Складний і оригінальний, могутній мікроскопічний живий світ грунту, вивчення його озброює людину методами і засобами управління родючістю. Якість грунтів, їх бонітет (господарська оцінка за природною родючістю) мають важливе значення у розвитку народів і тепер. Але сьогодні людство має в своєму розпорядженні різноманітні методи і засоби перетворення бідних грунтів у високопродуктивні. Необхідною умовою при цьому є знання генетичної природи грунту і шляхів його окультурення. Одне з головних завдань — вивчення біології грунту, його життя.
Важливо сформувати мікробний ценоз
Кожна сільськогосподарська культура завдяки індивідуальним особливостям складу органічних сполук, що входять до організму рослин, а також своєрідним кореневим виділенням створює у ґрунтах індивідуальне поживне середовище і характерне для неї мікробне угруповання. На формування останнього впливають також особливості агротехніки вирощування конкретної сільськогосподарської культури, властиві їй хвороби.
Важливо сформувати в ґрунтах мікробний ценоз, найбільш сприятливий для рослин, який містить мінімум шкідливих і максимум корисних мікроорганізмів, включає різноманітні види бактерій, характеризується високою біологічною активністю. За станом мікробного ценозу, сформованого сівозмінами, можна діагностувати родючість грунту. З цією метою використовують такі тести: щільність мікробного ценозу (кількість клітин, гіф, колоній у полі зору), різноманітність видів, організація і рівень розвитку бактеріальних колоній, типи асоціацій, співвідношення активних і латентних (з прихованою, пониженою життєдіяльністю) форм мікроорганізмів, чисельність шкідливих представників біоти.
Негативний вплив монокультури і посівів однорідних культур на родючість грунту та позитивний — плодозміни (останній включає культури різних родин) давно привернув увагу хлібороба. На основі цих явищ сформувались такі поняття, як ґрунтовтома, токсичність грунту, фітосанітарні умови. Прагнення до створення оптимальних грунтово-мікробіологічних чи фітосанітарних умов, а також необхідність раціонально використовувати вологу, поживні речовини тощо змусило людину працювати над створенням і впровадженням у виробництво науково обґрунтованих сівозмін.
Вода, вітер та людина — основні причини ерозії
До найбільш істотних факторів, що впливають на зменшення продуктивності земельних ресурсів, належать водна та вітрова ерозії, а також антропогенний вплив на земельні ресурси. Вплив цих факторів має досить суперечливий характер. У ньому наявні як позитивні, так і негативні тенденції. З одного боку, вдосконалення технологій і наростання виробництва сприяють більш повному задоволенню потреб людей, збільшенню виробництва продуктів харчування. З іншого — безсистемне та безгосподарне використання землі призводить до зменшення родючості ґрунтів через їх переущільнення, втрату грудкувато-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічними наслідками.
На жаль, у землеробстві України склались негативні тенденції, серед яких окремі позиції набули вже ознак явно виражених закономірностей у використанні родючих земель:
-
користування сільськогосподарськими угіддями відбувається переважно тільки з метою отримання прибутку! - безконтрольне і безвідповідальне перед органами державної влади використання сільськогосподарських угідь щодо родючості;
- порушення взаємозв’язку між галузями землеробства і тваринництва;
- відмова (нехтування й недотримання) від сівозмін і відведення ріллі під пар;
- спрощена (часто зовсім науково не обґрунтована) система обробітку грунту під час вирощування сільськогосподарських культур;
- надання переваги вирощуванню культур, які є конкурентними на ринку (соняшник, ріпак), але вирощування їх негативно впливає на якісні показники ґрунту;
- катастрофічне збільшення актуальної і потенційної забур’яненості посівів і сільськогосподарських угідь та земель несільськогосподарського призначення;
- катастрофічне зменшення у системі удобрення кількості мінеральних, а особливо органічних добрив;
- безгосподарне використання вторинної продукції рослинництва (соломи зернових та технічних культур, стебел кукурудзи, гички цукрових буряків та ін.), а часто її звичайне спалювання;
- відмова (нехтування) від вирощування культур у проміжних та сумісних посівах на корм або сидерат;
- значне розширення неконтро-льованого застосування агрохімікатів;
- нехтування (витіснення) вирощуванням багаторічних бобових трав та інших кормових культур;
- збільшення навантаження на пасовища та загалом формування екологічно несприятливих агроландшафтів зі зменшенням у них природних елементів;
- звуження спеціалізації аграрного виробництва та концентрації земель, необґрунтоване укрупнення господарств, поглиблення районування виробництва.
Від ґрунтовтоми у збитках усі
Ґрунтовтома, яка обумовлена біологічними факторами, найбільше проявляється за умов повторних посівів пшениці озимої, буряків цукрових, люпину жовтого, конюшини, ячменю. Урожай пшениці озимої зменшується вже за першого повторного висіву, конюшина зріджується на другому році використання, зменшення врожаю буряків цукрових помітне при насиченні сівозміни цією культурою понад 25 %. У зв'язку з частими посівами люпину жовтого і кормового в ґрунтах нагромаджується стільки фузаріозної інфекції і рослини так сильно уражуються гниллю коріння, що надалі неможливо одержувати задовільний урожай старих, традиційних сортів цієї культури (упродовж 7–10 і більше років).
У повторних посівах пшениці озимої і ярої, ячменю, при розміщенні пшениці після ячменю і ячменю після пшениці (чергування культур однієї біологічної групи), а також у частих посівах люпину кормового основною причиною зменшення їх врожаїв є захворювання коренів. Головним фактором, який визначає ступінь поширення кореневої гнилі пшениці озимої, є попередник.
Ячмінь, який має спільні з пшеницею хвороби, посилює ураження пшениці озимої. Так само пшениця озима є гіршим попередником ячменю. Кукурудза, а також багаторічні трави (конюшина, люцерна, еспарцет, злаково-бобові сумішки), люпин, горох, картопля, гречка, чорний пар переривають розвиток інфекції. Небезпечні також зріджені посіви багаторічних трав. На злакових бур'янах, які мають тут умови для розвитку, скупчуються збудники кореневої гнилі пшениці. Не кращий попередник для пшениці озимої і овес.
Вилучення значної кількості деградованих та малопродуктивних ґрунтів з інтенсивного обробітку уможливить певною мірою стабілізувати негативну динаміку вмісту гумусу, яка характерна впродовж останніх турів обстеження практично в усіх областях західного регіону України. Вміст гумусу є інтегрованим показником стану забезпечення рослин азотом, мірилом біопродуктивності грунту, стійкості агроценозу до антропогенного пресингу.
За даними ДУ «Інститут охорони ґрунтів», за останній (9-й) тур агрохімічного обстеження, порівняно з попереднім, відбулося суттєве зменшення середньозваженого вмісту гумусу у ґрунтах Івано-Франківської, Львівської, Рівненської і, особливо Волинської областей. Певною стабільністю показників із тенденцією до зменшення відзначаються ґрунти Тернопільської, Закарпатської і Хмельницької областей. Відносна стабільність вмісту гумусу у ґрунтах Чернівецької області пояснюється вилученням певної кількості низькопродуктивних земель із орного клину. Натомість показники балансу гумусу вказують на загрозливі тенденції у переважній кількості областей західного регіону. Негативний баланс гумусу у Чернівецькій, Львівській і Хмельницькій областях 2010 року становить понад 0,4 т/га, у Рівненській — більше 0,5 т/га. Нижчими показниками відзначалися Волинська, Івано-Франківська, Закарпатська та Тернопільська області. Тенденції до зменшення виявлено і за вмістом рухомих сполук фосфору у ґрунтах.
Якщо до 90-х років ХХ ст. вміст рухомого фосфору поступово зростав унаслідок внесення фосфорних добрив, то, починаючи з 1995 року (6-й тур обстеження), вміст фосфору поступово зменшувався і середньозважений його вміст у переважній більшості областей знизився до 50–100 мг/кг. За останні роки відзначається суттєве скорочення у ґрунтах показників вмісту обмінного калію до 40–60 мг/кг ґрунту у більшості областей західного регіону. За даними науковців Львівського НАУ, вирощування культур без застосування агрохімічних засобів (внесення добрив) сприяє інтенсивному використанню ґрунтових запасів поживних речовин і негативному балансу фосфору в межах 100 кг/га і 200–250 кг/га калію за ротацію зерно-просапної плодозмінної сівозміни на темно-сірих опідзолених ґрунтах.
Потрібно вносити добрива
Одним із вагомих чинників погіршення стану біопродуктивності ґрунтів є збільшення їх кислотності, яка безпосередньо впливає на ріст і розвиток рослин, діяльність мікроорганізмів ґрунту, ступінь розчинності елементів живлення, коагуляцію і пептизацію колоїдів ґрунту, а також ефективності внесених добрив. Кисле середовище ґрунтового розчину обмежує одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур і погіршує якість продукції. За різними оцінками недобір врожаю основних культур через підвищену кислотність ґрунтів щороку становить близько 1,3 млн зернових одиниць. Найбільше зменшуються валові збори зернових, просапних і технічних культур. Дані агрохімічної паспортизації свідчать, що у західних областях площі під кислими ґрунтами постійно збільшуються. Найбільші площі сильно кислих ґрунтів зосереджені у Закарпатській, Рівненській, Волинській, Львівській областях. Постійно зростають площі кислих ґрунтів у Тернопільській і Хмельницькій областях. У ґрунтах чорноземного типу відбувається постійне підкислення унаслідок декальцинації, зменшення ємності катіонного обміну.
Одним із шляхів ефективної боротьби з проявами деградації ґрунтів, підвищення стійкості до антропогенного тиску, а також поліпшення їх ефективної родючості є застосування добрив. Проте рівень їх внесення в Україні є набагато нижчим за науково обґрунтовані норми. Науково обґрунтована норма внесення органічних добрив становить для зони Полісся близько 14 т/га, Лісостепу — 12 т/га. В Україні протягом 2011–2012 років було внесено 0,5 т/га органічних добрив. В західних областях ці показники незначно відрізнялися від середніх в Україні. У всіх областях, крім Хмельницької, відзначалося зменшення обсягів внесення органічних добрив з розрахунку на 1 га площі посіву сільськогосподарських культур. Сучасне інтенсивне аграрне виробництво неможливе без застосування науково обґрунтованих норм мінеральних добрив.
Хоча внесення мінеральних добрив в Україні поступово зростає (72 кг/га д. р. у 2012 р.), його обсяги не покривають витрат на формування врожаю. Сьогодні землеробство ведеться з повним ігноруванням закону повернення поживних речовин у ґрунт. Високі врожаї останніх років є результатом втрати природної родючості. Сучасний стан ґрунтового покриву обумовлений незбалансованим та безсистемним застосуванням добрив, на які лягає виключно функція поповнення запасів елементів живлення і органічних речовин у ґрунтах, що використовують у сільськогосподарському виробництві. Співвідношення між азотом, фосфором і калієм сягає 1:0,3:0,2, а науково обґрунтоване — 1:0,9:0,8.
Ґрунтовий покрив деградує не лише через брак добрив, а й через їх невміле використання. Зокрема, у великих аграрних підприємствах, агрохолдингах використовують добрива у великій кількості, а кількаразове внесення, зокрема азотних добрив, призводить до пришвидшення процесів деградації ґрунтів, посиленої мінералізації органічних речовин, забруднення агроценозів та навколишнього природного середовища. Заручниками у цій ситуації стають селяни, які здають свої паї в оренду великим орендаторам. А ті, як правило, не дбають про розширене відтворення родючості ґрунту.
Як показує практика, серед українських аграріїв є багато таких «філософів», які замість узяти базову технологію, додавши до неї певні елементи для удосконалення, викидають із неї основу і називають це «адаптивною технологією».
