В.М. ТИМЧУК,
За останні роки проблема захисту посівів від бур’янів значно загострилась у результаті погіршення фінансово-економічного стану більшості господарств, що значно скоротило їх можливості в придбанні техніки, гербіцидів і паливно-мастильних матеріалів. Це зробило ще більш актуальною задачу проведення заходів боротьби з бур’янами з врахуванням економічних порогів їх шкодочинності. Тому науково обґрунтовану систему захисту посівів від бур’янів можливо провести лише на основі інформації про стан забур’яненості кожного конкретного поля. Таку інформацію може дати гербологічний моніторинг орних земель усіх сільгосппідприємств.
Гербологічний моніторинг — це система спостережень за станом забур’яненості полів і прогноз його змін з метою розробки та виконання економічно й екологічно обґрунтованого комплексу заходів по захисту посівів сільськогосподарських культур від бур’янів. Ця робота включає основне й оперативне обстеження полів на забур’яненість, а також визначення запасів насіння бур’янів у ґрунті.
Основні бур’яни
В умовах зони на полях зустрічається декілька сот видів бур’янів. Але тільки частина з них складає реальну загрозу врожаю. Залежно від частоти зустрічання в посівах і участі у формуванні біомаси агрофітоценозу всі бур’яни можна поділити на 5 груп: дуже широко поширені, широко поширені, поширені, малопоширені і випадкові.
Частоту зустрічання (Ч) визначається по формулі:
де 3 — число полів, де певний вид зустрівся при проведенні обстеження;
В — загальна кількість обстежених полів.
Домінування виду оцінюється по відсотку полів, де вид займає не менше 10% в загальній масі всіх бур’янів. Віднести той чи інший вид до певної групи поширеності можливо використовуючи табл.1.
Таблиця 1. Шкала поширеності бур’янів
В чисельнику в посівах культур близьких по біології до бур’яну, в знаменнику — відмінних.
Нижче показані види бур’янистих рослин, які за поширеністю входять у перші три групи (табл. 2).
Таблиця 2. Основні бур’яни північно-східної України
Звичайно, поділ бур’янів по поширеності до певної міри умовний і в одну групу включені види, які відіграють неоднакову домінантну роль в сегетальному угрупуванні. Наприклад, в групі дуже поширених бур’янів, якщо враховувати перш за все чисельність, найбільш значущими будуть три види: плоскуха звичайна, мишій сизий і щириця звичайна. А якщо взяти до уваги і масу, то до них ще слід приєднати осот рожевий. Останнє ж місце в цій групі по домінантній ролі належить чистецю однорічному.
На кожному полі залежно від культури і екологічних умов конкретного року, звичайно, зустрічається від десяти до сотні видів бур’янистих рослин. Але для розробки заходів боротьби з ними необхідно орієнтуватись не на окремі види бур’янів, а на сукупність домінуючих їх представників.
Сукупність видів бур’янів з певними біологічними властивостями та чутливістю до гербіцидів, для яких необхідні відповідні заходи боротьби, складають тип забур’яненості. Виходячи з видового складу бур’янів, який притаманний зоні, можна виділити п’ять простих типів забур’яненості:
- злаковооднорічний (ярі бур’яни з родини злакових);
- дводольномалорічний (ярі, зимуючі, озимі і дворічні бур’яни з класу дводольних);
- коренепаростковий (коренепаросткові і деякі кореневищеві бур’яни з класу дводольних);
- коренестержневий (кульбаба лікарська та інші коренестержневі види);
- пирійний (пирій повзучий).
Прості типи забур’яненості зазвичай зустрічаються лише на третій частині полів. В більшості випадків переважають складні типи, які складаються з 2–3 простих. Злаковооднорічний, дводольномалорічний і коренепаростковий типи та їх комбінації становлять приблизно 98 % всіх типів забур’яненості, характерних для зони.
При визначенні складного типу забур’яненості в його назві на перше місце ставлять ту групу, яка найбільше представлена в загальній масі бур’янів, а на друге чи третє — групи бур’янів у відповідності з їх участю в сегетальному угрупуванні. Наприклад, на одному полі тип забур’яненості може бути злаковооднорічно-дводольномалорічним, а на іншому — дводольномалорічно-злаковооднорічним. Якщо взяти до уваги, що в переважній більшості випадків в умовах північно-східної України доводиться мати справу зі злаковооднорічним, дводольномалорічним, коренепаростковим простими типами забур’яненості, то теоретично загальне число двочлених і тричлених (наприклад, коренепаростководводольномалорічно-злаковооднорічний тип) складних типів забур’яненості може бути 12.
Обстеження посівів
Основне обстеження посівів на забур’яненість є головним етапом гербологічного моніторингу орних земель. Воно повинно проводитись щорічно на всіх посівах сільськогосподарських культур. Матеріали основного обстеження дають змогу:
- скласти план заходів боротьби з бур’янами в період основного обробітку ґрунту;
- при потребі зробити уточнення в розміщенні культур на полях сівозміни на наступний рік;
- скласти прогноз забур’яненості полів у наступному році й на його основі розробити план заходів захисту посівів від бур’янів;
- сформувати необхідний асортимент гербіцидів;
- зробити аналіз ефективності заходів боротьби з бур’янами, які були проведені в поточному році.
З міркувань низької трудомісткості, придатності матеріалів обстеження для прогнозування та точності відображення зв’язку між забур’яненістю й втратами урожаю кращим мірилом рівня забур’яненості посіву буде питома вага бур’янів у загальній масі культурних і бур’янистих рослин. Для цього запропонована відповідна шкала рівнів забур’яненості.
Основне обстеження посівів культур суцільного посіву й низькорослих просапних культур краще проводити перед їх збиранням, а високорослих просапних культур — після закінчення робіт по догляду за посівами. Кращим часом для обстеження посівів більшості сільськогосподарських культур є період з третьої декади червня по другу декаду липня. В цей період практично зійшли всі бур’яни, насіння яких вийшло зі стану спокою, повністю проявилась дія внесених гербіцидів, а в агрономів господарств, зважаючи на те, що ще не почались жнива, є певний вільний час.
При обстеженні планують маршрут так, щоб проходячи кожне поле по діагоналі, не робити холостих проходів. Залежно від розміру поля або його частини, якщо тут висіяно дві чи більше культур, в 10-30 точках окомірно визначають рівень забур’яненості по вищезгаданій шкалі. Спочатку до набуття необхідних навичок можна проводити зважування маси культурних та бур’янистих рослин за допомогою кишенькових ваг. По мірі проходження полем записують всі бур’яни, які зустрічаються на шляху. Для зручності аналізу видового складу бур’янів на полі доцільно при записі всі види розділити на три групи та окремо їх записувати: ярі; зимуючі, озимі і дворічні; багаторічні.
Закінчивши обстеження поля, всі бур’яни відразу ж ділять на три групи: домінуючі, субдомінуючі та інші. До перших відносять ті види, маса яких серед всіх бур’янів становить понад 10 %, других — коливається в межах 3-10 %. Біля записів тих бур’янів, які віднесені до домінуючих, ставлять букву «д», субдомінуючих — «с».
Виходячи з того, які бур’яни займають домінуюче чи субдомінуюче положення за масою, визначають тип забур’яненості поля. Вказуючи складний тип забур’яненості, на перше місце в назві ставиться та група бур’янів, яка переважає над іншими. Одночасно, при обстеженні, виходячи з очікуваного рівня урожайності, відмічається стан посіву (відмінний, добрий, задовільний, поганий, дуже поганий). Вказується також зріджений чи полеглий посів, чи мають місце ураження хворобами та пошкодження шкідниками. Середній бал забур’яненості поля може бути підрахованим у приміщенні після закінчення обстеження.
Всі записи робляться в попередньо заготовлених бланках-відомостях. Відомості обстеження полів на забур’яненість, поряд з іншою агрономічною документацією, повинні зберігатись протягом багатьох років. Це потрібно для того, щоб, складаючи прогноз забур’яненості, можна використати інформацію за декілька років.
