Борошниста роса
Хвороба проявляється протягом вегетації рослин. На сходах вона з’являється на піхвах листків у вигляді білого пухкого нальоту, який ущільнюється і перетворюється у ватоподібні подушечки. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді з обох боків. З ростом рослин наліт поширюється на стебла, листки і колосся. Згодом наліт набуває жовто-сірого забарвлення і на ньому утворюються плодові тіла - клейстотеції у вигляді чорних крапок.
Борошниста роса розвивається передусім на затінених рослинах і слабкому освітленні. Надмірне внесення азотних добрив різко сприяє інтенсивному ураженню рослин борошнистою росою, суттєво скорочує інкубаційний розвиток хвороби, стимулює формування конідіального спороношення патогена.
Розвитку хвороби сприяють також рання сівба жита озимого і пізня жита ярого, густий стеблостій при завищених нормах висіву насіння, вирощування сприятливих до хвороби сортів.
На озимих культурах збудник борошнистої роси зимує у вигляді поверхневої грибниці, переважно у піхвах листків. Додатковим джерелом інфекції є клейстотеції на уражених рослинних рештках.
Шкідливість борошнистої роси полягає у зменшенні асиміляційної поверхні листків, руйнуванні хлорофілу та інших пігментів, в результаті цього зменшується інтенсивність фотосинтезу. При інтенсивному уражені уповільнюється розвиток кореневої системи, знижується кущистість рослин, затримується колосіння, прискорюється дозрівання. Недобір урожаю від хвороби становить 5–10 %. Недобір урожаю жита від борошнистої роси буде значним за умови інтенсивного ураження прапорцевого, другого і третього листка зверху рослини.
Захисні заходи
Проти борошнистої роси ефективним заходом є дотримання сівозміни, вирощування стійких сортів, збалансоване живлення, ретельне загортання пожнивних решток у грунт, своєчасне знищення падалиці, обгрунтоване і своєчасне застосування фунгіцидів.
Випрівання жита
Хвороба проявляється на посівах рано навесні, після танення снігу у вигляді снігової плісені, тифульозної та склероціальної гнилей.
Снігова плісень
Захворювання поширене переважно на Поліссі та в західних областях Лісостепу. Зовнішні ознаки проявляються на рослинах жита озимого після танення снігу. Відмерлі рослини щільно прилягають до поверхні грунту і покриваються біло-рожевим нальотом плісені, яка швидко зникає при сонячно-вітровій погоді. На окремих рослинах на листках з’являються світло-зелені водянисті плями, які пізніше покриваються білим нальотом, часто спостерігаються склеювання уражених листових пластинок, відмирання вузла кущіння.
Снігова плісень розвивається переважно на ослаблених рослинах, коли на не промерзлий грунт випадає сніг, за надмірної вологості грунту і порівняно низької температури весною, частих відлигах взимку.
Основне джерело інфекції: уражені рештки і насіння, на яких збудники зберігаються грибницею, конідіями і перитеціями.
Склероціальна гниль
Хвороба проявляється на листках жита озимого після танення снігу у вигляді ватоподібного сірого нальоту. Листкові піхви і листкові пластинки буріють, у вологу погоду загнивають, на них утворюються дрібні, неправильної форми, спочатку світло-бурі, потім чорні склероції.
Основне джерело інфекції - уражені рештки, в яких збудник зберігається у вигляді склероціїв і сумчастого спороношення, а на рослинах жита - у вигляді грибниці.
Тифульозна гниль
Хвороба поширена в поліських районах. Зустрічається вогнищами на сходах, але частіше навесні після перезимівлі рослин, особливо у роки з різкими змінами погоди. Уражені рослини восени набувають темно-зеленого кольору і нерідко мають вигляд «ошпарених окропом».
Типові ознаки ураження рослин тифульозом можна виявити ще взимку або на початку танення снігу навесні у вигляді окремих осередків. Посіви на вигляд зріджені, в окремих місцях рослини жовті, на листках утворюються темно-зелені плями. Нижні листки відмирають і лежать на грунті, часто вкриті брудно-сірою грибницею. Гіфи гриба пронизують уражені пластинки і грунт, листки склеюються, вузол кущення руйнується, інфікована рослина в’яне і відмирає. Верхнє листя жовтіє і відмирає. Нові листки, що утворюються, мають вузьку жорстку пластинку і ростуть вертикально. В пазухах листків часто утворюється біла грибниця із щільно укладених гіф. Вузол кущення уражених рослин розсмиканий, надземна частина його легко відділяється від коріння. Між здоровою і змертвілою тканинами рослин часто з’являється червоно-коричнева смуга.
На нижній частині листкових піхв, на листкових пластинках під епідермісом, в ураженому стеблі і на корінні уражених рослин пізніше утворюються кулясті або злегка сплюснуті склероції. Спочатку вони білі або блідо-жовті, а пізніше темно-бурі і навіть чорні, кулясті, кутасті або плоскі.
Склероції зберігаються до осені, потім проростають у грибницю. У вологу погоду грибниця розростається на поверхні грунту, поширюється на рослини, проникає у піхви нижніх листків, охоплює кореневу шийку.
За сильного ураження рослини відмирають, у результаті цього весною інколи доводиться підсівати або пересівати окремі площі жита озимого.
Частіше ураження спостерігається на важких запливаючих грунтах, особливо на ділянках, що заросли пирієм, який є резерватором інфекції. Сильно уражені рослини гинуть, що спричиняє зрідження посівів. Рослини, що одужують, мають вдвічі меншу продуктивність стебел, а кількість зерен у колосі і їх загальна маса скорочується на 30–40 %.
Проти випрівання жита ефективними заходами є дотримання сівозміни, зменшення насичення сівозміни зерновими злаковими культурами, використання здорового насіннєвого матеріалу, обов’язкове протруєння насіння, посів в оптимальні строки, збалансоване живлення рослин, за необхідності - ранньовесняне боронування посівів жита, проведення підживлення рослин мінеральними добривами, ретельне загортання у грунт уражених рослинних решток.
Плямистості
Септоріоз
Симптоми хвороби, як і на пшениці, проявляються на листках, листкових піхвах, колоскових лусочках у вигляді жовто-сірих, бурих чи коричневих плям, часто з бурою або червоною облямівкою. На окремих плямах облямівки відсутні. Слід зазначити, що характер плямистості залежить від збудника хвороби. Незалежно від виду патогена у центрі плям виявляються, як правило, чорні крапки - пікніди.
Септоріоз озимого жита інтенсивно розвивається у роки з підвищеною кількістю опадів і температурі 20–25оС. Інкубаційний період триває 6–12 діб.
Основне джерело інфекції - сходи озимого жита, де збудники зимують на рослинах у формі грибниці та пікноспор, уражене насіння. Додатковим джерелом інфекції є уражені рештки, на яких збудники зберігаються у пікнідіальній стадії. За інтенсивного ураження рослин недобір урожаю сягає 15 % і більше.
Сколекотрихоз
Хвороба в основному проявляється на листках у вигляді довгастих жовто-бурих плям з темно-червоною облямівкою. У центрі плям із нижнього боку листкової пластинки у вологу погоду формуються червоні випуклі крапки у вигляді спороложа, в яких знаходиться конідіальне спороношення гриба.
Збудник зберігається на зимуючих рослинах жита та інших злакових культур у вигляді грибниці й конідіального спороношення. Додатковим джерелом інфекції може бути насіння, на поверхні якого зберігаються конідії. Залежно від інтенсивності ураження рослин хвороба обумовлює недобір зерна 2–5 %.
Склероспороз
Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках, піхвах листкових пластинок у вигляді бурих, великих за розміром розпливчастих плям. Поверхня їх дрібножорстка в результаті утворення під епідермісом ооспор збудника хвороби, які мають жовте або золотисто-буре забарвлення. Основне джерело інфекції - ооспори гриба на уражених рослинах жита і рештках. Недобір урожаю сягає 2–5 %.
Бурувата плямистість, або гельмінтоспоріоз
Хвороба проявляється у вигляді звичайної кореневої гнилі рослин, плямистості на проростках, листках, піхвах, рідше на стеблах і колосках, при ураженні зерна викликає чорний зародок.
Інфіковані паростки жита формують, як правило, один корінець замість трьох, вони викривлені, бурі, часто загнивають і відмирають ще в грунті.
На листках сходів і у пізніші фази розвитку рослин виникають спочатку темні або бурі плями, пізніше темно-сірі або світло-бурі, трохи подовжені уздовж жилок листків плями, в центрі вони світліші, з темно-пурпуровою облямівкою. У місцях плям з’являється оливково-бурий наліт - конідіальне спороношення гриба. Іноді вузли стебла загнивають, внаслідок чого жито вилягає. Уражене стебло вкривається чорно-сірим нальотом.
За сильного розвитку хвороби спостерігається ураження колосків і зерна. Колоскові лусочки буріють, а зародковий кінець зерна чорніє. Значний розвиток хвороби на дорослих рослинах буває при випаданні дощів і високій вологості повітря. Недобір зерна від хвороби може сягати 5–10 %.
Ринхоспоріоз
Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках і листкових піхвах спочатку у вигляді невеликих бурих, а пізніше сіро-білих, більш овальних плям із темно-бурою облямівкою. З нижньогo боку листка в місцях ураження формуються у вологу погоду білуваті дрібні подушечки - конідіальне спороношення збудника хвороби. При інтенсивному ураженні листки передчасно відмирають.
Крім жита, уражує ячмінь та інші злакові культури. За інтенсивного розвитку хвороби недобір зерна становить 0,4–0,6 т/га.
Антракноз
Хвороба проявляється на листках, піхвах і стеблах у вигляді бурих, дрібних, більш округлих плям. Після розриву епідермісу в місцях ураження появляються чорно-бурі конідіальні спороложа (подушечки), які часто розміщуються рядками і зливаються. Недобір урожаю зерна сягає 2–3 % від валових зборів.
Аскохітоз
Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках у вологу погоду у вигляді поздовжніх білих або жовтих плям із темно-коричневою облямівкою. У місцях ураження формуються скупчені або розкидані під епідермісом чорні пікніди. За передчасного відмирання уражених листків недобір урожаю зерна становить 0,1–0,2 т/га.
Ділофоспороз
Типові ознаки хвороби проявляються на листках, листкових піхвах, стеблах у вигляді чорних поздовжніх плям, які покриті шкіркою. Уражені листки деформуються, стебла викривляються, колоски скручуються, покриваються ватоподібною грибницею.
Шкідливість ділофоспороза, як і вище описаних плямистостей жита, виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин внаслідок передчасного відмирання уражених листків, що в кінцевому результаті суттєво знижує продуктивність рослин, викликає недорозвиненість зерна.
Захисні заходи
Проти плямистостей жита ефективними заходами є дотримання сівозміни, своєчасне і в стислі строки збирання урожаю насіннєвих посівів, сушка насіння, повітряно-тепловий обігрів, протруєння насіння, ретельне загортання рослинних решток, знищення падалиці і злакових бур’янів, що є резерваторами збудників багатьох хвороб, оптимальні строки сівби і норми висіву насіння, збалансоване живлення рослин, запобігання полягання рослин у період вегетації, за необхідності - своєчасне обприскування посівів дозволеними фунгіцидами, вирощування хворобостійких сортів.
Чорний плямистий бактеріоз (бактеріальний опік)
Хвороба проявляється в усі фази вегетації рослин. На листках жита утворюються спочатку водянисті дрібні, видовжені світло-жовті плями, які пізніше при злитті стають темно-коричневими або чорними. При ураженні стебел під піхвами на вузлах утворюються коричневі або чорні смуги, солома під колосом буріє. Усі плями покриті в суху погоду надзвичайно тоненькими сріблястими плівками.
Найтиповіші ознаки хвороби - це почорніння верхівок колосових лусочок у вигляді некротичних штрихів або суцільних плям. Пізніше уражений колос стає чорним. В ураженому колоссі зерно щупле, покрите дрібними коричневими плямами - бородавками, які заповнені бактеріальними клітинами. В результаті цього уражені зернівки у вологу погоду стають слизькими і набувають м’якої консистенції. В суху погоду уражене насіння вкривається жовтими полосами, які являють собою сухий бактеріальний ексудат бактерій.
Збудником хвороби є бактерії Xanthomonas translusens pv. secalis Vauterin et al. Крім жита, бактерії уражують пшеницю, ячмінь, тритікале та інші злаки.
Під час вегетації збудник поширюється механічно: краплинами дощу, комахами, шматочками ураженої тканини вітром.
Оптимальна температура для росту бактерій - 25оС, відносна вологість повітря - 100 %. М’яка зима і тривалі дощі сприяють розвитку бактеріозу. Найбільш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається при високій вологості повітря в період формування зерна.
При сівбі зараженого насіння більшість проростків рослин гине ще в грунті, в іншої частини бактерії розносяться по судинній системі, викликаючи дифузне ураження рослин.
Основним джерелом інфекції є уражене зерно, в якому збудник зберігається до трьох років, а також неперегнилі уражені рештки.
Базальний бактеріоз
Хвороба поширена в південних та східних областях України. Уражуються листки, стебла, колос і зерно. На листкових пластинках і у піхвах листків утворюються спочатку водянисті, пізніше бурі або коричневі плями. Уражені листки передчасно відмирають.
На стеблах загниває їх основа, рослини відстають у рості й розвитку. Колосові лусочки з внутрішнього боку починають буріти або чорніти біля основи. На зернівках чорніє зародок.
При сильному розвитку хвороби спостерігається карликовість рослин, суха гниль піхв листків, побуріння колеоптиле, суцільне почорніння колосових лусочок. Уражені зернівки чорніють біля зародка, а інша її частина стає червоною.
Інфекція під час вегетації рослин поширюється механічним шляхом. При сівбі зараженого насіння в грунт інфекція дифузно виноситься на колеоптиле і молоді листки рослин.
Розвитку хвороби сприяють м’яка зима, висока температура повітря по весні і понижена у фазі наливу зерна, висока вологість у фазі колосіння-молочної стиглості зерна.
Основне джерело інфекції - заражене насіння. Збудник зберігається у зараженому насінні до трьох років, додатково може зберігатися в неперегнилих рештках.
Захисні заходи
Проти бактеріальних хвороб жита ефективними заходами є вирощування хворобостійких сортів, додержання науково-обгрунтованої сівозміни, старанне очищення і обов’язкове протруювання насіння, глибока оранка полів на зяб після збирання врожаю.
Вірусні хвороби
На житі поширені звичайна (російська) мозаїка, смугаста мозаїка, мозаїка стоколосу.
Звичайна (російська) мозаїка
Перші ознаки хвороби можна виявити на полі через два-три тижні після появи сходів жита. Захворювання проявляється на листових пластинках у вигляді світло-зелених смуг, штрихів або жовтих плям різної конфігурації.
Часто плями зливаються у смуги різної ширини і довжини, які розміщуються вздовж жилок листка. Уражені рослини посилено кущаться, утворюють немовби розетку із листових пластинок. Листки в уражених рослин потовщуються, стають жорсткими і нагадують листки осоки. Вони ніколи не лягають на поверхню грунту навіть у жарку погоду. Перед входом у зиму з настанням холодів ознаки хвороби на рослинах жита озимого маскуються.
Весною на листках хворих рослин проявляється хлороз. За сильного ураження рослини в’януть і відмирають. При незначному прояву мозаїки листкові пластинки грубшають, рослини відстають у рості й розвитку, мають карликовий вигляд. В уражених рослин спостерігається надмірне кущення, збільшується кількість стебел, проте колос на них переважно не формується. На окремих інфікованих рослинах колос формується із спотвореними квітками, часто стерильний, інколи утворюється зерно, але воно щупле і здеформоване.
Типові прояви хвороби у вигляді мозаїки з’являються на рослинах у період трубкування-початку колосіння. Мозаїчне розмаїття найбільш інтенсивно спостерігається на листках середнього і верхнього ярусів, у той час як нижні листки мають здоровий нормальний вигляд. Уражені рослини відстають у рості, колосіння в них затримується, зерно в колосках формується щупле.
Більш інтенсивне ураження рослин спостерігається на ранніх і ослаблених посівах озимого та пізніх посівах жита ярого.
Основне джерело інфекції - зимуючі уражені рослини, в соку яких зберігається вірус. Резерватором вірусу мозаїки взимку є також яйця, відкладені восени інфікованими цикадами.
Смугаста мозаїка пшениці
Хвороба проявляється у фазі повних сходів у вигляді світло-зелених штрихів або смуг, які розміщуються паралельно до жилок листків. Пізніше смуги збільшуються, набувають жовтого забарвлення, рослини деформуються. У хворих рослин часто верхівка листової пластинки не виходить із піхви вузла кущення, утворюються так звані «петлі». Хворі рослини відстають у рості й не формують продуктивних стебел. На слабо уражених рослинах зерно щупле.
Збудником хвороби є вірус Wheat streak mosaic virus (WSMV), який, окрім жита, уражує пшеницю, рис, кукурудзу, сорго, суданську траву та багато однорічних і багаторічних бур’янів з родини тонконогових.
Переносником вірусної інфекції є кліщ Aceria tritici Schev., який розмножується партеногенетично. Вірус передається семиперсистентним способом. Самка відкладає на листок жита в ряд від 3 до 25 яєць. Тривалість життєвого циклу (від яйця до яйця) за температури 25оС становить 7 днів. Німфи кліща стають інфікованими (вірофорними) після 10–15-хвилинного їх живлення на хворій рослині. Всі стадії кліща, крім яйця, здатні інфікуватися.
У рослин жита, заселеними кліщами, затримується вихід верхівкового листка з пазухи, в результаті чого часто утворюється петля. Переміщуються кліщі дуже швидко як на рослині, так і на грунті, можуть переноситися вітром, на тілі комах.
Основне джерело інфекції - уражені рослини озимих культур, у соку яких зимує вірус, а також в організмі кліщів-переносників.
Рослини, уражені WSMV, затримуються у рості й формують щупле зерно. Іноді воно і зовсім не утворюється. В сприятливі роки для розвитку інфекції вірус може викликати повну загибель або втрату врожаю до 30–50 %.
Мозаїка стоколосу
Проявляється хвороба на листових пластинках рослин у вигляді блідо-зелених штрихів, які згодом набувають блідо-жовтого або білого кольору. Характерною діагностичною ознакою хвороби є недорозвиненість рослин, ниткоподібність прапорцевого листка.
Вірус мозаїки стоколосу передається інокуляцією соком, може передаватися жуками роду Diabrotica, окремими видами нематод із родів Longidorus і Xiphinema, а також п’явицею (Oulema melanopus).
Джерелом інфекції є інфіковані з осені рослини жита озимого, пшениці озимої, сходи падалиці зернових, багаторічні злакові трави, злакові бур’яни. Зберігається вірус в соку уражених зимуючих рослин. Насінням вірус не передається. Уражені рослини затримуються у рості й формують щупле зерно.
Захисні заходи
Проти вірусних хвороб жита ефективними заходами є дотримання сівозміни і просторової ізоляції між культурами, які уражуються збудниками вірусних хвороб; уникання розміщення посівів жита та інших злаків, де їх вирощували в попередньому році; сівба жита в оптимальні строки; своєчасне знищення падалиці озимих і злакових культур; своєчасне проведення захисних заходів проти шкідників - переносників вірусів; вирощування сортів із підвищеною стійкістю проти вірусних захворювань.
