У підвищенні врожайності та поліпшенні якості салатної продукції важливе значення має захист посівів від шкідливих організмів. Результати багаторічного фітопатологічного моніторингу показали, що салат-латук уражується одними видами патогенів за вирощування як у весняній, так і осінній культурозміні, тільки в різному ступені. Вирощують салат переважно в культиваційних спорудах із плівковим покриттям, у яких суттєво змінюються гідротермічні умови протягом доби, що негативно впливає на фізіологічний стан і хворобостійкість рослин. Фітосанітарне обстеження теплиць показує, що на салаті найбільш поширеними і шкідливими хворобами є сіра, біла та прикоренева гнилі, бактеріози, пероноспороз, чорна ніжка, з вірусних - мозаїка, некротичний хлороз. Суттєвої шкоди завдають сисні шкідники - попелиці, які не тільки пошкоджують рослини, але є небезпечними переносниками багатьох вірусів. Встановлено, що основними факторами виникнення хвороб є різкі перепади температури та вологості повітря і ґрунту, а також високе інфекційне навантаження за відсутності пропарювання тепличних ґрунтів та сівозміни.
Оранжерейна, або персикова попелиця - Myzodes persicae Sulz., багатоїдний вид, який, окрім салату, пошкоджує петрушку, буряки, помідори та солодкий перець. Попелиця на листках утворює великі колонії, висмоктує з них сік, внаслідок чого ріст рослин затримується, листки деформуються. Імаго 1–2 мм, безкрилі або крилаті, жовто-зеленого кольору; у крилатих особин голова темно-бура, очі коричневі; вусики розміщені на особливих лобових виростах (бугорках), які добре виражені; сокові трубочки майже циліндричні, хвостик конічний і втричі коротший за трубочки. Крилата самиця на дорсальному боці черевця має центральну склеротизовану пляму чорного кольору. Голова, середньо- і задньогруди чорні, передньогруди жовто-зелені. Вусики чорно-бурі, приблизно дорівнюють довжині тіла або більші. Основний колір черевця жовто-зелений, ніг - жовтий, затемнені тільки лапки, вершини стегон і гомілок. Хвостик - жовто-сірий, трубочки сіро-зелені. Зимує персикова попелиця на рослинних рештках в опалюваних приміщеннях, на зеленних культурах і квітах у стадії імаго та личинок. За температури +23–25 °C і відносній вологості повітря 80–85% розвиток попелиці проходить дуже швидко і вона дає до 15 поколінь. Плодючість самиць - 20–80 личинок і залежить головним чином від кормової рослини.
Баштанна попелиця - Aphis gossypii Glov. - широкий поліфаг, переносник понад 50 фітопатогенних вірусів, є неповноциклим видом (розмножується тільки партеногенетично). Пошкоджує всі овочеві культури в закритому ґрунті. Зимують безкрилі незапліднені самиці, іноді й личинки, на рослинах у теплицях, у різних захищених місцях, а також на диких рослинах, часто під розетками прикореневих листків зимньо-зелених бур’янів. Протягом року розвивається до 20 поколінь. Заселяє колоніями нижній бік листків, внаслідок висмоктування соку листки жовтіють, зморщуються, скручуються, засихають і відмирають.
Дорослі комахи бувають безкрилі і крилаті. Безкрилі самиці з овальним тілом довжиною 1,2–2,1 мм, жовто-зелені, світло- або темно зелені майже чорного кольору на черевці. Личинки жовті або зелені. У крилатих особин тіло завдовжки 1,2–1,8 мм, голова і груди чорні, черевце жовте або зелене з чорними плямами. Перші покоління шкідника представлені безкрилими особинами, пізніше з’являються крилаті самиці. Термін розвитку одного покоління - 6–10 днів. На рослинах за короткий термін утворюються чисельні колонії попелиць різного віку. Сприяють розвитку цього виду помірно вологі і температурні умови - температура +23–25 °C та відносна вологість повітря 80–85%. Температура понад +30 °C пригнічує розвиток попелиці.
Салатна попелиця заселяє листки, стебла, квітки рослин, викликаючи деформацію (скручування) і побіління верхніх листків і мозаїчне забарвлення нижніх листків. У результаті пошкодження ріст рослин затримується, вони стають ослабленими. Імаго 1,5–1,8 мм, безкрилі і крилаті - темно- або сіро-зелені. Весною живуть на чорній смородині, рідше на аґрусі, а потім перелітають на салат.
Рис. 1. Видовий склад хвороб салату-латуку в закритому ґрунті
(Київська обл., плівкові теплиці, весняна культурозміна, середнє 2006-2011 рр.)
Рис. 2. Видовий склад хвороб салату-латуку в закритому ґрунті
(Київська обл., плівкові теплиці, осіння культурозміна, середнє 2006–2011 рр.)
Як свідчать дані рис. 1 і 2, салат уражується протягом вегетації хворобами, збудниками яких є гриби, бактерії і віруси. За вирощування салату в весняній культуро-зміні домінують слизовий бактеріоз і сіра гниль, їх розвиток у період збирання урожаю досягає 38,2 і 38,4%. За вирощування в осінній культурозміні розвиток цих хвороб значно нижчий, у середньому становить 27,6 1 15,6%. Причиною різного ступеня розвитку хвороб є вплив двох основних факторів - температури і відносної вологості повітря, специфічне поєднання яких є передумовами для масового розвитку хвороб. У весняних теплицях практично режим не регулюється, оскільки протягом доби різко змінюється температура за високої вологості повітря і рясні випадають роси, що і спричиняє ураження салату бактеріозом, сірою і білою гнилями. В осінніх теплицях уже спостерігаються більш стабільні режими при вирощуванні.
Мокра гниль (слизовий бактеріоз) салату - збудник бактерія Pectobacterium carotovorum subsp. carotovorum (foncs) Waldee. найбільше проявляється після надмірних поливів поверху на фоні підвищеної температури повітря (> +25°C). Водяна плівка, яка покриває поверхневі тканини рослини протягом декількох днів, є сприятливим середовищем для активного інфікування їх бактеріями.
Захворювання перш за все проявляється на рослинах, які пошкоджені попелицею та іншими хворобами, оскільки інфекція проникає у листя через пошкоджену тканину. На розсаді перші симптоми захворювання проявляються у вигляді в'янення рослин і кореневої гнилі, на дорослих рослинах протягом вегетації на верхніх листках утворюються маслянисті плями у вигляді мокрої гнилі чорно-бурого кольору. Слід зазначити, що при епіфітотійному розвитку хвороби в короткий термін може загинути більша частина урожаю.
Сіра гниль - збудник Botritis cinerea Fr., уражує листя, стебла, головки салату протягом усієї вегетації. Ураження, як правило, починається з краю нижніх листків, у місцях їх дотику з землею. На листках утворюються бурі плями, які покриваються густим, сірим, бархатистим нальотом конідіального спороношення збудника. З уражених листків інфекція переходить і на стебла, викликаючи їх загнивання. Сіра гниль швидко розповсюджується по теплиці, оскільки збудник, проникнувши в середину головки, уражує всі листки один за другим. За сприятливих для розвитку умов (температура повітря +16–18°C, відносна вологість вище 70%) серед поверхневого міцелію утворюються дрібні, чорні, різної форми склероції гриба. Ураженню рослин сприяє тривала похмура погода, недостатня вентиляція, різкі перепади температури. Основне джерело інфекції - ґрунт і уражені рослинні рештки.
Сіянці салату в розсадний період уражуються чорною ніжкою. Збудники - ґрунтові гриби Rhizoctonia adermoldi Koloch., Pythium debaryarum Hesse., Botritis cinerea Pers., Olpidium brassiacae Wor., Fusarium spp. Патогени проникають у кореневу шийку ослаблених сіянців, в результаті чого вона чорніє, стає тонкою і загниває. Такі рослини швидко в'януть, випадають і непридатні для висаджування. Сприяють розвитку захворювання різкі перепади температури і вологості, загущені посіви. Ураженість рослин підвищується також при глибокому висіву насіння і ущільненні ґрунту після поливів. Основне джерело інфекції - заражений ґрунт.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз) - збудник гриб Bremia lactucae Regel., поширена в усіх зонах вирощування салату, здебільшого носить епіфітотійний характер, що спричиняє значне відмирання рослин. Уражує рослини у відкритому і закритому ґрунті. Як показують спостереження, розвиток пероноспорозу на салаті в плівкових теплицях весною становить 6,5%, восени - 22,5%. На верхньому боці уражених листків утворюються жовті плями, а з нижнього - білий наліт конідіального спороношення. Плями поступово збільшуються, некротизуються, листки стають крихкими, засихають і повністю відмирають. Розвитку хвороби сприяє прохолодна погода (температура повітря +14–18 °C) і висока відносна вологість (85–95%), а також загущені посіви, ураженню рослин - наявність на листках краплинної вологи, особливо в нічний період. Збудник зберігається на уражених рослинних рештках і в ґрунті у формі ооспор.
Вірози салату, спричинені вірусом мозаїки Lettuce mosaic poti virus і некротичного хлорозу L. necrotic yellow virus, спостерігається на рослинах у двох культурозмінах, але розвиток відмічається на низькому рівні, не перевищує 0,1%, що вірогідно пов’язано з низькою чисельністю попелиць і коротким вегетаційним періодом культури.
Симптоми захворювання проявляються у вигляді мозаїчної крапчастості, зональної хлоротичності, в пожовтінні листків на початку вегетації рослин. Пізніше спостерігається утворення на листках некрозів із деформацією у формі кучерявості. Але характерні ознаки мозаїки - знебарвлення уздовж жилок листків протягом усієї вегетації. Інколи на листках розвиваються світлі плями неправильної форми, в результаті чого утворюється укорочена розетка листків. Уражені рослини мозаїкою можна відрізнити від здорових за жовтим забарвленням, наявністю некрозів, низькорослістю і відмиранням сердечка. Джерело інфекції - насіння (віруси знаходяться як в оболонці, так і в зародку), рослини з родини хрестоцвітих. Від хворої рослини до здорової вірус поширюється декількома видами попелиць (баштанна, оранжерейна, салатна), при попаданні інфікованого соку на рослину в процесі догляду і збору урожаю.
Хвороби, пов'язані з порушенням мінерального живлення рослин. При вирощуванні салату важливо знати інтенсивність поглинення живильних речовин протягом вегетації. Слід відмітити, що як нестача, так і надлишок будь-якого з елементів мінерального живлення сповільнює ріст і розвиток рослин, призводить до зниження урожайності і стійкості рослини до несприятливих кліматичних факторів. Ознаки порушення мінерального живлення рослини проявляються у затримці росту, зміні забарвлення, розміру і форми листків наведені в таблиці 1.
Таблиця 1. Симптоми дефіциту елементів мінерального живлення на качанному салаті (за Міттлайдером, 1993)
Захисні заходи
Особливістю технології вирощування салату можна вважати практично повну заборону застосування хімічних засобів захисту і обмеження застосування мінеральних добрив, у зв'язку з їх здатністю акумулювати в листках багато сполучень. Виходячи з цього, заходи захисту в основному зводяться до виконання і дотримання комплексу санітарно-профілактичних, агротехнічних і спеціальних заходів:
- дотримання чергування культур;
- вирощування стійких сортів;
- збір насіння тільки зі здорових маточників;
- ретельне і обов'язкове видалення хрестоцвітих бур'янів - резерваторів вірусної інфекції із притепличної території;
- пропарювання ґрунту в теплицях протягом 1–2 год. при 100 °C;
- знезараження інструментів, які застосовувались при догляді за хворими рослинами в 2%-му розчині хлорного вапна; посадкові ящики, розсадні горщики від вірусних хвороб - в 5%-му розчині марганцевокислого калію або в 100%-му розчині тризаміщеного фосфорнокислого натрію (тринатрійфосфат);
- дотримання оптимальних режимів температури та вологості повітря і ґрунту протягом вегетації. У перші 15–20 днів після висаджування розсади для прискорення росту рослин температуру підтримують у межах +16–18 °C вдень і 12–16 °C вночі. У період формування головок її знижують вдень до +12–14 °C. Відносна вологість повітря вдень у сонячну погоду має становити 70–80%, у похмуру - 60–70%, вночі - 60%. Вологість ґрунту не повинна перевищувати 65–75% НВ. Поливи ґрунту слід проводити в міру потреби вранці в сонячну погоду. Теплиці і парники регулярно провітрювати. Запобігати перезволоженню ґрунту, яке призводить до загнивання листків салату і поширення хвороб;
- ефективне обприскування посівів протягом вегетації мікроелементами;
- ні в якому разі не допускати загущення посівів;
- для боротьби з попелицями салату застосовують біологічні засоби: в період вегетації культури використовують препарат біологічного походження Актофіт 0,2% к. е. (комплекс природних авермектинів) (8 мл/л). Кількість обробок протягом вегетації - 1–2. Випускають ентомофага - макролофуса з розрахунку 5 особин на 1 м?. При появі вогнищ шкідників хижака випускають у співвідношенні 1:5–10. Наступні два випуски проводять через кожні 10–12 днів із розрахунку 150 тис. особин на 1 га.
Довідково
Серед зелених культур найбільш поширений салат, який як культурна рослина був відомий із давніх часів. Салат вирощували в Єгипті, Китаї, Римі, в державах Середньої Азії. У західній Європі він з’явився в XVI ст., а з XVII його почали культивувати в усіх державах Європи. Вирощують 3 види салату: латук (Lactuce sativa L.), ендивій (Cichorium endivia L.) і салатний цикорій (Cichorium in tubus var. foliosum Hedl.), але найбільшого поширення набув латук (городній салат) – однорічна рослина з родини Айстрових, з коротким вегетаційним періодом. Товарну продукцію одержують через 35-45 днів. Цінність салату досить велика завдяки високому вмісту поживних речовин. За вмістом вітамінів Е і К він займає перше місце серед зелених культур. А його листки є не тільки джерелом провітаміну А, вітамінів В, С, Р, Е, але у них ще містяться яблучна, лимонна і щавлева кислоти, а також мінеральні солі.
