Проблема совок все актуальніша
Молодим рослинам великої шкоди наносять дротяники, медведка, личинки пластинчастовусих, підгризаючі совки, які пошкоджують нижню частину стебла, кореневу шийку і корені рослин. Листками живиться гусінь лугового метелика, совки-гамми, городньої совки, картопляної і південноамериканської томатної молей. Не значною мірою томати заселяються і пошкоджуються сисними фітофагами переважно в другій половині вегетації попелицями (баштанна, пасльонова) і трипсами. Повсюдно шкодить посівам небезпечний шкідник пасльонових культур — колорадський жук. Із кліщів томати особливо в степовій зоні пошкоджує бурий помідорний кліщ, який заселяє стебла, листки, плоди і висмоктує з них сік. Пошкоджені органи рослин стають іржаво-бурими, листя в'яне і обсипається.
Варто зазначити, що протягом останніх років відмічається значне підвищення чисельності і шкідливості підгризаючих совок, які призводять до значного зниження кількісного і якісного врожаю томатів. Збільшенню шкідливості совок передувало декілька причин, а саме: концентрація посівів томату на невеликих площах в усіх регіонах, відсутність належної агрокультури, скритий спосіб життя (всередині стебла і плодів), куди не проникають ні хімічні, ні біологічні засоби захисту рослин. Крім того, слід відмітити, якщо раніше лускокрилих шкідників контролювали різні природні і колонізовані ентомофаги (зокрема, трихограма і габробракон), то нині, на жаль, об’єми застосування ентомофагів значно скоротилися в агроценозах, що і призвело до зниження регулюючого природного механізму.
На томатах шкодить декілька видів совок: озима, городня, картопляна, карадрина, мала наземна або помідорна, бавовникова. Як показують проведені дослідження, у східних і південних районах України переважають карадрина, помідорна і бавовникова, в Лісостеповій зоні — озима і городня. Незначною мірою в усіх регіонах зустрічається картопляна совка.
Характер пошкоджень гусінню різних видів не відрізняється великою різноманітністю. Тільки одні види віддають перевагу листю і стеблам, інші поїдають лише плоди. В будь-якому випадку, це грубе об’їдання вегетуючої маси. Гусінь повністю об’їдає листя, залишаючи тільки значну кількість великих зелено-білих екскрементів, за якими доволі легко визначити осередки знаходження шкідника, виїдають ходи або отвори в стеблах і плодах. В останньому випадку на плодах залишаються або тільки отвори, або гусінь скарифікує і вигризає значні частини поверхні плода. Всередині плодів гусінь вигризає значні порожнини, що призводить до загнивання плодів.
Гусінь совок, як правило, не опушені. Відродившись з яєць, гусінь 1-го віку в пошуках їжі розповзається по поверхні рослин, а потім проникає всередину зелених плодів і стебел, звідки тільки в нічні години виповзає на поверхню. У більшості видів перед залялькуванням гусінь покидає рослини і потрапляє у грунт, де і заляльковується.
Бавовникова совка Helicoverpa armigera H?bner (Lepidoptera: Noctuidae) — метелик з розмахом крил 30–40 мм, передні крила сіро-жовті з червоним, рожевим або зеленим відтінком і круглими темно-сірими плямами, задні світліші передніх, з бурою смугою із зовнішнього краю, посередині темна місяцевидна пляма. Зимують лялечки в ґрунті на глибині 5–10 см. Після вильоту самиця відкладає світло-жовті яйця на кормову рослину переважно на нижній бік листка по одному, рідше по 2–3 на листок і генеративні органи рослин: бутони і квіти, з яких через 5–7 днів, залежно від температури і вологості повітря, відроджується гусінь, яка змінює протягом розвитку окраску: від чорної, коричневої, зеленої до жовтої і майже білої. Для гусені характерні вздовж тіла три широкі темні смуги. Плодючість бавовникової совки надзвичайно висока і сягає 300–1000 яєць. Гусінь дуже вологолюбива, оптимальні умови для неї: відносна вологість повітря 80–100 %, температура — 22–28 оС.
Гусінь першого покоління з’являється наприкінці травня-на початку червня, пошкоджуючи верхівкові листки томатів. З 2-го віку гусінь переходить на плоди томату, які заселяють ще зеленими. В одному плоді може живитися одночасно декілька гусениць. Розвиток гусені триває від 13 до 22 днів. Ляльковується в білому тонкому павутинному коконі на верхівковій частині рослини або під згорнутим краєм листка. Літ метеликів 2-го покоління розпочинається із середини липня і триває до початку вересня.
Протягом вегетації томатів чисельність бавовникової совки значно зростає, досягаючи максимуму в період масового достигання плодів (серпень — вересень), що спричиняє зниження врожаю до 35–50 %, а в роки масового розвитку — до 75 %. Несвоєчасне проведення захисних заходів у цей період дозволяє основній масі гусені заляльковуватись, що призводить до зростання чисельності фітофагу на наступний рік і при цьому закономірно зростають втрати урожаю томатів з кожним роком.
Городня совка — багатоїдний шкідник. Зимує у стадії лялечки в грунті. Метелики першого покоління вилітають у травні, а другого — в липні-серпні. Самиці відкладають яйця купками на нижньому боці листків. Шкодить гусінь, живлячись листям та плодами томатів.
Помідорна совка — поліфаг. Гусінь веде нічний спосіб життя, об'їдаючи листя рослин, а також вгризаються усередину плодів. Вдень вона неактивна, ховається під грудочками землі, рослинними рештками. Масово пошкоджує томати і у теплицях.
Інші небезпеки
Попелиці на листках томатів утворюють великі колонії, висмоктують із них сік, внаслідок чого ріст рослин затримується, листки деформуються, плоди недорозвиваються. Крім того, попелиці є небезпечними переносниками багатьох вірусів.
Картопляна міль (Phthorimaea operculella L.) — небезпечний карантинний шкідник пасльонових культур. Шкодить томатам гусінь, яка проникає у листки, виїдаючи паренхімну тканину. При цьому епідерміс залишається неушкодженим. В результаті утворюються «міни», за якими можна швидко виявити місце знаходження шкідника. Плоди томатів пошкоджуються гусінню біля плодоніжки або в місці прикріплення квітки. При розрізі пошкоджених плодів можна виявити гусінь різних віків та їхні ходи, заповнені екскрементами.
У період вегетації основними резерваторами картопляної молі є бур’яни (дурман звичайний, паслін чорний, нікандра фізалісовидна), наявність яких на полях значно підвищує чисельність шкідника.
Слід відмітити, що не дивлячись на те, що майже весь ареал картопляної молі припадає на екваторіальний, субекваторіальний, тропічний та субтропічний пояси, завдяки високій екологічній пластичності виду шкідник може адаптуватися і в помірних широтах, у районах із середньою температурою січня вище –12 °C, липня вище 19–20 °C та тривалого періоду з температурою повітря вище 15 °C — 3–4 місяці, де може розвиватися до 4 поколінь.
Капустянка звичайна, або медведка масово шкодить томатам на початку вегетації, підгризаючи корінці рослин. Капустянка рідко з'являється на поверхні. Живе у довгих норах, горизонтальних ходах, розміщених під поверхнею грунту, що ускладнює проведення захисних заходів.
Південноамериканська томатна міль (Tuta absoluta) — небезпечний карантинний шкідник овочевих культур відкритого і закритого грунту. Батьківщина шкідника — Центральна Америка. Але останнім часом томатна міль широко поширилася у Південній Америці, Європі та країнах Середземномор’я. Широкий поліграф, який пошкоджує рослини з 33 ботанічних родин, але найбільшої шкоди наносить томатам, пошкоджуючи листя, стебла і плоди.
Метелик невеликого розміру (6–7 мм) із розмахом крил (8–10 мм), коричнево-сірого забарвлення, на передніх крилах — темні плями і штрихи без смуг. Самці темніші за самиць. Зимує шкідник у стадії яйця, лялечки та імаго.
Яйця дрібні, вершково-білого забарвлення, овально-циліндричні. Самиця відкладає яйця переважно на нижній бік листків. Tuta absoluta має високий репродуктивний потенціал, здатна протягом року давати 10–12 поколінь. Самиця відкладає 250–300 яєць на поверхню листків, переважно з нижнього боку і пагони рослин. Гусінь, що відродилася, спочатку молочно-біла чи жовта з чорною головою, потім набуває жовто-зеленого кольору, а голова коричневого. Доросла гусінь до 9 мм і має рожеву спинку. За 13–15 днів вони тричі линяють, проходять 4 віки і заляльковуються. Основна маса гусені четвертого віку виходить назовні і заляльковується у коконах на поверхні листків та у ґрунті (в останньому випадку кокон відсутній). Лялечка світло — коричнева.
Гусінь південноамериканської томатної молі живиться в апікальних бруньках, квітах і плодах, де помітні їх екскременти чорного кольору. На листках та стеблах вони залишають великі ходи-міни у вигляді плям. У разі сильного пошкодження рослин, листя повністю відмирають і опадають. Слід зазначити, що живлячись м’якими тканинами рослин, шкідник може бути переносником вторинних інфекцій.
Розповсюджується шкідник із плодами томатів і розсадою, а також з пакувальним матеріалом, грунтом, інвентарем та рослинними рештками. Південноамериканська томатна міль здатна поширюватись на невеликі відстані за допомогою перельотів.
Заходи регулювання чисельності
Ефективна боротьба зі шкідниками томатів повинна базуватися на проведенні карантинних, агротехнічних, хімічних і біологічних заходів.
Застосування феромонних пасток для своєчасного виявлення карантинних шкідників. З метою виявлення південно-американської томатної молі проводять обстеження насаджень пасльонових культур візуально і за допомогою феромонних пасток. У відкритому грунті феромонні пастки вивішують наприкінці квітня-початку травня, при встановленні середньодобової температури повітря не нижче 9 ?С. При незначній кількості шкідника їх застосовують з розрахунку 30–40 пасток на 1 га, а за великої чисельності їх кількість збільшується. У липні і серпні проводять вибірку вкладишів і заміну феромонних капсул. Всі відібрані зразки (метелики, гусінь та вкладиші з пасток) супроводжують етикеткою і відправляють до карантинної лабораторії для уточнення видової належності шкідника, а феромонні капсули знищують.
Пастки з ударостійкого полістиролу промислового виробництва або саморобні з ламінованого паперу. На дно пастки кладуть вклейку, змащену клеєм «Пестифікс» або «Ліпофікс». У центрі її розміщують диспенсер зі статевим феромоном південноамериканської томатної молі, який замінюють щомісячно.
У районах, де виявлено первинні вогнища картопляної молі, і в тих, що до них прилягають, щороку в період вегетації обстежують пасльонові культури на виявлення шкідника. Для визначення динаміки льоту й чисельності метеликів молі використовують клейові пастки із синтетичним феромоном, які виставляють на присадибних ділянках чи в полі на висоті 15–20 см над грунтом. Метеликів, що потрапили в пастки, обліковують через кожні три доби або щоденно і підраховують середню їх чисельність на одну пастку за добу.
З агротехнічних прийомів, що попереджують заселення і зниження чисельності ряду шкідників, велике значення має видалення рослинних решток, проведення глибокої зяблевої оранки плугами з передплужниками; регулярний обробіток ґрунту в міжряддях; своєчасна посадка здорової, добре розвиненої розсади (заселену личинками шкідників розсаду перед садінням обов’язково вибраковують); знищення бур'янів, які є додатковим кормом для шкідників і стають вогнищами їх розмноження та накопичення; розпушування міжрядь у період заляльковування совок. Повернення пасльонових на те саме місце не раніше, як через три роки. Найкращі попередники помідорів — багаторічні трави, озима пшениця, бобові, огірки, цибуля. Обов'язкова просторова ізоляція полів помідорів від полів картоплі не менше як 500 м.
Біологічні заходи. Для обмеження чисельності совок ефективний біологічний метод. На початку і в період масового відкладання метеликами яєць проводять двохразовий випуск яйцеїда — трихограму (40–60 тисяч особин на 1 га за один випуск) з інтервалом 5–6 днів. Проти гусені молодших віків кожного покоління застосовують мікробіологічний препарат — Лепідоцид, в. р. (Bacillus thuringiensis var. Kurstaki, 3 серотип, титр 1,5 млрд спор/мл, 3–4 л/га). Обробки рослин біопрепаратом проводити за температури вище 20?С і за відсутності опадів.
Боротьбу з картопляною міллю теж необхідно проводити в основному за застосування біологічних препаратів Бітоксибацилін та Лепідоцид із нормою витрати 3–4 л/га.
Хімічні заходи. Протягом вегетації при виявленні пошкодження томатів шкідниками рекомендується проводити обробки посівів інсектицидами. Препарати слід застосовувати згідно з вимогами, що вказані у «Списку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» відносно кратності, термінів останньої обробки. Своєчасне виявлення і дотримання проведення комплексу заходів захисту томатів дозволить захистити урожай і одержати якісну продукцію.
