Ігор СТОРЧОУС,
Стерньові бур’яни
У післязбиральний період найбільш проблемними є так звані стерньові бур’яни. До цієї групи належать представники пізніх ярих — мишій зелений та сизий, плоскуха звичайна, курай звичайний, курячі очка польові, залізниця гірська та інші. Під покривом зернових культур вони пригнічені, але після жнив, коли з лущенням стерні або обробкою гербіцидами зволікають чи зовсім їх не проводять, швидко розвиваються і встигають сформувати насіння.
Мишій сизий (Setaria glauca L.). Родина злакові, клас односім’ядольні. Поширений повсюдно. Засмічує пізні ярі: просо, кукурудзу, рис, соняшник, буряки та інші: типовий післяжнивний бур’ян. Стебла поодинокі або ростуть пучками, висотою 15-20 см. Цвіте в липні-вересні. Насіння засмічує зерно і ґрунт, зберігає схожість у ґрунті до 10 років. Проростає з глибини 0,5-5 см.
Мишій зелений (Setaria viridis L.). Родина злакові, клас односім’ядольні. Поширений повсюдно, особливо в Степу. Засмічує пізні польові культури. Стебла ростуть групами висотою 30-60 см. Цвіте в липні-вересні. Насіння зберігає схожість у ґрунті до 8 років, краще сходить з глибини 0,5-5 см.
Плоскуха звичайна (Echinochlоa crus — galli L.). Родина злакові, клас односім’ядольні. Поширена повсюдно. Засмічує посіви зернових колосових, проса, рису, просапних культур, сади, городи, баштанні культури. Стебло прямостояче або висхідне висотою 30-100 см. Цвіте у липні-жовтні. Насіння легко осипається і засмічує ґрунт та врожай зерна, проростає з глибини не більше 1 см.
Курай руський (Salsola ruthenca Iljin.). Родина лободові, клас двосім’ядольні. Поширений у Криму і в Степу, рідше в Лісостепу. Засмічує посіви зернових і просапних культур. Росте на неорних землях. Стебло розчепірено-гіллясте, висотою 10-100 см. Цвіте в липні-жовтні. Найкраще проростає з глибини 0,5-2 см. Насіння зберігає схожість у ґрунті 1-2 роки.
Курячі очка польові (Anagallis arvensis L.). Родина первоцвіті, клас двосім’ядольні. Росте на полях, у садах, уздовж шляхів і в лісосмугах по всій території країни. Рослина отруйна, небезпечна для домашньої худоби та птиці. Однорічний ярий пізній бур’ян. Стебло чотиригранне, висхідне, розлоге, висотою 10-25 см. Цвіте в червні-серпні. Плодоносить у липні-вересні. Максимальна плодючість — 4000 насінин. Після достигання у насіння настає стан біологічного спокою до наступної весни. Сходи з’являються у квітні-травні з глибини не більше 4-5 см.
Залізниця гірська (Sideratis monfana L.). Родина губоцвіті, клас двосім’ядольні. Однорічна яра, в південних районах зимуюча рослина. Засмічує багаторічні трави, озимі та ярі зернові, зрідка просапні культури. Поширена в Лісостепу та Степу. Отруйна рослина. Стебло від основи підведене, вище — пряме, просте або розгалужене, зрідка опушене. Сходить у квітні-травні, а також восени — в серпні-вересні, цвіте в червні-липні, плодоносить у липні-серпні. Максимальна плодючість 17 тис. горішків, проростають вони з глибини не більше 6-8 см.
Серед стерньових також є бур’яни, контролю яких слід приділити особливу увагу, бо вони швидко відростають після підрізування під час жнив. Найбільш поширені серед них амброзія полинолиста, латук дикий та інші.
Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.). Родина складноцвіті, клас двосім’ядольні. Поширена в південно-східних та центральних областях; карантинний об’єкт.
Засмічує посіви зернових колосових, кукурудзи, соняшнику; сої, одно- та багаторічних кормових трав; трапляється у садах, на присадибних ділянках, узбіччях доріг тощо. Стебло висотою 80-200 см і більше. Зовнішнім виглядом нагадує коноплі, а за формою листків — полин. Цвіте та плодоносить у серпні-жовтні, схожість насіння у ґрунті зберігається до 6 років. Насіння сходить у квітні-на початку травня з глибини 1-2 см, але може зійти і з глибини 6-8 см.
Латук дикий (Lactuca serriola L.). Родина айстрові, клас двосім’ядольні. Поширений на всій території країни. Росте на полях, у садах, на городах, біля жител і доріг. Однорічна зимуюча рослина. Стебло пряме, висотою 50-140 см. Максимальна плодючість понад 52 тис. сім’янок, проростають вони з глибини не більше 4-5 см. Мінімальна температура проростання 2...4, оптимальна — 18...20, максимальна 34...36°С. Сходи з’являються у березні-травні або восени, на півдні перезимовують. Цвіте з липня до пізньої осені, плодоносить із серпня.
Механізм дії гліфосату
Гліфосати — це клас хімічних речовин, які є похідними солями гліфосної кислоти. Серед них є амонійна сіль, сіль тримезіумна, ізопропілінова сіль, калійна сіль. Вони діють на рослини тільки через їхні надземні вегетуючі частини; у ґрунті ж дуже швидко інактивуються мікроорганізмами, або утворюють хелати з важкими металами, сорбуються ґрунтовими частинками і розкладаються на вуглекислий газ та воду. Після внесення цих гербіцидів через місяць або навесні можна сміливо висівати будь-які сільськогосподарські культури.
Гліфосати — це гербіциди суцільної дії, системні, зі здатністю до пересування по рослинах до кореневища. Діюча речовина переміщується з місця нанесення повільно (7-10 днів), але на велику відстань (на глибину до 2 м) і викликає загибель кореневищ у радіусі 30 см. Симптоми дії препаратів можна спостерігати на однорічних рослинах через 2-4 доби, на багаторічних –7-10; повна загибель настає через 20 днів і більше. Бур’яни спочатку набувають світло-зеленого забарвлення, потім жовтіють, знебарвлюються, втрачають тургор, засихають і через 14-20 днів гинуть.
Чутливість бур’янів та варіанти застосування
Препарати на основі діючої речовини гліфосат за механізмом дії відносяться до гербіцидів суцільної дії, тому теоретично знищують всі види бур’янів. Але на практиці є різна чутливість рослин до цієї групи препаратів на основі гліфосату. Середньочутливими є лобода біла, полин (види), канатник Теофраста, льонок несправжній, кропива (види), вероніка польова, амброзія (види), нетреба колюча, ромашка (види), м’ята польова, кохія звичайна, портулак городній, гірчиця польова тощо. Для їх ефективного знищення слід використовувати максимальні норми витрати, вибираючи для обробки найбільш уразливі стадії розвитку.
Такі види бур’янів, як осоти рожевий та жовтий, берізка (види), кучерявець Софії, молочай (види), жовтушник, гірчаки (види), кульбаба лікарська, талабан польовий, горошки (види), конюшина повзуча, молочай, амброзія та деякі інші мають підвищену стійкість до гліфосатів. Для їх більш надійного контролю після жнив або при осінній обробці вже недостатньо тільки підвищених норм витрат, а краще використати гліфосати в суміші з 2,4-Д або 2,4-Д у поєднанні з дикамбою. Ці компоненти, доповнюючи один одного, будуть ефективнішими. Застосування різних гербіцидів маже мати такі варіанти:
1. Змішати в баку обприскувача 1,0 л/га діючої речовини 2,4-Д у вигляді ефіру і 3,0 л/га гліфосату. Слід застосовувати тільки ефіри 2,4-Д, тому що цей гербіцид у формі амінної солі зазвичай антагоністичний щодо гліфосату при змішуванні у баку.
2. Через 10-20 днів після обробки препаратами на основі гліфосату провести обприскування 2,4-Д (будь-якою формою) або 2,4-Д у поєднанні з дикамбою, 1,0 л/га. У цьому разі при нормі витрати 1,0-1,5 л/га препаративна форма жодної ролі не відіграє.
У степовій зоні, особливо в посушливі роки у пожнивний період, осот, наче економлячи запаси поживних речовин, слабко утворює розетки. Після першого лущення відростання відбувається повільно, а після другого з’являється не більш як 5-6 % розеток. У таких випадках обприскування гербіцидами здійснюють за відростання бічних пагонів заввишки 10-12 см, не проводячи лущення. Треба чекати повної схожості бур’яну і того моменту, коли більшість рослин досягне потрібної фази розвитку. Внесення гліфосатів здійснюють у нормі 2,0-3,0 л/га при нормі витрати робочого розчину 100-150 л/га. Найкращих результатів для його контролю досягають при застосуванні гліфосату, 2,0 л/га у поєднанні з 2,4-Д (ефір), 2,0 л/га.
Оптимальними для обробки фазами розвитку берізки польової є 10-30 см у фазі розетки, однорічних бур’янів — 10-20 см у висоту або в ширину. За сильної засміченості широколистими бур’янами, такими як будяк, молочай і амброзія, до гліфосату теж додають 2,4-Д (ефір) у нормі 2,0 л/га, або 2,4-Д у поєднанні з дикамбою, 1,0 л/га.
Умови застосування гербіцидів
Препарати на основі гліфосату забезпечують відмінні результати навіть у спекотну погоду за умов, якщо бур’яни отримують достатню кількість вологи з ґрунту і добре вегетують, тобто погодні умови мають бути оптимальними для їх розвитку протягом усього періоду дії препаратів. Гліфосати можна застосовувати за 1-2 тижні до настання перших заморозків. Навіть після заморозків гербіциди діють хоч повільно, але не менше ефективно, якщо до моменту обприскування побуріння вегетативної маси бур’янів унаслідок холодів становить менше 25 %. Тобто вони працюють і за температури 5 ºС, проте їх дія сповільнюється. Оптимальна ж температура повітря для дії гліфосатів — від 15 до 25 ºС.
Для досягнення найкращих результатів під час обприскування у ґрунті має бути достатньо вологи. Проте дощ, що випав менш ніж через 2 години після обприскування, може знизити ефективність препаратів. Посуха також уповільнює дію гліфосатів. У посушливих умовах за низького зрізу зернових культур, що вилягли, треба стимулювати відростання багаторічних бур’янів. Для цього бажано провести дискування стерні, а через 2-3 тижні — обприскати бур’яни, що відросли.
Навіть у спекотні дні (понад 30 ºС) втрати розчину на випаровування під час застосування тракторних обприскувачів дуже малі. Натомість під час авіаційного обприскування в умовах високої температури і низької вологості повітря втрати робочого розчину, а також його знесення можуть бути суттєвими. Тому ефективним і безпечнішим для довкілля буде виконання авіахімічних робіт у ранкові години — з 430 до 800 та надвечірні — з 1800 до 1900, з їх завершенням за 30 хвилин до заходу сонця. Рекомендовані норми витрати робочого розчину за використання літаків, вертольотів та дельтапланів — 30-120 л/га. Під час цього важливо досягнути рівномірного нанесення хімічної речовини на листя. За однакової норми витрати численні дрібні краплі розчину адсорбуються листям більш ефективно, ніж менша кількість великих крапель.
Більшість гербіцидів на основі гліфосату містять поверхнево-активну речовину — 18 %, що стимулює адсорбцію препарату листям бур’янів. Певна концентрація такої речовини потрібна і в робочому розчині. За надмірної високої норми витрати робочого розчину концентрація в ньому поверхнево-активної речовини падає нижче допустимої межі. Тому під час застосування тракторного обприскувача норма витрати робочого розчину препаратів на основі гліфосату не повинна перевищувати 200 л/га.
Поради щодо застосування
Крім того, під час застосування препаратів на основі гліфосату в будь-якій ситуації треба пам’ятати основні принципи:- користуватися чистою водою, забруднена знижує ефективність гербіцидів;
- використовувати невисокі норми витрати робочого розчину (100-200 л/га для штангових обприскувачів, 30-120 л/га — для авіаційних). Гліфосат дає найкращі результати у вигляді концентрованого розчину за максимальної норми витрати води 200 л/га;
- не проводити обприскування, якщо протягом наступних 4-5 годин очікується дощ: гліфосат повинен повністю поглинутись листям бур’янів;
- для досягнення оптимальних результатів бур’яни повинні активно розвиватися в умовах доброї зволоженості ґрунту. Якщо бур’яни страждають від посухи, обприскування краще не проводити.
Оскільки гліфосати не мають ґрунтової активності, то після обприскування можна висівати будь-яку культуру.
Під час оцінки економічної ефективності застосування гліфосатів важливо враховувати, що оранка звільненого від бур’янів поля потребує до 30 % менше палива, знижуються й інші витрати. Цей захід є найбільш екологічно безпечним способом контролю багаторічних бур’янів, адже в момент хімічного прополювання культури не вегетують, механізаторові працювати зручно, використовується невеликий об’єм робочої рідини, забезпечується зникнення багаторічних бур’янів, за умов систематичного контролю протягом 2-3 років.
Механічний обробіток стерні зернових
Обробіток ґрунту після внесення препаратів на основі гліфосату можливий вже через 5-7 днів після обприскування, але краще цей прийом застосовувати через 15-21 день після повного відмирання бур’янів. При цьому проводять легке дискування або плоскорізний обробіток для прополювання бур’янів, що не відмерли, і стимулювання проростання нових насінин бур’янів. Але нові сходи, як правило, бувають з настанням рясних осінніх дощів, бо після збирання врожаю ґрунт зазвичай має понижену вологість.
Під час підготовки посівних площ під посів кукурудзи восени проводять лущення стерні, а після відростання розеток бур’янів — обприскування їх гербіцидом; потім не раніш ніж через 2 тижні проводять глибоку зяблеву оранку. За даними досліджень, такий захід може зменшувати чисельність осоту, пирію повзучого у посівах кукурудзи на 90-95 %, причому значно зменшувати забур’яненість і на наступній культурі у сівозміні.
Оскільки препарати на основі гліфосату повністю транслокуються у кореневу систему бур’янів, тому в будь-який момент після побуріння бур’янів можна проводити культивацію або висівати озимі за системою no-till.
