Вимоги до сівозміни
Дотримання сівозміни з висіванням бобів кормових на тому ж полі рекомендовано тільки через 3–4 роки. Розміщення культури по кращих попередниках: добре удобренні озимі, картопля, буряки цукрові суттєво знижує ураженість рослин кореневими гнилями, фузаріозом, пероноспорозом та іншими хворобами.
Дотримання просторової ізоляції між посівами бобів кормових і зернобобовими культурами та багаторічними бобовими травами. Насіннєві посіви повинні бути не ближче 1 км від товарних, що стримує перенос аерогенної інфекції багатьох збудників хвороб.
Кращими грунтами для бобів кормових є родючі грунти з високим вмістом органічної речовини, нейтральні або слабо кислі (рН 6–7). На важких, кислих заболочених грунтах рослини ростуть погано, сильно уражуються кореневими гнилями.
Підготовка грунту та удобрення
Боби кормові добре реагують на внесення добрив, у тому числі й органічних. На чорноземах гній вносять під попередник, а малородючих грунтах — (25–30 т/га) під зяблеву оранку. Під зяблеву оранку вносять також розрахункові дози фосфорно-калійних добрив, які суттєво знижують ураженість рослин борошнистою росою, аскохітозом та іржею. Азотні добрива вносять весною під передпосівну культивацію. Високі дози азоту сприяють інтенсивному ураженню рослин несправжньою борошнистою росою, церкоспорозом, борошнистою росою, шоколадною плямистістю. За сівби бобів у рядки вносять гранульований суперфосфат із розрахунку 10–15 кг/га фосфору.
Основний обробіток грунту під боби кормові нічим не відрізняється від підготовки його обробітку під горох та інші зернобобові культури. Передусім особлива увага приділяється очищенню поля від бур’янів, накопиченню і збереженню вологи, обмеженню резервації інфекції багатьох збудників хвороб.
Для закриття вологи рано навесні при настанні фізичної стиглості грунту проводять боронування поля. Перед сівбою здійснюють передпосівну культивацію на глибину загортання насіння із внесенням у грунт одного з біопрепаратів із наступним загортанням протягом 2–3 годин. Своєчасне і якісне проведення цих заходів знищує бур’яни, суттєво обмежує поширення і розвиток хвороб із первинних осередків їх резервування на полях попередника, зберігає вологу і оздоровлює грунт від патогенної мікрофлори.
Обробка насіння та сівба
Для сівби бобів використовують кондиційне насіння зі схожістю не нижче 95 % і 100 % чистотою. Проти насіннєвої інфекції обов’язкове його протруєння одним із рекомендованих біопрепаратів.
З метою покращення росту й розвитку рослин на перших етапах органогенезу, підвищення їх опору до інфекційних хвороб протруєння поєднують з обробкою насіння одним із біодобрив чи регуляторів росту рослин.
За умов вирощування бобів кормових на бідних грунтах рекомендується обробляти насіння біопрепаратом Фосфоентерин (ФМБ 32–3), р. (100 мл/80–100 кг зволоженого насіння) з метою мобілізації важкодоступного фосфору з грунту.
З метою активізації процесу симбіотичної азотфіксації рослинами, покращення їх росту й розвитку на ранніх фазах вегетації, підвищення урожайності та якості зерна проводять нітрагінізацію — передпосівну обробку насіння біопрепаратами активних штамів бульбочкових бактерій. Її здійснюють у день сівби бобів кормових одним із дозволених біопрепаратів-інокулянтів. Інокуляцію можна поєднувати з обробкою насіння мікроелементами (молібденовокислий амоній, 0,4 кг/т, або молібдат натрію –1,2 л/т) та регуляторами росту рослин.
Беручи до уваги біологічні особливості бобів кормових, їх сівбу слід проводити в оптимальні строки, за температури грунту на глибині загортання насіння 5–6 оС. Сівба бобів у непрогрітий грунт призводить до пліснявіння насіння, ураження проростків чорною ніжкою, шоколадною плямистістю, а за пізніх строків сівби — рослини більш інтенсивно уражуються іржею, аскохітозом, бактеріальними і вірусними хворобами.
Норми висіву бобів за широкорядної сівби 450–500 тис. схожих насінин на 1 га (100–150 кг/га), за звичайного рядкового способу — 600–700 тис. схожих насінин на 1 га (200–250 кг/га). Глибина загортання насіння на важких 4–6 см, середніх і легких — 7–8 см. Зріджені посіви бобів кормових більш інтенсивно уражуються шоколадною плямистістю, вірусними хворобами, а загущені — кореневими гнилями, фузаріозом, білою гниллю, бактеріальними хворобами. За глибокого загортання насіння зростає ураженість рослин кореневими гнилями, фузаріозом.
З метою створення оптимальних умов для проростання насіння, появи сходів, росту і розвитку рослин, знищення бур’янів, підвищення їх стійкості до хвороб, після сівби бобів кормових поле коткують кільчасто-шпоровими котками, проводять досходове і післясходове (у фазі 3–5 листків) боронування, на широкорядних посівах проводять 2–3 міжрядні розпушень грунту.
За прогнозу інтенсивного розвитку несправжньої борошнистої роси, церкоспорозу, аскохітозу, шоколадної плямистості, бактеріальних та інших захворювань слід провести профілактичне обприскування посівів дозволеним біофунгіцидом на основі інактивованих бактерій Pseudomonas aureofaciens штаму H 16 + біологічно активні речовини культуральної рідини: Агат 25-К, па (30 г/га). Обробку рослин біофунгіцидом можна поєднувати з позакореневим підживленням рослин баковою сумішшю одним із добрив. Позакореневі підживлення підвищують стійкість рослин до інфекційних хвороб та інших стресових чинників.
Оптимальний строк збирання бобів наступає, коли на рослинах побуріє 25 % нижніх плодів. Для прискорення дозрівання рослин і зниження їх ураження білою та сірою гнилями, пліснявінням за 8–10 днів до збирання (коли насіння нижніх бобів стає жовтим, а насіннєвий рубчик є чорним) проводять десикацію, застосовуючи десикант Реглон Супер 150 SL, в. р.к. (4,0–5,0 л/га).
Збирання проводять роздільним способом. Підсохлі валки обмолочують при частоті обертів барабана комбайна 400–500 за хвилину, що знижує травмування насіння і його ураження пліснявими грибами, білою та сірою гнилями.
Оздоровлення свіжозібраного зерна від пліснявіння та інших хвороб шляхом його доробки на токах (очищення, просушування зерна, проведення повітряно-теплового обігріву), доведення його вологості до 13–14 %.
Якість вирощеної продукції повинна відповідати вимогам чинних стандартів ДСТУ4793:2007; ДСТУ 4138–2002; ДСТУ ISO 6322–1:2004; ДСТУ ISO 6322–2:2004.
