Реальні втрати
Щодо шкідливих організмів, то на ріпаку зареєстровано майже 50 видів фітофагів, втрати врожаю насіння від яких можуть сягати 30–40 % і більше за одночасного зниження його якості. Від комплексу бур’янів, що пригнічують посіви ріпаку в ранні фази вегетації, зниження врожаю насіння сягає 20–25 %, а сильне забур’янення спричиняє й більші втрати. Впродовж вегетації рослини ріпаку уражуються багатьма хворобами, навіть за незначної інтенсивності їх розвитку продуктивність ріпакового агроценозу знижується на чверть, а за епіфітотії врожай гине майже повністю.
Збільшення чисельності шкідливих організмів спостерігається через невчасні і неякісні агротехнічні прийоми, порушення у цілому технології вирощування. Загалом втрати врожаїв польових культур від шкідливих організмів збільшилися у 1,2–1,7 разів порівняно з втратами 1970–1980 років. Значно змінилася частка втрат: від бур’янів вона становить 39,2 %, хвороб — 34,5 %, шкідників — 26,3 %.
Якщо в посівах з’явились шкідники
Основним методом захисту сходів ріпаку озимого та ярого є хімічний. Особливо небезпечні шкідники під час сходів культури, коли за масової їх появи можуть бути повністю знищені посіви. Донедавна для захисту сходів ріпаку від шкідників застосовували обприскування посівів інсектицидами. Останніми роками для захисту сходів цієї культури приділялася значна увага способу передпосівної обробки насіннєвого матеріалу інсектицидами. Разом з тим, якщо протруювання було недостатнім, або агровиробник вирішив на цьому зекономити, тоді потрібно здійснити обробку сходів.
Дослідженнями встановлено, що найбільш ефективними для обприскування сходів, з метою контролю шкідників, були інсектициди Карате Зеон, 5 % мк.с. (0,15 л/га), Актофіт, 0,2 % к. е. (0,4 л/га) і Вантекс, 6 % м. к.с. (0,06 л/га). За їх допомогою шкідливість ріпакового пильщика обмежувалася до рівня 83,3–91,7 %, а капустяної молі –90,2–98,0 %.
Для обмеження чисельності хрестоцвітих блішок рекомендовано сходи ріпаку озимого обприскувати препаратами на основі таких діючих речовин, як: альфа-циперметрин, ацетаміприд, тіаклоприд, імідаклоприд у поєднанні з лямбда-цигалотрином, лямбда-цигалотрин, дельтаметрин, ацетаміприд, хлорпірофос, хлорпірофос у поєднанні з циперметрином, біфентрин, біфентрин у поєднанні з хлорпірофосом, фенітротіон, зета-циперметрин.
Під час фази утворення двох-чотирьох листків для обмеження чисельності ріпакового пильщика, ріпакового листоїда, гусениць капустяного білана, капустяного прихованохоботника посіви культури рекомендовано обприскувати препаратами на основі таких діючих речовин, як: альфа-циперметрин, імідаклоприд у поєднанні з лямбда-цигалотрином, диметоат, дельтаметрин, тіаклоприд, біфентрин у поєднанні з хлорпірофосом, зета-циперметрин.
Фунгіцидний захист сходів має бути системним
Збільшення поширення хвороб ріпаку озимого стає одним із найважливіших факторів ризику, які негативно впливають на продуктивність культури. Під час вегетації рослини ріпаку уражуються грибними і бактеріальними хворобами, а також вірусами і мікоплазмами.
Найбільш поширеними і шкідливими хворобами ріпаку в Україні є:
- чорна плямистість (альтернаріоз),
- рак стебла або некроз кореневої шийки (фомоз),
- несправжня борошниста роса (пероноспороз),
- біла гниль або склеротиніоз (білостеблість),
- сіра гниль (ботрідіоз) та інші.
В умовах інтенсивних технологій вирощування культури дуже небезпечними і поширеними стали такі хвороби сходів і молодих рослин:
- чорна ніжка — комплексна інфекція ґрунтових грибів;
- кила — міксоміцет;
- снігова пліснява — комплексне ураження грибами родів;
- коренева гниль;
- бактеріоз коренів.
Розповсюдженість більшості хвороб залежить від погодних умов під час вегетаційного періоду і технології вирощування ріпаку озимого. Аналіз фітосанітарного стану посівів ріпаку в останні роки в основних районах його вирощування свідчить про високу ураженість рослин збудниками хвороб.
В окремих господарствах центральних і південних областей хвороби на ріпаку озимому можуть набувати епіфітотійного розвитку. Наприклад, кілька років тому наприкінці листопада-на початку грудня на ріпаку мав 100-відсоткове розповсюдження пероноспороз, інтенсивність розвитку якого була на рівні 45–70 %. Цьому сприяли температура у межах 6–17 °C, насичене вологою повітря (густі тумани і випадання рясних рос на рослинах упродовж другої і третьої декад листопада і першої декади грудня), вирощування нестійких до хвороби гібридів і сортів ріпаку озимого, низька ефективність протруєння насіння (за таких умов відбулося перенесення інфекції з ураженого насіння на сім’ядолі рослин), забур’яненість окремих полів суріпицею звичайною, на якій також відбувався інтенсивний розвиток фітопатогена. Наприкінці першої і на початку другої декад грудня всі уражені периферійні розеткові листки рослин відмерли.
Фомоз, або суха гниль ріпаку поширений в усіх зонах України, де вирощують капустяні культури, особливо у районах підвищеної вологості. Хвороба уражує як сходи, так і вегетуючі рослини. Під час ураження сходів рослини загнивають і відмирають, посіви зріджуються. На вегетуючих посівах, уражених фомозом (листкове ураження збудником Phoma. lingam) зменшується асиміляційна поверхня листків. Згодом такі листки засихають і передчасно відмирають. Зрідження посівів, а також передчасне відмирання листків на дорослих рослинах негативно впливають на продуктивність ріпаку.
Хвороба розвивається у вигляді сірих сухих плям із концентричною зональністю, у центрі яких розташовані чорні пікніди. Пізніше плями випадають, утворюючи дірявість листків. Одночасно відбувається перезараження, захворювання поширюється на верхній ярус листків. Основне джерело інфекції — уражені рослини, в яких патоген зберігається грибницею і пікнідами, а також грибницею на уражених рослинних рештках і насінні. Масовому розвитку хвороби сприяють часті опади і висока вологість повітря, передусім у фазу цвітіння. Найбільше уражуються надмірно ранні, загущені посіви і рослини, пошкоджені хрестоцвітими блішками й ріпаковим квіткоїдом. Часто, щоб запобігти інфекції листків, ріпак озимий обробляють фунгіцидами восени. Але ефективність і термін цієї обробки вивчається, тому що хвороба проявляється як на сходах так і дорослих рослинах
Бактеріоз коренів поширений у всіх зонах вирощування ріпаку озимого, проявляється восени у кінці вересня-впродовж жовтня. Ураження рослин ріпаку озимого можливе за умов неякісного передпосівного обробітку грунту під посів, унаслідок чого взимку і навесні відбуваються оголення кореневої шийки й зниження морозостійкості рослин та їхньої стійкості до бактеріозу коренів; на полях, де рослини пішли у зиму недорозвинутими; у разі утворення тривалої льодової кірки, частих відлиг узимку, які провокують відновлення вегетації рослин. Ці фактори суттєво знижують стійкість рослин ріпаку озимого до інфекційних хвороб, сприяють інтенсивному розвитку бактеріозу коренів.
Снігова пліснява поширена у всіх грунтово-кліматичних зонах, де вирощується ріпак озимий. Хвороба розвивалася на полях, де більшість рослин входили у зиму недорозвинутими через несприятливі погодні умови кінця літа й початку осені, які перешкоджали проведенню сівби ріпаку в оптимальні строки через брак вологи у грунті. Інтенсивніше хвороба розвивалася на перезволожених низинних ділянках і там, де внесли з осені великі дози азотних добрив. Ці чинники зумовлювали поступове виснаження рослин від перепадів температури повітря взимку і на початку весни, знижуючи їх стійкість до збудників снігової плісняви.
Слід відмітити, що восени доцільно провести профілактичні хімічні заходи під час фази розвитку рослин ріпаку озимого 2-й справжній листок-6-й справжній листок для контролю несправжньої борошнистої роси за ураження рослин понад 5 %, високій вологості повітря (90–100 %) і середньодобовій температурі 8–12 °C та для контролю альтернаріозу, фомозу — за теплої тривалої погоди, вологості повітря 80 % і вище, інтенсивності ураження рослин до 2 % і розповсюдження хвороби понад 10 %, а також для контролю циліндроспоріозу — за ураження рослин до 10 %, високій вологості і частих дрібних дощах із вітром. Обприскування посівів здійснюють фунгіцидами з рістрегулюючими властивостями, зокрема, на основі таких діючих речовин, як тебуконазол, метконазол, фосетил алюмінію, пропіконазол, металаксил-М у поєднанні з манкоцебом. Під час проведення цього заходу проводять також позакореневе підживлення рослин мікроелементом — бором (0,5 кг/га).
Фунгіциди позитивно впливають на обмеження розвитку хвороб ріпаку озимого. Системне застосування фунгіцидів у найбільш критичні фази розвитку ріпаку озимого забезпечуватиме надійний захист рослин від найбільш поширених хвороб. Встановлено, що фунгіциди мали різний вплив на розвиток хвороб. Так, найкращі результати були відмічені щодо застосування сумішей фунгіцидів азоксістробін, 200 г/л + пропіконазол, 250 г/л (0,5 л/га) і азоксістробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л (0,75 л/га), які знижували ураження альтернаріозом листків, відповідно, у 2 і 3 рази, фомозом — у 2,5 і 3,8, циліндроспоріозом — у 2,7 і 4 разів.
Не варто нехтувати чистотою
Засміченість посівів ріпаку озимого негативно впливає на продуктивність рослин. На засмічених полях знижується польова схожість культури, накопичується вегетативна маса, що, в свою чергу, стає причиною зменшення кількості продуктивних гілок, стручків на культурі, насіння. Через високу засміченість орного шару ґрунту втрати врожаю досить істотні. Результати досліджень свідчать, що наявність у посівах 100 рослин бур’яну є причиною таких втрат урожаю: 30 % — від зірочника середнього; 8 % — від лисохвоста польового; 5% — від ромашки непахучої; 3% — від видів кропиви, фіалки польової та незабутки польової.
Важливим є вчасне здійснення комплексу запобіжних і винищувальних заходів для обмеження шкідливості бур’янів. Той факт, що ріпак озимий дійсно має вищу конкурентну спроможність з бур’янами у порівнянні із зерновими, зменшує увагу до проблеми забур’янення посівів. Проте через сильне забур’янення культури зменшення урожайності насіння може становити 30–40 % і більше.
Восени найбільш конкурентними для ріпаку бур’янами на полях є: підмаренник чіпкий, види ромашок, види осотів, волошка синя, мак-самосійка, падалиця зернових та інші. До речі, щодо підмаренника чіпкого, то протягом останніх років відмічено його значне поширення у посівах озимого ріпаку. Проблема ускладнюється, зокрема, тим, що цей бур’ян має яру й озиму форми, тому захист культури від нього має включати як агротехнічні, так і хімічні заходи, проводитися завчасно по попереднику.
Якщо не контролювати такі бур’яни, то ріпак не зможе конкурувати з ними, що може призвести до надмірного виносу точки росту над поверхнею грунту, та, відповідно, до послаблення розвитку кореневої системи. А це збільшує ризик вимерзання ріпаку, адже міцна коренева система є запорукою успішної зимівлі.
З гербіцидів із широким спектром дії для застосування на посівах ріпаку в Україні зареєстровані препарати, що вносяться у ґрунт до появи сходів культури, зокрема, похідні хлорацетаніліду — метозахлор, S-метолахлор, ацетохлор та динітроаніліну — трифлуралін. Але це не є ефективним заходом для контролю багаторічних бур’янів.
Так, для ефективного знищення окремих багаторічних видів бур’янів рекомендовано використовувати гербіциди на основі таких діючих речовин: клопіралід, 267 г/л + піклорам, 67 г/л застосовують у нормах 0,3–0,35 л/га для ефективного знищення окремих багаторічних видів, зокрема осоту польового, а також проти однорічних дводольних бур’янів: жовтого осоту городнього, ромашки непахучої, волошки синьої, горошку мишачого, злинки канадської, гірчаків шосткого та березковидного та ін. Наукові дослідження засвідчили, що за оптимальної сівби, а також нормальних погодних умов під час початку вегетації, через місяць, коли рослини ріпаку перебувають у фазі 4–5 справжніх листків, то бур’яни в той час — у фазах найбільш вразливих до дії гербіцидів.
До речі, осіннє внесення гербіциду на основі клопіраліду та піклораму за вищенаведених умов не завдає негативного впливу на рослини ріпаку. Рослини нормально ростуть і розвиваються до припинення осінньої вегетації і завдяки цьому перезимівля посівів ріпаку проходить задовільно. За пізніших строків посіву озимого ріпаку (допустимі до середини вересня) обробку посівів гербіцидом варто проводити весною, коли складуться оптимальні умови для застосування препарату.
За умов змішаного типу засмічення посівів злаковими (зокрема пирій повзучий) та дводольними бур’янами і контролю падалиці зернових в посівах ріпаку препарат на основі клопіраліду та піклораму доцільно застосовувати у баковій суміші з грамініцидами, наприклад з гербіцидом Зеллек Супер, к. е. Враховуючи підсилення грамініцидом фітотоксичної дії гербіциду на дводольні бур’яни, у сумішах слід застосовувати мінімальну рекомендовану норму його внесення — 0,3 л/га. Норма внесення грамініциду у суміші з гербіцидом має бути у межах рекомендованої й залежатиме від засмічення посіву одно чи багаторічними злаковими бур’янами.
Для контролю широколистих бур’янів, в тому числі важких, для знищення представників родини капустяних, таких як гірчиця польова, талабан польовий, кучерявець Софії, грицики звичайні та багато інших проблемних широколистих бур’янів, наприклад, видів герані доцільно провести обробку препаратом на основі діючої речовини етаметсульфурон-метил, 750 г/кг, 20–25 г/га + 200 мл/га ПАР Тренд 90. Діюча речовина етаметсульфурон-метил проявляє листкову та залишкову ґрунтову активність, тобто проникає крізь листя та поглинатися кореневою системою бур’янів.
Посіви ріпаку озимого рекомендується обробляти в осінній період від появи основної маси сходів культури (сім’ядоль (BBCH 10) — до 8 листків (BBCH 18), та в ранні фази розвитку бур’янів (сім’ядолі — 4 листки). Гербіцид сумісний з більшістю пестицидів, ад’ювантів та мікродобрив, зареєстрованих для використання на ріпаку, що дає змогу проводити комплексний захист та заощадити кошти на внесенні. Препарат може бути застосований на фоні попередньо використаних ґрунтових гербіцидів для доповнення спектру активності та забезпечення ефективності програми обприскувань, а також у системі осіннього та ранньо-весняного внесення (гербіциди на основі клопіраліду, клопіраліду+піклораму).
За умов поганої перезимівлі посівів ріпаку (вимерзання, зрідження та ін.) під час пересіву треба враховувати післядію препаратів, які застосовувалися при осінньому застосуванні (табл. 1).
Таблиця 1. Післядія гербіцидів за умов пересіву ріпаку
Разом з тим, зазначаємо, що правильне місце культури та насичення ним сівозміни, повернення на попереднє місце мають суттєве значення в одержанні високих і сталих врожаїв, і цим фактором не потрібно нехтувати. Насичення сівозміни ріпаком разом із буряками (цукровими, кормовими) не повинно перевищувати 25 % у зв’язку з загрозою масового поширення бурякової нематоди.
