Крім того, в структурі попередників усе частіше почали використовувати культури, які традиційно вважали недопустимими для озимих зернових. Серед них значне місце належить соняшнику, сої та кукурудзі на зерно. Як відомо, строки сівби озимих зернових культур після таких попередників є пізніми, навіть екстремально пізніми, що обумовлено пізніми строками збирання попередників та особливостями підготовки ґрунту під посів. Такі виробничі обставини роблять вирощування озимини пізніх строків сівби досить проблемним за роками вирощування. Зокрема, маємо значне зниження урожайності пшениці озимої, посіяної у жовтневі строки порівняно з вересневою сівбою. Незважаючи на це, більшість сільгосптоваровиробників віддає перевагу саме озимим зерновим культурам, оскільки навіть за зниження їх урожайності вдвічі порівняно з посівами оптимальних строків сівби, їх вирощування часто буває більш прибутковим, ніж вирощування ярих зернових по цих же попередниках. Крім того, за сівби у пізні строки якість зерна нерідко буває вищою, ніж за сівби у більш ранній період.
Як краще удобрювати: дослідження
З метою підвищення та стабілізації виробництва зерна озимих культур після пізніх попередників рекомендовано застосовувати внесення мінеральних добрив під основний обробіток ґрунту та під час сівби у рядки.
У короткоротаційній сівозміні лабораторії рослинництва і сортовивчення Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН протягом 2012–2014 рр. проводили дослідження з вивчення впливу припосівного удобрення пшениці озимої пізніх строків сівби на формування врожайності після різних попередників. Вивчали п’ять варіантів припосівного удобрення: 1 — без добрив (контроль), 2 — N15 (аміачна селітра), 3 — N30 (аміачна селітра), 4 — N15P15K15 (нітроамофоска), 5 — N30P30K30 (нітроамофоска). Дослідження закладали після п’яти попередників: занятий пар, квасоля, соя, кукурудза та соняшник.
У зв’язку з різним часом збирання попередників строк сівби озимих за роками досліджень відрізнявся: у 2012 р. сівбу проводили у другій декаді жовтня, у 2011 та 2013 рр. — у третій декаді жовтня після усіх попередників.
Для боротьби з бур’янами застосовували гербіциди у фазі весняного кущення культур. Для боротьби з падалицею соняшнику після цього попередника застосовували додаткове обприскування гербіцидами у фазі початку виходу в трубку.
Дослід закладено за багатофакторною схемою методом розщеплених ділянок у триразовій повторності. Обліки та спостереження проводили згідно зі встановленими методиками.
Об’єктами досліджень були нові сорти пшениці озимої Альянс і Досконала. У таблицях наведено усереднені по сортах дані.
В роки проведення досліджень відмічені значні відхилення кількості опадів та температури повітря від середньобагаторічних показників, що дозволило одержати об’єктивні результати. Так, внаслідок пізньої сівби у 2011 р. озимі культури пішли в зиму у фазі проростків, а через підвищення температури у грудні до 7–8 оС відновили вегетацію і змогли взимку утворити три листа. Весняно-літній вегетаційний період 2012 р. характеризувався посушливими умовами та підвищеним температурним режимом, що негативно позначилося на формуванні врожайності досліджуваних культур.
Восени 2012 р. та навесні і влітку 2013 р. погодні умови мало відрізнялися від середніх багаторічних показників і були в цілому сприятливими для формування високої урожайності зерна. Завдяки тривалому та надмірному випадінні опадів восени 2013 р., а також за тривалої холодної весни 2014 р. склалися добрі умови для утворення рослинами озимих зернових культур додаткових пагонів кущення, що у подальшому позитивно відобразилося на формуванні продуктивного стеблостою. В цілому осінній вегетаційний період 2013 р. та весняно-літній 2014 р. був сприятливим для формування високої урожайності пшениці озимої.
Як удобрювати озимину, зважаючи на попередник?
Результатами досліджень було встановлено особливості формування урожайності пшениці озимої, залежно від припосівного удобрення посівів після різних попередників. Так, після занятого пару урожайність пшениці озимої зростала пропорційно дозі внесення добрив. За внесення комплексних мінеральних добрив у дозі N30P30K30 одержано найбільші прибавки врожайності порівняно з контролем, які у 2012, 2013 та 2014 рр. становили відповідно 0,66 т/га (24 %), 0,80 т/га (29 %) та 0,52 т/га (9 %) із загальним рівнем урожайності відповідно 3,33 т/га, 3,52 т/га та 6,57 т/га. За цього варіанту удобрення формування врожайності пшениці озимої відбувалося найбільш стабільно за роками вирощування: показник стабільності мах-міnі становив 3,05 т/га. В середньому за роки досліджень прибавки врожайності пшениці озимої зростали пропорційно дозі припосівного удобрення. Так, за внесення у рядки під час сівби мінеральних добрив у дозах N15, N30, N15P15K15 та N30P30K30 урожайність пшениці, порівняно з контролем, зростала відповідно на 0,20 т/га, 0,36 т/га, 0,43 т/га і 0,66 т/га, або на 5 %, 9 %, 11 % та 17 % (табл. 1).
Таблиця 1. Урожайність пшениці озимої, залежно від норми припосівного
удобрення після занятого пару, т/га, 2012-2014 рр.
Після попередника квасоля зростання прибавок урожайності пшениці озимої, залежно від різних доз припосівного удобрення, було меншим, ніж після занятого пару. Достовірні прибавки у 2012–2013 рр. одержано за дози N30 і вище, а у 2014 р. — лише за комплексного удобрення. За дози N30P30K30 одержано найвищу врожайність, яка у досліджуваних 2012, 2013 та 2014 рр. становила відповідно 2,83 т/га, 3,54 т/га та 5,60 т/га, що відповідно на 0,23 т/га (9 %), 0,73 т/га (26 %) та 4 % вище порівняно з контролем. У середньому за роки досліджень після попередника квасоля достовірні прибавки врожайності пшениці озимої було одержано лише за комплексного припосівного удобрення у дозах N15P15K15 та N30P30K30, які становили відповідно 0,17 т/га та 0,39 т/га, або на 5 % та 11 % порівняно з контролем. Проте найбільш стабільним за роками вирощування формування урожайності після цього попередника відмічено за варіанту удобрення в дозі N30 — мах-міnі становив 2,70 т/га (табл. 2).
Таблиця 2. Урожайність пшениці озимої, залежно від норми
припосівного удобрення після квасолі, т/га, 2012-2014 рр.
Після попередника соя у 2012 та 2013 рр. максимальну врожайність пшениці озимої одержано за припосівного удобрення в дозі N15P15K15 — відповідно 2,97 т/га та 3,57 т/га, що відповідно на 0,22 т/га (8 %) та 0,76 т/га (27 %) вище порівняно з контролем. При збільшенні дози припосівного удобрення до N30P30K30 подальшого зростання урожайності у ці роки не відбувалося. У 2014 р. найвищу врожайність одержано за варіантів внесення N30 та N30P30K30 — відповідно 4,90 т/га та 7,93 т/га, що відповідно на 0,68 т/га (16 %) та 0,71 т/га (17 %) більше порівняно з контролем. У середньому за роки досліджень прибавки врожайності пшениці озимої після попередника соя зростали пропорційно дозі припосівного удобрення. Так, за внесення у рядки під час сівби мінеральних добрив у дозах N15, N30, N15P15K15 та N30P30K30 урожайність пшениці зростала відповідно на 0,17 т/га, 0,42 т/га, 0,48 т/га та 0,54 т/га, або на 5 %, 13 %, 14 % та 17 % порівняно з контролем. При цьому найбільш стабільним за роками формування урожайності відмічено на контролі — мах-міnі становив 1,47 т/га (табл. 3).
Таблиця 3. Урожайність пшениці озимої, залежно від норми
припосівного удобрення після сої, т/га, 2012-2014 рр
Після попередника кукурудза на зерно у 2012 та 2013 рр. усі дози припосівного внесення мінеральних добрив забезпечували істотні прибавки врожайності. При цьому за дози N30P30K30 одержано найбільші прибавки врожайності порівняно з контролем, які у 2012 та 2013 рр. становили відповідно 0,45 т/га (15 %) та 0,42 т/га (13 %) із загальним рівнем урожайності відповідно 3,55 т/га та 3,61 т/га.
Варто відмітити, що у ці роки після кукурудзи відбувалася більша, порівняно з іншими попередниками, ефективність азотних добрив. Так, істотні прибавки за роками (4–8 % до контролю) було одержано навіть за мінімальної дози — N15, а за її збільшення до N30 урожайність пшениці була вищою, ніж за комплексного удобрення у дозі N15P15K15 і становила у 2012 і 2013 рр. відповідно 3,43 т/га та 3,50 т/га, що відповідно на 0,33 т/га (11 %) та 0,31 т/га (10 %) вище порівняно з контролем. Натомість у 2014 р. істотних прибавок урожайності зерна пшениці після цього попередника не одержано за жодного варіанту припосівного. В середньому за роки досліджень за варіанту припосівного внесення N30P30K30 одержано найвищу прибавку врожайності, яка становила 0,32 т/га, або 8 %. Найбільш стабільним за роками вирощування формування урожайності пшениці озимої відбувалося у варіантах внесення N30, N15P15K15 та N30P30K30 — мах-міnі становив відповідно 1,61 т/га, 1,55 т/га та 1,60 т/га (табл. 4)
Таблиця 4. Урожайність пшениці озимої, залежно від норми
припосівного удобрення після кукурудзи, т/га, 2012-2014 рр.
Після попередника соняшник усі дози припосівного удобрення, у тому числі мінімальні, були ефективними. Найбільшу врожайність у 2012 та 2013 рр. пшениця озима забезпечувала за дози внесення N30P30K30 — відповідно 2,84 т/га та 3,64 т/га, що відповідно на 1,04 т/га (58 %) та 0,34 т/га (10 %) більше порівняно з контролем. Дози удобрення N30 та N15P15K15 у ці роки виявилися рівнозначними для формування урожайності пшениці озимої після соняшнику. У 2014 р. найбільшу і водночас майже однакову врожайність пшениці одержано за варіантів внесення N15, N30, та N30P30K30 — відповідно 4,16 т/га, 4,16 т/га та 4,13 т/га, що відповідно на 0,66 т/га (19 %), 0,66 т/га (19 %) та 0,63 т/га (18 %) більше порівняно з контролем.
У середньому за роки досліджень за припосівного внесення N15, N30, N15P15K15 та N30P30K30 врожайність пшениці озимої після попередника соняшник зростала відповідно на 0,42 т/га, 0,50 т/га, 0,42 т/га та 0,67 т/га, або на 15 %, 17 %, 15 % та 23 % порівняно з контролем. При цьому найбільш стабільним за роками вирощування формування урожайності відмічено за припосівного внесення N30P30K30 — показник стабільності мах-міnі за цього варіанту становив 1,29 т/га (табл. 5).
Таблиця 5. Урожайність пшениці озимої, залежно від норми
припосівного удобрення після соняшнику, т/га, 2012-2014 рр.
Отже, для одержання максимальної урожайності пшениці озимої пізніх строків сівби необхідно проводити припосівне внесення добрив, дози яких слід коригувати залежно від попередників та року вирощування. При цьому встановлено, що в середньому за досліджуваний період (2012–2014 рр.) серед попередників занятий пар, квасоля, кукурудза, соя та соняшник найбільшу ефективність (до 23 %) припосівне удобрення мало після соняшнику, а найнижчу (до 8 %) — після кукурудзи. В середньому найвищі та найбільш стабільні за роками прибавки врожайності пшениці озимої одержано за варіанту припосівного внесення N30P30K30.
