 1969, 1972 та 2003 рр., через що площі пересіву в Україні становили від 1,5 до 4,5 млн га.
Найбільш небезпечними районами щодо вимерзання пшениці озимої вважається територія лівобережного Лісостепу, що охоплює Полтавську й Харківську області, східну частину Сумської і південно-східну частину Чернігівської, лівобережні райони Київської і Черкаської областей, де пошкодження спричиняються мінімальною температурою ґрунту на глибині залягання вузла кущення й критичною температурою вимерзання рослин.
До другого (середнього за небезпекою) щодо вимерзання пшениці озимої району відносяться північна і північно-західна частини Сумської та Чернігівської областей, правобережні райони Київської та Черкаської, північні райони Житомирської, Рівненської та Волинської областей. Решту районів Лісостепу (південно-західну) можна вважати відносно безпечними щодо вимерзання посівів пшениці озимої.
В умовах зими 1955-1956 рр. суттєві коливання температури в зимовий період за незначного й нерівномірного снігового покриву в комплексі з притертою льодовою кіркою призвели до масової загибелі посівів у Миколаївській області (від 18,1 до 78,3 % посівних площ). В результаті сильних пошкоджень рослини, що збереглися, відставали в розвитку та формували неповноцінний колос зі щуплим недорозвиненим зерном. Це спричинило зниження урожайності зерна озимої пшениці в господарствах Дніпропетровської області до 0,55-0,9 т/га, Миколаївської - до 1,0-1,6 т/га, Кіровоградської - до 1,2-1,7 т/га.
Щорічно протягом 1996-1999 рр. в країні гинуло 7,2-13 % посівів пшениці озимої, що становило 0,5-0,8 млн га і 70-90 % у структурі загиблих посівів озимих зернових культур.
Значні площі загиблих посівів потребують пересіву у весняний період, на що необхідні додаткові фінансові та енергетичні витрати.
Одним із найнесприятливіших для вирощування озимої пшениці в умовах східного Лісостепу України був 2002-2003 рр., причому вплив шкодочинних факторів мав регіональний характер.
Так, на Харківщині посіви озимини підпадали під вплив комплексу шкодочинних факторів як зимового, так і весняно-літнього періодів, що слідували один за одним та підсилювали свою дію. У зимовий період - низькі температури, льодові кірки, вимокання, у весняний - пізнє відновлення вегетації, різке наростання температури, тривалий посушливий період у фазах трубкування-колосіння, в літній - затяжні дощі в період дозрівання-збирання урожаю.
У 2003 році лише 25-40 % рослин пшениці озимої утворили нормальний колос, 20-30 % - сформували підгони, а решта рослин не змогли утворити колосу. До того ж, період дозрівання та збирання врожаю на більшій частині території області був дощовим, що за значної зрідженості стеблостою та його слабого розвитку призвело до інтенсивного забур’янення площ. За таких умов жнива були пов’язані з великими труднощами та додатковими втратами. З метою зниження вологості збиральної маси на посівах озимини доводилось застосовувати десикацію. Сорти пшениці озимої, незалежно від рівня їх зимостійкості та строків сівби не сформували урожай через значне пошкодження їх взимку та масову загибель рослин в подальшому.
Однак слід зазначити, що навіть у складних погодних умовах 2003 року такі озимі культури, як жито й тритикале проявили свій потенціал стійкості до несприятливих абіотичних факторів та сформували значно вищу урожайність, ніж пшениця. За оптимальних строків сівби посіви озимих жита та тритикале були зрідженні в середньому лише на 10,7 та 17,1 % відповідно.
У дослідах Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН посіви озимих жита та тритикале сформували урожайність зерна на рівні 1,99-3,90 т/га, а пшениці озимої - 1,04-1,29 т/га.
У південних і західних районах Харківської області загинула більша частина посівів озимини, а в північних та в північно-східних збереглось більше половини площ. У сусідніх господарствах Сумського району Сумщини загинуло від 58 до 100 % посівів.
Несприятливим для озимих культур був також 2006 рік, зимовий період якого характеризувався різкими перепадами температур. На полях із відсутністю снігового покриву це призвело до підмерзання судинних пучків вузлів кущення. Такі рослини в посушливих умовах весни ослаблювались або гинули, що призводило до зріджування посівів. За досить пізнього відновлення вегетації (на 5-7 днів пізніше середніх багаторічних строків) рослини були виснаженими, а на посівах ранніх строків сівби, особливо на сортах іноземної селекції, сильною мірою проявилися вірусні захворювання, через що урожайність на таких полях знижувалася на 30-90 %, та в середньому по області становила 2,33 т/га.
Екстремальним для перезимівлі озимини в умовах Харківської області виявився також 2009-2010 рр., коли основним несприятливим чинником зимового періоду була льодяна кірка, яка залягала впродовж 5-7 декад і призвела до зріджування посівів та частково до їх повної загибелі в кінці лютого-березні. Весняний період характеризувався недостатньою кількістю тепла та відсутністю опадів, посушливим вітром, значним поширенням шкідників на посівах, що погіршило стан озимих та призвело до подальшої загибелі посівів.
Наші дослідження у 2009-2010 рр. на посівах сортів пшениці озимої показали, що при частковому відновленні листкового апарату пагони весняного кущення і вторинна коренева система розвивалися дуже повільно. Навіть найкращі рослини, що збереглися, у кінці квітня мали вторинні корені довжиною до 1-2 см, а їх кількість становила 2-2,7 шт. на одну рослину. У більшості рослин вторинні корені були майже не життєздатними, рослини набували жовтуватого кольору та легко піддавалися вириванню із ґрунту. Відмічалась підвищена забур’яненість зріджених посівів, що в подальшому також вплинуло на формування урожаю пшениці.
Результати аналізу дали підстави вважати, що рослини досліджуваних сортів пшениці озимої втратили свою репродуктивну здатність у зимовий період. У весняний період посіви пшениці озимої також зазнали уражень від злакових мух, шкодочинність яких особливо проявлялася через ослабленість рослин та їх значну зрідженість. За таких умов урожайність озимої пшениці по області становила 2,20 т/га, а ранніх зернових в цілому - 1,83 т/га.
Також надзвичайно складними для озимих культур були погодні умови передпосівного та посівного періоду 2011 р. через значний дефіцит опадів та ґрунтову посуху на більшості території України. Так, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, із загальної площі 8,4 млн га озимих культур, в тому числі пшениці близько 6 млн га, яка була засіяна в оптимальні та допустимі строки сівби, сходи отримано на площі 7,1 млн га, або 84%. По регіонах цей показник значно різнився. Найменші площі сходів озимих на зерно у розрізі областей становили: Миколаївська - 49 %, Дніпропетровська - 56 %, Полтавська - 66%, Херсонська - 72%, Харківська - 75 %, Кіровоградська - 77 %, Хмельницька - 82 %, Одеська - 88 %. На час припинення вегетації на третині площ повноцінні сходи так і не отримано. В листопаді температура повітря була близькою до кліматичної норми, ґрунт частково промерзав, і в озимих культур проходили процеси загартування, однак у першій половині грудня температура дещо підвищилась, ґрунт повністю відтанув, що сприяло активізації метаболічних процесів у рослинах, а в південних областях - продовженню вегетації. Частина проростків, що перебувала в ґрунті, вийшла на поверхню.
За результатами маршрутних обстежень посіви, на яких отримано сходи, було розподілено на три категорії: у доброму стані, задовільному, незадовільному (слабкі та зріджені). Так, в умовах Харківської області із 359 тис. га отриманих сходів озимих пшениці та тритикале добрі посіви становили 80 тис. га, або 22 % з достатньою густотою (4-4,8 млн/га) розкущених пагонів (3-5 на рослину). Рослини пройшли загартування. Потенціал таких посівів щодо перезимівлі і формування майбутнього урожаю високий. Переважна більшість добрих посівів була зосереджена на вологозабезпечених полях, де випали продуктивні опади та в господарствах за умов своєчасного і якісного обробітку ґрунту після кращих попередників (чисті та зайняті пари, зернобобові), а також застосування вологозберігаючих технологій та прямої сівби після непарових попередників.
До категорії задовільних віднесено посіви на площі 171 тис. га, або 77 % із рівномірною густотою (3,5-4,2 млн/га), але не вирівняні за фазою розвитку рослин - від шильця до 3-4 листків або початок кущення. Такий стан рослин не є оптимальним для перезимівлі, але за умови стабільної зими та ранньої вологої весни можливе формування середнього рівня урожайності зерна.
У 2013 р. слід очікувати масове пошкодження озимих зернових шкідниками та хворобами
Фітосанітарний стан посівів 2011 року був переважно задовільний. На посівах із розвиненими рослинами (у фазі кущення) виявлено пошкодження пшеничною мухою (від 3 до 20 % пагонів), що призводить до загибелі пошкоджених пагонів та знижує зимостійкість рослин. Досить висока заселеність рослин цикадками та злаковими попелицями - переносниками ВЖКЯ. Нижча чисельність шкідників відмічена на посівах, де насіння було оброблено інсектицидними протруйниками.
До середини січня температура на більшій частині території України була вищою за норму. Зимовий режим погоди встановився у другій половині січня, а найбільше зниження температури спостерігалось у першій та другій декадах лютого. За даними Харківського РЦГМ, внаслідок впливу Сибірського антициклону в цей період утримувалась дуже холодна погода, майже без опадів. Середня декадна температура повітря становила 17,1-18,7° морозу, що на 10,5-12,5° нижче за норму. Мінімальна температура повітря на початку та в кінці декади знижувалась до 25-29° морозу, а на поверхні снігу - до 24-34° морозу. Слід зазначити, що з температурою -20° і нижче кількість днів коливалась від 7 до 10 середньої висоти снігового покриву 3-10 см. Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущення озимих культур знижувалась від 7-10° до 14-18° морозу.
За даними Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, критичні температури вимерзання для озимих культур на цей період були в межах від -11 оС до -19,5 оС.
Таким чином, температура ґрунту на глибині вузла кущення місцями досягала критичних значень для озимого ячменю та озимої пшениці, особливо менш стійких сортів.
Основною помилкою агрономів восени 2012 р. стала рання сівба озимих зернових у багатьох регіонах України. Істотні опади в осінній період та високі температури повітря сприяли переростанню та масовому враженню хворобами та шкідниками озимих зернових. Випадання великої кількості снігу та часті відлиги взимку спричинили утворення льодової кірки на полях, яка становить серйозну загрозу для перезимівлі озимих.
У 2013 р. слід очікувати масове пошкодження озимих зернових шкідниками та хворобами, тому завчасно слід подбати про закупівлю необхідних препаратів та спланувати заходи захисту зернових культур протягом вегетаційного періоду.
На перспективу в структурі посівних площ озимих зернових культур важливо відрегулювати баланс між площами, зайнятими пшеницею, житом та тритикале з урахуванням попередників, що забезпечить необхідний рівень урожайності зерна в роки з несприятливими погодними умовами.
Сергій ПОПОВ, канд. с.-г. наук, директор,
Наталя РЯБЧУН, канд. с.-г. наук, провідний науковий співробітник,
Сергій АВРАМЕНКО, канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник,
Микола ЦЕХМЕЙСТРУК, канд. с.-г. наук, завідувач лабораторії,
Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН (м. Харків)
У сучасних соціально-економічних умовах одним із найважливіших завдань агропромислового комплексу України є збільшення і стабілізація виробництва зерна. Наша держава прагне перетворитися не лише на значного виробника, а й реального експортера зерна світового рівня. Так, проектом Державної цільової програми «Зерно України 2009-2015» обґрунтовано збільшення виробництва зерна в нашій країні до 80,2 млн т, у тому числі пшениці озимої - до 35,6 млн т.
У 2004 та 2005 рр. валові збори зернових становили 41,8 та 38 млн т за середньої урожайності пшениці озимої 3,26 та 2,90 т/га відповідно. У 2008 р. було одержано найвищий за попередні роки вал пшениці озимої - 25,9 млн т за врожайності 3,67 т/га, що сприяло одержанню загальному збору зерна на рівні 53,3 млн т. У 2009 та 2010 рр. валовий збір пшениці озимої сягав відповідно 20,9 та 16,2 млн т за середньої урожайності 3,09 та 2,71 т/га.
Основною помилкою агрономів восени 2012 р. стала рання сівба озимих зернових
Одним із найнесприятливіших для вирощування озимої пшениці в умовах східного Лісостепу України був 2002-2003 рр., причому вплив шкодочинних факторів мав регіональний характер.У 2013 р. слід очікувати масове пошкодження озимих зернових шкідниками та хворобами
Схожі матеріали (за тегом)
04 жовтня 2025
Інституту експертизи сортів рослин України другий рік проводить випробування сортів бавовнику, які надають різні компанії, зокрема й іноземні.
Інституту експертизи сортів рослин України другий рік проводить випробування сортів бавовнику, які надають різні компанії, зокрема й іноземні.
04 жовтня 2025
03 жовтня 2025
Фермери Сергій та Дмитро Синенки з Чернігівщини запустили власну олійню. За перші 5 місяців роботи їм вдалося виготовити понад 35 тонн соняшникової олії вищого ґатунку. Наразі господарство планує вихід на обсяги близько 10 тонн щомісяця. У перспективі – розливний цех і запуск виробництва рижієвої олії. Рижій брати вирощують самостійно.
Фермери Сергій та Дмитро Синенки з Чернігівщини запустили власну олійню. За перші 5 місяців роботи їм вдалося виготовити понад 35 тонн соняшникової олії вищого ґатунку. Наразі господарство планує вихід на обсяги близько 10 тонн щомісяця. У перспективі – розливний цех і запуск виробництва рижієвої олії. Рижій брати вирощують самостійно.
03 жовтня 2025
03 жовтня 2025
Вступ до ЄС означає більш жорсткі вимоги до української продукції, а поспішна імплементація всіх норм може призвести до закриття значної частини малого та середнього агробізнесу.
Вступ до ЄС означає більш жорсткі вимоги до української продукції, а поспішна імплементація всіх норм може призвести до закриття значної частини малого та середнього агробізнесу.
03 жовтня 2025
03 жовтня 2025
Станом на 3 жовтня українські аграрії намолотили 31 548,8 тис. тонн зернових та зернобобових культур на площі 7 213,8 тис. га. Обмолочено 65% площ, засіяних цими культурами.
Станом на 3 жовтня українські аграрії намолотили 31 548,8 тис. тонн зернових та зернобобових культур на площі 7 213,8 тис. га. Обмолочено 65% площ, засіяних цими культурами.
03 жовтня 2025
03 жовтня 2025
За прогнозом аналітиків наступного тижня, 06-12 жовтня 2025 року, закупівельні ціни на живець свиней в Україні не зміняться. Ціни залишаються на рівні 97-98 грн/кг вже шостий тиждень поспіль.
За прогнозом аналітиків наступного тижня, 06-12 жовтня 2025 року, закупівельні ціни на живець свиней в Україні не зміняться. Ціни залишаються на рівні 97-98 грн/кг вже шостий тиждень поспіль.
03 жовтня 2025
03 жовтня 2025
2 жовтня 2025 року в межах 44-ї сесії Європейської комісії з питань сільського господарства в Будапешті в Угорщині, Продовольча та сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО) відзначила трьох молодих фермерів-новаторів за їхні видатні досягнення, по одному в кожній з трьох категорій: інновації в агропродовольчих системах, розбудова громади та інклюзивність і розширення прав і можливостей.
2 жовтня 2025 року в межах 44-ї сесії Європейської комісії з питань сільського господарства в Будапешті в Угорщині, Продовольча та сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО) відзначила трьох молодих фермерів-новаторів за їхні видатні досягнення, по одному в кожній з трьох категорій: інновації в агропродовольчих системах, розбудова ...
03 жовтня 2025
