Хвороби та шкідники сливи завдають значної шкоди врожаю. До того ж, вони, послаблюючи дерево, призводять до його загибелі. Для боротьби зі шкідниками сливи існує цілий ряд агротехнічних заходів, також застосовується обробка хімічними препаратами.
Істотне поліпшення якісного складу плодів і підвищення урожайності сливи можливе за зниження втрат, спричинених комплексом шкідливих організмів.
За сприятливих погодних умов збільшується шкідливість плодопошкоджуючих фітофагів (пильщика, плодожерки, товстоніжки) — вони здатні знищити понад 90% плодів. За інтенсивного ураження сливи плодовою гниллю урожай втрачається майже повністю. В умовах Лісостепу ці показники нижчі, ніж у Степу чи на Півдні. Для управління популяціями шкідливих видів комах, за збільшення їхньої генерацій збільшується повторність захисних обробок. На розвиток дерев сливи відчутно впливають два види хвороб (інфекційні та неінфекційні).
Неінфекційні хвороби сливи
Вони зумовлені порушенням загальноприйнятих рекомендацій з догляду за насадженнями. У суворі зими, за відчутного зниження температури повітря (нижче -25°С), у дерев пошкоджуються бруньки, пагони, деревина гілок і штамбів, а також коренева система. Під дією низьких температур вегетативні та генеративні утворення чорніють і відмирають.
Протягом зими-навесні деревам значних ушкоджень завдають сонячно-морозні опіки. Кора при цьому розтріскується, відстає й відмирає. Підмерзання деревини та камбію спричиняє закупорювання судин камеддю, у зв’язку з чим припиняється рух поживних речовин і води. Через пошкодження морозами деревини руйнується провідна система, внаслідок чого розвивається хвороби, такі як хлороз, молочний блиск. За сильного підмерзання деревини рослини гинуть.
Для нормального росту та розвитку рослин важливими елементами є азот, фосфор, калій, мікроелементи. Бувають випадки, коли дерева мають поганий вигляд і погано ростуть. Такі симптоми можливі, якщо сливу вирощують на непридатних ґрунтах або в низинних місцях із близьким заляганням підґрунтових вод чи на схилах, де більша ймовірність ушкодження рослин морозно-сонячними опіками.
Інфекційні хвороби сливи
Шарка
Збудник — Plum pox virus (Prunus virus 7 Chr.). Це небезпечна для сливи вірусна хвороба, яка передається на здорові рослини із прищеплювальним матеріалом, не продезінфікованим після обрізання інструментом або влітку комахами-переносниками. В Україні хвороба перше була виявлена у 1975 році. Уражує листя й плоди сливи. Типовими симптомами хвороби на листі є хлорозні плями різних розмірів і форми. Перші ознаки на листках проявляються навесні, на плодах — у липні. На уражених плодах утворюються темно-зелені плями, смуги та кільця, які вдавлюються, дерев’яніють і забарвлюються у червоний колір. Нестійкі проти вірусу сорти сливи пошкоджуються до 100%, у той час, як стійкі лише на 5-6%.
Червона плямистість листя
Збудник — сумчастий гриб Polystigma rubrum (Pers.) Wint. Масово поширений у всіх зонах вирощування сливи. На листках утворюються помаранчеві або червоні плями. Зимує патоген на уражених листках. Весняні дощі є оптимальними умовами для розвитку хвороби.
Моніліальна плодова гниль
Збудник хвороби — гриб Monilia cinerea Bonord. Пошкоджує всі кісточкові культури. Хвороба розвивається у двох стадіях: навесні у вигляді моніліального опіку та влітку — у вигляді плодової гнилі. Суцвіття сливи, які уражені моніліальним опіком, набагато менше, ніж плодів, уражених гниллю, особливо за надлишку вологи. Іноді досягає 100%. Збудник моніліозу зимує у муміфікованих плодах і тканинах уражених гілок. Плодова гниль проявляється влітку із достиганням плодів. Спочатку на них утворюється бура пляма, яка з часом охоплює весь плід. На поверхні плодів розвивається спороношення у вигляді численних сірувато-білих подушечок. Гнилі плоди обпадають або висять на дереві до весни наступного року. Також зараженню плодів гниллю сприяють сливова плодожерка, садові довгоносики, птахи, град.
Клястероспоріоз
Збудником є гриб Clasterosporium carpophilum Aderh. Від хвороби найбільше страждають листя й плоди. На листках утворюються численні невеликі червоно-фіолетові плями. Уражена тканина стає світло-коричневою, відмирає і випадає. На уражених хворобою плодах утворюються ум’ятини, з яких виділяється камедь. Зимує у вигляді грибниці та конідій на уражених органах, під камеддю. Взимку, за температури повітря — 4…6°С та навесні збудник продукує нові спори, які є джерелом інфекції. Під час опадів краплі дощу розбризкують конідії на здорові органи, спричинюючи їхнє зараження. Оптимальні умови для розвитку хвороби створює волога та тепла погода.
Вертицельозне в’янення
Збудники — гриби Verticillium albo-atrum Reince et Berth. і V. dahliae Kleb. Найбільше уражуються молоді деревця сливи Хвороба масово поширена на Півдні України.
У ґрунт збудник хвороби потрапляє разом із ураженими рослинними рештками. Після зараження гриб розповсюджується по всій рослині: від коренів до приросту. Токсини, які виділяє збудник, спричинюють в’янення та відмирання гілок і дерева. Хвороба проявляється у двох формах — гострій і хронічній. За гострій — листя скручується, в’яне, буріє і всихає. За короткий проміжок часу (10 днів) відмирають гілки, або гине все дерево.
За хронічної форми патологічний процес розтягується більш ніж на рік. Листя жовтіє або на окремих гілках, або на всьому дереві, плоди втрачають смакові якості. Уражені вертицельозом дерева підмерзають узимку і всихають.
Бура плямистість кісточкових
Це захворювання вражає не тільки сливу, але і вишню, черешню і аличу. Ураження цим грибковим захворюванням проявляється плямами на листках. При цьому колір плям залежить від роду грибка, що уразив дерево. Плями бувають жовтими, червоними і бурими. Кожна пляма покрита невеликими чорними крапками — спорами грибка. Хворий лист висихає, внутрішня пляма стає крихкою. Найчастіше хворі листки обпадають з дерева.
Для боротьби з грибком, що викликає буру плямистість, слід ретельно стежити за наявністю уражених гілок на дереві. Необхідно негайно видалити хворі гілки.
Карликовість сливи
Це вірусне захворювання, яке поширюється соком комах що харчуються, кліщами, котрі поїдають рослини, а також при щепленні хворим матеріалом.
Карликовість проявляється як слабке зростання і передчасне відмирання уражених рослин. Листя хворої сливи ростуть вузькими, дрібними і нерівними. При цьому лист потовщений і крихкий. Верхівки пагонів є місцями найбільшого розташування хворих листків. Хворе дерево потрібно як можна швидше викорчувати і спалити.
Захворювання не підлягає лікуванню, тому можливим варіантом є лише заходи профілактики поширення карликовості. Запорукою попередження розповсюдження вірусу на сливі є ретельний відбір посадкового і прищепного матеріалу, якісна обробка садових культур від попелиці та інших шкідників.
Молочний блиск
Грибкове захворювання, що вражає сливу. Хворе дерево втрачає листя й гілки, і може загинути повністю. Листя на хворих гілках має перламутровий відлив, стає крихким і незабаром засихає. Кора дерева набуває темного кольору.
Молочний блиск найчастіше вражає сливу, яка має рани в корі і постраждалі від морозів. В якості профілактики захворювання слід підвищувати морозостійкість плодових культур. Важливим є правильний вибір саджанців, орієнтований на регіональне зонування. Оптимальними способами попередження розвитку грибка садових дерев є своєчасне лікування ран і осіння побілка вапняним розчином стовбурів і скелетних гілок дерева
Шкідники сливи
Сірий бруньковий довгоносик
Він пошкоджує всі плодові дерева, кущові ягідники, лісові листяні дерева та кущі. Початок виходу жуків із місць зимівлі збігаються із фенофазою сливи зелений конус; масовий їхній вихід — із початком розпускання бруньок. Протягом періоду спостережень (2001-2007 рр.) масову появу брунькоїда зафіксовано після досягнення середньодобової температури 10,7…13,9°С. У жуків недорозвинуті перетинчасті крила, які не дають їм змоги літати. За появи листків і в теплу погоду вони забираються по штамбу в крону, де живляться молодими листочками, грубо об’їдаючи їх із країв, потім переходять на бутони, виїдаючи в них пелюстки, пиляки та маточку. Через 20-25 днів після виходу самиці відкладають яйця, розміщуючи їх під загнутий край верхівки листка. Після відродження личинки не пошкоджують листя, а падають на землю й заглиблюються в грунт. Одне покоління розвивається два роки.
Брунькового жука-довгоносика вважають одним із найнебезпечніших шкідників плодових дерев і ягідних культур на початку вегетації. Якщо не вжити захисних заходів у роки з його високою чисельністю, він знищить листкові та плодові бруньки, чим завдасть істотних збитків. Особливо небезпечні жуки в плодовому розсаднику, бо пошкоджують саджанці та підщепи. Встановлено, що один жук за 24 години може знищити понад 50, а два жука — 100% ростових бруньок на одному саджанці.
Сливовий чорний плодовий пильщик Hoplocampa minuta Christ. Шкодить сливи, аличу, терен, менше абрикосу та черешні. Зимує у стадії личинки, які розміщуються в щільних павутинних коконах у грунті на глибині 5 см. Навесні, за температури грунту понад 8°С, відбувається реактивація личинок, вони починають заляльковуватися. Відроджуються імаго до цвітіння сливи. Самиці відкладають яйця у чашечку бутонів або в наполовину відкриті квітки. Залежно від температури повітря, личинки відроджуються з яєць наприкінці цвітіння, закінчують впродовж короткого періоду — три-п’ять днів після обпадання пелюсток. Личинки першого віку живляться м’якоттю зав’язі, а старших віків — центральною частиною, пошкоджуючи кісточку. Для закінчення розвитку їм потрібно п’ять-шість плодів. Пошкоджений плід заповнений чорними мокрими екскрементами.
На щільність популяції пильщика значно впливають погодні чинники, зокрема вологість грунту. За посушливої погоди відчутно зменшується чисельність імаго, личинки не заляльковуються, а повторно діапазують.
Сливова товстоніжка Eurytoma schreineri Schr.
Найбільше пошкоджує сливу, аличу, терен, менше абрикос і ще менше черешню та вишню. Зимує у стадії личинки в кісточці. Навесні, за середньодобової температури грунту понад 10°С, розпочинається розвиток личинок, вони заляльковуються. Дорослі комахи перед вильотом, прогризають отвір у кісточці. Перші особини вилітають через два-три дні після квітування, масово — через шість-сім днів. Імаго товстоніжки, так само як і пильщика, активні за температури понад 16°С. Самиці відкладають яйця у незатверділі кісточки через 10-12 днів після цвітіння сливи й роблять це протягом 14 днів. Після відродження личинки живляться ядром кісточки. Пошкоджені плоди передчасно забарвлюються у колір, характерний для помологічного сорту, та осипаються. За нашими спостереженнями, осипання зав’язі починається наприкінці червня, а масове — в першій половині липня. На цей період у кісточках формуються дорослі личинки.
Депресивний розвиток шкідника відбувається у разі пересихання ґрунту. За пересихання кісточок імаго не може прогризти отвір і гине. Дефіцит вологи провокує у личинок дво-трирічну діапаузу.
Сливова плодожерка
Метелик у розмаху 13-15 мм. Гусениці завдовжки 12-15 мм, рожево-чорні або оранжеві. Зимують гусениці в щільних павутинистих коконах, у тріщинах кори на нижній частині штамбів, у рослинах та під ними, а також у поверхневому шарі (5-10 см) ґрунту. Метелики активні в сутінкові години за температури понад 16°С. Самиці відкладають яйця здебільшого на плоди, рідко на листя. Після відродження гусениці вгризаються у плоди та живляться м’якушем, забруднюючи її своїми екскрементами. Для повного розвитку гусениці достатньо одного плоду, а в разі розміщення двох плодів вона переходить у другий. Пошкоджені плоди передчасно забарвлюються і раніше за здорові осипаються. Із вхідного та вихідного отворів виділяється камідь, яка на повітрі тужавіє. За теплої погоди в зоні Північного Лісостепу плодожерка дає друге факультативне покоління, а в південному регіоні — третє факультативне.
Умови навколишнього середовища визначають особливості розвитку шкідника: життєздатність, плодовитість і здатність до пошкодження рослин. Розвиток і літ сливової плодожерки навесні-влітку залежить переважно від середньої та мінімальної температури повітря, опадів і температури ґрунту. За сухої погоди головними чинниками, які сприяють розвитку шкідника, є мінімальна температура повітря й температура ґрунту. Сповільнюють розвиток шкідника середньодобові опади.
Сливова запилена попелиця
Паразитує на всіх кісточкових культурах. Комахи завдовжки 2,5-2,8 мм, довгасті, блідо-зелені, покриті восковим пушком.
За сприятливих погодних чинників чисельність попелиці різко збільшується, її колонії щільно покривають листя з нижнього боку та приріст. Відродження личинок відбувається за середньодобової температури повітря 8°С під час розпускання бруньок. Попелиця має здатність линяти, саме тому листя й пагони покриті сизим нальотом із личинкових шкірок. Зимують яйця на молодих гілках сливи, абрикосу, персика біля бруньок у тріщинах кори. На початку розпускання бруньок ранньою весною виплоджуються личинки, які спочатку живляться на верхівках бруньок, а потім з нижнього боку молодих листків і на молодих пагонах. Починаючи з середини літа, частина крилатих самок перелітає на очерет, де утворюють доосінні кілька поколінь. Восени (вересень-жовтень) крилаті самки повертаються на кісточкові (сливу) і виплоджують личинок, що перетворюються у безкрилих самок. З очерету в цей час вилітають самці й запліднюють безкрилих самок, які відкладають зимуючі яйця.
Вишневий слизистий пильщик
Поширений в Україні повсюдно. Комахи чорні, блискучі, завдовжки 4-6 мм. Личинки зеленувато-жовті, покриті чорним слизом, з маленькою головою. Зимують личинки в земляних коконах у ґрунті на глибині 2-5 см. Перетворення личинок у лялечку відбувається пізно навесні. Дорослі пильщики з’являються в червні-липні (перше покоління) і самки відкладають яйця (до 50 шт.) під шкірку листків з нижнього боку, розміщуючи їх по одному. Виплодженні через 7-12 днів личинки переповзають на верхній бік листків, спочатку вигризають м’якуш, а потім скелетують їх, залишаючи лише жилки і сліди, покриті слизом. Пошкоджені листки буріють і всихають. Через 2-3 дні вони покриваються чорним слизом і стають схожі на жирні коми. Закінчивши живлення, личинки йдуть у ґрунт, там вони перетворюються у лялечку, частина з них залишається зимувати. У липні-серпні вилітають пильщики другого покоління, личинки яких шкодять з другої половини серпня-вересні.
Чорний і жовтий сливові пильщики
Поширені в Україні повсюдно, але чорний найчастіше шкодить на Поліссі та в Лісостепу, а жовтий — в Степу.
У чорного пильщика тіло блискучо-чорне, з жовтими ногами, завтовшки до 4-5 мм. Жовтий пильщик жовто-бурий, блискучий, завтовшки 4,5-5,5 мм.
Зимують личинки у коконі у ґрунті на глибині 5-10 см. Навесні перетворюються в лялечку і перед початком цвітіння вишні вилітають дорослі пильщики, самки яких відкладають яйця у надрізі бутонів або квіток. Плодючість однієї самки сягає до 60 яєць, з яких у період утворення зав’язі виплоджуються личинки, живлячись спочатку м’якушем плодів, а потім пошкоджують кісточку. Одна личинка пошкоджує до шести плодів, може переходити з плоду на плід. Пошкоджені плоди обпадають. Розвиток личинок триває 21-28 днів, потім у кінці травня-на початку червня вони переміщаються у ґрунт, виготовляють щільний кокон, в якому і зимують. Розвиваються пильщики в одній генерації, але частина личинок може діапазувати до 2-3 років.
Рекомендації із захисту сливи від шкідників та хвороб
Ранньовесняний період (до набрякання бруньок)
Зрізи замазують садовим варом для кращого загоєння ран на корі штамба і основних гілок, тріщин, опіків. Вирізають і спалюють пошкоджені шкідниками і хворобами гілки, перекопують ґрунт під кроною дерев і в міжряддях. Розвішують шпаківні.
Період набрякання бруньок до розпускання бутонів
З дорослих дерев рано вранці струшують сливового пильщика на підстилку знищують.
Розпускання бутонів до початку цвітіння
Ця фаза збігається з найбільшою активністю шкідників — брунькові довгоносики, пильщики, щитівки, листогризучі гусениць та хвороб: моніліоз, клястероспоріоз, іржа. При в’яненні бутонів і молодих листочків (моніліоз) пошкоджені пагони вирізають і спалюють.
Період цвітіння
У цей період не застосовують хімічні обприскування. Загальний стан дерева поліпшується при застосуванні некореневої підгодівлі.
Період після цвітіння до початку дозрівання
Через місяць перекопують пристовбурні кола проти пильщика, личинки якого йдуть у ґрунт. Збирають і спалюють падалицю, видаляють уражені плоди.
Період дозрівання плодів
Збір і знищення уражених зав’язей. В цей час небезпеку становлять шкідники: сливовий пильщик, сливова товстоніжка, листовійки сливова і східна плодожерки, попелиці. А також хвороби: моніліоз, плямистості листя, кокомікоз, плодова гниль. Також видаляють однорічні і багаторічні бур’яни.
Після збирання врожаю (до опадання листя). Знімають всі предмети для відлякування птахів. Збирають плоди, які висять на деревах, перевіряють, наявність зламаних гілок або пошкоджень кори дерева, проводять відповідну обрізку і лікування ран.
Осінньо-зимовий період
Ретельно видаляють бур’яни. Штамби очищають від відмерлої кори і білять. Опале листя згрібають і спалюють або компостують. Перекопують пристовбурні кола. Пізньої осені проводять побілку штамбів, основних гілок від сонячних опіків. Штамби і основні гілки обв’язують прозорою плівкою.
Сорти сливи
Ренклод Карбишева
Дерево сильноросле, з широкоокруглою кроною середньої густоти. Пагони товсті, прямі, коричнево-червоні, блискучі, з чітко вираженими підбруньковіми подушечками.
Зимостійкість середня — на рівні сорту Ренклод Альтана, посухостійкість — вища. Сорт самобезплідний, цвіте рано. Плодоносити дерева починають 4-5 рік. Урожайність. Плоди великі (36 г). У стадії знімання жовто-червоні, а в стадії споживання — червоно-синього кольору з сильним фіолетовим восковим нальотом.
М’якоть відмінного кислувато-солодкого десертного смаку з явним переважанням цукрів. Смак не втрачає навіть за спекотного літа. За смаковими якостями сорт займає перше місце серед ранніх сортів. Транспортабельність — середня.
Ренклод Альтана
Дерево сильноросле, з обернено пірамідальною густою кроною. Пагони довгі, товсті сірувато-сині. Ускладнює формування дерева, один мінус: у разі рясного врожаю часто обламуються гілки. Зимостійкість середня. Стійкість проти хвороб середня. Сорт самобезплідний. Урожайність дуже висока: у шести-восьмирічних дерев — 35-45, в десяти-дванадцятирічних — 65-75 кг. Сорт схильний до періодичності плодоношення.
Плоди ростуть по 3-4 відразу, що викликає деяку їх неодномірність. Мають середню вагу 38-40 г і червоно-фіолетове забарвлення на більшій частині плоду. М’якоть щільна, соковита, з кислувато-солодким смаком. Кісточка маленька, вільна.
На Півдні України плоди дозрівають у третій декаді серпня. Період зберігання короткий, транспортабельність задовільна.
Чачакська
Сорт рекомендований для вирощування у південних областях України. Дерево сильноросле. Пагони довгі, темні, зелено-бурі. Зимостійкість вище середньої. Цвіте в середньопізні строки. Сорт самобезплідний. Плоди ростуть відносно рідко — по 1-2 з бруньки, забезпечуючи їх високу товарність. Плоди дуже великі (середня маса — 55 г), широкоовальної форми, темно-синього забарвлення, у густому сизому нальоті. М’якоть зеленувато-жовта, щільна, соковита, з посередніми смаковими якостями. Кісточка велика, вільна.
Дозрівання плодів припадає на кінець серпня-початок вересня. Вони високотоварні і транспортабельні. Використовують в основному для різних видів переробки та заморозки.
Стенлі (Stanley)
В Україні добре росте в Степовій і Лісостеповій зонах, можна вирощувати і на Півдні Полісся.
Дерево середньоросле, з широкоовальною середньою густотою кроною. Скелетні (основні) гілки відходять від стовбура майже під прямими кутами, що забезпечує міцність дерева і зручність його формування. Пагони довгі, синьо-чорні. Зимостійкість середня, сорт стійкий проти хвороби «Шарк». Цвіте пізно, дуже рясно, є гарним запилювачем.
Середня вага плоду — 36 г, темно-сині, майже чорні. М’якоть щільна, жовта, з хорошим кислувато-солодким смаком. Кісточка середньої величини.
Транспортабельність висока.
Угорка італійська
В Україні входить до трійки основних сортів (в районуванні з 1954 року). Має сильну чутливість до хвороби «Шарк». Зимостійкість висока. Цвіте пізно, порівняно помірно. Сорт самоплідний. Плодоносити починає відносно пізно: на 5-6 рік і майже щорічно дає помірний урожай — 18-22 кг/дер. Плоди вагою до 34 г, овальної форми, темно-синього, майже чорного забарвлення, з густим сизим нальотом. Шкірка товста і міцна. М’якоть зеленувато-жовта, щільна, в міру соковита, відмінного кисло-солодкого смаку. Кісточка середньої величини, відділяється легко.
Плоди високої товарності і транспортабельності; універсальні у використанні, особливо цінні для виготовлення чорносливу вищого сорту.
Волошка
Дерево середньоросле, з широкоокруглою дуже густою кроною. Пагони середньої довжини і товщини, коричнево-бурі. Зимостійкість та стійкість проти хвороб середня. Цвіте рясно, терміни середні. Плодоносити починає на четвертий-п’ятий рік. При наявності хороших запилювачів урожайність сягає до 60-80 кг.
Плоди дуже великі (масою 50-55г), широкоовальної форми і нерівномірного синьо-бурого забарвлення. М’якоть жовта, середньої щільності та соковитості з кислувато-солодким смаком. Кісточка велика, відділяється від м’якоті.
Сорт вимагає регулярного проріджування крони, захисту від заморозків і наявності сорти-запилювачі.
Валорі (Valor)
Сорт рекомендується для вирощування у Степовій і Лісостеповій зонах. Дерево сильноросле, з широкоокруглою кроною середньої густоти. Зимостійкість і стійкість до «Шарк» середні.
Цвіте пізно і рясно. З однієї бруньки утворюється 1-2 квітки. Сорт самобезплідній та скороплідний. Тип плодоношення змішаний. На десятий рік дає 65-70 кг високоякісних плодів.
Забарвлення шкірки з численними малими цятками. М’якоть зеленувато-жовта, ніжна, соковита, з прекрасним кислувато-солодким смаком, з явно вираженою цукристістю. Кісточка маленька, легко відділяється від м’якоті. Транспортабельність добра.
Блюфері (Bluefre)
Дерево середньоросле, з широкоовальною рідкою кроною. Пагони довгі, прямі й тонкі. Зимостійкість і стійкість проти основних хвороб середні.
Цвіте пізно і довго. Частково самоплідний сорт, але краще плодоносить при наявності хороших сортів-запилювачів таких, як Стенлі, Угорка італійська. Починає плодоносити на 4-5 рік, врожайність дерев — 60-70 кг. Плодоносить в основному на багаторічних букетний гілочках.
Плоди дуже великі (55 г), широкоовальні, асиметричні, темно-синього забарвлення з густим сизим нальотом. Мають численні дуже дрібні підшкіркові цяточки. М’якоть жовта, соковита, щільна, з приємним кисло-солодким смаком. Кісточка середньої величини, добре відділяється від м’якоті.
Для захисту сливи від шкідників та хвороб застосовують пестициди, подані в таблиці.
