Володимир ЛИХОЧВОР,
Личинка завдовжки до 5 мм, С-подібно зігнута, безнога, жовто-біла з жовтувато-бурою головою. Живе і зимує всередині галів. Навесні личинка закінчує розвиток і заляльковується у земляних комірках.
Заходи боротьби: протруєння насіння — Чинук, Офтанол, Промет та ін.
Хрестоцвітий прихованохоботник (Ceutorhynchus picitarsis)
Інші назви — чорний стебловий капустяний прихованохоботник, чорний хрестоцвітий прихованохоботник.
Жуки завдовжки 2-3 мм чорного кольору з металевим блиском, вкриті досить густим волосяним покровом. Ноги чорні, лапки рудуваті. Личинки завдовжки 4-5 мм, голова яких спочатку темно-вишнева, пізніше ясно-жовта, виїдають ходи у листках і головному пагоні.
Ознаки пошкодження подібні до ознак, спричинених личинкою ріпакової блішки. Личинки хрестоцвітого прихованохоботника, подібно до личинки ріпакової блішки, є причиною раннього (осіннього, весняного) вилягання рослин.
Жуки заселяють посіви ріпаку на початку вересня одночасно з ріпаковою блішкою. Відкладають яйця у тканину пазух листків ще восени, орієнтовно у жовтні. Є дані, що цей шкідник при заселенні надає перевагу свиріпі.
Навесні жуки з’являються уже за температури повітря 4-6°С першими серед прихованохоботників, навіть у березні, а іноді ще й у лютому. Яйця відкладають від вересня до березня у пазухи листків, у грубіші жилки листків, кореневу шийку. З яєць розвиваються личинки, які живляться у кореневій шийці, нижній частині стебла, листках.
Типовим пошкодженням посівів є руйнування головного стебла, вилягання стебел рослин на рівні поверхні грунту, особливо при сильних вітрах. Верхівка пагона рослини, пошкоджена восени, відмирає, а рослина вимерзає або формує бічні пагони (часто це явище діагностується як пошкодження від морозу). У рослин, що збереглися, в’януть та опадають листки, ріст рослин сповільнюється. Проведення захисних обробок проти ріпакової блішки може одночасно вирішувати проблему захисту від хрестоцвітого прихованохоботника.
Боротися зі шкідником навесні (коли найчастіше виявляється ураження) неефективно, оскільки личинки знаходяться у вигризених порожнинах стебел і добре захищені від інсектицидів.
Розвивається жук в одному поколінні. Сильніше пошкоджує озиму суріпицю.
Поріг шкідливості: 10 жуків впродовж трьох діб на одну жовту чашку (RAPS GbR).
Засоби захисту: Маврік, Пірінекс Супер, Фастак, Бульдок, Суміцидин Альфа, Карате Зеон, Децис Профі, Протеус та ін. Вносити інсектициди потрібно в теплу сонячну погоду, коли шкідник інтенсивно харчується.
Великий ріпаковий прихованохоботник (Ceutorhynchus napi)
Найбільш шкодочинний серед прихованохоботників. Появляється навесні другим після хрестоцвітого прихованохоботника. Сильно поширюється у регіонах масового вирощування ріпаку.
Жуки завдовжки 3-4 мм, сірувато-чорні з коричневими (біло-сірими) волосками зимують у грунті на полі після ріпаку. За температури повітря вище +6°С починають з’являтись з місць зимівлі, масово вилітають за температури +9-12°С. Рано навесні (часто в середині березня ще до початку відновлення вегетації), коли впродовж 7-10 днів максимальна денна температура перевищує 9°С тепла, самки великого ріпакового прихованохоботника відкладають яйця у верхівки молодих пагонів ріпаку (нижче на 1см верхівки пагона). У місцях проколів на стеблі видно темні плями.
Личинка жовто-біла, С-подібна, безнога, завдовжки 5-7 мм, з темно-коричневою головою. Фаза яйця триває 7-10 днів, після чого личинки прогризають ходи всередині пагонів, спричинюючи розтріскування вздовж стебла і його зигзагоподібне вигинання у вигляді літери S.
Пошкоджений пагін хворобливо потовщується, стає сплющеним або розтріскується, ріпак нерівномірно цвіте і достигає. На м’якуші стебла вздовж переміщення личинок видно коричнуваті сліди їх життєдіяльності. Найбільшої шкоди рослина зазнає у випадку відкладання яєць у фазі від початку росту пагона до 30 см його висоти. Можуть пошкоджувати також кореневу шийку. У місця пошкодження проникає також патогенна інфекція, викликаючи ураження хворобами: фомоз, склеротиніоз, біла гниль, сіра гниль. Тому важливо вчасно обприскати посіви навесні при появі великого ріпакового прихованохоботника за температури вище 6°С, ще до появи квіткоїда.
Поріг шкодочинності: на початку березня — 10 жуків упродовж трьох днів у жовтій посудині; в кінці березня — 2-4 жуки на 25 рослинах. Розвивається жук в одному поколінні.
Увага! Відчуваючи загрозу, жук спадає із рослини ріпаку, завмирає, тому його трудно знайти на посівах.
Засоби боротьби: Маврік, Пірінекс Супер, Фастак, Ламдекс, Банкол, Протеус, Фюрі, Карате, Нурел Д. Обприскують у березні за середньодобової температури вище 6°С, важливо це зробити до початку яйцекладки. В умовах холодної і довгої весни обприскати посіви повторно.
Капустяний стебловий прихованохоботник (Ceutorhynchus quadridens, syn. C. Pallidactylus)
Ріпаковий стебловий прихованохоботник (Ceutorhynchus huspallidactylus)
Менш шкідливий, ніж великий ріпаковий прихованохоботник. Навіть при сильному поширенні цього шкідника зниження врожаю не перевищує 20%. Найбільше шкодить у західних, центральних та південних областях. Пошкоджують жуки і личинки.
Жук завдовжки 2,5-3,5 мм сірувато-бурий, синьо-чорний, чорний, густо покритий волосками, які мають забарвлення від білого до червоно-сірого. Лапки — червонуваті. Восени переселяється на посіви озимого ріпаку, де зимує. Навесні відновлює активність, починаючи з кінця березня, розвивається трохи пізніше від великого ріпакового прихованохоботника, коли температура повітря досягає 8-9°С. Жуки живляться листками, прогризаючи в черешках і товстих жилках епідерміс, після чого виїдають м’якуш у вигляді невеликих камер, навколо яких розростається тканина і утворюються здуття — «бородавки».
На пластинках листків пошкодження мають вигляд білуватих плям. У протилежність великому ріпаковому прихованохоботнику — ніякого викривлення головного стебла. Період заселення поля — кінець березня-початок травня. Наприкінці квітня самка відкладає на рослину 2-8 яєць (усього — до 80 шт.) на нижньому боці листка на головній жилці, рідше у черешки і стебла. Місця яйцекладок здуваються і нагадують бородавки. Яйця визрівають впродовж 5-8 днів.
Личинка безнога, дещо зігнута, завдовжки 4-6 мм, жовто-біла, з коричневою головою. Вона прогризає ходи по черешку листка в стебло, рухаючись по ньому вниз, іноді опускається до кореневої шийки. На великих листках розвиток личинок може закінчитися без переходу в стебло. У пошкоджених рослин опадають листки, вони відстають у рості, погано розвиваються, стебла можуть ламатися, стручки передчасно світлішають і достигають, посіви нерівномірно достигають. При сильному пошкодженні рослини навіть гинуть.
При розламуванні стебла добре видно личинки та сліди їх життєдіяльності: частина м’якушу вздовж пересування личинок набуває коричневого кольору. Личинка розвивається 3-5 тижнів, після чого виходить назовні та заривається в грунт і там заляльковується на глибині 2-4 см. Через 18-20 днів відроджуються молоді жуки, зазвичай у травні-липні, які після нетривалого живлення на рослинах зариваються у грунт на зимівлю. Розвивається жук в одному поколінні.
Спричинені жуками та личинками пошкодження є воротами для проникнення збудників хвороб, особливо таких, як фомоз, склеротиніоз, біла гниль, сіра гниль.
Обприскування для знищення капустяного стеблового прихованохоботника співпадають з обприскуваннями проти квіткоїда.
Поріг шкідливості: 20 жуків на жовту посудину впродовж трьох днів або 4 жуки на 25 рослин.
Увага! Відчуваючи загрозу, жук спадає із рослини ріпаку, завмирає, тому його складно знайти на посівах.
Засоби боротьби: Маврік, Пірінекс Супер, Ламдекс, Рімон, Фастак, Банкол, Протеус, Фюрі, Карате, Нурел Д, Сумі Альфа, Золон. Шкідника доцільно знищувати під час першого обприскування проти квіткоїда.
Ріпаковий насінний прихованохоботник (Ceutorhynchus assimilis)
Пошкоджують жуки та личинки. Жук завдовжки 2,5-3 мм, сіро-сталевого кольору, з густим волосяним покривом. Зимують жуки в грунті й під рослинними рештками. Пробуджуються навесні за температури 7-8°С, розвивається за температури понад 13-15°С і заселяє ріпаки, починаючи з країв поля.
На посівах ріпаку з’являється в основному на початку цвітіння, найпізніше серед прихованохоботників. Харчуються спочатку бутонами, потім стручками. Шкідник може пошкодити 60-70% стручків, що призводить до втрати 30% врожаю. У травні-на початку червня самка відкладає яйця (причому одне, рідко два в стручок) у молоді стручки, що мають довжину 2 см. Яйцекладка може тривати 20-30 днів. Плодючість самки 30-50 яєць. Через 10-12 днів відроджуються личинки.
Личинка завдовжки 4-5 мм, біла з бурою головою, безнога, С-подібно зігнута. Живиться молодим насінням. Кожна личинка з’їдає 3-7 насінин. Зовні пошкодження стає помітним після того, як личинка виїдає у стручку отвори розміром 0,8 см. Через ці отвори відкладають яйця самки капустяного стручкового комарика (галиці). Ця « парочка» (капустяний стручковий прихованохоботник + капустяний стручковий комарик) може спричинити зниження врожайності на 5-10 ц/га, а то й удвічі.
Після закінчення розвитку (приблизно 30 днів впродовж червня) личинка виходить із стручка і заляльковується у грунті на глибині 2-4 см. Через 10-12 днів відроджуються жуки нового покоління, які деякий час живляться на капустяних рослинах, а восени зариваються у грунт для зимівлі. Розвивається в одному поколінні.
Оптимальним терміном боротьби з капустяним стручковим прихованохоботником є фаза опадання пелюсток з квіток ріпаку і початок формування стручків.
Поріг шкідливості: Струшувати пучок квіток перед початком цвітіння — 1 жук на рослину: у фазі цвітіння — 1 жук на 2 рослини.
Засоби захисту: Обприскувати під час опадання пелюсток з квіток і утворенні перших стручків. При потребі повторно обприскати через 7-10 днів: Маврік, Біскайя, Моспілан.
Таким чином, внаслідок різкого розширення посівних площ під ріпаком (1,5 млн га) створено харчову базу і великий сприятливий ареал для лавиноподібного розвитку шкідників. За даними чеських дослідників, саме прихованохоботники можуть наносити найбільшу шкоду ріпаку (рис. 1).
Рис.1. Орієнтовні втрати врожайності внаслідок пошкодження шкідниками
(за даними SPR, Прага)
Як видно із вищеподаної характеристики прихованохоботників, галовий та хрестоцвітий прихованохоботники з’являється восени. Рано навесні за температури лише 4-6°С розвивається хрестоцвітий прихованохоботник. Після нього при встановленні температури вище 6°С починає з’являтись великий ріпаковий прихованохоботник, який у 2009 р. спричинив на частині полів сильне розтріскування стебел ріпаку.
Наступним, за температури 8-9°С, з’являється капустяний стебловий прихованохоботник. У фазі цвітіння і формування генеративних органів на ріпаку шкодить капустяний стручковий прихованохоботник. Останній знищується обробітками проти квіткоїда, за умови що обприскування проводиться у другій половині або в кінці цвітіння. Часто у ці фази обробок не проводять, пояснюючи це відсутністю загрози від квіткоїда. І саме за відсутності інсектицидного захисту у другій половині цвітіння створюються добрі умови для розвитку капустяного стручкового прихованохоботника та капустяного стручкового комарика (галиця), що призводить до масового передчасного розтріскування заселених шкідниками стручків.
Таблиця. Контроль за прихованохоботниками на ріпаку
Отже, захист від прихованохоботників вимагатиме більше уваги, проведення обліків, обстеження полів з урахуванням температурного режиму.
Значно легше боротись із квіткоїдом, якого легко діагностувати.
