Цінне для посухостійких районів
Вирощування проса і використання його продуктів переробки у харчуванні та кормах на сьогодні можна вважати життєво необхідними. А також потрібно звернути увагу на значення цієї культури як джерела дієтичних продуктів.
Просо має велике агротехнічне значення. Ця культура є цінною для засушливих районів, тому що має високу посухостійкість, може задовільно витримувати глибоке обезвожування тканин. А також часто виступає як страхова культура для пересіву загиблих озимих і ранніх ярих. Просо є культурою пізніх строків сівби і має короткий період вегетації. Якщо розглядати просо як страхову культуру, то воно має перевагу перед ярою пшеницею і ячменем у тому, що при сівбі на гектар площі витрачається мало посівного матеріалу і цим полегшується створення страхових фондів насіння в господарствах.
Також потрібно враховувати вплив проса на наступні культури. За належної агротехніки просо залишає поля чистими від бур’янів із більшим вмістом вологи, ніж інші культури, і за цим показником є прийнятним для багатьох культур. За даними Ерастівської дослідної станції, середній запас продуктивної вологи в шарі 0–150 см весною становив в мм: після проса 159 мм, що більше ніж після соняшнику — 132,5 мм, ячменю — 132 мм, озимої пшениці — 122 мм, баштанних — 149 мм.
Слід також зауважити, що ранньостиглі сорти проса звільняють поле в липні-на початку серпня, що дає можливість високоякісно і вчасно підготувати грунт під сівбу наступної культури, навіть озимої пшениці.
За даними Програми «Зерно України-2015» виробництво зерна в державі у 2015–2017 рр. збільшиться до 71–80 млн т. Посівні площі зернових культур мають становити близько 16 млн га, у тому числі площі посіву проса і сорго — 0,5 млн га. За прогнозованими показниками урожайність проса повинна становити 4,21–4,73 т/га. Такого рівня можна досягнути лише при використанні сучасних і оновлених технологій вирощування.
Широкорядний спосіб сівби на м’яких грунтах
Для реалізації потенціалу врожайності сучасних сортів проса важливе місце займає формування оптимальної густоти рослин, що досягається вибором способу сівби для певної зони. Дискусії з цього питання тривають і сьогодні: А. Н. Душкін вважає, що за рядкового способу сівби ґрунтова волога використовується рослинами проса більш продуктивно, що досить важливо у зоні нестійкого зволоження. А. Ф. Якименко на основі вивчених даних прийшов до висновків, що за широкорядного способу сівби збільшується озерненість волоті і врожайність взагалі у зв’язку із збільшенням площі живлення.
Тому виникає потреба в оптимізації агрофону живлення та способу сівби для сучасних сортів проса в умовах нестійкого зволоження.
При сівбі просо має ряд біологічних особливостей. Насіння здатне проростати, хоча й поволі, за температури 7–9 °C, але найбільш інтенсивно — при 25–30 °C. За оптимальної температури (24–25 °C) сходи з'являються через 6–9 діб після сівби, за несприятливих умов (знижена температура, сухий ґрунт, глибоке загортання, насіння) — через 15–20 діб. Повнота сходів залежить від умов вирощування. У польових умовах вона зазвичай нижча, ніж у крупнонасінних культур і становить 60–70 % від кількості висіяного насіння. При виборі способу сівби необхідно звертати увагу на стан конкретного поля після попередника і технічне забезпечення, чимало фахівців віддають перевагу широкорядному способу. Так, останній рекомендують застосовувати широкорядний спосіб сівби на м’яких землях.
Після чималих наукових пошуків чимало дослідників прийшли до висновку, що за широкорядного способу висіву продуктивність і озерненість волоті і суцвіття взагалі підвищується, а густота стояння рослин нижча, ніж при рядковому.
А також слід не забувати і про коткування, що сприяє одержанню своєчасних і дружних сходів, особливо в посушливих районах. За допомогою цього агрозаходу збільшується вологість посівного шару за рахунок підняття вологи з нижніх його шарів і забезпечуючи таким чином кращі умови для проростання насіння. Своєчасні і дружні та рівномірні сходи — це в подальшому стійкість посівів проса до шкідливих організмів.
Зберегти від втрат
Найчастішою причиною зниження урожайності сортів проса є забур’яненість посівів. За існуючої системи заходів боротьби з бур’янами господарства щорічно втрачають у середньому 10–20 % рослинницької продукції. На забур’янених полях 30–35 % мінеральних добрив використовується бур’янами. На боротьбу з сегетальною рослинністю припадає близько третини витрат, які йдуть на вирощування сільськогосподарських культур. Для захисту від дводольних як однорічних, так і багаторічних бур’янів доцільніше гербіциди на основі 2,4-Д або ділен.
У порівнянні з іншими зерновими просо пошкоджують небагато видів шкідників. Одним із найнебезпечніших є стебловий (кукурудзяний метелик), втрати врожаю можуть становити до 70 %. У роки масового розмноження стеблового метелика посіви проса обприскують у період масової міграції гусениць 2 віку з листя у стебла. Із препаратів застосовують Децис Форте, Карате Зеон або Штефесін та інші.
Вибір способу сівби: дослідження
Ефективність того чи іншого технологічного прийому максимально залежить від відповідності його біологічним вимогам сорту в конкретних грунтово-кліматичних умовах. Питання вибору способу сівби не нове в наш час, але єдиної думки не досягнуто.
Зміни в структурі посівних площ зернових культур потребують уточнення попередників для проса. Суттєве розширення площ сої зумовлює вивчення її як попередника для проса. Відтак, нами було проведене дослідження впродовж 2010–2012 рр. за багатофакторною схемою у комплексі з іншими агрозаходами визначена реакція сортів проса на способи сівби, зокрема, рядковий з міжряддям 15 см та широкорядний з міжряддям 45 см після попередників соя з нормою висіву 3,0 млн шт./га.
У східній частині Лісостепу клімат помірно-континентальний. Розподіл опадів протягом року та по території нерівномірний, із нестійким зволоженням, в окремі роки та протягом одного й того ж року характеризується недостатньою кількістю вологи. Сума середньодобових температур повітря вище +10 °C становить 2775 °C.
Погодні умови в 2010 році були посушливими з недостатньою кількістю опадів. А вже наступного року погодні умови були сприятливими. Середньодобова температура повітря протягом вегетації перевищувала норму на 0,3 °C в червні і на 1,4 °C в липні. Це позитивно вплинуло на розвиток рослин проса і формування врожайності. У 2012 році температура повітря в усі місяці була вище багаторічних даних.
Як у посушливому 2012-му, так і вологому 2011 роках виявлена перевага за рядковим способом сівби з різницею урожайності, в середньому після попередника соя на 0,40–0,66 т/га. Якщо аналізувати рівень урожайності за сортами, то видно, що всі досліджувані сорти формували більшу врожайність за рядкового способу сівби. Серед досліджуваних сортів найбільш чутливими до способу сівби виявились сорти проса Козацьке зменшення урожайності становило від 0,46 т/га до 0,80 т/га та Вітрило — від 0,56 т/га до 0,61 т/га залежно від років (рис. 1).
Рис. 1 Урожайність сортів проса, залежно від умов років, т/га
У середньому за роки досліджень 2010–2012 рр. встановлено, після попередника соя більший (на 0,39 т/га) рівень урожайності у проса формувався за рядкового способу сівби. Це можна пояснити більшою густотою рослин, меншою кількістю пошкодження стебловим метеликом, а також нижчим рівнем забур’яненості посівів за рядкового способу сівби.
Найбільш урожайними серед сортів були пізньостиглі сорти проса Козацьке з рівнем урожайності 2,97 т/га та Вітрило — 3,27 т/га. Чутливим на спосіб сівби виявився сорт Козацьке, у якого зменшення врожайності було на рівні 0,63 т/га за широкорядного способу. А найменше на цей агрозахід реагував сорт Ювілейне коливання урожайності становило 0,28 т/га.
Спосіб сівби впливав і на рівень урожайності проса по досліджуваних фонах живлення. Так, за рядкового способу сівби на фоні без внесення добрив урожайність сортів у середньому підвищилась на 0,36 т/га, а на фоні післядії гною — на 0,51 т/га, а на варіанті фон + N60P60K60 — на 0,32 т/га порівняно з широкорядним (табл. 1).
Але якщо розглядати лише прибавки врожайності в середньому по досліду при рядковому і широкорядному способах сівби, то вони отримані майже на одному рівні на фоні післядії 30 т/га гною (0,39 т/га і 0,24 т/га) та фон + N60P60K60 (0,60 т/га і 0,64 т/га) порівняно з неудобреним фоном. Тобто рівень урожайності був вищий за рядкового способу сівби, але сорти однаково добре реагували на застосування удобрення по обох способах сівби (табл. 1).
Таблиця 1. Урожайність сортів проса, залежно від фону живлення, способу сівби після попередника соя, т/га
(середнє за 2010–2012рр.)
Примітка.*Дані за 2011–2012 рр.
Аналіз реакції сортів проса показав, що сорт Вітрило, який виділився за урожайністю вищу продуктивність давав за рядкового способу сівби, на сівозмінному фоні (на 0,28 т/га), на фоні післядії 30 т/га (на 0,49 т/га) і інтенсивному (на 0,22 т/га) порівняно із широкорядним. Найбільші прибавки при застосуванні добрив післядії 30 т/га гною (фон) та фон + N60P60K60 відмічено у сортів: Ювілейне 0,44 т/га та 0,69 т/га, Козацьке 0,44 т/га та 0,59 т/га, Вітрило 0,48 т/га та 0,82 т/га відповідно (табл. 1).
Максимальну урожайність (3,66 т/га) після попередника соя забезпечував сорт Вітрило при поєднанні таких агрозаходів як внесенняN60P60K60 на фоні післядії 30 т/га гною, за рядкового способу сівби (табл. 1).
При аналізі основних структурних показників відмічено, що сорти проса більшу кількість продуктивних стебел формували за рядкового способу сівби, а при широкорядному збільшувалась маса зерна з волоті і маса 1000 зерен, але це не компенсувало зниження густоти стеблостою рослин проса.
При вирощуванні сучасних сортів проса в східній частині Лісостепу після попередника соя доцільно застосовувати рядковий спосіб сівби для сортів проса Константинівське, Ювілейне, Козацьке, Вітрило, який забезпечує урожайність від 2,62 т/га до 3,27 т/га.
