Фактори зменшення урожайності
Аналіз стану галузі садівництва в Україні свідчить про те, що за останні роки з’явилось багато проблем, що стримують подальший її розвиток: негативна тенденція до зменшення площ плодоносних насаджень, зниження урожайності плодових дерев. Причинами цього є погіршення фітосанітарного стану агроценозу плодового саду.
На продуктивність садів суттєво впливає зміна в останні роки клімату, глобальне потепління, несвоєчасне виконання захисних заходів, що сприяє розвитку хвороб, збільшення чисельності і шкідливості комах та кліщів, від чого потенційні втрати урожаю становлять 30-40 %.
Також читайте: Домінантні види кліщів на різних сортах яблуні
Невивчений до кінця
На сьогодні в Україні здійснено велику дослідницьку роботу з фауни, систематики, біології кліщів, розробки заходів боротьби з шкідливими видами. Так, плодові дерева пошкоджують близько 150 видів шкідників, зокрема, 12 видів кліщів.
Найбільших втрат у 2015 році плодовим садам спричиняли такі шкідники, як глодовий кліщ та оленка волохата.
Глодовий (Tetranychus viennensis Zacher) кліщ вперше був описаний у 1920 році Уахером. Він розповсюджений в Англії, Німеччині, Австрії, Франції, Болгарії, траплявся у Бразилії, республіках колишнього Радянського Союзу, зокрема, у європейській частині. В садах Півдня і Сходу нашої країни глодовий кліщ був вперше виявлений у 1954 році в Криму і траплявся як поодинокий екземпляр.
Глодовий кліщ є одним із найбільш цікавих і найменш вивчених шкідників плодового саду. Його малий розмір, велика кількість генерацій на рік зумовлює певні труднощі не тільки в наукових дослідженнях, але й у практичній роботі.
До зазначених особливостей слід додати ще й здатність кліщів швидко реагувати на хімічні препарати. При цьому дуже швидко знижується ефективність хімічних обробок.
Глодовий кліщ пошкоджує майже усі дерева в саду, але віддає перевагу яблуні, груші, сливі, глоду, черешні, вишні.
Відомо, що кліщ сприяє розповсюдженню захворювань парші і борошнистої роси яблуні. В підзоні Південного Степу України втрати врожаю яблуні від глодового кліща досягають при масовому заселенні дерев 23-25 %. В Україні в великій кількості поширений у Київській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській , Донецькій, Львівській областях.
Самиця довжиною 0,3 мм, червона,опукла, овальна. Личинка довжиною 0,2 мм, світло-зелена, з трьома парами ніг. Яйця круглі і прозорі.
Зимують самиці на деревах під корою, що відстала, та у ґрунті під рослинними рештками.
Навесні, у період розпускання бруньок, самиці скупчуються на листках, переважно біля стовбура, і відкладають яйця на нижньому боці листків. Одразу з’являються не всі самиці, частина їх виходить з місць зимівлі після цвітіння. Розвиток першого покоління триває близько місяця.
При середньодобовій температурі повітря до 18-24 °С розвиток однієї генерації триває від 21 до 13 днів. За цей період закінчують розвиток личинки і німфи першого покоління і з’являються самиці другого покоління, які незабаром після відродження починають відкладати яйця. Наступні покоління (до 8 за вегетаційний період) накладаються одне на одного, тому на деревах одночасно можна побачити кліща у всіх стадіях розвитку. Особливо багато кліщів у другу половину літа. Глодовий кліщ виділяє багато павутиння, що вкриває листки, а іноді — навіть гілки та штамби дерев. Колонії кліща розміщуються під шаром павутини. Пошкодженні листки втрачають хлорофіл, спочатку стають блідими, а потім буріють, засихають і опадають. Плоди на деревах, заселених кліщами, недорозвинуті, дрібні, несмачні. На стовбурі часто можна бачити шар павутини, що виділяється кліщами, що йдуть з дерева через нестачу їжі.
Також читайте: Весняні роботи в саду
З середини вересня самиці поступово припиняють живлення і йдуть у місця зимівлі. Цей період також сильно розтягнутий і закінчується у кінці листопада. В осінній період при середньодобовій температурі 18-20 °С самиці ІІ покоління живуть до 40 днів і відкладають до 150 яєць. Глодовий кліщ дуже схильний до негативної дії низької відносної вологості повітря в сухі теплі осінньо-зимові дні. Економічний поріг шкідливості (ЕПШ) становить 2-3 екз./листок. Значна кількість самиць, які зимують, може гинути і від хижаків. В результаті до весни зазвичай виживає лише незначна частина популяції, яка особливо помітно відновлює свою чисельність у середині літа.
Для захисту плодових дерев від глодового кліща застосовують наступні препарати (табл. 1).
Таблиця 1. Хімічні засоби проти глодового кліща
Небезпечна оленка
Із твердокрилих жуків на плодових, починаючи з 2011 року, небезпечним шкідником є оленка волохата.
Оленка волохата (Epicometis hirta Poda) належить до загону твердокрилих жуків. Розповсюджена в Середньому і Нижньому Поволжі, Західному Казахстані, на Кавказі в Середній Азії; на півдні Європи, в Північній Африці, Молдові, Криму. В Україні — в зоні Південного Степу. У зв’язку з глобальним потеплінням поширюється у зону Лісостепу України. Найбільше шкодить у степовій і лісостеповій зонах плодівництва України. Розвиток цих шкідників відбувається в ґрунті з великою кількістю рослинного перегною по узліссях лісів, у лісосмугах.
Навесні чорні, майже матові, жуки оленки волохатої заселяють квітучі трав’янисті та деревні рослини. Все тіло жука довжиною 9-13 мм, особливо нижня його сторона вкрита густими жовтувато-сірими волосками. На надкрилах — 12 поперечних білих плям різної величини.
Зимують жуки в ґрунті і виходять весною, наприкінці березня-початку квітня. Харчуються квітками: виїдають тичинки і маточки, обгризають пелюстки. Спочатку трапляються на кульбабі, потім на тюльпанах, нарцисах, ірисах, після чого в теплі сонячні дні перелітають на квітучі дерева абрикоса, персика, черешні, вишні, сливи, груші, яблуні, на суницю, смородину, виноград, калину та інші культури. Жуки активні в денні години, приблизно з 10 год. ранку до 16 год. дня. Під час дощу, в холодні дні і на ніч ховаються у ґрунт. В теплі ночі навпаки залишаються на квітках. Після закінчення цвітіння плодових дерев жуки переселяються на квітучі рослини в поля.
Після додаткового живлення і спарювання самки залазять у землю і в родючі ґрунти, гнойові купи, компост, а також під перепріле листя і відкладають там яйця на глибині до 30 см. Відкладають яйця купками по 3-5 шт. Личинка живиться гноєм близько двох місяців і шкоди не завдає. Закінчивши живлення, вона робить у ґрунті печерку, в якій заляльковується, а згодом перетворюється у жука, який залишається зимувати в ґрунті. Із яєць відроджуються білі, товсті, с-подібні вигнуті, шестиногі личинки з численними волосками на тілі. Вони харчуються гумусом та рослинними залишками в ґрунті, коріння не пошкоджують. У роки масового розмноження жуки завдають значної шкоди садам та ягідникам.
При високій чисельності жуків і слабкому цвітінні плодових дерев на них значно зменшується кількість зав’язі.
У спеціалізованих фермерських господарствах, де своєчасно і в повному обсязі проводять захисні заходи, оленка волохата відсутня.
Необхідне обов’язкове проведення захисних заходів. Найефективнішим засобом збору жуків на сьогодні є ручний.
На присадибних, дачних ділянках, у колективних, фермерських садах можна струшувати жуків з квітучих дерев на поліетиленову плівку, брезент та знищувати. Перед струшуванням дерева потрібно обприскувати холодною водою, щоб жуки не злітали.
Таблиця 2. Найефективніші хімічні засоби проти оленки волохатої
Обприскування інсектицидами на них особливо не позначається. Можна ще затравлювати ґрунт під деревами гексахлораном із закладенням на глибину 3-5 см. Така рекомендація зумовлена тим, що жуки на ніч і в холодну або дощову погоду залишають квітки і ховаються у ґрунті, де стикаються з частинками отрути і гинуть.
