Вид відрізняється надзвичайно колоритним забарвленням з інтенсивно металевим блиском на дорсальному боці тіла.
Відомі три основні типи забарвлення бронзівки золотистої, так звані аберрації — фіолетовий, зелений і мідно-червоний, які необхідно мати на увазі, щоб відрізняти цей вид від інших. Вентральний бік тіла жука зазвичай більш одноманітного кольору і щільно опушений. На надкрилах і вентральному боці черевця добре помітна горизонтальна штрихуватість у вигляді білих повстьоподібних штрихів та плям, які притаманні більшості видів бронзівок і є їх відмінною ознакою.
Вид — активний мігрант, але зазвичай як і всі пластинчастовусі не відрізняється високою активністю у польоті, по рослинах пересувається повільно, але міцно тримається за стебла, дякуючи особливій структурі кінцівок — гнучким 5-члениковим лапкам з довгими і міцними кігтиками.
У різних регіонах України літ дорослих особин можна помітити з квітня по серпень. Скупчення імаго спостерігаються на чагарниках (троянда, шипшина, бузина, бузок), плодових культурах (шовковиця, черешня), польових угіддях, що засмічені крупностебловими бур’янами — будяком, чортополохом, свиріпою.
Парування і яйцекладка відбувається на початку травня і триває майже місяць. Ембріональний розвиток — 15–18 днів. Розвиток личинок бронзівки відбувається у рослинних рештках, що розкладаються, гнилій деревині (залишках коренів), деревній порохні — дуплах, пеньках і коренях дерев, компості, лісовій підстилці, грунті. Личинки іноді пошкоджують городні трав’янисті сільськогосподарські культури, особливо в місцях, які межують із купами зіпрілої листяної маси або гною. Бронзівка розвивається в одному поколінні. Зимуюча стадія — личинка, іноді зимує також доросла особина (імаго).
Личинки золотистої бронзівки за морфологічними ознаками схожі до личинок травневого хруща: вони також С-подібні, тому їх часто плутають. Але відмінності все ж таки є. Личинки бронзівки жовто-білі, менших розмірів, головна капсула чорна і значно менша, ніж у личинок хрущів. Особливістю личинки бронзівки є те, що вона здатна пересуватися на дорсальному боці тіла, якщо її розташувати подібним чином.
Оскільки личинки бронзівки живляться рослинним органічним детритом, то загрози вегетуючим рослинам, на відміну від дорослої особини, вони не становлять. Період інтенсивного живлення жуків у Лісостепу і Поліссі припадає на кінець травня-червень. Зазвичай жуки об’їдають квітки, живляться соком, що витікає із механічно ушкодженої молодої кори, фруктами та ягодами, що перезріли і бродять. Ознакою пошкодження бронзівкою квітів є великі, неправильної форми отвори у пелюстках. У період яйцекладки, коли самиці потребують значної кількості вуглеводів для дозрівання яйцепродукції, вони масово перелітають на плодові дерева, де і живляться перезрілими плодами. На шовковиці жуки об’їдають кістянки, на плодах черешні роблять невеличкі погризи, порушуючи їх товарний вигляд, пошкоджують плоди винограду і малини. Окрім того, харчуються листям троянди, винограду, яблуні, вишні і берези, скелетуючи їх.
Шкідливість бронзівки золотистої для садів раніше кваліфікувалася як несуттєва. Загалом вид належить до «нейтральних» і допоки до когорти економічно значимих фітофагів для культурних сільськогосподарських рослин не належить. Сприйняття його швидше характеризується естетичними категоріями, ніж економічними. Збільшення чисельності бронзівки спостерігається переважно в садах приватного сектору, а не у промислових інтенсивного типу. За нашими спостереженнями, це відбувається насамперед із причин збільшення площ, де використовуються органічні добрива (рослинні рештки, компост, перепрівший гній), у середині яких залишаються зимувати личинки та імаго фітофага. До того ж, останні два роки в зоні Полісся і Лісостепу зима і весна характеризувалися незвично м’якими умовами, що дозволило популяціям золотистої бронзівки перебувати у задовільному фізіологічному стані протягом всієї зимівлі. Якщо подібні погодні умови збережуться протягом наступних років, то слід очікувати наростання чисельності і шкідливості бронзівки золотистої.
Якщо органічні добрива на період зимового сезону залишаються на приватних ділянках (де протягом років спостерігається шкідлива дія бронзівки) у вигляді нерозкиданих куп, то, ймовірно, що вони слугуватимуть місцем зимівлі шкідника. Щоб цьому запобігти, необхідно під зиму зробити рівномірний розсів (розкидання) добрив по площі ділянки шаром не вище 3–5 см, а навесні провести культивацію або перекопати грунт, зменшуючи чисельність дорослих особин бронзівки і, особливо її личинок та лялечок. У період льоту жуків, як свідчить практика, необхідно щодня уважно спостерігати за їх появою, оскільки велика кількість мігруючих особин може за кілька днів заселити дерево і пошкодити плоди. При цьому застосовується ручний збір або струшування жуків на розкладений поліетилен чи тканину з подальшим знищенням у лужному середовищі (розчині мила господарського тощо). За необхідності показана обробка місць зимівлі фітофага ентомопатогенними грибними препаратами.
