За своїм призначенням абрикоси поділяються на столові, консервні і сухофруктові сорти. Столові сорти використовуються у свіжому вигляді, мають гарний смак, сильний аромат, ніжну м'якоть без грубих дерев'янистих волокон. Для переробки на компоти і варення важливе збереження цілісності плодів. Такі сорти абрикосу мають щільну м'якоть, оранжеве забарвлення і виражену кислотність. Сухофруктові сорти відрізняються високою цукристістю, великі плоди легко відділяються від кісточки, що має солодке ядро, зниженою кислотністю м'якоті, міцним прикріпленням плодів до плодоніжки.
Абрикосу в силу еколого-гео-графічного походження і біологічних особливостей потрібно багато світла і тепла, тому при виборі місця цей факт потрібно врахувати, для абрикосових садів необхідно вибирати ділянки, розташовані на височині або в середній її частині і захищені з північного та східного боку. Ні в якому разі не можна висаджувати абрикос у низинних місцях, ярах, уздовж берегів водойм і річок, оскільки в період цвітіння і зав'язування плодів тут накопичується сире і вологе повітря та частіше спостерігаються весняні заморозки, що знищують урожай.
Особливу чутливість до заморозків проявляють квітки і молода зав'язь абрикоса, яка може обсипатися навіть при різкому коливанні низьких позитивних температур. Хоча абрикос не можна віднести до вибагливих, але краще він вдається і дає смачніші та якісніші плоди на легких, добре аерованих, проте досить родючих ґрунтах із підвищеним вмістом карбонатів. Високу продуктивність абрикосові насадження можуть мати навіть на кислих ґрунтах із рН до 8,5. На важких, глинистих, недостатньо пухких, погано прогріваючих ґрунтах, а також із високим стоянням ґрунтових вод абрикос не росте; на деревах часто спостерігається нерегулярне плодоношення, плоди неякісні, дерева часто гинуть.
У сприятливих умовах деякі сорти абрикоса зав'язують занадто багато плодів, дерево не в змозі «виховати» плоди, тому вони дрібні й несмачні. Іноді такі дерева можуть навіть загинути від виснаження. Схильність до перевантаження врожаєм — сортова особливість, що виявляється при збігу сприятливих факторів, і в цьому випадку необхідно вдаватися до видалення (нормування) плодів. Операцію проводять, коли плоди досягнуть величини лісового горіха, видаляють третину або половину зав'язі. Наприклад, сорт Київський красень схильний до перевантаження врожаєм і в окремі роки вимагає нормування врожаю. А ось сорт Степовий плодоносить помірно і регулярно, формуючи якісні плоди.
Враховуючи світлолюбний характер абрикоса, силу росту, родючість ґрунту і можливість зрошення, дерева розміщують у ряду на відстані 5–8 м і таку ж відстань залишають між рядами. Це виключає можливість затінення.
Абрикос як плодова культура відноситься до посухостійких породах. Однак цього не можна сказати про всі його сорти.
Сливова запилена попелиця
Цей шкідник пошкоджує абрикос. Поширений на всій території України. Комахи завдовжки 2,5–2,8 мм, довгасті, блідно-зелені, покриті восковим пушком. Крилаті самки (мігранти) з темно-бурою головою і грудьми, черевце зеленувате з двома рядами білих смужок, вкритих восковим нальотом.
Зимують яйця на молодих гілках абрикоса біля бруньок у тріщинах кори. На початку розпускання бруньок ранньою весною виплоджується личинки, які спочатку живляться на верхівках бруньок, а потім із нижнього боку молодих листків і на молодих пагонах. Починаючи з середини літа, частина крилатих самок перелітає на очерет, де утворюють до осені кілька поколінь. Восени (вересень жовтень) крилаті самки повертаються на кісточкові і виплоджують личинок, що перетворююся у безкрилих самок. З очерету в цей час вилітають самці і запліднюють безкрилих самок, які відкладають зимуючі яйця.
Шкідливість попелиць полягає у тому, що розмножуючись у величезній кількості, колонії їх покривають суцільним шаром нижній бік листків, які набувають ложкоподібної форми, в’януть і засихають, частина плодів деформується і загниває, рослина слабшає. Знищення поблизу кісточкових садів очерету.
Ранньовесняне обприскування абрикосу (до розпускання бруньок) за температури повітря не нижче 5 оС у Степу препаратом 30В, к. е. (0,6 л/га). Використання на початку розпускання бруньок настоїв та відварів інсектицидних рослин (тютюн справжній і махорка, помідор їстівний, дурман звичайний, блекота чорна та ін.)
Сливова плодожерка
Поширена в Україні повсюдно. Пошкоджує абрикос, персик, сливу, аличу, терен. Метелик у розмаху крил 13–15 мм. Гусениці завдовжки досягають 12–15 мм, рожево-червоні або оранжеві. Зимують у щільних павутинних коконах на штамбах під відсталою корою, у щілинах, дуплах, рослинних рештках у ґрунті. Перетворюється у лялечку в період цвітіння сливи. Незабаром (травень-червень) вилітають метелики, які відкладають по одному яйцю на плоди, рідше на листки. Літають у сутінках. Плодючість самок до 70 яєць. Яйцекладка розтягнута до одного місяця. Через 5–8 днів виплоджуються гусениці, які від 1 до 3 годин повзають по поверхні, потім вгризаються у плоди, проробляючи ходи в напрямку до плодоніжки і виїдають у м’якуші звивисті ходи навколо кісточки.
Із пошкоджених плодів виступають прозорі крапельки камеді, вони припиняють ріст, обпадають і загнивають. Гусениці можуть пошкоджувати кілька плодів. Закінчивши живлення, гусениці першого покоління перетворюються у лялечку в ґрунті на глибині 4–6 см (з них розвивається друге покоління), на штамбах дерев, у щілинах кори, де і залишаються на зимівлю. У кінці липня-серпні з’являються метелики другого покоління, самки яких відкладають яйця на плоди. Виплодженні гусениці живляться м’якушем плодів і після закінчення розвитку перетворюються у лялечку в щілинах кори на штамбах, де і зимують. Розвиваються у двох поколіннях на рік.
У центральних районах України перше обприскування проводять інсектицидом Матч 050 ЕС к. е. через 7–10 днів після цвітіння, друге — через 30–35 днів. Дуже важливо, щоб інсектицидом було оброблено поверхню плодів: личинка, яка відроджується з яйця, рухається по обробленій поверхні і згодом гине.
Сливова товстоніжка
Поширена в Україні повсюди, але найбільш шкодочинна в східній частині Лісостепу і Степу. Пошкоджує абрикос, сливу, аличу, терен, вишню.
Комахи завдовжки 4–7 мм, чорні; мають дві пари прозорих крил, на яких по одній повздовжній жилці. Личинка безнога, трохи зігнута, біла.
Також читайте: Крона в’яне не тільки восени
Зимують личинки в кісточках плодів, навесні перетворюються у лялечку. Дорослі комахи проточують у кісточці отвір і через 5–6 днів після цвітіння починається масовий літ шкідника в сонячну погоду. Через 10–12 днів після цвітіння самки починають відкладати яйця в середину ще незатверділої кісточки, проколюючи зав’язь її своїм яйцекладом. Плодючість однієї самки — до 30–40 яєць. Тривалість яйцекладки — 2–3 тижні. Через 20–30 днів виплоджуються личинки, які живляться насінням плодів. Пошкодженні плоди передчасно обпадають (липень), а личинки в кісточці залишаються до весни наступного року. Деяка частина їх зимує у середині плодів дві зими.
Захисні заходи. Застосування препаратів Актара 25WG в. г. Енжіо 247 SCк.с. в кінці цвітіння.
Клястероспіроз, або дірчаста плямистість кісточкових
Поширена хвороба на всіх кісточкових породах, але найбільше в Україні уражується абрикос, персик, меншою мірою — вишня та черешня.
Викликається хвороба грибом Clasterosporiumcarpophilum (Lev.) Aderch; який уражує всі надземні органи рослин: бруньки, квітки, зав’язі, плоди, листки, пагони, гілки. Уражені бруньки чорніють, вкриваються шаром камеді, через що блищать. Уражені квітки обпадають. На ураженому листку утворюються невеликі плями з червоною облямівкою. Через 10–12 днів після появи плям уражена тканина листка випадає і на ньому утворюються круглі дірочки. Уражене листя обпадає.
На плодах абрикоса з’яв-ляються спочатку дуже дрібні плями такого ж кольору, що й на листі, при сильному розвитку хвороби плоди обпадають і швидко загнивають. Уражені плоди втрачають смакові якості.
Найнебезпечнішим є ураження гілок, яке нерідко призводить до їх відмирання. Ураження гілок найбільш поширене в абрикоса. Уражуються молоді пагони на початку літа. Масове ураження пагонів призводить до відмирання великих гілок і навіть дерев.
Зимує гриб у вигляді міцелію та конідій на уражених ділянках кори гілок, у бруньках і камеді. Рано на весні після перших дощів утворюються конідії, які разом з тими, що перезимували, потрапляють на молоді листки та інші молоді органи рослин і уражують їх.
Спори починають проростати за температури 5–5 оС, але масове проростання та ураження рослин відбувається при 20–22 оС. Тривалість інкубаційного періоду залежить від температурних умов і становить 3–5 днів. Важливим фактором для поширення є не тільки дощі, але й висока відносна вологість повітря (вище 70 %). Захисні заходи. Восени та рано навесні обрізають і спалюють всі уражені гілки та пагони.
Для запобігання ураження листків і плодів дерева двічі обприскують після цвітіння з інтервалом 15–20 днів. Під час обприскування стежать, щоб добре змочувались гілки дерев.
У садах, де хвороба становить велику загрозу, восени після обпадання листя, якщо температура не нижче 5–6 оС, дерева обприскують міддю місткими фунгіцидами для попередження інфекцій гілок.
Сігнум 267 в. г. 1,0–1,25 кг/га. Обприскування у період вегетації (перша обробка — середина цвітіння, друга обробка — через 10 днів після першої обробки) за 40 днів до збору врожаю, дві обробки за період вегетації.
Хорус 75 W.G. в. г. 0,2–0,3 кг/га. Обприскування у період вегетації, за 30 днів до збору врожаю. Три обробки за вегетаційний період.
Сіра гниль, або моніліоз кісточкових
Одна з найбільш поширених і небезпечних хвороб кісточкових порід. Хвороба проявляється у вигляді моніліального опіку суцвіть і сірої гнилі плодів. Уражуються абрикос, персик, вишня і черешня.
Сприяє розвитку хвороби холодна волога погода навесні під час цвітіння кісточкових порід. Викликається вона грибом MonillacanereaBonod (Monillalaxa), який зимує в уражених пагонах, гілках, лусочках бруньок і в засохлих плодах.
Рано на весні зазвичай після дощу, на гілках і плодах утворюються спороношення гриба. Спори гриба, потрапляючи на квітки, проростають і уражують їх. Ураження квітки починають в’янути, буріють і засихають, залишаючись на деревах. У вологу погоду суцвіття вкриваються сірим нальотом спороношення гриба.
Часто хвороба охоплює всі суцвіття на великих гілках, які повністю від цього всихають. Через квітки грибниця проникає у пагони, там вона швидко розростається. Незабаром на уражених гілках починають засихати листки. Засохле листя не обсипається. Уражені квітки і листя мають вигляд обпечених, через що хвороба дістала назву «моніліальний опік». Влітку хвороба проявляться на плодах у вигляді гнилі. Плоди уражуються під час достигання. Ураженню сприяє пошкодження шкірки плодів комахами, градом тощо. Хворі плоди обпадають або залишаються на деревах протягом усієї зими. Навесні вони є джерелом інфекції.
Захисні заходи. Вирізування та знищення уражених пагонів і гілок рано на весні до розпускання бруньок і через 12–15 днів після цвітіння, коли гілочки із засохлими квітками добре помітні.
Збирають і знищують всі гнилі плоди з дерев і гнилу падалицю влітку. Двічі обприскують дерева міддю місткими препаратами. Перше обприскування проводять перед цвітінням, друге — одразу після обрізування уражених суцвіть. Сильно пошкоджені дерева абрикоса омолоджують, вирізаючи всі уражені гілки.
Світч 62,5 W.G. в. г. 0,75–1,0 кг/га за 20 днів до збору врожаю, 2 обробки в період вегетації. Сігнум 267 в. г. 1,0–1,25 кг/га. Обприскування у період вегетації (перша обробка — середина цвітіння, друга– через 10 днів після першої) за 40 днів до збору врожаю, дві обробки за період вегетації. Фитал, в. р.к. 570 г/л. Обприскування у період вегетації, за 30 днів до збору врожаю, три обробки за вегетаційний період.
Захисні заходи проти шкідників та хвороб
У літній період за потреби проводять подальші обробки на основі даних про появу і чисельність різних видів шкідників.
В осінньо-зимовий період (після листопаду) проводять організаційно-технічні заходи, спрямовані проти комплексу шкідників: прибирання тари із саду; заорювання рослинних решток у міжряддях і перекопування навколо стовбурних кругів; обрізування дерев з видаленням поламаних гілок, винесення їх із саду і спалювання; зачищення ран, дезінфекція 1 % розчином купоросу і замазування садовим варом або масляною фарбою.
Висаджувати саджанці найліпше восени
Більшість науковців і практиків стверджують, що осінь — це дуже вдалий період для закладки молодого абрикосового саду. А тому пропонуємо огляд сортів абрикосу.
Сорт абрикоса Мелітопольський ранній
Цей сорт відмінно підходить для вирощування. Адже він відрізняється стійкістю до багатьох захворювань, а також високою зимостійкістю. Сорт показує високий ріст дерева з пірамідальною кроною, середню урожайність, серйозні у розмірі плоди, часом до 50–60 г кожен. Плоди овальні, трохи приплюснуті, оранжево-жовті з тонкою шкіркою, під якою і знаходиться ароматна та щільна м'якоть без волокон. Солодкий смак і високу якість плоду не залишать байдужим нікого, поки на дереві є стиглі абрикоски.
Мелітопольський ранній не вимагає особливого догляду, головне — це своєчасна обрізка, щоб не допускати загущеності крони абрикоса.
Сорт абрикоса Лескоре
Практично невідомий, оскільки не був широко афішований селекціонером, ім'я якого також загубилося в архівах. Сорт Лескоре потрапив до нас із Чехії, де вирощується досить давно, дуже подобається його скоростиглість.
Лескоре відрізняється сильним, високим дерево. Плоди дерева середньої величини, а іноді й великі, до 45 г, відрізняються приємним смаком і сильним, природним ароматом. Єдиним мінусом вважається слабкість перед деякими захворюваннями, тим більше, перед моніліозом.
Сорт абрикоса Краснощокий
Середнє дерево може показати відмінні результати — плоди до 35 г вагою. Плоди яскраво — оранжеві, з червонуватими боками, трохи приплюснуті і схожі на овал. Смак плода солодкий із деякою кислинкою. Червонощокий є дуже популярний. Крім того, рослина показує високу врожайність, невибагливість, середню нейтральність до захворювань, посухи та морозів.
Невибагливе дерево може жити практично в будь-яких умовах, але тільки в тому випадку, якщо не допускати захворювань, для чого необхідне проведення профілактики.
Важливо не допускати захворювань дерева і вчасно обробляти його спеціальними препаратами. У літній час обов'язково забезпечувати полив, приблизно раз-два на місяць.
Поліський великоплідний
Дійсно великий сорт абрикос. Дерева цього сорту середньорослі, з округлою кроною і дуже густою зеленню. Плоди кисло-солодкі, ніжні, дуже ароматні, вагою до 55 г, що вважається відмінним результатом. Сам плід овальний або округлий, яскраво-оранжевий із червоними боками або вкрапленнями, проте найчастіше просто рум'яний. Плоди абрикоса Поліського відмінно підходять для вживання у сирому вигляді, але можлива і переробка на заготовки. Особливо смачним виходить з абрикоса компот.
Сорт вважається урожайним і скороплідним, а значить відмінно підійде для саду, який оновлюється або доповнюється.
Великоплідні сорти вимагають своєчасного та акуратного збору врожаю. За великим рахунком, ніякого серйозного догляду дерево не потребує, окрім стандартної агротехніки абрикоса.
Сорт абрикоса Ананасовий
Середньоросле дерево з округлою кроною, яка не відрізняється рясною зеленню. Сорт вважається досить урожайним, часом до 150 кг плодів з одного дерева. Плоди цього сорту абрикоса великі або середні, вагою близько 40–50 г, оранжевого кольору і стислі по обидві сторони. М'якоть середньої щільності, відмінного смаку та аромату.
Ананасовий абрикос відрізняється самоплідністю, високою морозостійкістю, але сприйнятливий до деяких садових захворювань.
Цей сорт вважається невибагливим, але вимагає особливої уваги в масових посадках. Його небажано притіняти більшими деревами, потрібно обов'язково проводити своєчасну обрізку.
Сорт абрикоса Фаворит
Дерево середнє. Плоди невеликого розміру, вагою близько 30 г, красиві і блискучі, помаранчеві і злегка опушені, округлої форми. М'якоть плоду щільна, оранжевого кольору, дуже смачна і соковита, досягає найвищих балів на дегустаційних конкурсах.
Плоди сорту, як, в принципі, і будь-якого іншого, відмінно підходять для вживання у свіжому вигляді, але придатні і для консервації. Сорт показує високу зимостійкість, хоча має і серйозний недолік — у деяких регіонах плоди не встигають дозріти до закінчення теплого сезону.
Обов'язкова профілактика захворювань і шкідників, які можуть зіпсувати дерево і позбавити вас ароматних і смачних плодів.
Сорт абрикоса Іскра
Середньоросле дерево з округлою кроною, яке досить рано вступає в плодоношення. Плоди сорту досягають ваги в 45 г, круглі, іноді асиметричні, оранжевого кольору з червоними вкрапленнями або характерним рожевим рум'янцем. М'якоть із кисло-солодким смаком, середньої щільності, досить соковита.
Говорячи про переваги сорту, можна заявити, що Іскра має постійну врожайність, підвищену зимо- і стійкість до деяких захворювань фруктового саду.
