Довідково
Ріпак - надзвичайно цінна олійна культура, одне із важливих джерел рослинної олії. Насіння озимого ріпаку містить 45-50% олії, ярого - до 35%, 24-31% білка, 6-12% клітковини. За площею посіву та валовим виробництвом ріпак є другою олійною культурою у країні, поступаючись лише соняшнику. Залежно від року вирощування під ним зайняті майже 1-2% ріллі України.
Ріпакова олія - висококалорійний продукт, широко використовуваний у натуральному вигляді на харчові цілі, в консервному і косметичному виробництві як аналог оливкової олії. З точки зору фізіології харчування людини ріпакова олія має перевагу перед іншими рослинними оліями, тому що містить всі фізіологічно важливі кислоти в оптимальному співвідношенні. До її складу входить значна кількість гліцеридів ненасичених жирних кислот, які покращують обмін речовин в організмі людини, зменшують можливість тромбоутворення, протидіють розвитку серцево-судинних захворювань, знижують і регулюють вміст холестерину в крові.
Ріпакова олія привертає все більшу увагу як джерело відновлюваної сировини для хімічної промисловості та енергетики. Спектр її використання для технічних цілей надзвичайно широкий - як вихідний матеріал для хімічного синтезу, застосування у вигляді мастильних засобів і перспективного виду палива.
Ріпаковий шрот (макуху), одержуваний із насіння, - високобілковий корм для тварин. Він близький до соєвого шроту за вмістом білка (35-39%), не поступаючись за збалансованістю амінокислотного складу.
Цінним кормом є зелена маса ріпаку. При збиранні на початку цвітіння рослин з одного гектара посіву можна отримати 40-60 т корму.
Ріпак - відмінний медонос. За 25-30 днів цвітіння з кожного гектара бджоли збирають до 90 кг меду. З агротехнічної точки зору, ріпак є добрим попередником: рано звільняє поле, покращує структуру і родючість ґрунту, зменшує забур’яненість полів. Обробіток зернових культур після ріпаку гарантує отримання прибавки врожаю зерна в 10-15% без додаткових витрат, підвищуючи продуктивність сівозміни та ефективність рослинництва в цілому.
Ковалики
Найбільшої шкоди дротяники завдають посівам ріпаку, де попередником були багаторічні трави, кукурудза, а також забур’янені пирієм повзучим посіви.Шкідниками ріпаку є 2-3 види з групи злакових коваликів роду Agriotes: смугастий (A. lineatus L.) і темний (A. obscurus L.). Поширені повсюдно, проте найбільше шкодять їх личинки (дротяники) у зоні Лісостепу та Полісся. Останні живуть у ґрунті чотири роки і живляться проростками насіння, коренями ріпаку. Навесні, при польовій стиглості ґрунту, дротяники піднімаються у верхній шар (1-8 см), живляться набубнявілим насінням, паростками рослин, корінцями та підземною частиною стебла озимих. Характерною особливістю дротяників є вертикальні і горизонтальні міграції, тісно пов’язані з гідротермічним режимом орного шару. До жовтня-початку листопада личинки перебувають переважно в шарі 3-20 см.
Личинки і лялечки коваликів мають підвищену чутливість до змін вологи, концентрації ґрунтового розчину, кислотності ґрунту, які спричинюють помітні порушення в їхньому організмі і призводять навіть до їх загибелі. У зв’язку з цим нерідко в регуляції чисельності коваликів істотну роль відіграють едафічні умови.
Значну кількість коваликів, особливо їхні яйця, личинки і лялечки знищують хижі членистоногі (жужелиці, клопи, павуки), а також птахи.
Захисні заходи
Максимальне знищення пирію та інших злакових бур’янів, якими живляться дротяники. Допосівну обробку насіння ріпаку проводять, використовуючи один із дозволених пестицидів.
Підгризаючі совки
Озима совка (Scotia segetum Sehiff.) поширена у всіх ріпакосіючих зонах. Самки при відкладанні яєць віддають перевагу низькорослим бур’янам (лободі білій, щириці, осотам, берізці польовій) та рослинним решткам. Там вони відкладають від 470 до 2220 яєць, що залежить від умов живлення гусениць і метеликів.
Гусениці 1-го та 2-го віків живляться відкрито переважно бур’янами, а також молодими листочками ріпаку, вигризаючи у них невеликі дірочки. Починаючи з третього віку вони живуть у ґрунті і підгризають рослини на рівні ґрунту.
Розмноження озимої совки значною мірою обмежують паразити, хижаки, хвороби. В яйцях, гусеницях і лялечках шкідника розвивається понад 120 видів ентомофагів, найбільше значення з яких мають іхневмоніди й трихограміди, а також вірусні хвороби.
На гусеницях паразитують: з родини Ichneumonidae - Amblyteles vadatorius W.S., A.panzeri Wеsm., Ichneumon sartitorius L., Ophion luteus L., Paniscus ocellaris Thoms.; з родини Braconidae - Macrocentrus collaris Spin. і Meteorus rubens W.S.; з тахін - Gonia capitata D. L. і G. ornata Mg., Periscepcia carbonaria Panz., Peletieria rubescens R.D., P. ferina Ztt., Earythia caesia Fll. та ін.
Заходи захисту
Велике значення в обмеженні чисельності озимої совки має правильний обробіток ґрунту під озимі чистого і зайнятого парів, а також полів після непарових попередників; міжрядний обробіток ґрунту на просапних культурах; обробіток ґрунту після збирання просапних попередників озимих культур зумовлює загибель гусениць, пронімф і лялечок. З біологічних заходів - застосування дворазового випуску трихограми із розрахунку 50 тис. особин/га; з хімічних - обробка полів при наявності двох гусениць на 1 м2 дозволеними для використання інсектицидами.
Хрестоцвіті блішки
В Україні найпоширенішими є: світлонога (Phyllotreta nemorum L.), хвиляста (Phyllotreta undulata Kutsh.), синя (Phyllotreta nigripes F.), чорна (Phyllotreta atra F.), хрінна (Phyllotreta armoraciae Koch.) хрестоцвіті блішки.
Пошкодження хрестоцвітими блішками впливають на фізіолого-біохімічні процеси у листках ріпаку. Під час цього відбувається посилення інтенсивності дихання, активності пероксидази і зниження вітаміну С, хлорофілу А, В та каротиноїдів. Жуки хрестоцвітих блішок найнебезпечнішими є передусім у південних областях для сходів озимого і ярого ріпаку рано навесні (після відновлення вегетації озимого). Активність і шкідливість блішок збільшується у жарку посушливу погоду. Враховуючи те, що за температури понад 15 °C у суху сонячну погоду цей шкідник за чисельності понад 5 особин/м2 здатен повністю знищити сходи культури, захист сходів від них - важлива ланка у системі захисту ріпаку.
Жуків хрестоцвітих блішок знищують їздці з родини Braconidae підродини Euphorinae та кліщі з групи Trombidiidae. На личинках паразитують два види їздців: діоспілюс та еулофус.
Заходи захисту
Знищення бур’янів із родини капустяних. При заселенні 2 колонії на 1 м2-60 особин попелиць на рослину, більше 100 особин попелиць на 10 см стебла рослини доцільна обробка одним із дозволених інсектицидів.
Ріпакова блішка
За зовнішнім виглядом і харчовими вподобаннями схожа на хрестоцвітих блішок. Однак відрізняється від них способом життя.
Жуки вигризають у листках ріпаку, редьки, редиски, рідше капусти рідкісні невеликі овальні отвори і по суті не шкодять. Основну шкоду завдають личинки. Вони проробляють ходи в черешках листа і стеблах кормових рослин, внаслідок чого їх ріст сповільнюється; сильно пошкоджені стебла надломлюються. При чисельному заселенні рослина повністю гине. У роки зі значною поширеністю ріпакової блішки одночасно буває і сильне ураження рослин некрозом кореневої шийки. Протягом року розвивається одне покоління.
Жуки виходять у червні. У розпал літа після короткочасного харчування вони йдуть на спокій і приступають до відкладання яєць лише в серпні. Яйця відкладають у ґрунт або в пазухи листя. Частина самок живе 1,5 року, відкладаючи яйця двічі: влітку-восени і потім наступної весни. Перед заляльковуванням личинки досягають 8 мм довжини.
Жуки зелено-сині або темно-сині з рудою головою (до 4,5 мм).
Заходи захисту
Для боротьби використовуються добрива з метою прискорення розвитку сходів, знищення рослинних залишків на полях після збирання урожаю і зяблева оранка. Хімічна обробка полів проводиться при високій чисельності імаго. Обробки починають відразу ж при появі жуків. У разі потреби їх повторюють через 10 днів.
Капустяний галовий прихованохоботник
Цей шкідник з'являється на посівах ріпаку наприкінці серпня-початку вересня. Самка вигризає заглибини у кореневій шийці або головному корені й відкладає у них яйця. Внаслідок пошкодження тканин утворюється наріст (гали) у середньому завбільшки в 1 см. Якщо на одній рослині яйця відклали кілька самок, формується декілька наростів (галів). Це послаблює ріст рослин, знижує їхню зимостійкість, вони можуть ламатися, менш стійкі проти ураження грибковими хворобами. Личинка завдовжки до 5 мм, С-подібно зігнута, безнога, жовто-біла з жовто-бурою головою. Живе й зимує всередині галів. Навесні личинка закінчує розвиток і заляльковується у земляних комірках.
Чорний стебловий капустяний, або хрестоцвітий прихованохоботник
Це жук, личинки якого живуть у стеблах ріпаку. Личинки виїдають ходи у листках і головному пагоні.
Ознаки пошкодження подібні до ознак, спричинених личинкою ріпакової блішки. Личинки хрестоцвітого прихованохоботника, як і личинки ріпакової блішки, є причиною раннього вилягання рослин. Яйця відкладають від вересня до березня у пазухи листків, у грубіші жилки листків, кореневу шийку. З яєць розвиваються личинки, які живляться у кореневій шийці, нижній частині стебла, листках. Типовим пошкодженням посівів є руйнування головного стебла, вилягання стебел рослин на рівні поверхні ґрунту, особливо у разі сильних вітрів. Верхівка пагона рослини, пошкоджена восени, відмирає, а рослина вимерзає або формує бічні пагони. У рослин, що збереглися, в'януть та обпадають листки, сповільнюється ріст.
Заходи захисту
Осіння глибока зяблева оранка. Знищення капустяних бур’янів. При заселенні 1-2 жуки на 40 рослин рекомендується проведення обприскування інсектицидом.
Ріпаковий пильщик
Цей шкідник трапляється повсюдно, найчисленніший у Степовій зоні й Криму. Пошкоджує капусту, ріпак, брукву, редиску, ріпу, редьку, турнепс та інші капустяні рослини.
Зимують личинки-еонімфи, які завершили живлення, у коконі в ґрунті, на глибині 7-15 см. У квітні заляльковуються. Через 8-15 діб вилітають дорослі пильщики і додатково живляться на квітках капустяних та зонтичних рослин. Після спаровування самка за допомогою пильчастого яйцекладу надпилює епідерміс із нижнього боку листка вздовж жилок і відкладає у середину надрізів по одному яйцю. Місця з відкладеними яйцями добре помітні за дрібним здуттям на пластинці листків. Плодючість - 250-300 яєць. У теплу погоду через 6-11 діб вилуплюються личинки, які активно живляться.
Щільність і шкідливість комахи істотно збільшується, якщо під час льоту і відкладання яєць тепло й сонячно. За прохолодної і дощової погоди пильщики не літають, а у разі затяжної негоди можуть загинути, не відклавши яєць. Несправжні гусениці фітофага знищують листки повністю, залишаючи лише центральну жилку, внаслідок чого молоді рослини засихають.
Заходи захисту
Глибока зяблева оранка ґрунту. Знищення бур’янів. Обробка інсектицидами доцільна при заселенні 10% рослин із середньою чисельністю 3-5 несправжньогусениць на одну рослину.
Білан ріпний
Поширений повсюдно. Пошкоджує рослини з родини капустяних. Ріпаковий білан зимує у стадії лялечки на рослинних рештках, стовбурах і гілках дерев, у різноманітних схованках. В умовах України виліт метеликів першої генерації відбувається у травні. Самка відкладає яйця по одному на нижній або верхній частині листка та суцвіття рослин із родини капустяних. Одна самка може відкладати 150-500 яєць.
Озимому ріпаку шкоду можуть завдавати гусениці другої генерації, які з’являються у вересні. Вони ведуть поодинокий спосіб життя: спочатку живляться на листках із нижнього боку, згодом переміщуються на верхній бік листків та об’їдають їх. Дорослі гусениці з’їдають листкову пластинку повністю, у тому числі й товсті жилки. Розвиваються у 2-3 генераціях.
Заходи захисту
Знищення капустяних бур’янів. Використання біологічних і хімічних препаратів виправдане у разі заселення шкідником 2 особин на 1 м2.
Капустяна совка
Поширена повсюдно, проте найбільшої шкоди завдає у Лісостеповій і Степовій зонах.
Зимує у ґрунті на глибині 9-12 см. Метелики першої генерації літають у травні-червні, живляться нектарниками. Літають вночі, а вдень ховаються у траві та інших місцях.
Самки відкладають яйця купками в орний шар по 30-80, а інколи по 200 яєць на нижній бік листка. Яйцекладка припадає на червень-липень, інколи серпень. Загальна плодючість самок досягає 550-2500 яєць. Через 7-14 днів відроджуються гусениці, які спочатку тримаються разом. Розвиток гусениць продовжується протягом 30-50 днів залежно від температури і вологості повітря. Закінчивши розвиток, вони зариваються у ґрунт на глибину 9-12 см, де заляльковуються і залишаються на зимівлю.
Гусениці першого віку скелетують листя знизу, а другого та третього - вигризають у листках наскрізь отвори неправильної форми. Гусениці старших віків з’їдають листки повністю. Живляться переважно вночі, а вдень ховаються при основі рослин.
Заходи захисту
Зяблева оранка. Культивація міжрядь у період масового заляльковування першої генерації. Знищення квітуючих бур’янів під час додаткового живлення метеликів. Два випуски трихограми по 40-50 тис. особин на гектар проти кожного покоління шкідника - на початку відкладання яєць і через 6-7 діб після першого випуску. Використання біопрепаратів або інсектицидів доцільне при заселенні совкою 5% рослин із середньою щільністю дві і більше гусениць на одну рослину.
Слимаки
Сітчастий (Deroceras reticulatum Mull) довжиною від 4 до 6 см, зовні від червоного до темно-коричневого відтінків із малюночком у вигляді сітки. Сірий польовий (Deroceras agreste L) слимак дещо менший (3-5 см), від жовто-коричневого до жовтуватого відтінків зовні і без малюнка. Слимаки відкладають яйця пізньої осені та ранньою весною, максимальна кількість яких може бути 500 шт. За рік виходить два покоління слимаків.
Слимаки частіше всього заселяють посіви ріпаку в сиру погоду, яка сприяє розвитку їх популяцій. Особливу активність проявляють ввечері і вранці. На пошкоджених листках і на ґрунті залишаються характерні сліди у вигляді сріблястого слизу - за цією ознакою легше діагностувати наявність шкідника. Живуть у верхній частині ґрунту до 15 см в глибину. Однак слід враховувати, що «житло» дорослих особин може бути за багато метрів від місця пошкодження.
Слимаки з'їдають або ушкоджують молоді, багаті на воду листя рослин та стебла. Зазвичай дуже часто поїдають цілу рослину. Найбільшої шкоди можуть завдати в перші тижні після посіву на ранніх фазах росту ріпаку, починаючи від сходів. Причиною повної або часткової відсутності сходів може стати не тільки неякісне насіння і незадовільні умови для його зростання, але і пошкодження слимаками, які повністю з'їдають рослини. Протруювання насіння не запобігає з'їданню проростків ріпаку. Протягом доби один равлик з'їдає 1-4 рослини ріпаку у фазі 3-4 листків. Для добре розвинених рослин у фазі шести і більше листків равлики вже менш небезпечні. Максимальна активність слимаків проявляється при 15-20 °C тепла. Невеликі опади, роса, тепла погода підвищують активність равликів, їх рухливість й інтенсивність поїдання.
Періоди контролю та економічні пороги шкідливості шкідників ріпаку
Система захисту ріпаку від шкідників
Істотне значення в обмеженні чисельності шкідників ріпаку мають організаційно-господарські та агротехнічні заходи. Так, посіви озимого ріпаку в сівозміні слід розміщувати після попередників, що рано вивільняють поля, достатньо удобрені або залишають великий запас поживних речовин і вологи (багаторічні бобові трави, рання картопля, горох, вико-вівсяна сумішка на зелений корм, льон, озимі зернові). При цьому слід передбачати просторову ізоляцію від минулорічних полів капустяних культур на 1 км. Не можна допускати повернення ріпаку на те саме поле після капустяних культур чи цукрових або кормових буряків раніше, ніж через 5 років у зв’язку з загрозою розмноження спільного для цих культур небезпечного шкідника - бурякової нематоди. Вчасне знищення бур’янів на всіх культурах сівозміни, в тому числі й дикорослих видів капустяних, що є джерелом розмноження шкідників ріпаку.
Також читайте: Боротьба з нематодами - нові альтернативи
Ріпак - культура, вимоглива до азотного і калійного живлення, а також до кальцію, сірки, магнію та мікродобрив (бор, молібден, марганець), тому слід дотримуватися загальних норм і співвідношень елементів живлення. Азотне живлення проводять безпосередньо перед посівом або одночасно із сівбою. Своєчасне підживлення ріпаку сприяє підвищенню стійкості рослин проти шкідників і хвороб.
Зразу ж після збирання попередника поле під озимий ріпак дискують. Оранку після зернових колосових, ранньої картоплі та гороху проводять на глибину 20-25 см, після багаторічних трав - на 25-30 см через 12-14 днів після дискування.
При появі сходів бур’янів перед сівбою ріпаку їх знищують за допомогою передпосівної культивації. Такий обробіток ґрунту зменшує потребу в застосуванні гербіцидів, обмежує заселеність поля деякими ґрунтовими шкідниками.
Посів проводять: у західних областях України - 15-30 серпня, центральних - 20-30 серпня, північних - 15-25 серпня, східних - 25 серпня-5 вересня, південних - 10-20 вересня. Протруєння очищеного й каліброваного насіння ріпаку інсектицидами Еладо 480 FS, ТН (25 л/т), Круїзер 350 FS, т. к.с. (4,0 л/т), Круїзер 600 FS, т. к.с. (2,0 л/т), Круїзер OSR 322 FS, т. к.с. (15 л/т), Модесто 480 FS, ТН (12,5 л/т), Нуприд 600, ТН (3,0-6,0 л/т), ТМТД, КС (3,0 л/т), Чинук, 20% т. к.с. (2 л/т), Космос 250, т. к.с. (8,0 л/т), Табу, КС (6,0-8,0 л/т), Шедевр, к. с. (4,0 л/т) та іншими інсектицидними протруювачами, дозволеними до використання в Україні, сприяє обмеженню чисельності багатьох шкідників на сходах.
Висівати ріпак слід в оптимальні строки. Під час сівби культури проти комплексу ґрунтових шкідників вносять у ґрунт Форс 1,5 G, г (5,0-8,0 кг/га).
Сходи ріпаку проти хрестоцвітих блішок обприскують одним із дозволених до використання в Україні інсектицидів на основі альфа-циперметрину, ацетаміприду, тіаклоприду, лямбда-цигалотрину, дельтаметрину, хлорпірифосу, імідаклоприду, есфенвалерату, фенітротіону, тефлутрину, зета-циперметрину, біфетрину, сумішей імідаклоприду + лямбда-цигалотрин, хлорпірифосу + циперметрин, біфентрину + хлорпірифос.
За утворення 2-4-х листків на озимому ріпаку проти ріпакового пильщика, ріпакового листоїда, гусениць капустяного білана, капустяного прихованохоботника посіви обприскують інсектицидами з діючою речовиною ацетаміприд, альфа-циперметрин, диметоат, дельтаметрин, хлорпірифос, фозалон, лямбда-цигалотрин, тіаклоприд, ацетаміприд, імідаклоприд, тефлутрин, зета-циперметрин та сумішами: імідаклоприд + лямбда-цигалотрин, хлорпірифос + циперметрин, біфентрин + хлорпірифос.
Навесні під час відновлення вегетації озимого ріпаку проти капустяних блішок посіви обробляють тими самими інсектицидами, що й сходи.
У фазі 4-6-х листків-початку бутонізації проти ріпакового квіткоїда, ріпакового листоїда, ріпакового пильщика, ріпакового клопа, стеблового капустяного й ріпакового прихованохоботників і капустяного білана посіви обробляють Блискавкою, к. е. (0,15-0,165 л/га), Борейєм, КС (0,10-0,12 л/га), Брейком, МЕ (0,05-0,07 л/га), Вантексом, мк.с., (0,04-0,06 л/га), Децисом Профі 25 WG, ВГ (0,07 г/га), Децисом ф-Люкс, к. е. (0,25-0,5 л/га), Драгуном, КЕ (л/га), Золоном 32, к. е. (1,5-2,0 л/га), Каліпсо 480 SC, КС (0,15-0,2 л/га), Карате 050 ЕС, к. е. (0,1-0,15 л/га), Карате Зеон 050 CS, мк.с. (0,15 л/га), Нуреллом Д, к. е. (0,5-0,6 л/га), Фастаком, к. е. (0,1-0,15 л/га), Фішкою, ТБ (2 табл/га), Ф’юрі, 10%-ю в. е. (0,1 л/га) та іншими зареєстрованими препаратами.
Для захисту ріпаку як медоносної культури від шкідників і запобігання негативному впливу пестицидів на бджіл та ентомофагів у фазі бутонізації-цвітіння проти капустяної совки та біланів замість хімічних обробок випускають двічі-тричі трихограму з інтервалом у 5-7 днів: вперше - на початку відкладання яєць (20 тис. особин на 1 га), у подальшому - з розрахунку 1 самиця на 20 яєць лускокрилих шкідників. Проти личинок першого покоління ріпакового пильщика й капустяного білана на посівах може бути доцільним застосування мікробіопрепаратів.
Не пізніше як за 20 днів до збирання урожаю проти капустяної попелиці, прихованохоботників і ріпакового квіткоїда за їх чисельності понад економічні пороги шкідливості застосовують ті самі інсектициди, що й перед фазою бутонізації.
Для обмеження пошкодження ріпаку стручковою (опаленою) вогнівкою та капустяною стручковою галицею і ураження насіння хворобами збирати урожай належить у стислі строки прямим комбайнуванням у фазі технічної стиглості насіння або роздільним - у два етапи: скошування у валки при побурінні стручків на центральному стеблі з подальшим підсушуванням, очищенням і калібруванням.
Закінчують обробіток інсектицидами за 4-5 днів до вильоту на поле бджіл. При потребі посіви обприскують вдруге в кінці цвітіння.
