Препарати на основі трифлураліну під дією сонячних променів швидко розкладаються, тому їх потрібно невідкладно та старанно загорнути в грунт на глибину 6–7 см. Тут важливо ретельно перемішати гербіцид із верхнім шаром, щоб він добре розподілився у грунті. Це забезпечується за одночасного внесення й загортання препарату одним агрегатом. Для цього штангові обприскувачі встановлюють на рамі культиватора, наприклад КПС-4, обладнаного вирівнювальними дисками та роторними коточками. Швидкість руху агрегату повинна бути не менше 7,0–7,5 км/год. Для загортання гербіциду на важких грунтах не слід застосовувати дискові знаряддя, бо вони не забезпечують якісного обробітку верхнього шару грунту, що призводить до ущільнення, підвищення брилистості та висушування верхнього шару грунту, і тоді потрібно додатково розпушувати грунт культиваторами.
Для забезпечення максимально ефективного застосування грунтових гербіцидів необхідна якісна підготовка грунту, яка виключає наявність великих грудок (понад 2 см). Препарати необхідно рівномірно вносити по всій площі.
Для досягнення максимального ефекту препаратів під час обприскування у період вегетації культури, листя і стебла бур’янів повинні бути достатньо змоченими робочим розчином. Обробка гербіцидами у безвітряну м’яку теплу погоду буде найефективнішою. Під час внесення гербіцидів недоцільно застосовувати їх у посушливий період та у вітряну погоду, перевищувати визначену норму рідини. Розчин не повинен стікати з рослин на ґрунт. Найбільшу токсичність гербіциди проявляють за температури довкілля 18–24 °C. Дія ґрунтових гербіцидів найкраща в помірно теплу погоду з температурою повітря 15–20 °C та вологістю ґрунту не менше, ніж 20–22 % польової вологоємкості.
За спекотної і сухої погоди, з метою уникнення негативного впливу посухи, обприскування посівів необхідно провести прогнозовано та вчасно. Норму витрати робочої рідини доцільно збільшити до 250–300 л/га, щоб забезпечити краще змочування поверхні рослин. За такого обприскування можна скористатися мінімальними нормами витрати препаратів у період, коли рослини бур’янів перебувають на найчутливіших до дії гербіцидів фазах розвитку (сім’ядолі). Малі норми витрати гербіцидів істотно знижують фітонцидний ефект, який є дуже небезпечним і водночас дуже ймовірним в умовах стресу культурних рослин через дефіцит вологи. До того ж, таке раннє застосування гербіцидів економічно вигідне.
Запізнення із проведенням захисних заходів призводить до необхідності збільшення норм витрати гербіцидів, з метою часткового подолання наростаючої фазової резистентності рослин бур’янів, що мають 2–4 і більше справжніх листків, і водночас спричинить значне пригнічення культурних рослин (наприклад, сходів сої).
Управління резистентністю та заходи щодо її попередження
Під час використання засобів захисту рослин у всіх рекомендаціях відзначаються застереження щодо небезпеки набуття стійкості (резистентності) шкідливих організмів до пестицидів за умов застосування однієї і тієї ж діючої речовини. За повідомленнями науковців, обмеження сівозміни до однієї або двох культур, а також інтенсивне використання гербіцидів з ідентичними або подібними механізмами дії сприяє розвитку резистентності у бур’янів. Ці резистентні бур’яни можуть досягнути значного поширення і їх надалі неможливо буде контролювати. Ефект резистентності повинен бути врахований завчасно, має забезпечуватися ротація діючих речовин із різним механізмом дії і недопущення їх застосування двічі підряд.
Виявляючи резистентні біо-типи бур'янів серед чутливого до гербіциду виду, необхідно враховувати такі особливості:
- репродукція бур'янів відбувається як мінімум за один вегетаційний період;
- на відміну від членистоногих і збудників хвороб, бур'яни більше прив’язані до конкретного біотипу;
- стійкість до триазинів виникає головним чином у тих регіонах, де кілька років поспіль використовувалася лише одна група гербіцидів;
- агротехнічні заходи обмежують поширення стійких до гербіциду біотипів бур'янів;
- дотримання сівозміни, в якій використовуються гербіциди різних хімічних груп, запобігає передчасному розвитку стійкості до гербіцидів;
- насіння різних стійких до гербіциду бур'янів може змішуватися із запасами насіння чутливих до гербіциду бур'янів, які зберігаються у ґрунті, і під час вегетації конкурувати між собою;
- стійкі до гербіциду бур'яни, як правило, менш конкурентоспроможні порівняно з чутливими
- біотипами того самого виду;
- стійкість, яка має місце у тих чи інших бур'янів, є абсолютною, тобто застосування гербіциду не дає ефекту навіть за використання значних доз;
- біотипи, які є стійкими до всіх триазинових гербіцидів, виявляють деяку кросрезистентність до препаратів інших хімічних груп, але з аналогічним механізмом гербіцидної дії;
- кросрезистентність до гербіцидів з іншим механізмом фітотоксичної дії у біотипів зі стійкістю до триазинів не виявлена;
- усі випадки стійкості до триазинів успадковуються у біотипів лише по материнській лінії, тобто спадкова інформація, яка відповідає за цю ознаку, не передається дочірнім поколінням із пилком батьків;
- різні агротехнічні й екологічні фактори (спільно або порізно) можуть впливати на виникнення і швидкість росту резистентних до гербіцидів бур'янів.
Якщо під час вирощування сільгоспкультур у виробника виникають підозри щодо зниження ефективності препаратів за рахунок формування резистентності, рекомендуємо дотримуватися правил, наведених нижче.
Необхідно уникати використання єдиного виду гербіцидів з однаковою діючою речовиною у поточному році. Якщо виробник на це все-таки зважується, як у випадку посіву гліфосатстійкої сої (Roundup Ready) (навіть, якщо існують ефективні недорогі варіанти досходових гербіцидів для контролю популяцій більшості бур'янів), у наступному році на цьому полі необхідно використовувати гербіцид з іншою діючою речовиною.
Коли виробники будуть застосовувати гербіциди з різними діючими речовинами, необхідно переконатися, що обидва активні інгредієнти контролюють проблемні види бур'янів. Наприклад, застосування гербіциду, в якого дві діючі речовини: AЛС-інгібітори і синтетичний ауксин (регулятор росту), що використовується для контролю мишію зеленого, рівнозначно застосуванню гербіциду з однією діючою речовиною — синтетичним ауксином.
Необхідно знати видовий склад бур'янів, які контролюються гербіцидами з різними механізмами дії, реальний видовий склад бур'янів на полі, чергування культур, щоб правильно підібрати гербіциди з різними діючими речовинами. Деякі препарати з однієї групи за механізмом дії, але з різними діючими речовинами, підходять для контролю бур'янів за вирощування різних культур. Наприклад, гербіциди AЛС-інгібітори можна застосовувати в посівах кукурудзи, сої, пшениці і сорго. Інші ж, такі як синтетичні ауксини, призначені тільки для злакових культур.
За можливості, потрібно використовувати гербіциди з тих груп і класів, до яких немає стійких біотипів бур'янів. Наприклад, група AЛС-інгібіторів тривалий час використовується, і вже існують стійкі біотипи бур'янів, але хлорацетаміди (що застосовуються набагато довше) не викликають таких проблем.
Отже, стійкість бур'янів до гербіцидів піддається регулюванню. Окрім того, обмежують поширення стійких до гербіцидів біотипів бур’янів агротехнічні заходи, дотримання сівозміни, в якій використовуються гербіциди різних хімічних груп. Також добір культур, які дозволяють використовувати різні гербіциди з різними механізмами дії щодо запобігання стійкості до гербіцидів.
Водночас зазначаємо, що вивчення генетичної і біохімічної природи стійкості рослин до окремих класів гербіцидів стало передумовою для створення стійких до них трансгенних рослин. Найбільшу увагу в цих роботах приділяють новим, високоактивним гербіцидам, які впливають на специфічні системи, відсутні в організмі людини і теплокровних тварин, і тому є відносно безпечними для них. Прикладом можуть служити класи сульфонілсечовини і імідазоліононів, а також гербіциди з переважною контактною дією і обмеженою вибірковістю — гліфосат і глуфосинат. Механізм гербіцидної дії глуфосинату амонію пов’язаний із пригніченням активності ферменту глутамін-синтетази. У зв’язку з цим у рослинах накопичується аміак, який спричинює їх отруєння і відмирання.
Поряд з цим встановлено, що види Streptomyces, які синтезують важливу складову частину діючої речовини гербіциду, одночасно формують і РАТ-фермент, що запобігає інтоксикації мікроорганізму. Перенесення гена, який кодує синтез РАТ-ферменту, дозволило отримати трансгенні рослини кукурудзи, олійного ріпаку, сої, цукрових буряків, стійких до гербіциду.
Освоєння трансгенних рослин дає можливість істотно змінити технологію вирощування сільськогосподарських культур.
Післядія гербіцидів
Гербіциди належать до надзвичайно сильних біологічно активних речовин і мають різний період розпаду. Залишки деяких з них можуть зберігатися у ґрунті впродовж декількох років, впливаючи на наступні культури у сівозміні. Це явище має назву «післядія гербіцидів». Післядія особливо характерна для гербіцидів класів імідазоліононів та сульфонілсечовин. Останні активно застосовуються саме на зернових культурах. Тому вибираючи гербіцид, слід враховувати, яка культура буде наступною після вирощування зернових колосових культур. Особливо чутливі до дії сульфонілсечовин соняшник, буряки та ріпак.
Практично всі гербіциди класу сульфонілсечовин можуть мати післядію. Виникнення післядії залежить від багатьох факторів, які впливають на швидкість розпаду препаратів: наявність вологи, температура ґрунту, тривалість холодів, обробіток та рН ґрунту та багатьох інших.
Післядія гербіциду — це вплив застосування препарату в попередні роки на стан культурних рослин, ґрунт і ступінь засміченості посіву поточного року, спричинене його залишками. Післядія гербіцидів у ґрунті визначається в основному трьома чинниками: адсорбцією, розкладанням і міграцією (переміщенням), які залежать від ґрунтово-кліматичних, агротехнічних умов, а також від властивостей самого препарату.
З особливою обережністю необхідно використовувати гербіциди, до складу яких входять діючі речовини на основі сульфонілсечовин. Ці препарати мають низьку норму витрати, широкий спектр дії і діапазон термінів внесення (осінь, весна), сприятливі токсикологічні, екологічні й економічні показники та використовуються в сучасних інтегрованих системах захисту зернових культур, льону, картоплі і буряків в чистому вигляді та в бакових сумішах, де норми витрати на гектар знижуються ще удвічі — відповідно знижується і ризик післядії за наявності вологи (особливо після зими) і кислої реакції ґрунтів.
Гербіциди на основі діючої речовини ацетохлор не впливають на наступні культури у сівозміні, оскільки не залишають залишків у ґрунті або в продукції. Проте дефіцит ґрунтової вологи восени сприяє повільному розкладанню гербіциду в ґрунті, тому навесні, у разі загибелі культури внаслідок вимерзання, випрівання, вимокання та інших негативних факторів, краще пересіяти посів такими культурами, як ріпак ярий, кукурудза, соняшник, соя, люпин.
Важливо пам'ятати, що фітотоксичність гербіцидів залежить від багатьох чинників і посилюється за умов використання максимальних норм витрати препаратів, а також за дефіциту вологи, коли розкладання діючої речовини відбувається повільно.
Фактори, що впливають на післядію препаратів. Будь-який фактор, що впливає на мікробіологічну активність, впливає і на ступінь розпаду імідазолінонів. Грунтові фактори: тип грунту і текстура, вологість, температура та pH. Достатня кількість вологи (>200 мм) між часом застосування препарату і посівом наступної культури у сівозміні підвищує мікробіологічну деградацію діючої речовини. Розпад посилюється за кількості вологи, наближеної до величини повної грунтової вологоємності. Холодні погодні умови під час вегетації уповільнюють мікробіологічну активність, відповідно мікробіологічний розпад знижується. Діючі речовини гербіциду Євро-Лайтнінг® починають розпад у грунті за температури вище 10 оС і прискорюють його за умов підвищення температури. Післядія гербіциду Євро-Лайтнінг® посилюється зі зниженням pH у грунті. Чим нижче pH, тим вище ризик післядії.
Обмеження у сівозміні. Якщо між застосуванням гербіциду та висівом наступної культури випало недостатньо опадів, то розпад гербіциду в грунті може бути неповним, як було вже описано вище. Якщо опадів недостатньо для вирощування культури, то їх буде також недостатньо для мікробіологічного розпаду діючих речовин препарату. Тривалий період надто низьких температур також може уповільнити розпад цього гербіциду і збільшити ризик для наступної чутливої культури у сівозміні. Ефективність дії на подальші хвилі бур’янів однієї гербіцидної обробки обмежується дією на наступні культури в сівозміні. Тому дуже важливо враховувати обмеження у сівозміні після застосування гербіциду Євро-Лайтнінг®.
Організація сівозміни. Після застосування гербіциду Євро-Лайтнінг® необхідно дотримуватися такого чергування культур у сівозміні:
- без обмежень — сорти та гібриди соняшнику, ріпаку, кукурудзи — стійкі до гербіцидів системи виробництва Clearfield®;
- через 4 місяці — пшениця, жито;
- через 9 місяців — кукурудза, ячмінь, овес, рис, соняшник, соя, горох, боби;
- через 11 місяців — сорго;
- через 18 місяців — овочі, картопля, гречка, просо;
- через 24 місяці — цукрові та кормові буряки, ріпак.
У разі, якщо pH грунту вище за 6,2 і сума опадів більша, ніж 200 мм, слід уникати використання препаратів з групи ALS-інгібіторів у попередниках (сульфонілсечовини та ін.).
Для уникнення можливих наслідків від застосування гербіцидів (післядії) потрібно проконсультуватися зі спеціалістами компанії-виробника.
Агротехнічні заходи
Разом з тим, є й інший метод боротьби з бур’янами — агротехнічний. Так, восени для обмеження шкідливості осоту проводять лущення. Перше здійснюють дисковими лущильниками на глибину 6–8 см, друге — полицевими на глибину 12–14 см. Для контролю пирію використовують подвійне дискування на глибину 10–12 см важкими боронами, наприклад типу БДТ-3, БДТ-7. Якщо площі під посів сої мають надмірну забур’яненість, доцільно для обмеження їх чисельності здійснити внесення гербіцидів суцільної дії на основі гліфосату (наприклад: Раундап, Ураган та ін.) за 2–3 тижні до оранки.
На полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур’янами, знищення їх також починають восени, застосовуючи пошаровий обробіток грунту з використанням гербіцидів, рекомендованих «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Хімічні засоби захисту вносять по розетках бур’янів (осотів), що відросли. Оранку проводять не раніше ніж через 12–15 днів після обприскування для повнішого проникнення гербіцидів у кореневу систему бур’янів.
Глибина зяблевої оранки під сою повинна бути 28–30 см. Після просапних попередників орють на глибину 25–27 см без попереднього лущення. Глибока оранка сприяє розвитку кореневої системи і збільшує кількість бульбочкових бактерій.
Період від початку весняного обробітку ґрунту до сівби становить 30–40 днів, що дозволяє якісно підготувати ґрунт, зокрема провести агротехнічні заходи, які позначаться на зменшенні забур’яненості посівів.
Своєчасне та якісне проведення агротехнічних заходів у посівах сої сприяє не тільки зменшенню шкідливості бур’янів, але й обмежує ріст і розвиток шкідливих організмів, що, у свою чергу, забезпечує отримання її високих урожаїв.
До агротехнічних заходів належать закриття вологи грунту, культивація, передпосівний обробіток грунту, боронування та інші. Весною, як тільки ґрунт перестає мазатися, боронуванням важкими боронами закривають вологу грунту. Після проростання бур’янів (фаза білої ниточки) проводять культивацію, наприклад КПС-4 в агрегаті з боронами. У разі необхідності, наприклад, поява нової хвилі бур’янів, такий обробіток повторюють для її знищення.
Однією з головних умов одержання високих урожаїв сої є ретельний передпосівний обробіток ґрунту, який здійснюють на глибину сівби. Для цього передбачено закриття вологи важкими зубовими боронами та обробіток ґрунту комбінованими агрегатами типу «Комбінатор», «Компактор», «Європак», які створюють дрібногрудкувату структуру ґрунту та сприятливі умови для сівби і росту сої. Передпосівний обробіток грунту повинен бути мінімальним, та водночас забезпечувати знищення проростків і сходів бур’янів, збереження вологи, додаткове вирівнювання поверхні поля. Якщо з осені поля під посів культури не вирівняно, весною проводять проміжну культивацію на глибину 10–12 см. У разі необхідності така культивація здійснюється також до внесення добрив.
Передпосівну культивацію проводять на глибину 5–6 см з одночасним внесенням гербіцидів. Зменшення кількості обробок і застосування комбінованих агрегатів сприяє збереженню оптимальної структури грунту. На зрошенні ефективні дві весняні обробки: під час масових сходів ярих і зимуючих бур’янів — перша, друга (передпосівна) — під час появи середньопізніх бур’янів (амброзії, курячого проса, щириці, канатника, нетреби) з одночасним внесенням гербіцидів.
Зразу ж після сівби поле коткують для покращення умов проростання насіння і підвищення польової схожості. Подальший догляд за посівами залежить від технології вирощування культури — за умов застосування гербіцидів чи без внесення препаратів. Якщо гербіциди не вносили, або з якихось причин ефективність їх невисока (гербіциди грунтової дії здатні впливати на проростки рослин бур’янів лише за наявності достатньої кількості вологи у верхньому шарі ґрунту), то необхідно насамперед провести 1–3 досходових боронування. Найкраще проводити досходове боронування під час, коли проростки бур’янів перебувають у фазі білих ниточок. Пошкодження проростків культурних рослин не повинно перевищувати 1 %. Враховуючи біологічні властивості сої, її рослини дуже ламкі, і на початкових фазах вегетації потребують «м’яких» режимів обробітку, тому що вони легко травмуються і пошкоджуються. Сходи боронують поперек поля у сонячну погоду, коли рослини втрачають тургор і менше пошкоджуються боронами.
Перше боронування посівів рекомендується провести вже через 3–4 дні після сівби, коли насіння сої лише наклюнулося, а бур’яни знаходяться у фазі білої ниточки, друге — через 8–10, третє — через 12–14 днів. Рослини сої переносять боронування легко. Лише фаза вигнутого коліна, яка настає за 2–3 дні до появи сходів, є критичною для боронування. На посівах сої, залежно від забур’яненості, як правило, проводять 1–2 після сходових боронування, при цьому перше післясходове боронування здійснюється тоді, коли рослини вже добре укорінилися і мають висоту 10–12 см. Досходове боронування знижує забур’яненість сої на 40–50 %, післясходове — на 50–60 %, а досходове у поєднанні з післясходовим — на 65–75 %. Під час боронування до сходів швидкість руху агрегату не повинна перевищувати 5–6 км/год., по сходах — 4–5 км/год. Строки проведення міжрядних обробітків і їх кількість залежать від появи бур’янів. За вегетацію проводять, як правило, 2–4 міжрядних обробітки.
Як тільки позначаться рядки, проводять неглибокий міжрядний обробіток — шарування. Обробіток міжрядь виконують із появою бур’янів, а також у разі запливання грунту після поливів. Крім знищення бур’янів, цей захід сприяє створенню кращого повітряного й водного режиму рослин, зниженню ступеня поширення та ураженості рослин хворобами. Післясходове боронування можна проводити у фазі першого справжнього листка. Пізніше міжряддя розпушують 2–3 рази до змикання рядків. Глибина першого розпушування сягає 6–8 см, другого (через 8–10 днів після першого) — 8–10 см, третього — 6–8 см. Не можна боронувати сою у фазі проростків (у період, коли вони вже більші за набубнявіле насіння, до утворення першого справжнього листка), тому що борони легко ламають і пошкоджують проростки та сім’ядольні листочки. Останній обробіток проводять не пізніше фази бутонізації. Як правило, боронують у суху погоду і в другій половині дня, коли у рослин спадає тургор.
У разі вирощування сої без застосування гербіцидів, проводити до- і післясходові боронування, а також міжрядні розпушування грунту технологією не передбачено. Рекомендується звуження міжрядь у посівах до 18–22 см.
На площах надміру забур’яне-них досягти успіху агротехнічними заходами майже неможливо, тим більше, що соя належить до культур, які дуже негативно реагують на шкідливість бур’янів, практично не витримуючи з ними конкурентних взаємовідносин, тому хімічним заходам контролю відводиться головне місце в інтегрованому захисті.
