За масових розмножень інтенсивна міграція та розповсюдження комах із природних стацій призводить не тільки до загального збільшення щільності шкідників в агроценозах, а й до процесів гібридизації різних популяційних угруповань, наслідком якого є гетерозис — підвищення плодючості, життєздатності, шкідливості й агресивності комах.
Багатоїдні мишоподібні гризуни — загроза усім посівам озимини
Початок осені був сухий, у вересні опадів майже не випало, що зумовило поширення ґрунтової засухи на полях, запланованих під сівбу. Дощі пройшли в кінці вересня, але в окремих районах Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Донецької і Луганської областей зволоження ґрунту під засіяними і призначеними під сівбу полями залишалося недостатнє. Оптимальні запаси продуктивної вологи сформувалися у кінці осені, що сприяло сходам озимих, але значне зниження температури в кінці жовтня зумовило припинення активного росту та розвитку рослин, перехід середньодобової температури повітря через +5? відбувся на півтора-два тижні раніше середніх багаторічних строків.
Такі погодні умови впродовж вегетаційного періоду стримували розвиток одних шкідників та сприяли розвитку інших, а також поширенню ы розвитку хвороб, особливо у першій половині вегетації сільгоспкультур.
Серед багатоїдних мишовидні гризуни були найпоширенішими шкідниками в посівах сільгоспкультур та інших стаціях. У 2014-му, як і в попередні роки, серед них переважали полівки та миші — повсюдно лісова і хатня, в Поліссі та Лісостепу — здебільшого польова, в Степу та південному і центральному Лісостепу — курганчикова. Найбільша їх чисельність спостерігається на площах озимини з кращим станом розвитку рослин — посіви по пару і кращим попередником, а також в багаторічних травах, у лісосмугах.
Восени сприятливі погодні умови та наявність кормової бази сприяли зростанню чисельності шкідників та їх масовому переселенню на сходи озимих культур. У середині жовтня в посівах озимих зернових, зокрема озимого жита та пшениці, чисельність їх становила 1,0-4,0 колонії/га (2,0-5,0 жилих нір/колонію) на 2-33% площ. У посівах озимого ріпаку гризуни шкодили на 4-67% площ за чисельності — 0,5-5,0 жилих колоній/га.
В зиму мишоподібні гризуни пішли за чисельності: на озимих — 1,0-2,5 жилих колоній/га, на неорних землях середня чисельність їх становила 2-5, подекуди в західних і північних областях відмічали осередки з чисельністю до 8-20 жилих колоній/га, де були проведені захисні заходи.
Таким чином, кількість мишоподібних гризунів, що пішли у зимівлю, достатня, і за сприятливих умов перезимівлі навесні можливо очікувати загрозу сходам озимих культур по всій території країни. Враховуючи високі показники життєздатності гризунів, необхідно постійно здійснювати контроль за їх розвитком повсюдно і за перевищення чисельності 3-5 колоній на гектар, розкладати отруєні зернові принади.
Ховрахи малий (сірий) та крапчастий зосереджувалися і мали розвиток повсюдно в Степу та подекуди в Лісостепу в місцях резервацій (на неорних землях, балках, узбіччях доріг, землях вздовж зрошувальних каналів) та по краях прилеглих до них посівів сільськогосподарських угідь. Розселення ховрахів відбувалось повільно із ІІІ декади квітня до кінця травня-початку червня. Протягом літнього періоду розвиток і чисельність шкідників залишались стабільними — вони, як і в попередні роки, не мали господарського значення. У 2015 році зростання їх чисельності не очікується.
За сарановими необхідний моніторинг
Саранові досі є великою небезпекою посівам, особливо стадні види, яким властиві періодичні масові розмноження із завданням сільськогосподарським культурам великих збитків. У період вегетації 2014 року саранові були представлені переважно нестадними видами (блакитнокрила, чорносмугаста кобилки, мала хрестовичка та ін.), а також італійським прусом та одиночною фазою перелітної (азіатської) сарани. Розвивались саранові переважно на неорних землях, пасовищах, узбіччях доріг, біля зрошувачів. Шкідниками було заселено 12% площ від обстежених, за середньої щільності популяції 2,2 екз./м2. Більш високу чисельність цих шкідників реєстрували в зоні потенційної шкідливості: в Запорізькій області — до 4,8 екз./м2, в Херсонській — 6,6 екз./м2, в осередках на соняшнику до 18,9 екз./м2, на люцерні — до 50 екз./м2. На Херсонщині відмічали утворення куліг пруса. Перелітна (азіатська) сарана в поточному році не утворювала стадну фазу, її виявляли в Дніпропетровській та Миколаївській областях в очеретах рибгоспів. За даними осінніх грунтових обстежень ворочки саранових виявлені на 5% площ від обстежених за щільності заселення 0,5-1 екз./м2, що на рівні минулого року.
Наростання чисельності саранових в Україні деякою мірою стримують несприятливі для розвитку погодні умови в місцях їх резервацій: відсутність опадів з аномально високими температурами повітря і на поверхні грунту в період відкладання яєць та відродження і розвитку личинок молодших віків саранових. Так, у Степу, який є зоною потенційної загрози масового розмноження стадних видів, ГТК (гідротермічний коефіцієнт) торік дорівнював 0,85, що вище оптимального (0,5-0,7) для розвитку італійського пруса. Ризик масового розмноження саранових можливий на мінімумі сонячної активності, за повторення впродовж 2-3 років наступних умов: СЕТ (сума ефективних температур вище 100 С) понад 14000 С, кількість днів з температурою понад 150 С — 130, кількість опадів у теплий період року 200-300 мм, ГТК 0,7-0,5 та нижче.
Така ситуація зі станом саранових свідчить про те, що за сприятливих погодних умов у період відродження личинок можливе збільшення кількості осередків з високою чисельністю саранових у Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Дніпропетровській, Сумській, Донецькій областях. Враховуючи потенційну небезпеку масового розвитку стадних видів саранових (італійського пруса і перелітної сарани), необхідно проводити постійний моніторинг динаміки чисельності цих шкідників в областях південного та південно-східного регіонів, а також контролю можливого зальоту мігруючих зграй, з метою раннього виявлення і ліквідації осередків високої чисельності шкідників.
Від лучного метелика рятують високі температури
Серед багатоїдних не менш небезпечним залишається й лучний метелик. Гусениці шкідника можуть пошкоджувати всі дводольні польові та овочеві культури: найчастіше буряки, соняшник, кукурудзу, зернобобові, багаторічні трави, восени — сходи озимих культур, деревні та кущові насадження, виноградники тощо.
Перша весняна генерація метеликів, як правило, розвивається у найсприятливіших умовах. У цей період температура, вологість повітря, кількість квітучої рослинності оптимальні для розвитку шкідника. Літня ж генерації в останні роки розвивається у несприятливих погодних умовах: в період льоту, парування, ембріонального розвитку та виходу гусениць ІІ покоління (липень-серпень), особливо в східних та південно-східних областях, де шкідник найбільш поширений, спостерігаються надмірно високі температури і посухи. Високі температури (більше 30°) і низька вологість повітря (менше 45%) призводять до значної загибелі яєць, гусениць молодших віків і лялечок шкідника, негативно впливають на репродуктивний потенціал шкідника, що й стримує наростання чисельності популяції лучного метелика впродовж останніх років.
Торік лучний метелик був більш поширений у південних, східних та подекуди в центральних областях. Літ метеликів був розтягнутим, потенційна плодючість від середньої до низької, що зумовлювала погода у весняно-літній період. Перше покоління метеликів було більш чисельне, друге значно меншим. За осінніми обстеженнями зимуючими пронімфами лучного метелика заселено 3,6% площ із середньою чисельністю 0,6 екз./м2, що удвічі менше, ніж у 2013 році і свідчить про низьку вірогідність зростання чисельності в поточному році, але за сприятливих погодних умов навесні і влітку існує ймовірність утворення осередків підвищеної чисельності в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській, Донецькій, Херсонській, Харківській, Черкаській областях.
Для запобігання шкідливості лучного метелика буряки, соняшник, кукурудзу, льон, коноплі тощо висівають в оптимальні строки, знищують бур’яни на посівах і навколо них. Культури на зелений корм і сіно з великою кількістю яйцекладок і гусениць молодших віків скошують на сінаж або силос, а стерню зразу ж після збирання обробляють інсектицидами. Багаторічні бобові трави (конюшина, люцерна) і навіть насінники встигають відрости, а тому втрати від пошкоджень будуть незначні. Хімічну обробку проводять проти гусениць І-III віків за чисельності 4-5 екз./м2 у посівах цукрових, столових, кормових буряків у фазі 2-10 справжніх листки і за чисельності 5-20 екз./м2 у другій половині вегетації; на соняшнику — у фазі 4-6 листки за чисельності 8-10 екз./м2, у фазі формування корзинок — 20 екз./м2; на овочевих 8-10 екз./м2 у І-у поколінні і 12-16 екз./м2 у другому, осередково застосовують інсектициди проти гусениць ІІ-ІІІ віків, у період відкладання яєць можливі випуски трихограми.
Популяція совок дещо вища
Повсюдно соняшнику, картоплі, озимому ріпаку, озимій пшениці, посівам буряків, цибулі, інших культур шкодили й підгризаючі совки. Розмноження їх у 2014 році у більшості областей України, як і у попередні роки, стримували несприятливі погодні умови в період відкладання яєць, відродження та живлення гусениць молодших та середніх віків І-го та ІІ-го покоління (прохолодна весна та спекотна і суха друга половина літа). В комплексі совок домінували озима і оклична, які розвивались у двох поколіннях і поширені в усіх регіонах, відчутно шкодили також совки іпсилон і дика південна.
У період вегетації 2014 року підгризаючими совками було пошкоджено в різному ступені до 7% сільськогосподарських культур, у Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Сумській, Київській областях до 14% овочевих і просапних культур у різному ступені.
У посівах озимини під урожай 2015 року середня щільність популяції шкідників становить 0,8 екз./м2 на 42% заселених площ від обстежених, що дещо вище ніж минулого року. Високу щільність зимуючих гусениць в озимині — 1-1,3 екз./м2 виявлено в Одеській, Житомирській і Київській областях.
Результати осінніх обстежень свідчать про те, що середня чисельність озимої совки, що пішла у зимівлю, менше порогу шкідливості, але є осередки зі значним зимуючим запасом шкідника, тому за теплої, помірно вологої погоди в період льоту і відкладання яєць метеликами та відродження і живлення гусениць молодших і середніх віків зберігається ймовірність утворення осередків підвищеної щільності й значної шкідливості підгризаючих совок у посівах озимих, просапних, овочевих та інших культур більшості областей.
Для захисту посівів від підгризаючих совок на парах, узбіччях доріг знищують бур’яни, особливо в період початку льоту метеликів (кінець травня-початок червня), випускають трихограму у період відкладання яєць, розпушують міжряддя просапних. За чисельності гусениць: 1-2 екз./м2 у посівах буряків; 2-3 екз./м2 у посівах озимої пшениці; 3-8 екз./м2 у кукурудзі, соняшнику, картоплі, інших просапних необхідно застосовувати інсектициди за регламентом.
Не менш шкідливими на просапних і овочевих культурах лишаються й листогризучі совки. В агроценозах України домінували совка-гамма, С-чорне, капустяна совка, бавовникова совка. Листогризучі совки розвивались у двох генераціях, в окремих областях совка-гамма і бавовникова мали три повних покоління. Середня чисельність гусениць становила 0,1-1,8 екз./м2, максимально до 6 екз./м2. Відчутно шкодила капустяна совка на полях цукрових буряків, капусти у Сумській області, бавовникова на томатах, соняшнику, багаторічних травах у Кіровоградській, Запорізькій, Миколаївській областях. Максимальна чисельність городньої совки на овочевих була у Запорізькій області. Звичайна зернова, конюшинова, лободова, інші совки живилися за невисокої чисельності. Помідорну совку (карадрина) виявляли в Херсонській і Закарпатській областях. В середньому листогризучими совками було пошкоджено від 1до 15% рослин с.-г. культур. В Херсонській, Кіровоградській, Харківській, Чернігівській областях совка-гамма, в Тернопільській — С-чорне пошкодили в різному ступені 10-25% рослин цукрових буряків, соняшнику, конюшини, кукурудзи, плодів томатів. Останнім часом спричиняє значні збитки у господарствах зони Степу та Лісостепу бавовникова совка, яка у Миколаївській, Кіровоградській, Харківській областях пошкодила до 10% рослин томатів, у період живлення другої генерації у Запорізькій області до 65% рослин соняшнику і кукурудзи.
В поточному році за сприятливих умов (тепла, помірно волога погода, наявність нектароносів у період льоту метеликів) в усіх регіонах України листогризучі совки можуть завдавати відчутної шкоди. Існує загроза утворення осередків з підвищеною чисельністю і шкідливістю бавовникової совки у лісостеповій та степовій зонах.
Для боротьби зі шкідниками застосовують дворазовий випуск трихограми в період масового відкладання яєць метеликами. Інсектицидами доцільно обробляти в період розвитку гусениць — від відродження до ІІ віку, коли вони живляться відкрито і є найбільш уразливими.
Загроза існує
Дротяники та несправжні дротяники личинки жуків коваликів і чорнишів торік шкодили в полях сівозміни повсюдно. Нестабільне, часто недостатнє зволоження ґрунту обумовило помірний розвиток та шкідливість дротяників і несправжніх дротяників, внаслідок чого пошкодження сільськогосподарських рослин було нижче, ніж у минулому році. В період вегетації фітофаги пошкодили 0,4-4% рослин просапних, зернових, овочевих культур, багаторічних трав. Дещо більше — до 6-10% пошкодили бульби картоплі у Хмельницькій, Черкаській, Кіровоградській, Рівненській, Волинській областях, соняшнику — у господарствах Вінниччини.
За результатами осінніх обстежень відмічено зменшення відсотку площ заселених шкідниками в усіх зонах, але у центральних областях Лісостепу та в Поліссі є осередки з підвищеною чисельністю дротяників та несправжніх дротяників, тому загроза осередкових пошкоджень цими шкідниками сільськогосподарських культур залишається.
У 2015 році за умов ранньої дружньої весни, оптимального зволоження орного шару грунту та його прогрівання в більшості регіонів можлива осередкова відчутна шкідливість личинок дротяників і несправжніх дротяників у посівах овочевих, зокрема картоплі, зернових культур, буряків, багаторічних трав.
Чисельність піщаного мідляка залишалась помірною і практично повсюдно становила в період вегетації 0,1-1 екз./м2, лише у Кіровоградській і Херсонській областях — 2-3 екз./м2 (ЕПШ 3-5екз./м2), фітофаг пошкодив у слабкому, подекуди середньому ступені 1-6% рослин, у Запорізькій і Миколаївській областях до 8% сходів соняшнику. Середня щільність зимового запасу шкідника залишилась на рівні минулого року — 0,9екз./м2. В поточному році, якщо навесні та початку літа буде тепло й сухо, у місцях з підвищеною щільністю шкідника (до 1,5- 2 на полях під кукурудзу, 2,5-3,5 екз./м2 на полях під соняшник; 3 екз./м2 під цукрові буряки; 5,0 під картоплю) необхідно вносити гранульовані препарати на сходах просапних, розсаді овочевих та інших культур.
Південний сірий довгоносик заселяв площі просапних та зернових культур за чисельності, що не перевищувала порогу шкідливості (0,5-1,2 екз./м2) і була дещо нижчою, ніж у попередньому році, найбільші площі від обстежених шкідник заселяв у Дніпропетровській і Київській областях. Пошкодив довгоносик у слабкому та в середньому ступені 1-3%, у Київській області до 16% рослин соняшнику, кукурудзи, цукрового буряку, сої, зернових. Зимуючий запас довгоносиків не збільшився у порівнянні з минулим роком і становить 0,2-0,6 екз./м2, у Київській області — до 1 екз./м2.
У 2015 році південний сірий довгоносик може відчутно шкодити на просапних культурах в Одеській, Київській, Вінницькій, Миколаївській областях. Для стримування чисельності південного сірого довгоносика навесні проводять обприскування крайових смуг для знищення імаго на озимих, та суцільне обприскування сходів кукурудзи, соняшнику за чисельності шкідника 2 екз./м2. Стримує чисельність шкідника й дотримання сівозмін, у яких посіви кукурудзи та соняшнику чергуються з колосовими злаковими.
Стебловий (кукурудзяний) метелик в умовах 2014 року повсюдно пошкоджував кукурудзу, соняшник, просо та інші культури. Найбільш поширений шкідник був у Дніпропетровській, Київській, Полтавській, Хмельницькій, Тернопільській, Львівській, Чернівецькій, Запорізькій областях, де заселяв 80-100% площ кукурудзи. Пошкоджено було 3-20% рослин за чисельності гусениць 0,2-3,0 екз./рослину в Сумській області до 20-45% рослин. За доброї перезимівлі та помірно теплої вологої погоди влітку в поточному році імовірне зростання чисельності фітофага, накопиченню шкідника сприяє неякісне виконання агротехнічних заходів, несвоєчасне знищення рослинних решток.
Основні небезпеки зернових
Зернові культури протягом вегетаційного періоду 2014 року заселяли та пошкоджували хлібні клопи та жуки, жужелиця, п’явиці, цикадки, трипси, злакові попелиці та мухи, пильщики, листокрутки.
Найбільш шкідливий серед них клоп шкідлива черепашка. За рік шкідник має одне покоління, зимує у дорослому стані під опалим листям переважно у лісосмугах. У місцях зимівлі перебуває 9-10 місяців. У травні минулого року хлібні клопи (шкідлива черепашка, гостроголовий, маврський, австрійський) заселяли до 10% площ у західних областях, 15-46% в центральних і від 25 до 100% площ в південних областях. Окрилення клопів відбувалося з кінця червня-початку липня. В лісосмугах (в місцях зимівлі) чисельність клопів від 0,2 до 2,5 екз./м2, що менше ніж торік.
У 2015 році, враховуючи помірно прохолодну зимову погоду поточного року, можливо очікувати зростання чисельності клопів в областях Степу і Лісостепу. Клопи, що перезимували, будуть пробуджуватись за прогрівання листяної підстилки до 11-14 °С та виходити на поверхню у місцях зимівлі за температури 16-17°С. Масово перелітатимуть на поля озимої пшениці за сталої температури не нижче 18-19°С. У фазі сходів, кущення (ярий ячмінь), виходу рослин у трубку (озима пшениця) до молочної стиглості зерна шкоду завдаватимуть дорослі клопи, що призводитиме у фазі кущіння та сходів до засихання рослин, а в період колосіння — до утворення повної або часткової білоколосиці, що, в свою чергу, призводить кількісних втрат. У фазі молочної, воскової та повної стиглості зерна шкоду завдаватимуть личинки старших віків та молоді окрилені клопи, які за чисельності 3-5 екз./м2 небезпечні для збереження кондицій урожаю сильної і цінної пшениці, втрата яких викликає значні збитки.
Тому в господарствах, де поширені хлібні клопи (шкідлива черепашка, гостроголовий, маврський, австрійський ) у квітні-травні, особливо у південному Степу, в період «виходу рослин у трубку», за чисельності 2-4 екз./м2 ( дорослі клопи) та у червні в період «формування зерна-молочна стиглість», за наявності 2-4 екз./м2 (личинки) посіви необхідно обприскати.
Небезпечною залишається хлібна жужелиця (турун), переважно звичайний, або малий. Торік відновлення живлення хлібної жужелиці (туруна) на площах озимих зернових розпочалось у першій декаді березня за позитивних денних та нічних температур повітря.
На початку травня личинки хлібної жужелиці завершили живлення і залялькувались. Вихід жуків на поверхню ґрунту почався з кінця травня-початку червня. В кінці червня хлібний турун заселяв 5-20% площ за чисельності 0,5-2,0 екз./м2 (ЕПШ 3-4 екз./м2), більша чисельність туруна була на полях після зернових попередників. Надалі жуки пішли в літню діапаузу. Посушлива погода в липні-вересні стримувала активний вихід жуків хлібної жужелиці з діапаузи, знижувала плодючість самок та призводила до загибелі частини яєць у ґрунті, а також до загибелі личинок молодших віків.
З літньої діапаузи хлібний турун (жужелиця) почав виходити та заселяти падалицю зернових культур з кінця серпня. У кінці вересня на сходах падалиці зернових відбувалося відкладання яєць, відродження та живлення личинок першого віку за чисельності — 0,2-2,0 екз./м2. За даними осіннього обстеження на всіх полях сівозміни хлібним туруном заселено 19% площ, що майже на 5% менше, ніж у минулому році.
В зимівлю у більшості областей увійшли личинки ІІ-ІІІ віку за чисельності 0,6 екз./м2, що на рівні минулого року. Отже, в період відновлення весняного кущення-початок трубкування фітофаг може завдати шкоди в осередках підвищеної чисельності. Для захисту посівів проводять обробки за чисельності личинок у період кущення 2-3екз./м2. При дифузному заселенні поля шкідником порівняно невеликих площ (40-60 га) обприскування проводять суцільне або крайове завширшки 100-150 м по периметру поля. За осередкового характеру заселення посіву турунами достатньо обробити крайову смугу завширшки до 150 м по периметру поля або вибірково в осередках підвищеної чисельності фітофага, обприскуючи і на 4-6 м навколо самого осередку.
Серед хлібних жуків домінуючим видом на території України є хлібний жук кузька. Особливо інтенсивно цей шкідник розвивається у притаманних для нього зонах Лісостепу і Степу, і лише частково на території Полісся. За період перезимівлі у минулому році від хвороб і несприятливих погодних умов загинуло в середньому 10,6% личинок шкідника. Вихід імаго хлібних жуків та заселення ними полів на більшості територій розпочався з кінця травня-початку червня. У фазі наливу-достигання зерна імаго хлібних жуків заселили в середньому по Україні до 34% полів зернових. У зоні Степу було заселено 45%, в Лісостепу — 28%, у Поліссі — 27%. Середня кількість імаго у період молочно-воскової стиглості становила 0,65 екз/м2, максимальна — 3,53 екз/м2.
За даними осінніх ґрунтових розкопок, личинки хлібних жуків найбільше заселені у Лісостепу. Вогнища з підвищеною чисельністю виявляли в Одеській, Херсонській, Запорізькій, Кіровоградській, Сумській, Чернігівській областях — до 2-3 екз./м2, максимальну чисельність спостерігали в Сумській і Полтавській областях — 9,0 екз/м2. На відміну від минулої осені переважали личинки ІІ року — 51%. Перевага більшості личинок ІІ року життя та наявність льотних років у хлібних жуків свідчать про можливе зростання чисельності шкідника у 2015 р.
Проте вирішальним критерієм лишається погода. Так, за сприятливих умов перезимівлі та оптимальних погодних умов весни й літа (помірно тепла дощова погода, ГТК 0,6-1,0) ймовірне осередкове збільшення чисельності хлібних жуків. За чисельності вище ЕПШ (3-4 екз./м2), у період молочно-воскової стиглості зернових, слід проводити крайові або суцільні обробки полів, що одночасно захистять посіви і від ряду інших супутніх фітофагів.
Наростання чисельності попелиць відмічали в період молочної стиглості зерна. Восени заселення сходів озимих зернових розпочалося на початку жовтня. Шкідники заселяли до 15% рослин. У 2015 році можливе масове розмноження шкідників за доброї перезимівлі, помірно вологої і теплої погоди навесні. Посіви захищають за чисельності попелиць 8-12 екз./стебло (колос) заселені 15% рослин у фазі колосіння і при чисельності 15-40 екз./колос заселені більше 30% рослин у фазі наливу зерна.
Серед хлібних блішок переважала смугаста хлібна блішка. Шкідники почали заселяти посіви дещо раніше — з третьої декади березня, пошкодили до 17% рослин, в Сумській області до 30% у слабкому ступені. Зимуючий запас шкідників на рівні минулого року. За оптимальних температур весняного періоду (сухо, сонячно) блішки можуть відчутно шкодити.
Вихід жуків хлібної п’явиці (червоногрудата синя) торік відбувався також раніше: вони почали заселяти посіви з третьої декади березня, пошкодили до 15% рослин пшениці і ячмінь. Зимуючий запас п’явиць незначний, але за помірно вологої і теплої погоди у весняно-літній період поточного року можливо очікувати осередкове зростання чисельності та шкідливості фітофагів на ярих колосових у фазі кущіння-вихід в трубку.
Восени на сходах озимої пшениці під урожай 2015 року, за теплої вологої погоди листопада, за незначної чисельності, переважно в крайових смугах полів виявляли: злакову попелицю, якою було заселено 2-8% рослин на 5-33% площ, у сонячні дні спостерігали слабкий літ цикадок. Личинки хлібної жужелиці (І-ІІІ вік) були малоактивні, живилися за низької чисельності 0,5 екз./м2, максимально осередково до 1-2 екз./м2 у південних областях. Хворобами озимих зернових: борошнистою росою, бурою іржею, септоріозом, кореневими гнилями було уражено до 6% рослин у слабкому ступені.
У період відновлення вегетації, за сприятливих погодних умов, зокрема відносної вологості повітря понад 85% та помірної температури повітря 16-22°С, що є оптимальним для розвитку хвороб, враховуючи запас інфекції, що пішов у зимівлю, слід очікувати в Лісостепу та Степу розвиток та поширення хвороб від помірного до епіфітотійного, у Поліссі — до помірного.
Навесні, в період відновлення вегетації (у березні-квітні) для підвищення компенсаторних реакцій рослин передусім на ослаблених, зріджених посівах, пошкоджених хлібним туруном, пшеничною мухою, опомізою, озимою мухою, дротяниками, сніговою пліснявою, кореневими гнилями, борошнистою росою, іржею та іншими хворобами рослини підживлюють азотними добривами (40-60 кг/ га азоту), проводять раннє весняне боронування посівів поперек рядків. У фазі весняного кущіння (III етап) посіви обприскують рекомендованими гербіцидами відповідно до видового складу бур’янів у посівах. В період фази «виходу в трубку» (IV-VIІ етапи) проводять захист посівів від борошнистої роси, іржі, септоріозу листя та інших плямистостей за перших ознак захворювань та сприятливих погодних умов для їх розвитку — висока вологість повітря, тривалі і часті роси, дощова тепла погода, часті дощі з вітрами, а для церкоспорельозної кореневої гнилі сприятливі прохолодні та вологі погоді з температурами 5-7°С та частими дощами.
Зберегти ріпаковий урожай
На ріпаку протягом вегетації минулого року шкодили ріпаковий квіткоїд, ним було заселено до 32% рослин за чисельності 1-4 екз./рослину (ЕПШ 5-6 особин/рослину в початок цвітіння). В господарствах із підвищеною чисельністю шкідника проводили обприскування. Живилися та шкодили хрестоцвітні блішки, капустяна попелиця. Відчутної шкоди завдавали прихованохоботники — заселяли 2-14% рослин на 30-100%, максимально до 20 і 50% рослин у Миколаївській і Київській обл. В південних областях шкодив ріпаковий листоїд, в центральних і південних — оленка волохата, капустяний стручковий комарик.
Погода сприяла й розповсюдженню хвороб. Склеротініозом, пероноспорозом, альтернаріозом, фомозом, фузаріозом було уражено до 35% рослин, більше у центральних та західних областях; бактеріозом коренів — до 5% рослин.
На площах озимого ріпаку під урожай 2015 року небезпеку рослинам створювали хрестоцвіті блішки, підгризаючі та листогризучі совки, білянки, попелиці, ріпаковий пильщик та листоїд, хрестоцвітий та капустяний галовий прихованохоботники, грунтові шкідники, мишоподібні гризуни. Хрестоцвітні блішки шкодили на 20-50% площ загалом у крайових смугах за чисельності 0,5-8 екз./м2 (ЕПШ понад 3 жуки/м2, або один укол у сім’ядолі на 30% рослин (за температури повітря понад 15°С і сухої погоди). Для захисту рослин озимого ріпаку від блішок у період вегетації обприскують крайові смуги шириною 50 м чи все поле. Капустяна попелиця пошкодила до 5% рослин на 12% площ, максимально у Київській області — до 82% за чисельності 6,0-13,0 екз./рослину.
Ріпаковий пильщик масово з’явився із настанням прохолодної погоди за високої вологості, більше шкодив у зволожених західних районах Полісся і Лісостепу на 11-40% площ, пошкодив 1-8% рослин.
Для захисту від ріпакового пильщика на посівах і навколо них знищують капустяні та інші бур’яни. Сходи обприскують за чисельності личинок молодших віків 1-2 екз./рослину, під час утворення розетки — 3,0 екз./м2.
Жуки ріпакового листоїда пошкоджували посіви в центральних та західних областях на 10% площ. Для стримування чисельності ріпакового листоїда проводять обприскування інсектицидами. Поріг шкідливості під час утворення розетки 3,0 екз./м2.
Також читайте: Шкідники на посівах ріпаку
Ріпаковий та капустяний білани шкодили у всіх ріпакосіючих зонах. Для контролю чисельності біланів знищують бур’яни, проти гусениць молодшого віку застосовують інсектициди, а також обприскують посіви дозволеними мікробіологічними препаратами. Поріг шкідливості біланів у період «2-4 листки-утворення розетки» — 2 екз/м2. Озиму совку виявляли в усіх зонах, де висівають ріпак, за чисельності 0,5-1 екз./м2, гусениці фітофага пошкодили 1-10% рослин у середньому ступені.
Хворобами: альтернаріоз, пероноспороз, чорна ніжка, бактеріоз кореню, світла плямистість, фомоз, циліндроспоріоз уражено 1-10% рослин. За умов перепадів температури у зимово-весняний період ймовірне поширення бактеріозу коренів. Пероноспороз може мати масовий розвиток у разі прохолодної, дощової весни.
Навесні для запобігання загрози ріпаку від хвороб у період відновлення вегетації озимого та появи сходів ярого ріпаків проводять заходи захисту. Проти чорної ніжки, бактеріозу, снігової плісняви розпушують міжряддя. Боронують, підживлюють азотними добривами. Обприскують інсектицидами в період сходи 2-4 листки проти хрестоцвітих блішок (3-5 екз./м2), у фазі «утворення розетки-початок бутонізації» проти ріпакового пильщика, прихованохоботників, клопів, листкоїду; у фазі «бутонізація-закінчення бутонізації» проти ріпакового квіткоїду, стеблового хрестоцвітного та насіннєвого прихованохоботників (5-6 жуків на рослину), ріпакового пильщика, капустяної попелиці, клопів, враховуючи строки до початку збору.
Найбільша загроза кукурудзі — грунтові шкідники
Посіви кукурудзи пошкоджував кукурудзяний (стебловий) метелик, який заселив до 20% рослин за чисельності 0,8-3,0 екз./рослину на 3-52% площ, максимально 82-100% площ (Дніпропетровська, Львівська, Чернівецька, Полтавська, Запорізька, Хмельницька, Волинська області). Повсюдно шкодили попелиці. Хлібна смугаста блішка за чисельності 1,5-9,0 екз./рослину пошкодила до 6% рослин на 3-33% площ, у Донецькій області осередково до 80% рослин у слабкому ступені. Цикадки заселяли 50% площ. Бавовникова совка пошкодила 1-10% рослин за чисельності 0,2-2,0 гусениць/рослину на 4-60% площ, більше в південних областях, лучний метелик, листогризучі совки, саранові на 1-5% площ пошкодили 1-5% рослин. У Закарпатській області відмічали літ західного кукурудзяного жука.
Хвороби: гельмінтоспоріоз поширювався на 21-50% площ, уразив до 17% рослин у західних, подекуди центральних областях, осередково до 45% рослин; фузаріоз на 5% площ, пухирчаста сажка — на 4-15% площ вразили 0,5-5% рослин; летюча сажка — на 2-10% площ, 1-9% рослин у центральних і степових областях.
Також читайте: Кукурудза та захист посівів від шкідників
У поточному році найбільшу загрозу для посівів кукурудзи становитиме комплекс ґрунтових шкідників, чисельність яких достатньо висока; небезпечним, особливо в зоні Лісостепу та Степу, залишається стебловий кукурудзяний метелик, листогризучі совки. Тому необхідно дотримуватись системи основного обробітку ґрунту та сівозмін, знищувати бур’яни.
Наявний інфекційний запас збудників хвороб достатній для розповсюдження їх у поточному році за помірної температури повітря та наявності короткочасних опадів. Для обмеження розвитку хвороб необхідно проводити інкрустацію насіння із включенням протруйників і мікроелементів.
Сою врятує суха погода
Сою пошкоджували бульбочкові довгоносики, сірий буряковий довгоносик — 2-17% рослин, попелиці — 3-1%, трипси — 3-15%, більше в західних областях. Клопи, зокрема польовий та люцерновий, заселили 11-12% рослин на 48-100% площ. Чортополохівка на 7-25% площ пошкодила 1% рослин, листогризучі совки, включаючи бавовникову, завдали шкоди 1-8% рослин, акацієва вогнівка шкодила на 10-22% рослин павутинний кліщ заселяв 3-16% рослин, максимально — до 45% на 60% площ (Херсонська, Чернівецька обл.). Повсюдно на 50% площ від обстежених виявляли дротяників. Лучний метелик шкодив на 8-10% площ сої.
Антракнозом, пероноспорозом, бактеріозом, церкоспорозом, септоріозом, фузуріозом, альтернаріозом, зморшкуватою, жовтою та вірусною мозаїками було уражено близько 2-12% рослин на 15-20% площ, аскохітозом — до 25% рослин, максимально в Івано-франківській і Запорізькій областях, білу гниль виявляли на Львівщині на 1-2% рослин на 32% площ.
Також читайте: Захист посівів сої від шкідників
Цьогоріч на сої розвиток зазначених хвороб та ураження ними рослин слід очікувати у разі тривалих опадів. Розвиток і чисельність фітофагів очікується на рівні поточного року, можливе утворення осередків павутинного кліща та бульбочкових довгоносиків.
Не варто на цукрових буряках порушувати агротехніку
На посівах цукрових буряків живилися довгоносики (сірий та звичайний), які на 17-45% площ пошкодили до 16% рослин. Бурякова блішка шкодила в більшості областей зони бурякосіяння на 10-40% обстежених полів, у Вінницькій області на 85% площ завдала шкоди 18% рослин. Бурякова крихітка, бурякова попелиця пошкодили до 12% рослин на 20-45% обстежених площ, в осередках Вінниччини бурякова попелиця пошкодила до 45% рослин. У Полтавській області шкодив амарантовий стеблоїд — 2% рослин. Посіви також пошкоджують щитоноски (бурякова, лободова), бурякова мінуюча муха, бурякова мінуюча міль. Гусениці озимої совки і совки гамми пошкодили до 15% рослин. Коренеїдом було уражено до 14% рослин на 10-40% у Вінницькій області. Церкоспорозом уражено 15-65% рослин, пероноспорозом — 26% рослин на 9% площ, фомозом — до 18% рослин, рамуляріозом — 10-22% рослин на 22-30% площ. Коливання вологості ґрунту сприяли й розвитку хвостової гнилі.
Осінні обстеження вказують на те, що в поточному році існує загроза посівам цукрових буряків від цих шкідників, також можливе відчутне поширення хвороби коренеїду сходів у разі надмірної вологи (понад 80%) або сухості грунту (40% і нижче), утворення ґрунтової кірки, насамперед в Лісостепу та Поліссі. У наступному році, за наявності теплих дощів, рясних ранкових рос за температури повітря вище 20°С та відносної вологості 70%, можливий інтенсивний розвиток пероноспорозу та церкоспорозу. Хвороби коренеплодів розвиватимуться на ущільнених, перезволожених та пересохлих ґрунтах передусім за умов порушення агротехніки.
Таким чином, практично повсюдно є осередки з підвищеною чисельністю шкідників та хвороб, що створюватиме загрозу урожаю сільськогосподарських культур, тому важливим є дотримування технологій вирощування сільськогосподарських культур, ретельне проведення діагностики фітосанітарного стану агроценозів після перезимівлі, завчасне планування обсягів та асортименту захисних заходів, враховуючи видовий склад шкідливих організмів, визначаючи строки та економічну доцільність проведення тих чи інших заходів.
У статті використані матеріали наукових установ
НААН і Держветфітослужби України
